2. Особливості пр-текстів та вимоги по їх написання

Сучасне суспільство неможливо уявити без інтенсивних інформа­ційних обмінів та інформаційних систем, що розвиваються. У своєму розвитку воно стрімко рухається до того типу суспільства, де знання та інформація стають все більш значимим засобом реалізації влади, - суспільства інформаційного.

В історії людської цивілізації можна побачити декілька інформацій­них революцій - "перетворень суспільних відносин через кардинальні зміни у сфері обробки інформації". Перша така революція була пов'яза­на з винайденням писемності та можливістю фіксації інформації, дру­га - з винайденням в XVI ст. книгодрукування, третя - з винайденням електрики у кінці XIX ст., що дало можливість накопичувати та переда­вати інформацію. Четверта революція відбулася у 70-ті роки XX ст., по­в'язана з створенням комп'ютера та комп'ютерної мережі.

Сьогодні зросла можливість збору, обробки, зберігання, передачі інформації, а також доступу до неї. Інформаційне суспільство можна визначити як суспільство, де відбувається постійне збільшення, при­скорення, щільність та глобалізація інформаційних обмінів.

"Публічні комунікації спрямовані на передавання інформації, що торкається суспільного інтересу з одночасним наданням їй публіч­ного статусу", - стверджують дослідники.

За ступенем суспільної значущості виділяють такі види інформації: масова, соціальна та особистісна. Соціальна інформація - це та інфор­мація, яка виробляється у процесі людської діяльності, відображає фа­кти з точки зору їх суспільної значимості та служить для спілкування між людьми та досягнення ними своїх цілей, що обумовлені їх соціаль­ним станом. Джерело соціальної інформації - людська діяльність.

РК- інформація - це різновид соціальної інформації.

Характеристики РК- інформації (за І.П. Яковлевим):

1. Потрібно мати ту інформацію, яку ви хочете мати.

2. Вона повинна мати попит. Така інформація повинна бути ва­гомою для "місцевих" людей та відповідати потребам своєчасності і точності, правильності, повноти".

Модель комунікації по відношенню до журналіста, який одержує РК - інформацію, може мати такий вигляд (за Н. Делькуром):

джерело інформації - РК-повідомлення - одержувач (журналіст) ін­формації - робота журналіста над повідомленням, у результаті якої дане повідомлення стає джерелом уже опосередкованої інформації - інформація, яка надходить від журналіста - фінальний адресат ("споживач" інформації органу ЗМІ).

Класифікація РК-текстів за ознакою складності:

а) прості:

• прес-реліз;

• запрошення;

• бекграундер;

• факт-лист;

• біографія;

• іацій-

  іальні

  з'яза-

  дру-

  нням

  с>еда-

  по­

  дачі

  іжна

  при-

  , що ідіч-

  ації:

  зор-

  фа

  ння

  ЇЛЬ-

  лист питань-відповідей;

• байлайнер;

• лист;

• привітання;

• заява для ЗМІ;

б) комбіновані:

• прес-кіт;

• проспект, брошура, буклет;

• ньюслеттер;

• листівка.

Залежно від групи споживачів - учасників акту РК-комунікації те­ксти поділяються для зовнішньої та внутрішньої громадськості:

Зовнішні Внутрішні

Запрошення

Біографія

Лист

Привітання

Річний звіт

Ньюслеттер

Прес-ревю

Прес-реліз Запрошення Бекграундер Лист питання-відповіді Факт-лист Біографія Байлайнер

ва-

гі і

іує

ін- <ої ї - ат

Привітання Заява для ЗМІ Прес-кіт Річний звіт Проспект, буклет Ньюслеттер Листівка Прес-ревю Іміджева стаття Іміджеве інтерв'ю Кейс-сторі

РК-тексти надсилаються:

1. через ЗМІ (опосередковані);

2. шляхом прямої адресної розсилки або особистої доставки (ди- рект-тексти).

Г

Опосередковані через ЗМІ

Директ-тексти

Запрошення

Факт-Лист

Біографія

Лист виборцям Привітання

Брошюра

Листівка

Прес-ревю

Прес-реліз

Запрошення

Бекграундер

Лист питань-відповідей

Факт-лист

Біографія

Заява для ЗМІ

Байлайнер

Лист акціонерам

Лист виборцям

Привітання

Прес-кіт

Проспект, брошура, буклет

Розглянемо особливості ПР-текстів (прес-реліз, бекграундер, запро­шення, лист-запрошення, факт-лист, біографія, автобіографія, резюме, заява для ЗМІ, байлайнер, привітання, лист) і вимоги до їх написання.

Основним ПР-документом у взаємодії із засобами масової інфор­мації є прес-реліз. Інформація стає новиною, коли вона відповідає таким характеристикам:

• Інформація повинна бути цікавою для читачів тих видань, до яких надсилають прес-реліз;

• Щоб стати новиною в інформації повинен бути елемент чогось нового, цікавого, незвичайного;

• Новина повинна бути актуальною;

• Новина повинна бути суспільно значимою;

Якщо інформація відповідає деяким з цих характеристик, то вона стане новиною і буде використана в засобах масової інформації. У практиці паблік рилейшнз склалася ситуація, коли відсутність новин у прес-релізі викликає упередження і до інших матеріалів, що вихо­дять від того ж джерела.

Кривоносов О. Д. виділяє такі переваги прес-релізу у порівнянні з іншими видами ПР-документів:

• інформативність, оскільки зміст прес-релізу - це виклад фактів без будь-якого коментаря;

• актуальність, обумовлена новизною інформації, що повідомля­ється в ньому;

• вірогідність (точність), заснована на офіційному характері джерела інформації;

• конкретність, що випливає із прив'язки змісту прес-релізу до строго визначеного інформаційного приводу (події, фактові);

• стислість, тому що прес-реліз, - насамперед, оперативно- інформаційний ПР-документ;

• простота і швидкість підготовки;

• універсальність, тобто прес-реліз є первинною інформацією, тому дає можливість для створення широкого спектру вторинних (журналістських) матеріалів;

• технологічність, адже все більш популярною стає практика прес-релізу електронною версією (файлом); матеріали в редакції пере­даються на дискеті, компакт-диску або по Е-таі1;

• гнучкість, що досягається завдяки тому, що інформація, яка міс­титься у прес-релізі, може доповнюватися шляхом використання прикла­дених до нього матеріалів і спілкування з контактними особами.

Основними цілями прес-релізу є:

• запро-

  езюме,

  ння.

  інфор-

  ювідає

  шь, до

  чогось

  х> вона гятгіТ- У новин з вихо-

  аянні з

  фактів

  ідомля-

  передача інформації про події та явища, що відбулися, або які представляють суспільний інтерес;

• необхідність роз'яснення окремих рішень відомства, організації тощо;

• короткий виклад промови або доповіді офіційної особи на май­бутньому заході з приводу визначеної події (презентації, виставки, урочистої церемонії відкриття будь-якого центру);

На думку багатьох працівників прес-служби, головне завдання прес-релізу - бути опублікованим, тобто бути поміченим редактором. Наскільки приверне увагу журналістів прес-повідомлення певної прес-служби, багато в чому залежить від актуальності фактів і від якості оформлення прес-релізу.

Векграундер як жанр РК-тексту. Бекграундер - відома інформа­ція, яка додається до нового повідомлення і допомогає краще зрозу­міти його суть. За роллю бекграундеру в прес-релізі фахівці вирізня­ють два його види:

1. бекграундер як необхідний елемент замітки. Якщо інформацій­ним приводом є коментування чи висловлювання, потрібно переказа­ти їх суть. Коли минув певний час від першого повідомлення прес- служби з цієї тематики, потрібно подати передісторію, переповісти про розвиток події. Без такого бекграундеру інформаційне повідом­лення прес-служби буде менш ефективним;

2. бекграундер як додатковий елемент прес-релізу, коли той слугує доповненням чи складовою добірки інформаційних матеріалів, ска­жімо, як у випадку з прес-папкою.

Види додаткового бекграундеру:

а) додаткова інформація про дійових осіб чи організації, про які йдеться, або про подію, яка привернула увагу;

б) попередні висловлювання чи дії суб'єкта інформації щодо тієї самої події;

в) інформація про аналогічні події чи випадки;

г) висловлювання інших осіб щодо подій, людей чи організацій, про які йдеться в інформаційному повідомленні.

Зауважимо, що бекграундер може бути маркований - "Довідка прес-служби МЗС", якщо він має суто довідковий характер, а також входити до основної частини прес-релізу. При цьому використову­ються спеціальні приєднувальні звороти: "Раніше заявляв, ..."

"Водночас за словами..., така ситуація...".

