МІЖНАРОДНИЙ СТАНДАРТ АУДИТУ 240

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ АУДИТОРА, ЩО СТОСУЄТЬСЯ ШАХРАЙСТВА, ПРИ АУДИТІ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ»

(чинний для аудитів фінансової звітності за періоди,

що починаються з 15 грудня 2009 р. або пізніше)

ЗМІСТ

Параграф

Вступ

ЗМІСТ I

Обговорення членами аудиторської групи із завдання ............................................Д10—Д11

Процедури оцінки ризиків і пов'язана з ними діяльність ...................................Д12—Д27

Ідентифікація та оцінка ризиків супєвого викривлення

внаслідок шахрайства .....................................................................................Д28—Д32

Дії у відповідь на оцінені ризики суттєвих викривлень

внаслідок шахрайства .....................................................................................Д33—Д48

Оцінка аудиторських доказів ...............................................................................Д49—Д53

Неспроможність аудитора продовжувати виконання завдання......................... Д54—Д57

Письмові запевнення ........................................................................................Д58—Д5І

Повідомлення інформації управлінському персоналу та

тим, кого наділено найвищими повноваженнями ...........................................Д60—Д64

Повідомлення інформації регуляторним і правоохоронним

органам ...........................................................................................................Д65—Д67

Додаток 1. Приклади чинників ризику шахрайства

Додаток 2. Приклади можливих аудиторських процедур для розгляду оцінених ризиків суттєвого викривлення внаслідок шахрайства

Додаток 3. Приклади обставин, які свідчать про можливість шахрайства

Міжнародний стандарт аудиту (МСА) 240 «Відповідальність аудитора, що стосується шахрайства, при аудиті фінансової звітності» слід застосовувані разом із МСА 200 «Загальні цілі незалежного аудитора та проведення аудиту відповідно до Міжнародних стандартів аудиту».

Вступ

Сфера застосування цього МСА

1. Цей Міжнародний стандарт аудиту (МСА) розглядає відповідальність аудитора, що стосується шахрайства, при аудиті фінансової звітності. Зокрема, в ньому йдеться про те, як слід застосовувати МСА 315і та МСА 3302 стосовно ризиків суттєвого викривлення внаслідок шахрайства.

Характеристики шахрайства

2. Викривлення у фінансовій звітності можуть виникнути внаслідок або шахрайства, або помилки. Чинник, який відрізняє шахрайство від помилки, полягає в вавмисності або ненавмисності основної дії, яка призводить до викривлення фінансової звітності.

3. Незважаючи на те що шахрайство є широким юридичним поняттям, для цілей МСА аудитор розглядає шахрайство, яке спричиняє суттєве викривлення фінансової звітності. Два типи навмисних викривлень стосуються аудитора: викривлення, які є наслідком неправдивої фінансової звітності, та викривлення, які є наслідком незаконного привласнення активів. Хоча аудитор може підозрювати або в рідкісних випадках ідентифікувати можливість шахрайства, він не робить юридичних визначень, чи відбулося шахрайство фактично (див. параграфи Д1—Д6).

Відповідальність за запобігання й виявлення шахрайства

4. Основна відповідальність за запобігання й виявлення шахрайства покладається як на тих, кого наділено найвищими повноваженнями, так і на управлінський персонал суб'єкта господарювання. Важливо, щоб управлінський персонал під наглядом тих, кого наділено найвищими повноваженнями, приділяв особливу увагу запобіганню шахрайства, що може зменшити можливості скоєння шахрайства та утримати від вчинення шахрайства, а також переконати працівників не вчиняти шахрайство через ймовірність його виявлення і покарання. Це передбачає створення культури чесності та етичної поведінки, яку може укріпити активний нагляд тих, кого наділено найвищими повноваженнями. Нагляд тих, кого наділено найвищими повноваженнями, охоплює розгляд потенційної можливості уникнути заходів контролю або іншого неналежного впливу на процес фінансової звітності, наприклад спроби управлінського персоналу управляти доходами, щоб впливати на розуміння аналітиками результатів діяльності та прибутковості суб'єкта господарювання.

Відповідальність аудитора

5. Аудитор, який проводить аудит відповідно до МСА, що, відповідальність за отримання достатньої впевненості у тому, що фінансова звітність у цілому не містить суттєвого викривлення внаслідок шахрайства чи помилки. Через властиві обмеження аудиту існує неминучий ризик того, що деякі суттєві викривлення фінансової звітності можна не виявити навіть у тому разі, якщо аудит належно сплановано і виконується відповідно до МСА.

