23. Етнічна, конфесійна, гендерна різноманітність. Рівність

Сучасне українське суспільство є полікультурним. Полікультурність, або ж культурна різноманітність, означає співіснування в межах однієї країни багатьох культур, жодна з яких не є панівною. Територія нашої держави формувалася під впливом різних держав та суспільно-політичних систем. Тому не дивно, що в результаті історичного розвитку сучасне українське суспільство набуло ознак багатокультурності. З давніх-давен на теренах України знаходили свій дім представники різних культур, народів, етнічних груп. Тут жили давні племена, виникали й зникали держави, проходили важливі торговельні шляхи. Протягом багатьох століть на території нашої Батьківщини співіснували народи, культури, мови, релігії. Нині в Україні проживають представники понад 130 національностей. На 1 січня 2017 року в Україні діяли 35 919 релігійних організацій 55-ти віросповідних напрямів. Найчисленнішою в Україні є Українська православна церква Московського патріархату, після якої йде Українська православна церква Київського патріархату. Загалом на ці дві церкви припадає майже 52 % всіх релігійних осередків. У 1989 р. в Україні вперше після повоєнної доби була легалізована Українська греко-католицька церква, а з 1990-го легально існує Українська автокефальна православна церква. Сьогодні ці церкви мають власні монастирі, навчальні заклади, місії та братства. Значно зросла за часи незалежності й римо-католицька церква. якщо в 1989 р. в ній нараховувалося всього 114 громад, то зараз їх понад 1100. Понад 10 тис. релігійних організацій налічує протестантизм, що становить 30 % від усієї релігійної мережі. Найчисленнішими протестантськими організаціями є Всеукраїнський союз об’єднань євангельських християн-баптистів і Всеукраїнський союз церков християн віри євангельської — п’ятидесятників. Кожна людина незалежно від расової, національної, конфесійної приналежності виконує в суспільстві певну соціальну роль, що характеризує ще одну її різноманітність. Таку розбіжність відображає термін «гендер», який учені-соціологи запозичили з англійської філології, де він означає граматичний рід (чоловічий, жіночий і середній). Цей термін впевнено ввійшов у науковий обіг наприкінці 70-х років ХХ століття. Гендер — це змодельована суспільством і підтримувана соціальними інститутами система цінностей, норм і характеристик «чоловічої» та «жіночої» поведінки, стилю життя та способу мислення, ролей жінок і чоловіків та їхніх стосунків.Жінки й чоловіки розрізняються за статтю. Слова «чоловік» і «жінка» асоціюються з такими ознаками, як відмінності репродуктивних функцій, будова тіла, анатомічні та фізіологічні особливості. Для того щоб вирізняти їхні суто біологічні ознаки, використовується поняття біологічна стать. Гендер створюється суспільством як соціальна модель особистості дівчат і хлопчиків, жінок і чоловіків. Відповідно до цих соціальних і культурних настанов визначається їх місце в соціумі (вибір професії, кар’єра, міра відповідальності, участь у політичному житті держави). Ці соціальні норми закріплюються в сім’ї, школі й університеті, політичних структурах, економіці, культурі та ін. Розрізняють поняття стать і гендер. Стать є стартовою позицією, її не вибирають, з нею дитина з’являється у світ, вона очевидна з моменту народження. Гендер є своєрідним підсумком соціалізації людини в суспільстві відповідно до її статевої приналежності. Соціальні ролі чоловіка й жінки із часом змінюються. У патріархальному суспільстві жінка цілком залежала від чоловіків (свого батька, чоловіка, братів та ін.). За часів класичного капіталістичного суспільства публічна сфера діяльності (політика, освіта, професійна діяльність, культурне життя) належала переважно чоловікам, а приватна (домашнє господарство, виховання дітей) — жінкам. Цінності індустріального суспільства визначали домінуючою публічну сферу, а приватна сприймалась як вторинна, обслуговуюча. Відповідно визначалася й підтримувалася ієрархія гендерних ролей, коли жінка мала прислуговувати своєму чоловікові, залежачи від нього. У постіндустріальному суспільстві відбувається поступове вирівнювання прав і можливостей чоловіків і жінок і в публічній, і в приватній сферах, тобто суспільство наближається до гендерного балансу.