Дослідник А. Куліш зауважує, що бекграундер - це типовий дода­ток до інформаційного листа. Суть бекграундера можна охарактери­зувати конкретним влучним терміном: "міні-досьє".

Наприклад, треба написати партнерам ділового листа, в якому ва­рто повідомити про те, що ваша організація має намір оприлюднити на прес-конференції результати своїх досліджень. Текст цього листа має займати не більше однієї сторінки. У листі треба викласти тему досліджень, підкреслити вагомість їхніх результатів, повідомити, де і коли відбудеться прес-конференція тощо. Натомість, у бекграундері - додатку до листа - можна викласти більше деталей і пояснень:

• хто проводив дослідження;

• основні характеристики вибірки;

• основні результати тощо.

Тобто, у цьому випадку бекграундер матиме вигляд лаконічної, але повної розповіді про дослідження.

На думку дослідника, факт-лист є теж 100-відсотковим бекграун- дером - адже це "міні-досьє" організації.

Бекграундер не є самостійним документом: його роль - у тому, щоб надати додаткову інформацію чи пояснення у разі, якщо людина ви­явила інтерес до предмету основного повідомлення.

Наприклад, ви проводите прес-тур на цікавий об'єкт. Звичайно, ви роздасте журналістам прес-реліз (свою "заготовку" майбутньої публі­кації). Але якщо журналістові знадобиться більше інформації про об'єкт, щоб збагатити свою майбутню публікацію "фактажем" - на

і слуїує ів, ска-

про ЯКІ здо тієї

їій, про

Довідка і також истову- яв, ..."

я дода- актери-

ому Ба­сі днити з листа ги тему ги, де і гндері -

аої, але

кграун-

*у, щоб ша ви-

яно, ви і публі­ці! про

і' - на

цей випадок треба заготувати бекграундер. У ньому повинно бути викладено таке:

• що це за об'єкт;

• коли його створено;

• хто його створив;

• цікаві особливості об'єкта;

• коротку історію розвитку й функціонування об'єкта;

• перспективи розвитку об'єкта тощо;

Обсяг бекграундера ніхто ніколи не встановлював. Але дослідники радять, щоб він не перевищував три сторінки (можна "дрібним шри­фтом"). У бекграундері можна сміливо подавати невеликі фото. Для зручності читання бекграундер варто розбити на логічно-змістові час­тини (під підзаголовками). На відміну від прес-релізу, бекграундер можна друкувати на обох боках аркушу.

Місце бекграундера в прес-пакеті - завжди під прес-релізом.

Запрошення як один із давніх різновидів РК-тексту. Запро­шення- один із давніх жанрових різновидів тексту. Однак сьогодні, як один із жанрів РК-тексту, воно набуло своїх специфічних рис і при правильному складанні, композиції виконує важливу роль у створенні оптимального комунікаційного середовища організації або фірми. За­прошення відіграє важливу роль у встановленні контактів із предста­вниками ЗМІ.

Запрошення - це розповсюджуваний шляхом прямого або особисто­го розсилання, а також через ЗМІ текст про повинну подію (захід), що стосується базисного суб'єкта РК, у якому адресатові (конкретній особі або організації) пропонується взяти участь.

Успіх проведення новинної події (виставки або презентації, фести­валю або конкурсу, що проводиться або спонсорується певною орга­нізацією) залежить від участі в ньому представників ЗМІ, а це, у свою чергу, від коректно складеного запрошення.

Обов'язковими компонентами композиції запрошення є: повідом­лення про характер заходу, місце і терміни проведення, умови участі. При прямому адресному розсиланні запрошення може бути оформле­не на одній сторінці бланка з логотипом організації. Запрошення мо­же мати вказівку на жанрову приналежність і заголовок, у якому ви­кладається суть новинної події.

За форс-мажорних обставин рекомендується розсилати той же текст запрошення з позначкою "Зміна часу проведення", "Відміна".

За тематикою, характером, масштабом події, за структурою, у тому числі й мовною, дослідники виділяють кілька видів запрошень. За ха­рактером адресата тексту запрошення поділяються на два види: для

громадськості і для вузьких цільових груп (акціонерів, журналістів). Деякі запрошення на події культурно-духовної сфери мають свої від­мінності в мові та стилі.

Спочатку розглянемо запрошення для журналістів, потім запро­шення для різних груп громадськості. Запрошення для журналістів. Запрошення для журналістів - це запрошення на прес-конференцію або будь-який захід (новинна подія). У запрошенні для журналістів інформація про подію, захід повинна бути конкретизована (тобто та­ке запрошення буде розширеним). Запрошення може бути побудова­не за схемою прес-релізу: лід, деталі новинної події, список запроше­них УІР-гостей, програма заходу і - прохання про підтвердження уча­сті. У запрошенні міститься така інформація: "місце, день та час про­ведення прес-конференції, її тривалість; загальна тематика прес- конференції і перелік основних питань, пропонованих до розгляду; прізвища та посади основних учасників прес-конференції з боку її організаторів". У практиці європейських прес-рилейшнз журналістам разом з текстом запрошення висилається також спеціальний купон для зворотного відсилання для підтвердження участі в заході. Конта­ктні особи і телефони в такому випадку завжди вказуються наприкі­нці тексту. Наведемо три приклади запрошення: перше - на урочисту церемонію, і два - на прес-конференції.

Шановні журналісти!

10 грудня 2006 року в Києві, у Будинку спілки архітекторів Украї­ни відбудеться урочиста церемонія підбиття підсумків та нагоро­дження переможців Третього відкритого Всеукраїнського конкурсу "Високий стиль інтер'єру - 2006".

У 2006 році в конкурсі взяли участь близько 60 професійних дизай­нерів та архітекторів України. Вони представили більше ЗО проек­тів житлових і громадських інтер'єрів, реалізованих у 2005 - 2006 р. Виставка конкурсних робіт відбудеться з 8 по 12 грудня 2006 року у Будинку Спілки архітекторів України.

До складу журі конкурсу "Високий стиль інтер'єру - 2006" входять 9 українських та європейських фахівців з архітектури і дизайну. Се­ред них - головний архітектор Києва, голови Київської Спілки архіте­кторів України і Спілки дизайнерів України, директор журналу "Світ дизайну" і ін.

Просимо вас підтвердити свою участь до 7 грудня 2006 року за телефоном (044) 555-55-55 (багатоканальний)

Контактні особи: Ірина Іринова

АгіСга/і РК 0492 Київ, вул. Кримського, 1, офіс 111

Тел. 555-55-55 Факс: 222-22-22

Наступний приклад запрошення - на прес-конференцію та офіцій­ний захід. У такого роду запрошенні, як указують С.А. Варакута і Ю.Н. Єгоров, варто вказувати мету та характер відвідування об'єкта, точне місцезнаходження об'єкта, місце і час збору запрошених осіб, місце можливої зустрічі делегації представниками компанії, що за­прошує, маршрут і графік руху транспорту до відвідуваного об'єкта, схему проїзду на особистому транспорті, загальну тривалість відвіду­вання, час початку і закінчення основних заходів. Тут слід також за­значити, що текст такого запрошення може бути використаний жур­налістом для написання тексту для ЗМІ.

тів).

від-

~ро- тів. щію істів ) та- ова-

)ШЄ-

уча-

про-

ГреС-

іяду; ку її стам чтіон інта- зикі- исту

краї-

ігоро-

ШРСУ

изай- роек- Ю6 р. оку у

>дять у. Се аіте- ’Світ

ку за

Запрошення

Закрите акціонерне товариство "Майстер" має честь запросити Вас 15 травня 2006 року на прес-конференцію та офіційну церемо­нію, присвячену відкриттю нового супермаркету.

ЗАТ "Майстер", створене в 2000 році, на сьогодні є одним з найбіль­ших українських підприємств із роздрібної та гуртової торгівлі будіве­льними матеріалами. Сума інвестицій у будівництво нового суперма­ркету склала понад 8 млн. доларів США. У нинішньому році розпочато будівництво ще одного супермаркету, який планується ввести в екс­плуатацію у 2007році. Загальна сума інвестицій, необхідних на реалі­зацію цього проекту, складає приблизно 10 млн. доларів США.

На офіційну церемонію запрошені Київський міський голова, нача­льник Головного управління економіки та інвестицій КМДА та інші офіційні особи.

