3. Познайомитися з регуляцією обміну білків. Гормональна регуляція

• Інсулін, СТГ – стимулюють синтез білків із амінокислот.

• Адреналін, кортикостероїди, гормони щитоподібної залози – стимулюють розклад білків.

Участь вітамінів в регуляції обміну білків

• Вітамін В₆ – необхідний для процесу розкладу амінокислот.

• Вітамін Н – необхідний для синтезу амінокислот.

Органна регуляція

печінка

• синтез специфічних для організму білків;

– синтез сечовини;

– синтез білків зсідаючої системи крові;

– синтез азотистих основ для фосфоліпідів.

4. Познайомитися з патологією обміну білків.

Білковий спектр кожного організму є унікальним, і це зумовлює особливу їх роль в оцінці стану здоров’я кожної людини як у нормі, так і при різних захворюваннях.

Дуже важливим є визначення стану білків крові. Клініко-біохімічний аналіз плазми або сироватки крові починається з визначення вмісту загального білка та білкових фракцій.

Загальний білок – це сума всіх білків крові. У дорослих загальний білок становить 65-85 г/л.

Зміна вмісту загального білка с сироватці крові відбувається при зменшенні процесів синтезу білка, порушенні водного балансу, посиленому розпаді й втраті білка організмом.

Для оцінки вмісту загального білка користуються поняттями: нормопротеїнемія (нормальний вміст загального білка), гіпопротеїнемія (знижена концентрація загального білка) та гіперпротеїнемія (його підвищений вміст).

Зміни концентрації можуть мати як абсолютний, так і відносний характер. Останній спостерігається при зміні об’єму крові (плазми).

Змінення концентрації загального білка

абсолютне відносне

(порушення синтезу (змінення кількості

або розкладу білків) рідини в організмі)

гіпопротеїнемія гіперпротеїнемія затримка води зневоднення

(частіше зустрічається)

гіпопротеїнемія гіперпротеїнемія

(частіше зустрічається)

• Гіпопротеїнемія пов'язана з альбумінами:

– недостатнє надходження білків в організм (при голодуванні, захворюваннях шлунку та кишечнику, дизентерії);

– порушення синтезу білків у печінці (гепатит, цироз, жирова інфільтрація печінки);

– втрата білка (кровотеча, опіки, гастроентеропатії, захворювання нирок);

– підвищений розклад білків (гіперфункція щитоподібної залози).

• Гіперпротеїнемія пов'язана з глобулінами:

– хронічні інфекції – 90-100 г/л;

– паразитарні захворювання (малярія, токсоплазмоз) – 100-120г/л;

– синтез патологічних білків (мієломна хвороба) – 200-300г/л.

Кількісні зміни білкового спектру отримали назву диспротеїнемії. З всієї кількості білкових фракцій найбільш часто використовують визначення альбумінів та різних фракцій глобулінів. Виділяють чотири фракції глобулінів: .

Норма: альбуміни – 50%

глобуліни α₁ – 5%

α₂ – 10%

β – 15%

γ – 20%

α-Глобуліни – білки “гострої фази”, вони є мірою активності інфекційного процесу та сигналом загострення хронічного захворювання.

γ-Глобуліни – білки імунної системи, підвищуються при хронічних захворюваннях.

β-Глобуліни – самостійного діагностичного значення не мають, підвищуються разом з α або γ-глобулінами.

Диспротеїнемія може спостерігатися на тлі зміни загального білка або при його нормі.

нормальна протеїнограма

А α₁ α₂ β γ

α₁ α₂ γ β γ

гостре запалення хронічне запалення цироз печінки

γ α₁ α₂ β

хвороба Боткіна гострий лейкоз

Перевірка оволодіння практичними навичками

І. Тестовий контроль.

ІІ. Контрольні питання:

1. Амінокислоти: визначення, класифікація, α-амінокислоти, замінні та незамінні амінокислоти.

2. Основні шляхи перетворення амінокислот в організмі: трансамінування, декарбоксилування, дезамінування.

3. Білки: визначення, будова та властивості.

4. Біологічна роль білків.

5. Класифікація білків.

6. Переварювання білків.

7. Проміжний обмін білків.

8. Показники обміну білків: білковий коефіцієнт, азотистий баланс (позитивний та негативний), азотиста рівновага.

9. Регуляція обміну білків

10. Загальний білок, зміни вмісту загального білку.

11. Гіпопротеїнемії та гіперпротеїнемії.

12. Диспротеїнемії.

31