6. Як зазначено в МСА 200, потенційний вплив властивих обмежені, особливо значущим у випадку викривлення внаслідок шахрайства. Ри ви невиявлення суттєвого викривлення внаслідок шахрайства вищий, ризик його невиявлення внаслідок помилки. Причина полягає в тому, шахрайство може бути пов'язаним із складними та ретелмін організованими схемами, розробленими для його приховування, такими як підробка, навмисний пропуск запису операцій або навмнгіц неправильне тлумачення для аудитора. Такі спроби приховувати виявити ще важче, якщо вони супроводжуються змовою. Змова має змусити аудитора повірити, що аудиторські докази є переконливими, як насправді вони є хибними. Спроможність аудитора вияви їм шахрайство залежить від таких чинників, як досвідченість порушники, і періодичність та обсяг маніпулювань, ступінь змови, відносний розмір окремих сум, якими маніпулюють, а також від посадового рівні причетних осіб. Незважаючи на те що аудитор може ідентифікувати потенційні можливості для вчинення шахрайства, йому важко визначити чи спричинені викривлення у предметі судження, наприклад у обліковій оцінках, шахрайством або помилкою.

7. Крім того, ризик невиявлення аудитором суттєвого викривленнявнаслідок шахрайства управлінського персоналу вищий, ніж риінн внаслідок шахрайства працівників, оскільки управлінський персоналу часто має можливість прямо або опосередковано маніпулювати и обліковими записами, подавати неправдиву фінансову інформацію або уникати процедур контролю, розроблених для запобігання подібніш випадків шахрайства з боку інших працівників.

8. Отримуючи достатню впевненість, аудитор несе відповідальність за збереження професійного скептицизму протягом усього аудиту, розгляд можливості уникнення контролю управлінським персоналом і визнання того факту, що аудиторські процедури, які є ефективними для виявленим помилки, можуть бути неефективними для виявлення шахрайсіїш Вимоги цього МСА розроблені для допомоги аудитору в ідентифікації та оцінці ризиків суттєвого викривлення внаслідок шахрайства і розробці процедур для виявлення такого викривлення.

Дата набрання чинності

9. Цей МСА чинний для аудитів фінансової звітності за періоди, що починаються з 15 грудня 2009 р. або пізніше.

Цілі

10. Цілі аудитора такі:

• ідентифікувати й оцінити ризики суттєвого викривлення фінансової звітності внаслідок шахрайства;

• отримати достатні та прийнятні аудиторські докази, що стосуються оцінених ризиків суттєвого викривлення внаслідок шахрайства, через розробку і застосування прийнятних дій у відповідь;

• вжити належних заходів у відповідь на шахрайство або підозрюване шахрайство, ідентифіковане під час аудиту.

Визначення

11. Для цілей МСА наведені далі терміни мають таке значення:

• шахрайство — навмисна дія однієї або кількох осіб з управлінського персоналу, тих, кого наділено найвищими повноваженнями, працівників або третіх осіб, що пов'язана із застосуванням омани для отримання неправомірної або незаконної переваги;

• чинники ризику шахрайства — події чи умови, які свідчать про мотив або тиск щодо скоєння шахрайства, або дають можливість скоїти шахрайство.

Вимоги

Професійний скептицизм

12. Згідно о з МСА 200 аудитор повинен зберігати професійний скептицизм протягом усього аудиту, визнаючи можливість існування суттєвого викривлення внаслідок шахрайства, незважаючи на минулий досвід пудитора щодо сумлінності та чесності управлінського персоналу і тих, кого наділено найвищими повноваженнями (див. параграфи Д7—А8).

13. Аудитор може визнавати облікові записи та документи справжніми, якщо він не має підстави вважати протилежне. Якщо умови, ідентифіковані під час аудиту, змушують аудитора вважати, що документ може бути несправжнім або що умови в документі були змінені, але інформація про це не повідомлялася аудитору, він повинен продовжити дослідженні (див. параграф Д9).

14. Якщо відповіді на запити управлінському персоналу або тим, кою наділено найвищими повноваженнями, є суперечливими, аудипіц повинен дослідити суперечності.