Програма заходу

11:00-11:20 Автобуси з логотипом "Майстер" очікують Вас вул. Б.Хмельницького, щоб відвезти на офіційну церемонію

12:30-13:15 Прес-конференція

13:15-13:40 Екскурсія по території супермаркету "Майстер"

13:40-14:15 Офіційна частина

14:15-15:00 Фуршет

15:00 Закінчення заходу

Просимо підтвердити Вашу участь за телефонами: (044) 111-11-11, (044) 222-22-22

Рекламно-інформаційне агентство "Гранат": Олеся Олексієнко

У наступному прикладі запрошення на прес-конференцію в якості адресата виступає не журналіст, а посадова особа:

Асоціація професійного та аматорського гольфу україни

Україна, 01030, Київ, вул. Пирогова, будинок 4/26

Телефон (044) 222-22-22, факс (044) 222-11-11

Е-таіІ: доІ/@сотзеі.пеі Нйр:/ шшш.оіітріа.сотзеі.пеі

Турнір по аматорському гольфу

"Кубок Києва - 2007"

15-16 квітня 2007року

Міністру України у справах сім'ї, молоді та спорту КОРЖУ В.П.

Шановний Вікторе Петровичу!

Запрошуємо Вас на прес-конференцію, присвячену турнірові із аматорського гольфу "Кубок Києва - 2007"

Програма:

1. Фінальні виступи учасників турніру, 19.30

2. Прес-конференція, 20.00

3. Фуршет, 21.00

Прес-конференція відбудеться 4 березня 2007року о 19 годині ЗО хви­лин за адресою: Гольф-центр, м. Київ, вул. Героїв Сталінграду, 10-д.

З повагою,

Оргкомітет турніру

Додаткову інформацію Ви можете одержати, зв'язавшись за те­лефоном 111-1111 із Сергієм Бойком.

Як і для багатьох інших жанрових різновидів РК-тексту, для за­прошення найважливішими критеріями є повнота наданої інформа­ції про дану конкретну новинну подію, а також можливість операти­вного витягу з тексту необхідної інформації, чому сприяють компози­ція й оформлення його частин. Усе це було враховано при складанні й оформленні даного тексту і дозволяє віднести запрошення саме до оперативних жанрів: у наявності можливість оперативного витяіу необхідної інформації з тексту.

Багато жанрів РК-тексту можуть мати характерні елементи струк­тури інших жанрових різновидів. Елементи запрошення як жанру ми можемо знайти й у прес-релізі.

Лист-запрошення як різновид службового листа.

Дослідники виділяють лист-запрошення - це різновид службового листа, у якому адресата запрошують взяти участь у певному заході.

У листі-запрошенні обов'язково вказується: хто, кого, куди, коли і з якої нагоди запрошує. Все це має бути оформлено бездоганно грамотно й ретельно, що й засвідчить вашу повагу до адресата. Крім чіткого і не­двозначного викладу змісту, дуже важливим є дотримання таких вимог:

• слід використовувати зі смаком оформлені та якісні бланки, адже вигляд представницької продукції є чи не найпершим свідченням на­дійності вашої установи (фірми, компанії);

• важливо пам'ятати, що конверт за своїм дизайном неодмінно по­винен відповідати бланку;

• оформлюючи листа, текст потрібно симетрично розмістити на аркуші.

Найважливішу інформацію можна виокремити, скориставшись іншим шрифтом, великими літерами чи підкресленням. Запрошення на суто ділові заходи (з'їзди, конференції, форуми, симпозіуми, пре­зентації) пишуть, здебільшого, на фірмових бланках, а з нагоди куль­турно-мистецьких заходів та різноманітних урочистостей виготовля­ють художньо оформлені, оздоблені бланки.

Треба пам'ятати, що вашим партнерам приємно буде отримати ли­ста, який естетично і грамотно оформлений. Подаємо зразки письмо­вих запрошень, що виконують функцію квитка чи перепустки:

Шановний пане...!

Запрошуємо Вас на урочистий концерт з нагоди Дня міліції, що ві­дбудеться... (дата і адреса).

Ваші місця...

Запрошення дійсне на дві особи.

Вельмишановна пані...!

Маємо честь запросити Вас на відкриття персональної виставки, присвяченої.. .річчю творчої діяльності...

Урочистість відбудеться... (дата, адреса).

Високоповажний пане...!

Розважальний комплекс "Динамо-ШХ" має честь запросити Вас на презентацію з нагоди свого відкриття.

Чекаємо Вас... (дата) о... год. за адресою: вул. Грушевського,3, тел. (044) 229-28-84.

Запрошення дійсне на дві особи.

Наступні запрошення мають на меті залучити особу до участі в ро­боті "круглого столу".

Шановний пане...!

Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту спільно з Міністерством освіти і науки України проводять у рамках акції "Пе-

редамо нащадкам наш скарб - рідну мову" "круглий стіл" на тему "Українським студентам - українське слово".

Запрошуємо Вас узяти участь у роботі "круглого столу", засідання якого відбудеться 20 вересня 2006 р. о 16 год. у залі засідань колегії Міністерства у справах сім'ї та молоді (вул. Десятинна, 14, к.319).

З повагою....

Шановна пані...!

... (назва організації) проводить звітну наукову конференцію ви­кладачів університету за 2005рік, що відбудеться... (дата і місце).

Оргкомітет пропонує такі напрямки роботи конференції:

1. Україна в перехідний період розвитку: сутність та провідні тенденції.

2. Наука в Україні: соціологічний аналіз.

3. Проблеми сільської школи в умовах ринкової економіки. Порядок роботи:

2. квітня - пленарне засідання (реєстрація учасників з 9.00 до 10.00).

3. квітня - робота секцій.

Запрошуємо Вас узяти участь у роботі конференції. Тези допові­дей, що друкуватимуться у збірнику "Наукові записки", просимо на­діслати до... (дата),

З повагою...

ТИПОВІ МОВНІ ЗВОРОТИ:

1. Запрошуємо Вас узяти участь в роботі конференції (з'їзду, нара­ди, симпозіуму)...

2. Маємо честь запросити Вас на перше зібрання клубу...

3. Дозвольте запросити Вас на урочисте відкриття фестивалю (ви­ставки)...

4. Будемо раді бачити Вас... (дата) в Національному академічному театрі російської драми імені Лесі Українки на урочистому вечорі з нагоди...

5. Звертаємося до Вас як до фахівця з проблем... і запрошуємо взяти участь роботі... та виголосити доповідь.

6. Чекаємо на Вас і будемо раді отримати Ваші відгуки про виставку.

7. На знак вдячності запрошуємо Вас на урочистий обід, який влаштовує...

8. Будемо раді вітати Вас на урочистостях з нагоди..., що відбу­дуться... (дата і місце).

9. Нам буде приємно бачити Вас та пані... серед гостей...

10. Ми б дуже хотіли бачити Вас серед гостей з нагоди святкуван­ня ... річниці нашого клубу.

11. ему

    іння

    пегії

    ви­

    гідні

    ііки.

    О).

    гові-

    на-

    іра-

    (ви-

    ому рі з

    ємо

    ку.

    кий

    ібу-

    Будемо вдячні, якщо Ви виголосите доповідь на тему...

12. Будемо раді, якщо Ви зможете виступити перед учасниками наради...

13. Запрошуємо на відкриття персональної виставки, присвяченої 20-річчю творчої діяльності...

15. Маємо честь запросити Вас на презентацію книги...

16. Сподіваємося, що Ви відвідаєте показ-презентацію нашої коле­кції, що відбудеться... (дата і місце).

17. Просимо Вас скористатися з нагоди й завітати до...

18. Щиро сподіваємося, що Ви знайдете змогу і відвідаєте фес­тиваль.

19. Гадаємо (сподіваємося), Ви не відмовитеся відвідати сезонний розпродаж харчових продуктів зі знижкою у межах...%.

20. Розраховуємо на Вашу згоду й просимо до... (дата) повідомити про час свого приїзду.

21. Сподіваємося незабаром зустрітися з Вами.

Факт-лист. Офіційне, ділове призначення факт-листа. До фак­тологічних жанрів О. Д. Кривоносов відносить факт-лист.

Факт-лист містить додаткову інформацію (перш за все, факти) по відношенню до новинної події у житті базового суб'єкта РК.

Факт-лист для організації відіграє таку ж важливу роль, як, наприклад, для людини - її особисте резюме. Насамперед, це діловий документ як­найширшого застосування. Факт-лист призначено для того, щоб роздава­ти діловим людям під час ділового знайомства чи переговорів.

Факт-лист функціонально не замінює ілюстрованого буклету про організацію (і, навпаки, буклет не є рівноцінним факт-листу). Кожний

з цих документів має своє призначення.

Буклет відіграє представницьку роль, а факт-лист має офіційне, ді­лове призначення (подібно до особистої біографії для відділу кадрів). Ось чому факт-лист повинен містити повну ділову інформацію про організацію, подану сухою мовою цифр і фактів.

