3.Ідентифікація

Це усвідомлення людиною себе, своєї унікальності й водночас подібності та належності до інших людей і груп, а також свого місця у світі. Розуміння власної ідентичності допомагає людині краще усвідомлювати та виражати, ким вона є не лише як особистість, а і як частина спільноти – сім’ї, мовного та культурного середовища, формальних і неформальних спільнот.

Свобода вибору у формуванні власної ідентичності є засадничою характеристикою дотримання прав людини. Кожна людина має право вибирати, чи змінювати на свій розсуд різні спільноти, взаємодіяти з іншими групами, культурами тощо.

Базові принципи у сфері прав людини спрямовано на попередження нетолерантності: принцип рівної поваги до гідності й прав усіх людей, принцип недискримінації, рівності перед законом, свободи думки, самовираження тощо. Наприклад, Загальну декларацію прав людини часто розглядають як фундамент поваги до багатоманітності.

Форми ідентичності.

• статева ідентичність;

• етнічна ідентичність – ідентифікація людини як члена расової, релігійної, національної спільноти або мовної групи, субкультури тощо;

• політична ідентичність – ідентифікація людини з певною політичною групою (ліберал, демократ, радикал тощо);

4. Соціалізація. Етапи соціалізації.

Соціалізація — це процес засвоєння людиною певної системи знань, норм і цінностей, що дозволяють їй бути повноправним членом суспільства. Цей процес відзначається становленням особистості, поступовим засвоєнням нею вимог суспільства. Соціалізацією називають становлення власного «Я» шляхом набуття нею навичок адекватно реагувати на вимоги соціального середовища, навчання виконувати соціальні ролі й соціально взаємодіяти. Тобто саме соціалізація перетворює біологічного індивіда на соціальну істоту.

Соціалізація життя людини має етапи, або фази. Психолог Ерік Еріксон запропонував такий умовний поділ періодів соціалізації людини: немовля, раннє, дитинство, вік гри, шкільний вік, юність, молодість, дорослість, зрілий вік або старість.

5. Соціалізація в сім’ї.Партнерські стосунки в сімї

Соціалізація особистості в сім'ї

Соціалізацію розглядають як процес становлення особистості і суб'єкта діяльності. Тут найбільш значущим є питання про роль інститутів соціалізації у становленні суб'єкта діяльності. Як відомо, сім'я є основним інститутом соціалізації.

Двоїстість процесу соціалізації відноситься і до соціалізації в сім'ї. Формування особистості дитини в сім'ї відбувається як в результаті виховання (цілеспрямованого впливу дорослих), так і в результаті спостереження за поведінкою всіх членів сім'ї. Дитина переймає не тільки те, що намагаються передати йому дорослі, а й вбирає неусвідомлювані батьками форми їх поведінки, ставлення до інших і до себе. Тому результат сімейної соціалізації далеко не завжди відповідає уявленням батьків дитини про його бажаному поведінці. Соціалізація в сім'ї - складний процес, який залежить не від одного виховання, а від ряду факторів. Виділяють наступні фактори, що впливають на соціалізацію особистості в сім'ї:

- склад сім'ї (всі члени сім'ї розглядаються у взаємодії як єдине ціле)

- позиція дитини в сім'ї (його роль в сім'ї - син, онук, старший брат, пасинок ...)

- основні вихователі-соціалізатори (ті члени сім'ї, які зробили найбільший вплив на розвиток дитини завдяки основному догляду за ним, і ті, хто був найбільш авторитетний для дитини, на кого він хотів би більше схожим)

- стиль виховання в сім'ї - його можна розглядати як переважаючий стиль основного вихователя-соціалізатора (наприклад, матері) і допоміжних соціалізаторов (бабусі, батька, діда, братів-сестер);

- власне особистісний, моральний і творчий потенціал родини. Вся сукупність позитивних людських якостей дорослих членів сім'ї - моральних, вольових (наявність-відсутність лідерських якостей, мужності, здатності постояти за себе і за дітей), емоційних (теплота-холодність у відносинах між людьми), інтелектуальних (рівень розвитку інтелекту старших), культурних (освіта, особливості культури, в тому числі етнічні особливості), пізнавальних та творчих особливостей.

Партнерські стосунки в сімї

Побудова взаємовідносин у сім’ї впливає на манеру поведінки дітей. Найкращою для соціалізації дитини є сім’я, що функціонує на основі партнерських відносин. У ній немає вертикалі влади, тут відносини будуються принципово на рівних умовах. Синонім партнерських відносин у родині — демократія, іноді таку конструкцію називають горизонтальною сім’єю. Партнерські відносини можуть будувати тільки люди, які готові розмовляти за правилами й уміти домовлятися, контролювати свої емоції, проявляти високу внутрішню дисципліну.