10. Алегоричний зміст образів, Жанрова своєрідність «Божественної комедії»

Твір має алегоричний зміст: абстрактні поняття, думки автор виражає через конкретні образи й події. Сам образ поета має алегоричний характер, він символізує душу людини, яка шукає істини. Його мандри по Пеклу і Чистилищу треба розуміти як шлях до справжньої віри попри спокуси й випробування. У пекло, символ зла, поета супроводжує римський поет- язичник Вергілій — алегорія розуму (у тяжких випробуваннях і стражданнях душу повинен підтримувати розум). Рай — це символ добра та доброчесності, Чистилище — переходу від одного стану до іншого. Кожна форма покарання в Пеклі теж має своє алегоричне значення, як і кожне випробування в Чистилищі та кожна винагорода в Раю.

Образ Беатріче символізує кохання, яке підносить людину, наближає її до Бога.

У європейських літературах видіння загробного життя описували й до Данте — у греків і римлян, зокрема в Гомера і Вергілія. Були вони і в старохристиянській літературі (видіння святих Павла та Ісайї). Данте оповідає в поемі про те, що сам побачив уві сні напередодні Великодньої п'ятниці 1300 року і протягом усього світлого тижня. За його описом архітектори могли б змалювати докладний план пекла, так ясно і чітко розповідає поет свій сон. Проте у царство мертвих він переніс своїх сучасників — живих людей з їхніми реальними чеснотами й вадами. Дан- тові святі та грішники говорять про земне життя, про батьківщину, родину, друзів і ворогів. У потойбічному світі Данте живе Італія його доби.

Жанрова своєрідність твору

За жанром «Божественна комедія» є ліро- епічною поемою, у якій розповіді про події переплітаються з філософськими і ліричними роздумами.

Спершу твір мав назву «Комедія». Називаючи так свою поему, Данте використав середньовічну термінологію: комедією вважали будь-який поетичний твір зі страшним початком і щасливим кінцем, написаний народною мовою. Епітет «божественна» вжив у своєму дослідженні про поему «Argomenti in terza rima alla Divina Commedia» італійський письменник-гуманіст Джованні Боккаччо, перший біограф Данте. З того часу поему публікують із назвою «Божественна комедія».

Данте вдається тут до різних стилів, вільно змінюючи їх залежно від змісту. Поема має декілька шарів: це і особиста драма поета, і алегоричний опис історії Флоренції, і опис світу: у першій частині Данте розповідає про неживу природу, в «Чистилищі» — про живу природу, а свої світоглядні погляди викладає в «Раї». Мова поеми емоційна та образна. Найчастіше поет вживає у творі порівняння та метафори, звертання, паралелізми.

11.Філосовські та моральні проблеми в трагедії «Гамлет» Шекспіра.

"Гамлет" — одна з найголовніших "стривожених" трагедій. "Стривоженими" назвали п'єси, які відбивали тривогу з приводу подій часу. П'єса найбільш повно відтворює кризу гуманістичної ідеології Ренесансу, оскільки відображає наступ нової нелюдської моралі, уособленням якої є король Клав-дій. Отже одна з головних проблем "Гамлета" — проблема моралі як на рівні особистості, так і на рівні держави.)

Боротьба добра і зла — одна з вічних тем, характерних для "Гамлета". (Лінія боротьби між добром і злом пролягає не тільки через побутові стосунки героїв чи навіть міркування державного рівня. Ця боротьба точиться в кожному з героїв, і не завжди перемагає добро. Адже кожен обирає свій шлях. Полоній, наприклад, став прислужником зла. А його син Лаерт поборов зло в душі, бо його натура була шляхетна. Та й у серці Гамлета теж відбувається боротьба, суть якої багато в чому відображена в монолозі "Бути чи не бути?")

Людина — вінець творіння чи жалюгідний раб?

(На думку Гамлета, найвища хвала для людей — визнання їх достойними імені людського. Герой говорить про те, що людина має являти собою гармонійне поєднання різноманітних достоїнств, саме тому він, дбаючи про свій інтелектуальний розвиток, прагне фізичної довершеності, намагаючись бути першим у фехтуванні. Взірцем найкращих рис Гамлет вважає свого батька. І тому герой не прощає людської недовершеності, явних вад, у кому б вони не проявлялися. Людина має блискучі можливості, а значить, повинна їх реалізувати, інакше не має права зватися людиною.)

Протистояння людини та світу як філософсько-етична проблема п'єси. (Підносячи людську природу на небачену висоту, Гамлет не вважає світ довершеним. Він відчуває себе самотнім перед ворожим світом, де мораль знецінена, де на перше місце виходять міркування влади й грошей. І навіть знаючи, що не зможе змінити світ, Гамлет виступає на боротьбу з ним, визнаючи свою відповідальність за те, що коїться в світі, в державі. Він не ставиться з презирством до людей, але розуміє, що на ньому особлива місія:

Саме Гамлет з його безкомпромісним прагненням змінити світ на краще недвозначно говорить, що кожна людина має протистояти несправедливому світові, щоб зберегти себе й найважливіші цінності, без яких неможливе життя.)

Релігійність — невід'ємна риса ренесанського мислення.

(При всій свободі ренесанського мислення, не можна сказати, що релігійність для нього не мала значення. Навпаки. Релігійність мислення закладена в людині вихованням і способом мислення. Так Гамлет відмовляється вбити короля Клавдія в момент, коли той молиться, адже тоді король потрапить до раю. Гамлет страждає від того, шо батько його помер, не очищений від гріхів. І все ж поняття про Бога тісно переплітається у нього з ідеєю величі людини. Таке веління часу.)