У цьому документі обов'язково потрібно вказати поштову та електро­нну адреси, номери телефону й факсу, імена та прізвища керівників чи контактних осіб. Весь текст має вмішуватися з одного боку лише одного аркушу формату А-4 (зліва належить залишити ЗО мм відступу для під­шивання до "Справи"). Щоб подати на аркуші якнайбільше інформації, можна видрукувати текст мінімальним розміром шрифту, наприклад, Тітез, розмір 10). Вгорі зліва обов'язково слід поставити логотип органі-

зації. Добре, якщо ця емблема кольорова: так, факт-лист візуально добре відрізнятиметься від інших документів. Загалом кажучи, якщо органі­зація має свій гарний "фірмовий бланк", то варто скористатися ним для того, щоб видрукувати на ньому текст факт-листа. Побудувати цей текст треба так, щоб кожний абзац відповів на одне із сформульованих далі питань у такій послідовності:

1. Коли і хто заснував вашу організацію?

2. Яка головна мета її діяльності?

3. Якими способами та за допомогою яких конкретних заходів ор­ганізація досягає своїх цілей?

4. У яких регіонах чи містах діють підрозділи вашої організації? Скільки членів перебуває нині в її складі?

5. Які організації чи установи є найголовнішими партнерами вашої організації? (Вказати тільки 3-4 найвідоміші та найвагоміші).

6. Які найголовніші здобутки вашої організації? (Вказати не більше ніж 3-х найвизначніших досягнення).

7. Які плани організації на майбутнє? (Описати щонайбільше 3-

2. реченнями).

8. Хто очолює організацію? (Зразок: "Від вересня 2005 року Прези­дентом Федерації є доктор філософських наук, депутат Верховної Ради України Сергій Скиба. Віце-президент Федерації- Ірина Мельник. Координатор зовнішніх зв'язків - Оксана Прядко').

Отже, найголовніше в написанні факт-листа - подати якомога по­внішу інформацію, але зробити це дуже стисло, лаконічно.

Тепер детальніше, з якої нагоди і кому вручається факт-лист:

• під час знайомства та перших контактів - державним службов­цям, майбутнім партнерам, потенційним грантодавцям, редакторам газет, журналістам, "випадковим" VIР і т. ін.;

• під час проведення будь-яких пресових чи публічних заходів (прес-конференцій, прес-турів, презентацій, семінарів, "круглих сто­лів", виставок, фестивалів тощо) - у прес-пакетах журналістам.

Інколи нагода познайомитися з широким колом ділових людей трап­ляється абсолютно несподівано. Тому провідні працівники організації повинні завжди мати у своїй діловій течці "напоготові" щонайменше 20 примірників факт-листа. Варто подбати про можливі міжнародні знайомства: потурбуватися про англомовний варіант факт-листа.

Кожного разу, закладаючи факт-листи до прес-пакету чи до своєї течки напередодні ділової зустрічі, треба звернути увагу на зміст: чи не застаріла викладена в них інформація, номери телефонів, прізви-

збре ща керівників тощо. Якщо хоч один номер телефону застарів, слід

'ані- видрукувати нову версію факт-листа.

для Зразок факт-листа:

цей Український освітній центр реформ

іних Український Готельно-офісний центр "Горизонт"

Освітній центр вул. Шовковична, 42-44 Реформ 01601 Київ, Україна

іиили.сиге.огд.иа тел. (044) 490-69-88; факс: (044) 490-69-89

ор- е-тай: іпЬох@риге.огд.иа; шеЬ 8ІІе:илии). сиге.огд. иа

щії? Український освітній центр реформ (УОЦР) засновано 2001 року як

благодійну недержавну, неприбуткову організацію, що надає безкошто- шюї вну інформаційну й консультативну допомогу громадським та іншим

неприбутковим організаціям, які сприяють побудові в Україні держави з іьше ринковою економікою та відкритого демократичного суспільства.

УОЦР готує низку інформаційних продуктів: 30-хвилинний теле- е 3- журнал "Перехрестя", інформаційні випуски радіопрограм "Зі щоден­

ника реформ", "Економічні новини", аналітично-оглядові радіопрогра- юзи- ми "Ринок від А до Я", "Алло, ви в ефірі", "Розмова на часі", радіосеріал

■увної "Життя відстанню в десять хвилин", інформаційні теле- та радіоро-

,ник. лики, консультативно-інформаційний журнал для підприємців мало­

го й середнього бізнесу "100 тисяч", бюлетень для місцевої преси "Но- і по- вий кур'єр", бюлетень "Щоденний порадник".

Центр також видає брошури прикладного змісту, що висвітлюють певні конкретні ділянки соціально-економічного життя: "Де знайти своє :бов- місце: поради бізнесменам-початківцям", "Ви обрали депутата. Що да-

зрам лі?", "Як працювати без збитків: поради сільському господареві", "Наш

будинок: як створити об'єднання співвласників" та інші. юдів УОЦР має телефонну Інформаційну лінію, оператори якої надають

сто- безкоштовні консультації з питань реформування економіки та соціа­

льної сфери, а також з питань підприємництва (тел. (044) 490-56-56). -рап- У всіх обласних центрах України діють 24 регіональні прес-клуби

ізяттії УОЦР, у Києві - Національний прес-клубреформ.

гніие Власний Інтернет-портал Центру об'єднує ресурси понад 500

зодні аналітичних центрів України (Мір//: іпіеі Іесі.огд.иа).

У центральному офісі УОЦР працюють майже 60 фахівців. У по- своєї всякденній діяльності з Центром активно співпрацюють понад 500

г: чи журналістів України. Нашими найголовнішими партнерами є між-

ізви- народні проекти, що діють в Україні у межах технічної допомоги, не­державні громадські організації, відомі наукові установи, провідні мі­ністерства та відомства держави.

Серед найвагоміших здобутків Центру можна назвати успі­шні всеукраїнські освітні кампанії з питань приватизації, ро­звитку малого й середнього бізнесу, земельної реформи, діяль­ності кредитних спілок, становлення жінок у бізнесі та ба­гато інших.

Президентом Українського освітнього центру реформ є Ірина Мовчан.

Біографія як жанр РК-тексту, що представляє фактичну інфор­мацію про особу. Біографія - жанр РК-тексту, що представляє опорну фактичну інформацію про посадову особу організації, фірми або со­ціально значну персону.

Біографія як опорний фактичний матеріал про конкретну персону активізується при кадрових змінах в організації, при ініціативних ді­ях посадової особи організації, його смерті та володіє номенклатур­ною функцією.

За допомогою тексту біографії зовнішній кадровий РК може реалі­зувати функцію просування в публічному просторі персонального імі­джу окремих співробітників. З погляду внутрішньо корпоративного РК, тексти даного жанру реалізують функції, що входять в оптиміза- цію процесів кадрової мобільності, у формуванні сприятливого психо­логічного клімату, у роз'ясненні працівникам стратегії фірми і політи­ки менеджменту, у стимулюванні ініціативи співробітників і конку­ренції між ними, у попередженні, подоланні і компенсації нерозумін­ня і виробничих конфліктів.

Працівникам РК-відділів, рекомендується мати біографічні списки не тільки керівників фірми, компанії, але і всіх інших осіб, хто яким- небудь чином відіграв помітну роль у становленні компанії. Існує практика публікації цілих біографічних збірників. Найбільш розпо­всюдженим варіантом своєрідного узагальнення біографії можна вважати довідники "Хто є хто?". Так, наприклад, біографічний щорі­чник "Хто є хто в Санкт-Петербурзі", виданий у 2001 р., нараховує 1058 біографій петербуржців, що представляють всі основні сфери професійної діяльності: владу, науку, освіту, культуру, мистецтво, ре­лігію, спорт, бізнес. У закордонній РК-практиці широко використову­ється складання біографічних довідників випускників престижних навчальних закладів, що є важливим компонентом у структурі внут­рішніх комунікацій фірми.

Текстова структура біографії - це набір блоків біографічних даних: прізвище, ім'я і рік народження персони, дані про освіту, дані про кар'єру. Дані про родинний стан, наявність дітей, а також про хобі, пристрастях персони можна розглядати в цьому жанрі як факульта­тивні, хоча вони будуть найчастіше зустрічатися в текстах культурно- духовної сфери публічних комунікацій. У біографії учасника прес- конференції будуть представлені лише етапи професійної діяльності; неофіційна інформація, що стосується захоплень, родинного стану, буде мінімальна: якщо персона представляється громадськості в менш "офіційному світлі", то в тексті будуть присутні дані про хобі, захоплення, можливо, нагороди. Медіатексти, безсумнівно, дають більш багатшу палітру даних про персону приватного характеру.

