5.Уславлення людського розуму,вірності, винахідливості, допитливості

Поеми Гомера, як і давньогрецька міфологія, уславлюють богів-вершителів долі людської. Але водночас вони не принижують ролі людини.

Одіссея Гомер називає богорівним. Герой, хоч і поважає богів, приносить їм жертви, звертається до них у скруті, може навіть сперечатися із ним, сваритися, змагатися. При цьому він виявляє мудрість, винахідливість, терплячість та кмітливість.

Герой поеми “ Одіссея’- мужній воїн, але чемно використовує хитрощі, щоб здобути перемогу. Саме вони допомагають йому побороти Поліфема. Він не розповів, де стояв його корабель, напоїв циклопа вином, кмітливо вигадав собі ім’я Ніхто, знайшов палицю, виготовив списа і позбавив свого кривдника зору, а головне – він придумав, як із товаришами вибратися з печери під животом у овець. Для перемоги над Поліфемом Одессею потрібні були сила та розум. Насамперед, треба було не вказати своєї ненависті до людожера чи готовності помститися за смерті товаришів і навіть вимушено догоджати, пригощаючи потвору вином, відтак йому потрібно було передбачити розвиток подій. Навіть чаклунка Кірка, зілля якої не зашкодило Одіссею, була вражена його стійкістю. Богиня Афіна також в свою чергу визначає розум і передбачливість героя, говорить, що і богу важко б було мірятися з Одіссеєвими хитрощами.

Допитливість Одіссея можна визначити уривком, коли він завітав у печеру циклопа, хоча товариші вмовляли його залишити печеру, тікати на корабель, але він не послухав їх. Він прагне пізнати світ, звичаї різних народів.

Гомер постійно випробовує свого героя, ставить його у ситуацію вибору. І Одессей залишається вірним своїм життєвим ідеалам і цінностям:рідній землі, батьківщині, сім’ї,товаришам,своїм обов’язкам.

6. Засудження беззаконня насильства й несправедливості та самовпевненості і марнославства в «Одіссеї»Гомера

Але в «Одіссеї» підкреслено оспівується розум і кмітливість людини, а не лише її фізична сила та сміливість.Наприклад, якби Одіссей із товаришами одразу прямо виступив проти Поліфема, то кіклоп передавив би їх, як комах. До речі, саме тому він, повечерявши з двома з них, спокійно і, як виявилося незабаром, необачно лягає спати в їхній присутності, — бо що можуть вдіяти проти його могутності ці слабкі створіння? Отже, для перемоги над Поліфемом Одіссеєві потрібні були передовсім сила волі та розум. Насамперед треба було дочасу не виказати своєї ненависті до людожера чи готовності помститися за смерть товаришів і навіть вимушено догоджати, пригощаючи почвару вином. Відтак потрібно було передбачити розвиток подій і назватися «Ніхто», що і врятувало життя всім ахейцям (бо інакше кіклопи, які прибігли на крики осліпленого Поліфема, негайно повбивали б ахеїв). Треба було також придумати, як знешкодити Поліфема. Він був однооким, тому один влучний удар в око зробив його силу фактично безпомічною: осліплений велетень просто не бачив своїх ворогів. З іншого боку, якби ахейці одразу вбили Поліфема, то загинули б усі в його печері, вхід до якої був перекритий каменем, заважким для людської сили. І аж потім Одіссею і його супутникам знадобилися якості власне фізичні: взяти важку колоду й сміливо здійснити задумане. Але водночас Гомер не ідеалізував героя, бо якби Одіссей не перейшов певну межу в хизуванні своїм розумом і не похвалився перед сліпим Поліфемом, назвавши своє справжнє ім’я, то Посейдон не мстився б за каліцтво й наругу над сином, а Пенелопа, можливо, його чекала б на кілька років менше.

Отже, у цьому фрагменті «Одіссеї» засуджено як беззаконня, насильство й несправедливість (кіклоп Поліфем), так і людські самовпевненість та марнославство (Одіссей).