18. Жульєн Сорель — представник покоління початку 20-х р. XIX ст. Це складний і неординарний образ.

Сорель — цілеспрямована людина, яка хоче досягти мети у будь-який спосіб. Його трагедія полягає передовсім у неможливості реалізувати свої ідеали в тогочасному суспільстві. Жульєн не почувається своїм ані серед аристократів, ані серед буржуа, ані серед духівництва, ані, тим більше, серед селян.

Стендаль переконує читача, що ця боротьба, яку веде Жюльєн Сорель із навколишнім суспільством, ведеться ним не на життя, а на смерть. Але в буржуазному суспільстві не має місця цим талантам. Наполеон, про якого мріє Жюльєн, це вже минуле, замість героїв прийшли торгаші, самовдоволені крамарі; ось хто став істинним "героєм " у ту пору, в якій живе Жюльєн. Для цих людей смішні видатні таланти і героїзм, — усе те, що так дорого Жюльєну.

Боротьба Жюльєна розвиває в ньому велику гордість і підвищене честолюбство. Одержимий цими почуттями, Сорель підкоряє їм всі інші прагнення й уподобання.

Навіть кохання перестає бути для нього радістю... Не приховуючи негативних сторін характеру свого героя, Cтендаль у той же час виправдовує його. По-перше, складність боротьби, яку він веде: виступивши один проти усіх, Жюльєн змушений пускати в хід будь-яку зброю. Але головне, що, на думку автора, виправдовує героя, — це благородність його серця, великодушність, чистота — риси, яких він не втратив навіть у хвилини найжорстокішої боротьби.

У розвитку характеру Жюльєна дуже важливий епізод у в'язниці. Доти єдиним стимулом, що керує всіма його вчинками і обмежує його гарні спонукування, було честолюбство. Але у в'язниці він переконується, що честолюбство вело його помилковим шляхом. Водночас у візниці відбувається переоцінка почуття Жюльєна до мадам де Реналь і до Матильди.

Зображення соціального середовища у творі

У романі Стендаля «Червоне і чорне» висвітлено майже всі сфери суспільного життя Франції останніх років Реставрації.

У романі представлені нова буржуазія (Вально), стара аристократія (де Реналь), великий світ політики (де Ла-Моль), а також боротьба між єзуїтами та янсеністами.

19) Образ Жульєна Сореля у романі Стендаля “Червоне та чорне”

Жульєн Сорель – це невисокий парубок років вісімнадцяти-дев’ятнадцяти, син теслі. В його родині усі широкоплечі, ставні, дужі, а він маленький та худенький. Його брати і батько ненавидять його, а він, в свою чергу, ненавидить їх. Священик місцевої церкви навчив його грамоті і Жульєн вивчив латинську мову і займається самоосвітою, читаючи книжки. Завдяки цьому він і потрапив у будинок Реналь, де геть усі дивувалися, як йому вдалося вивчити Біблію. Може, він і мав колись якісь людські позитивні якості на кшталт людяності, щирості, доброти, взаємодопомоги, але під кінець роману усе хороше в нього всередині зотліло до тла (якщо взагалі в нього було колись в душі щось хороше). Знаєте, зараз пригадую роман і Сореля а нічого хорошого, ніякої правильної, щирої дії по відношенню до його найближчого оточення я не пам’ятаю, на гадку мені спадає лише ницість, брехня, ненависть, хтивість, обман… я розумію його просте людське бажання жити добре, дорого, з розмахом, не рахувати копійки, не думати про голод, холод, бідність, але ж не йти заради цього по людським головам! Все має здобуватись чесним

шляхом, лише тоді воно має справжню вартість. Скільком людям він зіпсував життя! Родині Реналь, родині де ла Моль та ще десяткам людей. “Тримати Матильду в постійному страху!” – це була його настанова щодо Матильди, та навіщо ускладнювати життя собі й псувати його іншим?! Невже не ліпше просто жити, саморозвиватись, самовдосконалюватись, читати, подорожувати, створити сім’ю чи зробити якесь шалене відкриття – полетіти разом з братами Райт у першому літаку, винайти щось, аби полегшити життя собі та людям? В кінці роману Жульєн поводить себе якось пафосно (промова в залі суду), йому важливою є думка оточення. Але… він геть байдужий цим людям, тож якою була його мета? Невже ці жертви вартували цього?