У своєму традиційному, "опорному", незміненому вигляді біографію можна побачити як складову прес-кіта, а також у текстах політичного РК, і часто в такому випадку біографія супроводжується іміджевими фотографіями.

Дослідники політичної реклами виділяють дві підгрупи жанру біо­графії: біографія-конспект і біографія-розповідь.

О. Березкіна, говорячи про значення біографії в сфері політичних комунікацій, також розглядає два основних типи презентації біогра­фічних матеріалів, визначаючи їх як резюме і біографію в розгорну­тій оповідальній формі.

Ми виділяємо такі жанрові підгрупи: біографія-конспект, біогра- фія-розповідь, біографія-оповідання.

Біографія-конспект представляє події в хронологічному порядку, основна увага приділяється фактам і датам.

Богдан Карпенко, Директор по маркетингу та продажах ЗАТ "ОНІКС"

Коротка біографія

Богдан Карпенко народився 5 березня 1971 року в Україні.

Етапи професійного зростання

Бпірго Соттипісаііопз ЬТИ

1993. - 1994 Менеджер по продажах

1994. - 1995 В. о. менеджера по роботі з клієнтами

1995. - 1996 Менеджер по роботі з клієнтами

1996. - 2000 Директор відділу розвитку та відділу по роботі з кліє­нтами ЗАТ "ОНІКС"

2000 - по даний час Директор з маркетингу та продажів

державні громадські організації, відомі наукові установи, провідні мі­ністерства та відомства держави.

Серед найвагоміших здобутків Центру можна назвати успі­шні всеукраїнські освітні кампанії з питань приватизації, ро­звитку малого й середнього бізнесу, земельної реформи, діяль­ності кредитних спілок, становлення жінок у бізнесі та ба­гато інших.

Президентом Українського освітнього центру реформ є Ірина Мовчан.

Біографія як жанр РК-тексту, що представляє фактичну інфор­мацію про особу. Біографія - жанр РК-тексту, що представляє опорну фактичну інформацію про посадову особу організації, фірми або со­ціально значну персону.

Біографія як опорний фактичний матеріал про конкретну персону активізується при кадрових змінах в організації, при ініціативних ді­ях посадової особи організації, його смерті та володіє номенклатур­ною функцією.

За допомогою тексту біографії зовнішній кадровий РК може реалі­зувати функцію просування в публічному просторі персонального імі­джу окремих співробітників. З погляду внутрішньо корпоративного РК, тексти даного жанру реалізують функції, що входять в оптиміза- цію процесів кадрової мобільності, у формуванні сприятливого психо­логічного клімату, у роз'ясненні працівникам стратегії фірми і політи­ки менеджменту, у стимулюванні ініціативи співробітників і конку­ренції між ними, у попередженні, подоланні і компенсації нерозумін­ня і виробничих конфліктів.

Працівникам РК-відділів, рекомендується мати біографічні списки не тільки керівників фірми, компанії, але і всіх інших осіб, хто яким- небудь чином відіграв помітну роль у становленні компанії. Існує практика публікації цілих біографічних збірників. Найбільш розпо­всюдженим варіантом своєрідного узагальнення біографії можна вважати довідники "Хто є хто?". Так, наприклад, біографічний щорі­чник "Хто є хто в Санкт-Петербурзі", виданий у 2001 р., нараховує 1058 біографій петербуржців, що представляють всі основні сфери професійної діяльності: владу, науку, освіту, культуру, мистецтво, ре­лігію, спорт, бізнес. У закордонній РК-практиці широко використову­ється складання біографічних довідників випускників престижних навчальних закладів, що є важливим компонентом у структурі внут­рішніх комунікацій фірми.

• -*⁴¹' Текстова структура біографії - це набір блоків біографічних даних:

прізвище, ім’я і рік народження персони, дані про освіту, дані про ктч- кар'єру. Дані про родинний стан, наявність дітей, а також про хобі,

• Р°~ пристрастях персони можна розглядати в цьому жанрі як факульта-

^яль" тивні, хоча вони будуть найчастіше зустрічатися в текстах культурно-

°^а~ духовної сфери публічних комунікацій. У біографії учасника прес-

конференції будуть представлені лише етапи професійної діяльності; неофіційна інформація, що стосується захоплень, родинного стану, Ь°Р- буде мінімальна: якщо персона представляється громадськості в

•рну менш "офіційному світлі", то в тексті будуть присутні дані про хобі,

захоплення, можливо, нагороди. Медіатексти, безсумнівно, дають більш багатшу палітру даних про персону приватного характеру.

У своєму традиційному, "опорному", незміненому вигляді біографію ^с Д^1_ можна побачити як складову прес-кіта, а також у текстах політичного

ГУР~ РК, і часто в такому випадку біографія супроводжується іміджевими

фотографіями.

■^ал1“ Дослідники політичної реклами виділяють дві підгрупи жанру біо-

імі- графії: біографія-конспект і біографія-розповідь.

^юго О. Березкіна, говорячи про значення біографії в сфері політичних

^аза~ комунікацій, також розглядає два основних типи презентації біогра­

фічних матеріалів, визначаючи їх як резюме і біографію в розгорну­ли^- тій оповідальній формі.

“У^- Ми виділяємо такі жанрові підгрупи: біографія-конспект, біогра­фи- фія-розповідь, біографія-оповідання.

Біографія-конспект представляє події в хронологічному порядку, ^ски основна увага приділяється фактам і датам.

^им~ Богдан Карпенко, Директор по маркетингу та продажах

нує ЗАТ "ОНІКС"

^ІП°- Коротка біографія

^кна Богдан Карпенко народився 5 березня 1971 року в Україні.

орі- Етапи професійного зростання

^ІВУ^Є Опірго Соттипісаііопз ЬТИ

^еР^и 1993 - 1994 Менеджер по продажах

1994. - 1995 В. о. менеджера по роботі з клієнтами ^ШУ~ 1995 - 1996 Менеджер по роботі з клієнтами

^них 1996 - 2000 Директор відділу розвитку та відділу по роботі з кліє-

іут- нтами ЗАТ "ОНІКС"

2000 - по даний час Директор з маркетингу та продажів

Біографія-розповідь також зосереджує увагу громадськості перева­жно на етапах професійного зростання й у своїй мовній структурі мі­стить двоскладні речення, де присудки можуть бути виражені фор­мою пасивного стану (дієслова або дієприкметника). Наприклад, у прес-кіті, присвяченому відкриттю нового підрозділу ЗАТ "XXX" є факт-лист, у якому перераховуються учасники прес-конференції - го­лова Спостережної ради, генеральний директор, заступник директора фірми. Наведемо приклад біографії-розповіді.

ПЕТРЕНКО ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ

Голова Спостережної ради ЗАТ "XXX"

Народився 15 грудня 1967 року в Києві. Закінчив факультет інфо­рматики Київського політехнічного інституту.

У 1991 році влаштувався на роботу в ЗАТ "БІТ" на посаду інже­нера, у 1994 році переведений на посаду заступника генерального директора.

У 1996 році був прийнятий на роботу в ЗАТ "XXX" на посаду фінан­сового директора. З 1997 року переведений на посаду генерального директора.

У квітні 1998 року перейшов на роботу у ВАТ "Еверест" на посаду директора з економіки, з жовтня 1998 року по грудень 1999 року очолював ВАТ "Еверест".

Із січня 1999 року є головою Спостережної ради ЗАТ "XXX".

У такому тексті громадськість повинні цікавити лише дані про пе­рсону як людину, яка має певну освіту (а для даної персони це важ­ливо і тому вказується в самому тексті біографії) та успішну кар'єру.

Форма подачі матеріалів біографії може залежати і від цільової ау­диторії: описовий характер біографії-розповіді призначається, на­самперед, для ЗМІ у виді практично готового до друку тексту, біогра- фія-конспект переважніше для внутрішньої громадськості.

Біографія-оповідання відрізняється від інших жанрових різновидів біографії тим, що в ній можуть бути відсутні біографічні дати. Особ­ливість такого роду представлення біографічної інформації, характе­рної, насамперед, для політичного РК (у якому, відзначимо, біографія є обов'язковим компонентом комбінованого РК-тексту - листівки, бро­шури, буклету), полягає в тому, що в ній містяться не тільки сухі фак­ти біографії, "значне місце приділяється "цінним якостям" політика", яким цей політик не зрадив, незважаючи на всі "складні повороти долі",- Такі матеріали, безсумнівно, стають і джерелом для текстів ЗМІ, де можуть певним чином трансформуватися, однак здебільшого текс­

ти, що функціонують у просторі політичних комунікацій, - це тексти прямої поштової розсилки.

