2. Познайомитися з процесами проміжного обміну ліпідів.

Нейтральні жири (тригліцериди) у клітинах під дією клітинних ліпаз розпадаються на гліцерин та жирні кислоти. Гліцерин, що утворився, приймає участь в обміні вуглеводів. Жирні кислоти окиснюються до оцтової кислоти, яка йде у цикл Кребса.

Наряду з процесами розпаду жирів у клітинах постійно відбувається синтез специфічних для кожного організму жирів. Гліцерин утворюється з продуктів обміну вуглеводів, а жирні кислоти – з оцтової кислоти. Потім ці складові частини з’єднуються у тригліцериди.

Ненасичені жирні кислоти в організмі практично не синтезуються і повинні надходити з їжею.

Фосфоліпіди, що потрапляють у клітини, приймають участь у будуванні клітинних мембран.

Холестерин в організмі є джерелом важливих речовин – жовчних кислот, стероїдних гормонів, вітаміну D.

В ході обміну ліпідів в організмі постійно утворюються кетонові тіла. Вони виконують в організмі важливі функції – у м’язах та мозку при голодуванні використовуються як джерело енергії, перешкоджають надмірній мобілізації жирних кислот з жирової тканини. При цукровому діабеті в організмі утворюється надлишкова кількість кетонових тіл, і від хворого тхне ацетоном.

Жирова тканина: гліцерин + жирні кислоти ↔ жири

Інші органи і тканини:

– синтез і розклад жирів та фосфоліпідів;

– окиснення жирних кислот та кетонових тіл:

жирні кислоти → оцтова кислота → цикл Кребса → СО₂ + Н₂О + енергія

кетонові тіла → СО₂ + Н₂О + енергія

3. Познайомитися з регуляцією обміну ліпідів.

В процесах регуляції обміну ліпідів приймає участь ряд факторів: нервова система, гормони, ліпотропні фактори та фактори зовнішнього середовища.

Фактори зовнішнього середовища

Фактори зовнішнього середовища – харчування, стать, вік, характер роботи, режим дня, фізична активність – суттєво впливають на процеси синтезу, відкладання та розпаду ліпідів. Нерегулярне харчування протягом дня, переважання вуглеводів у їжі, сидячий характер роботи, відсутність фізичного навантаження – все це сприяє надлишковому накопиченню жиру, що надалі призводить до порушення обміну речовин та розвитку захворювань. В організмі дорослої людини повинен існувати енергетичний баланс, тобто скільки енергії організм отримує з їжею, стільки ж він повинен витрачати на різні види життєдіяльності. Оскільки жири та вуглеводи є основним джерелом енергії для організму, треба слідкувати за їх вмістом у їжі.

Нервова та гормональна регуляція

В організмі відбуваються два основних процеси обміну ліпідів: переміщення ліпідів з печінки у жирові депо та відкладання жиру і зворотне переміщення ліпідів з периферії у печінку та розпад їх з виділенням необхідної енергії. Збалансованість цих процесів регулюється нервовою системою та гормонами.

При підвищеній потребі організму в енергії посилюється розпад глікогену в печінці. Цей процес через симпатичну нервову систему викликає переміщення ліпідів у печінку, де вони окиснюються з виділенням енергії.

Кора головного мозку оказує вплив на обмін ліпідів через симпатичну та парасимпатичну нервові системи та через ендокринні залози.

• Інсулін та глюкокортикоїди перешкоджають накопиченню жиру в печінці та сприяють його відкладанню в жировій тканині. Гормон інсулін виконує три основні умови, що ведуть до розвитку ожиріння: активізує синтез глікогену в печінці й тим самим гальмує мобілізацію жиру з жирової тканини; знижує рівень глюкози в крові, що підвищує діяльність харчового центру в мозку; знижує активність ферменту ліпази, що гідролізує жири.

• Адреналін, глюкагон, СТГ, гормони щитоподібної залози та статевих залоз – стимулюють розклад жирів у жировій тканині. Стреси, фізичні навантаження, голодування – стимулюють виробітку адреналіну, що призводить до посилення розкладу жирів.

При гіпофункції статевих залоз посилюється функція кори надниркових залоз, що в свою чергу стимулює секрецію інсуліну та сприяє розвитку ожиріння. Ось чому з віком, коли знижується статева активність, людина повнішає.