Письмові запевнення (див. Параграф 39)

Д58. MCA 580 встановлює вимоги і надає рекомендації щодо отримати прийнятних запевнень управлінського персоналу та в разі потреби тіш кого наділено найвищими повноваженнями, під час аудиту. На додаток до визнання того, що вони взяли на себе відповідальність за складнішії фінансової звітності, важливо, щоб незалежно від розміру суб'єкти господарювання управлінський персонал та ті, кого наділено найвищими повноваженнями, визнали свою відповідальність за внутрішній контроль, розроблений, застосований і підтримуваний для запобігання та виявлення шахрайства.

Д59. Через характер шахрайства та складнощі, з якими стикаються аудитори мри виявленні суттєвих викривлень у фінансовій звітності внаслідок нього, важливо, щоб аудитор отримав письмові запевнення управлінського персоналу і в разі потреби тих, кого наділено найвищими повноваженнями, які підтверджують, що вони розкрили аудитору інформацію про:

а) результати оцінки управлінським персоналом ризику того, що фінансова звітність може бути суттєво викривленою внаслідок шахрайства;

б) відомості про будь-які випадки фактично вчиненого, підозрюваного шахрайства або шахрайства, що розслідується (чи було розслідуване), які впливають на суб'єкт господарювання.

Повідомлення інформації управлінському персоналу та тим, кого наділено найвищими повноваженнями

Повідомлєння інформації управлінському персоналу (див. параграф 40)

Д60. Якщо аудитор отримав докази, що шахрайство існує або може існувати, важливо, щоб про це якомога швидше було повідомлено управлінському персоналу відповідного рівня. Це необхідно зробити навіть у тому разі, якщо питання можна вважати недоречним (наприклад, незначна розтрата, що здійснена працівником нижчого рівня в організації суб'єкта господарювання). Визначення прийнятності рівня управлінського персоналу є питанням професійного судження. На нього впливають такі чинники, як ймовірність змови та характер і розмір підозрюваного шахрайства. Звичайно, прийнятний рівень управлінського персоналу є щонайменше на порядок вищим за рівень працівників, які, як виявляється, причетні до підозрюваного шахрайства.

Повідомлеиня інформації тим, кого наділено найвищими повноваженнями (див. параграф 41)

Д61. Повідомлення аудитором інформації тим, кого наділено найвищими повноваженнями, може здійснюватися в усній або письмовій формі. МСА 260 ідентифікує чинники, які аудитор розглядає, визначаючи, чи повідомляти інформацію усно або письмово25. Через характер і чутливість шахрайства, в якому бере участь старший управлінський персонал, або шахрайства, яке призводить до суттєвого викривлення фінансової звітності, аудитор регулярно надає звіти про такі питання та може вважати за потрібне також повідомляти про ці питання у письмовій формі.

Д62. У деяких випадках аудитор може вважати доречним повідній інформацію тим, кого наділено найвищими повноваженнями, якщо це стає відомо про шахрайство за участю працівників, крім управлінського персоналу, яке не призводить до суттєвого викривлення. Так само і і, наділено найвищими повноваженнями, можуть бажати поінформованими про такі обставини. Процесу повідомлення інформації сприяє, якщо аудитор та ті, кого наділено найвищими повноважсштщ узгоджують на ранньому етапі аудиту характер і обсяг повідомним інформації аудитором.

Д63. За виняткових обставин, якщо аудитор має сумніви щодо чесності і сумлінності управлінського персоналу чи тих, кого наділено найвищми повноваженнями, він може вважати прийнятним отримати юридичні консультацію для того, щоб визначити відповідний план дій.

Інші питання, пов 'язані з шахрайством (див. параграф 42)

Д64. Інші питання, пов'язані з шахрайством, які слід обговорювати з тчи кого наділено найвищими повноваженнями, можуть охопліонйм наприклад:

• занепокоєння щодо характеру, обсягу та періодичності онніні управлінським персоналом заходів контролю, встановлених меж запобігання й виявлення шахрайства, і ризику того, що фінансовії звітність може бути викривленою;

• неможливість належного розгляду управлінським персона іні! виявлених важливих недоліків внутрішнього контролю або вжинаимИ належних дій у відповідь на ідентифіковане шахрайство;

• оцінка аудитором середовища контролю суб'єкта господарюванні включаючи питання, що стосуються компетентності та чесної її управлінського персоналу;

• дії управлінського персоналу, які можуть свідчити про неправдиву фінансову звітність, наприклад вибір та застосування управлінським персоналом облікових політик, які можуть бути ознакою спробі управлінського персоналу управляти доходами з метою введеним н оману користувачів фінансової звітності через вплив на їх розумінні результатів діяльності та прибутковості суб'єкта господарювання,

• занепокоєння щодо достатності та повноти санкціонування опервцІІІ які виявляються такими, що виходять за межі звичайного холу бізнесу.