;ва-

мі-

юр-

ї, У

V." Є

■ го- хзра

іфо-

іже-

чого

чан­

ного

:аду

юку

пе- іаж- >у. і ау- на- гра-

идів

соб-

кте-

іфія

бро-

р&к-

іка",

хіти

ЗМІ,

екс-

Наведемо такий приклад:

Федорченко Людмила Павлівна

Народилася 20 березня 1958 року у Житомирській області, у ба­гатодітній родині фронтовика Павла Васильовича Юрченка, кавале­ра 12 бойових нагород. Рано почалося самостійне життя - довелося поєднувати навчання в технікумі з роботою, тулитися по гуртожи­тках - лише загартувало її характер. Сильна волею і духом, вона у 18 років стала майстром спорту з волейболу. Потім - заміжжя, Київ та нові турботи: навчалася в інституті, одна виховувала доньку, сина... Зараз вона генеральний директор ТОВ "Автоматика”, один із засновників всеукраїнської громадської організації "Надія".

Про таких, як вона, говорять: "Людина, що сама себе зробила". І все- таки щодо Людмили Павлівни, то це не зовсім так: вона розуміє, що ба­гато в чому зобов'язана оточенню. Людина честі, слова і діла, вона допо­магає дитячим будинкам, літнім та знедоленим, створює в місті фонд допомоги бідним, тісно взаємодіючи з діячами української культури.

У сфері економіки Федорченко бореться за зменшення податкового тиску на підприємців, за створення сприятливого режиму для вітчи­зняного виробника. У соціальній сфері вона відстоює закони на захист родини, дитинства і материнства, виступає за підняття мінімаль­ного розміру пенсій.

Людмила Федорченко за перехід до армії на контрактній основі і до альтернативної служби.

Своїм прикладом вона доводить, що жінка може і повинна відігра­вати більш активну роль у політиці і громадському житті.

Біографія персони - політичного діяча, першої особи комерційної структури, діяча шоу-бізнесу - є вихідною, для наступного її опосере­дкування через ЗМІ.

У журналістському матеріалі про кадрові зміни біографія нового номінанта на посаду може слідувати і за абзацом, що містить новин- ний привід.

Новий голова Бершадськоїрайдержадміністрації.

Указом Президента України призначений новий голова Бершадсь­кої районної державної адміністрації. Ним став Василь Васильченко. Про це повідомив учора кореспондент УНІАН.

Василь Васильченко народився 20 вересня 1960 року в місті Володи- мир-Волинський Житомирської області. У 1982 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут. У 1996 році закінчив Академію дер-

жавного управління при Президентові України за фахом "Державне управління". З 1991 по 2001 рік Василь Васильченко працював заступ­ником голови Бершадськоїрайонної державної адміністрації.

Автобіографія - обов'язковий елемент особової справи

Автобіографія - це опис свого життя. Цей документ характеризу­ється незначним рівнем стандартизації. Головні вимоги під час його написання - вичерпність потрібних відомостей і лаконізм викладу. В автобіографії обов'язково зазначають:

Назву документа.

Прізвище, ім'я, по батькові.

Дату народження.

Місце народження (місто, село, селище, район, область, країна).

Відомості про навчання (повне найменування всіх навчальних за­кладів, у яких довелося вчитися).

Відомості про трудову діяльність (стисло, в хронологічній послідов­ності назви місць роботи й посад).

Відомості про громадську роботу (всі її види).

Стислі відомості про склад сім'ї (батько, мати, чоловік, дружина, діти).

Дата написання й підпис автора.

Заголовок ("Автобіографія") пишеться посередині рядка, трохи ни­жче за верхнє поле. Кожне нове повідомлення слід починати з абзаца. Дата написання ставиться ліворуч під текстом, підпис автора - пра­воруч. Автобіографія має дві форми: автобіографія - розповідь з еле­ментами опису й характеристикою згадуваних у ній людей і автобіог­рафія - документ з точним поданням фактів.

Автобіографія - обов'язковий документ особової справи.

Зразок автобіографії:

АВТОБІОГРАФІЯ.

Я, Іванченко Олександр Миколайович, народився 5 листопада 1972 року в м. Києві.

У 1979 році пішов у перший клас середньої школи № 124 м. Києва. Після закінчення 9 класів у 1986 році вступив до Юридичного ліцею м. Києва, який закінчив у 1988 році із золотою медаллю.

У 1989 році вступив на юридичний факультет Київського націона­льного університету імені Тараса Шевченка. Під час навчання в уні­верситеті був старостою групи.

У 1994 році закінчив повний курс згаданого університету за спеціа­льністю "Правознавство". Після закінчення університету присвоєно кваліфікацію юриста. З вересня 1994 року працюю юристом у Між­народному фонді "Відродження" м. Києва.

Склад сім'ї:

:авне

тпуп-

ризу- його ду. В

|.

к за- цдов-

діти).

и ни- >заца. - пра- з еле- обіог-

опада

Києва.

ліцею

аііона- в уні-

:пеціа- своєно у Між-

дружина - Іванченко Ольга Олександрівна, 1973 року народження, вчи­телька української мови та літератури середньої школи № 25 м Києва; син - Іванченко Тарас Олександрович, народився 11 березня 1990року.

20 грудня 2004 р. Підпис

Резюме - це документ, в якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність та професійні успіхи й досягнення осо­би, яка його складає.

Його ще називають СУ ("сі-ві", сиггісиїиш уііаі, що на латині озна­чає "шлях життя"). Головне призначення резюме - привернути увагу до себе у той момент, коли його читають уперше.

Необхідно пам'ятати: вдало написане резюме допоможе отримати інтерв'ю, тобто особисту зустріч з роботодавцем чи його представни­ком, але не роботу.

Отже, основна мета - домогтися того, щоб у роботодавця з'явилося бажання зустрітися з пошукувачем особисто. Резюме в цій ситуації визначить стиль і форму майбутньої співбесіди, оскільки інтерв'юер, готуючись до співбесіди, орієнтуватиметься на запропоновану пошу­кувачем інформацію.

Резюме має бути лаконічним, правдивим і вичерпним. Якщо пошу- кувач звертаєтеся з приводу конкретної посади, то в резюме повинно все бути орієнтовано на цю посаду.

Складаючи резюме, необхідно виокремлювати не те, що пошукувач хоче отримати і що його цікавить особисто, а те, що він може запро­понувати роботодавцю, яку користь матиме фірма від нього, чому саме він є найкращою кандидатурою на заміщення вакантної посади.

Взагалі не встановлено якихось суворих вимог щодо розміщення реквізитів резюме, але є різні корисні поради і рекомендації.

Розрізняють два стилі викладу інформації в резюме:

-європейський (британський);

• американський.

Особливістю європейського стилю викладу є те, що подаються ві­домості про дату і місце народження, родинний стан та викорис­товується хронологічний порядок викладу інформації про освіту та досвід роботи.

Американський "стандарт" вимагає зворотного порядку: спочатку називається посада, яку ви обіймаєте зараз, а потім інші посади, які ви обіймали до цього.

У світовій практиці застосовується ще один тип структурування ін­формації в резюме - функціональний - групування інформації про до-

свід роботи за основними напрямками, зосереджуючи головну увагу на професійних досягненнях. Функціональним резюме послуговуються рі­дше, але воно може викликати неабиякий інтерес у роботодавця.

Рекомендується така структура резюме, яку можна вважати най­більш універсальною: назва документа;

прізвище, ім'я, по батькові особи, яка складає резюме; мета складання резюме;

дата і місце народження (якщо цього вимагає роботодавець); родинний стан; досвід роботи;

освіта (випускникам і студентам доцільніше цей пункт подавати перед досвідом роботи);

додаткова інформація (знання мов, уміння працювати на персона­льному комп'ютері, наявність посвідчення водія); контактний телефон;

дата заповнення (не обов'язково, треба врахувати, що факсиміль­ний апарат чи комп'ютер (під час отримання резюме електронною поштою) фіксують дату його отримання).

Резюме може також містити:

короткий опис кваліфікації;

відомості про громадську діяльність;

відомості про членство в професійних об'єднаннях;

інформацію про проходження військової служби;

зазначення можливості відрядження, ненормованого робочого дня; відомості про рекомендації (від кого можна отримати характерис­тику).

Загалом, варто дотримуватися міри, подаючи додаткову інформа­цію в резюме.

Аби досягти успіху, під час складання резюме рекомендується до­тримуватися таких правил:

Необхідно формулювати свою мету зрозуміло, чітко, дохідливо. Намагатися вживати якомога більше фахових слів, що відповіда­ють посаді, яку пошукувач хоче обійняти. Уникати надмірності дета­лізації, подаючи відомості про досвід роботи.

Для кожного конкретного конкурсу необхідно складати окреме резюме.

Намагатися не вживати такі слова, як "я", "ми". Замість них треба вживати на початку речення активні дієслова: організував, був учас­никам, створив, керував, вивчав, допоміг, обізнаний...

Не подавати в резюме неправдивої інформації.

ігу на ся рі-

най-

Не надсилати своєї світлини (фотокартки), якщо цього спеціально не передбачено.

Не вказувати розмір заробітної платні.

Для передруку резюме використовувати якісний папір стандарт­ного розміру. Зовнішнє оформлювання резюме має забезпечити ма­ксимально комфортне його прочитання. Обов'язково виділяти необ­хідні заголовки.

Якщо пошукувач обіймає не надто високу посаду, то під час скла­дання резюме краще зосередитися на великому досвіді роботи й на­бутих навичках.

шати

сона-

аііль-

нною

Необхідно пам'ятати: Із тексту резюме має вималюватися образ ав­тора - досвідченого фахівця, надійного, чесного працівника.

Зразки резюме: РЄЗЮМБ

Рибальченко Тетяни Платонівни

Мета:

Заміщення вакантної посади начальника фінансового відділу.

Досвід роботи:

1995. 2003 Міністерство транспорту України. З 1999 року засту­пник начальника планово-фінансового відділу, до цього - головний спеціаліст.

Основні обов'язки:

Планування, фінансування, контроль за виконанням замовлень.

Підготовка та підписання договорів з виробниками автомобілів.

1985. дня;

      ;рис-

      ірма-

      я до-

      віда-

      зета-

      реме

      реба

      учас-

      1995 Пенсійний фонд України - спеціаліст планово- фінансового відділу.

Освіта:

1979-1985 Київський інститут народного господарства

1975-1979 Київський транспортно-економічний технікум, спеціа­льність - фінанси.

Знання мов:

Вільно володію англійською, німецькою мовами.

Додаткова інформація:

Працюю на персональному комп'ютері (\¥огсі, Ехсеї). Маю посвід­чення водія категорії В.

Контактний телефон: 222-22-22

РЕЗЮМЕ

Симоненка Петра Васильовича

Мета: Заміщення вакантної посади юриста (бажано в галузі тру­дового права) у міжнародній компанії.

Дата і місце народження: 28 квітня 1969, Київ

Адреса: вул. Фізкультури, 5, кв. 20, м. Київ, 03680

Родинний стан: Одружений, маю доньку 16 років

Освіта:

1995. 1999 Університет м. Торонто, Канада. Аспірантура. Захист дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата юридичних наук.

1985. 1991 Юридичний факультет Київського національного уні­верситету імені Т.Шевченка. Одержано диплом юриста.

Досвід роботи:

З 2000 й донині - Академія адвокатури України, доцент кафедри трудового, земельного та екологічного права. Викладання курсів "Трудове право" "Управління персоналом". Виконання науково- дослідних робіт. Маю досвід консультування з підписання договорів з великими комерційними компаніями.

1991-1996 Міністерство праці України, провідний спеціаліст у Де­партаменті міжнародного співробітництва.

З липня 1994 - Головний спеціаліст. Підготовка міжнародних угод і нормативних документів з питань регулювання трудових відносин.

Додаткова інформація:

Вільно володію англійською й французькою мовами. Працюю на пе­рсональному комп'ютері. Маю посвідчення водія. Комунікабельний, енергійний, наполегливий у досягненні потрібних результатів.

Телефон: 222-22-22. Е-таіІ: РеІег8ітопепко@тай. ги

Заява для ЗМІ. Заява для ЗМІ може носити наступальний, оборон­ний характер або служити для попередження небажаних подій. Цей жанр називають також повідомленням для ЗМІ, що, на наш погляд, не зовсім відображає сутність даного жанру. У практиці американсь­ких РК цей жанр іменується як позишнз пейпер (розіїіоп рарег): ціль такого тексту - коротко й аргументовано викласти позицію організа­ції з будь-якого конкретного питання (у більшості випадків - перекон­ливо довести свою правоту в якійсь ситуації).

С.А. Варакута та Ю.М. Єгоров серед інших завдань РК-структури компанії вказують такі: "підготовка відповідей на критичні заува­ження з боку різних категорій громадськості компанії і спеціальних спростувань на свідомо помилкові або неточні публікації; виступ від імені керівництва підприємства або організації з погодженими оцін­ками і коментарями подій у випадку виникнення кризових ситуацій у самій компанії або в регіоні". Саме ці завдання можуть вирішувати­ся за допомогою заяви. Міркуючи про відносини з засобами масової інформації, І. Альошина говорить про такий жанровий різновид, як

лист редактора, і виділяє такі його типи: коментар до суспільно зна­чущої теми і коментар із приводу раніше опублікованого матеріалу. Безсумнівно, у даному випадку мова йде про заяву для ЗМІ.

Жанр заяви припускає, насамперед, посилання на встановлені фа­кти, аналіз і дослідження яких призводить до "публічного виклику ад­ресатові” або до апеляції до суспільної думки по хвилюючій проблемі. У літературі і практиці ми зустрічаємо згадування про такий жанр, як спростування, під яким розуміються "усі види повідомлень, передані через ЗМІ і ставлять своєю метою протидію помилковій або такій, що не відповідає дійсності інформації про діяльність організації, фірми, конкретної особи і т.д." Спростування вважається крайньою формою взаємодії зі ЗМІ. Можна розглядати спростування як приватний різ­новид заяви для ЗМІ, тому що цілі в спростуванні і заяві ідентичні.

Заява як жанр має деякі спільні риси з публіцистичним жанром ві­дкритого листа. Однак, у відкритому листі ми найчастіше маємо справу з визначеним адресатом (наприклад, першими особами дер­жави, території), адресант може бути соціально значимою особою (ві­домою персоною), що висловлює свою точку зору з визначеної про­блеми, що має характер громадського звучання.

Мета заяви - постановка питання від імені самої організації (її ке­рівництва або профспілкових органів, політичної персони), пояснення позиції з актуальної ситуації. Тут впливова функція тексту превалює над власною інформаційною, що виражається активним включенням у мовну структуру тексту засобів вираження особистісного початку.

Зазвичай цей жанр має заголовок "Заява", "Повідомлення для засо­бів масової інформації".

Розглянемо композицію заяви на прикладі.

ЗАЯВА

У зв'язку з неналежним виконанням Енергомашпромбанком як уні­версальною кредитною установою прийнятих на себе зобов'язань і веденням керівництва банку активних дій, що спричиняють збитки підприємствам енергетичного машинобудування, повідомляємо про припинення партнерських відносин з Енергомашпромбанком.

На підставі визнаного Господарським судом недійсним договору Енергомашпромбанк заволодів пакетом акцій Заводу енергоустано­вок і в даний час перешкоджає поверненню цього пакета акцій закон­ному власникові - ВАТ "ЕУ".

Крім того, Енергомашпромбанк незаконно утримує 1,5 млн. дола­рів на рахунку ВАТ "ЕУ", ігноруючи платіжні доручення заводу, і в такий спосіб перешкоджає заводові розпоряджатися своїм майном.

ВАТ "ЕУ" готує ряд судових позовів стосовно Енергомашпромбанку і має намір у суді довести незаконність дій керівництва банку, а та­кож одержати з банку компенсацію за заподіяну шкоду.

Адміністрація ВАТ "ЕУ", Профспілковий комітет ВАТ "ЕУ".

У композиції заяви ми побачимо: мотив (причину, у даному випад­ку невиконання банком узятих на себе зобов'язань), власне заява (по­відомлення про припинення партнерських відносин з банком), друго­рядний мотив (або положення справ, розширену констатацію факту - незаконне утримання банком коштів підприємства), наслідок (підго­товка судових позовів у відношенні до банку). У цілому, заява слу­жить меті інформування громадськості про подальші кроки підпри­ємства щодо відновлення своїх законних прав. Звернемо увагу на графічне виділення текстових частин заяви: жанр тексту, власне за­ява, адресант (базисний суб'єкт).

У практиці МЗС України поширені такі форми інформаційно- аналітичних матеріалів, що поширюються для ЗМІ, як заява МЗС, прес-центру МЗС, закордонної установи. Заява МЗС є більш офіцій­ним документом у порівнянні із заявою прес-центру. Заява розпочи­нається із посилання на подію, політичну акцію тощо, які обумовили необхідність виступу із заявою. Обов'язково вказується джерело над­ходження цієї інформації (наприклад, як повідомили російські ЗМІ ..., як заявив під час слухання у сенаті пан ...). Далі, після слів "Прес- центр МЗС (чи МЗС) з цього приводу заявляє: ...," викладається пози­ція прес-центру МЗС (чи МЗС) з даного питання. Як і у прес-релізі, текст повинен бути стислим, чітким і логічним, викладатися корот­кими фразами, зручними для цитування. Рекомендований обсяг - не більше одного аркуша.

Байлайнер (від англ. Ьу-Ііпег) звичайно визначається як іменна, або авторська стаття, написана РК-спеціалістом і уявно підписана посадовою особою фірми, організації. У байлайнері автор з'являється як конкретна особа, що має свою персональну точку зору. В окремих випадках подієвий байлайнер - це оперативний "відгук" першої або посадової особи на новинну подію, що представляється громадськості так, "як хоче цільова аудиторія", у чому і виражається його глибинна сутність як тексту РК.

Отже, байланер - це авторська, або іменна стаття, присвячена но- винній події, що створює або підтримує через авторитетний текст від імені першої (посадової) особи репутацію організації, фірми.

ку Байланери поділяються на періодичні (тобто, що з'являються регу-

а- лярно на сторінках органу ЗМІ і мають свою визначену текстову по­

вторювану структуру) і спорадичні (подієві).

Періодичний байлайнер - це текст, написаний від імені першої особи в корпоративному виданні, звернений до зовнішньої або внут- ц- рішньої громадськості. Подісвий байлайнер - це текст від імені пер-

о- шої особи, присвячений визначеній темі (події суспільного характеру),

о- Подієві байлайнери можуть з'являтися на сторінках ЗМІ або поширю-

• ватися за допомогою директ-мейл.

о- На думку дослідника О. Кривоносова, байлайнер - це, насамперед,

V- самостійний первинний РК-текст, хоча О. М. Чумиков розглядає їх у

я- групі "матеріалів для безпосередньої публікації в ЗМІ". З одного боку,

іа байлайнер з'являється, як ми вже сказали, насамперед у корпоратив-

а- ному виданні і, з іншого боку, може бути складовою частиною тексту,

не обов'язково опосередкованого через ЗМІ. Байлайнер може існувати

• як самостійний текст або виступати в складі комбінованого РК-тексту

З, (прес-кіта, річного звіту, буклету).

1. За своїми особливостями байлайнери мають зовнішню схожість з

з- таким публіцистичним жанром, як лист редактора. Однак відмінність

л байлайнера від "колонки редактора" (листа редактора) полягає в тому,

і- що байлайнер - це уявно підписані першою особою матеріали, хоча,

як і багато інших журналістських жанрів, лист редактора має деякі с- функції РК-тексту, як, наприклад, позиціонування або підтримка імі-

і- джевого статусу видання завдяки думці редактора. Однак, маючи зо-

іі, внішньою схожість, журналістський текст і РК-текст мають різні цілі,

г- Оскільки байлайнер підписується конкретною особою і звернений до

іе спеціальної аудиторії, такий текст має широку палітру засобів вира­

ження особистісного початку як на лексичному, так і на граматично-

а, му рівні. Розглянемо текстову структуру байлайнера.

іа Укажемо, насамперед, особливості функціонування і структури бай­зі лайнера в періодичних виданнях. Байлайнер у своїй текстовій структурі

х містить рамкові компоненти: вітання-звертання і факсимільний підпис

першої особи, він розмішується на першій сторінці і супроводжується гі фотографією персони, від чиєї особи даний текст підписується,

а Дорогі читачі!

Я радий знову вітати вас на борту літака авіакомпанії "XXX".

)- У вас у руках черговий номер журналу "Політ". Наших читачів

д чекають нові зустрічі і знайомства, цікаві статті і корисна ін­

формація.

Погодьтеся, талант - це завжди загадка. Причому загадка подвій­на, якщо талантом володіє жінка. В інтерв'ю про свій шлях на сцену розповідає О. Івахненко.

XX століття - час масштабних змін. Його напружена атмосфера сприяла стрімкому розвиткові науки, техніки, культури. Зокрема, в образотворчому мистецтві один напрямок поступається місцем ін­шому швидше, ніж відбувається природна зміна покоління. Ми пропо­нуємо вашій увазі матеріал "Із галереї художника".

Сучасні спортивні змагання - заходи дуже видовищні. Прочитавши статтю "Чоловічі ігри", ви довідаєтеся багато цікавого з минулого де­яких видів спорту.

Приємного вам польоту!

М.П. Іваненко,

генеральний директор авіакомпанії "XXX"

Байлайнер у "Політ" має таку характерну і для інших корпоративних видань специфічну структуру: перший абзац - вступний (звичайне ві­тання першої особи і коротка характеристика компанії або її новин).

Далі короткий огляд змісту номера журналу.

Завершується байлайнер вітанням і підписом першої особи.

Однак структура байлайнера може бути і непостійною. Так, бай- лайнери в журналі "Бурда" за 1995 р. мали обов'язкові заголовки, тоб­то були тематичними: "Навчати співпереживанню" (1995, №2), "У по­трібний момент промовчати - це значить уникнути розбрату" (1995, №4), "Мистецтво бути щасливим" (1995, №6), а байлайнери в номерах 1996 р. стають більш традиційними, що представляють зміст журналу. У зв'язку з цим, обов'язковим компонентом тексту стає за­ключна фраза-вітання: "Бажаю вам успіхів у Житті!" (1996, №10); "Я впевнена, що, гортаючи цей номер "БУРДА", ви побачите безліч моде­лей, що спонукатимуть вас взятися за справу" (1996, №11).

Подієвий байлайнер має свою структуру. Вона, звичайно, включає такі компоненти: подієвий привід, констатуюча частина (подробиці подієвого приводу). Подієвий байлайнер може мати заголовок або звернення, а також висновок-оптатив - частина, де може утримува­тися побажання в явній або прихованій формі.

Привітання - жанровий різновид РК-тексту, що представляє по­здоровлення від першої особи (посадової особи, колегіального органу) зі знаменною подією.

За своєю текстовою структурою привітання також нагадує бай­лайнер: привітання має обов'язкові "рамкові" елементи - звертання до адресата і підпис першої особи організації, конгратуляційну частину

ій- (привід і власне привітання), констатуючу частину й оптативну час-

ну тину (власне побажання). Конгратуляційна частина саме і відрізняє

байлайнер від привітання, оскільки мова йде про урочисту або пам'я- ра тну подію. Оскільки, як ми уже відзначили, привітання є текстовим

в відображенням ритуального поводження людини, рамкові елементи

ін- не можуть мати широкий спектр засобів вираження.

ю- Для привітання, як жанрового різновиду РК-тексту, особливого

значення набуває частина, що констатує (саме вона і відносить ці те- ии кети до РК-текстів), тому що саме в даній частині перша особа зви-

)_е. чайно говорить про внесок адресата в загальну справу організації,

підкреслює його (адресата) значення в події, із приводу якого з'явля­ється даний текст.

Наведемо приклад, опублікований в газеті "Урядовий кур'єр" за 13 травня 2006 року з нагоди Дня матері, их Шановні співвітчизники! Дорогі наші матері!

_ві- Прийміть мої сердечні вітання з прекрасним святом -Днем матері.

Це свято особливе, сповнене щирого почуття любові, глибокої вдя­чності і безмежної шани до жінки-матері.

Шанобливе та поважне ставлення до жінки-матері, її високий ав- ій- торитет у сім'ї і суспільстві за всіх часів були притаманні українсь­ко- кому народові, а материнська любов була і є надійною, могутньою

ю- силою, опорою духовності, інтелекту, звершень.

іу" Рід людський, наше життя і все найшанованіше на землі почина-

[ _в ється від матері, освячується її мудрістю, любов'ю, добротою та ми-

ст лосердям, довготерпінням та всепрощенням.

[а_ Саме образ матері, її сердечне тепло та ласка для кожної людини

~Я назавжди залишаються найдорожчими святинями, що втілюють

моральні чесноти, самовідданість, уособлюють незрадливість і са­мопожертву, символізують життя, родинне тепло, затишок і все- ає перемагаючу любов.

ті Ми низько вклоняємося, шануємо і славимо вас, дорогі матері. На

бо вашій любові, мудрості, терпінні, душевній щирості тримається

іа- світ. Ми вам зобов'язані своїми успіхами і перемогами.

Незрівнянно високим є покликання жінки-матері. Саме від неї ди- ю- тина одержує перші уроки любові та мудрості, навчається розуміти

І зі багатобарвний і складний світ, з чистих джерел материнського сло­

ва пізнає народні звичаї і традиції. їй- У найскрутніші хвилини кожен з нас прагне знайти душевний спо-

до кій та розраду у щедрому всесвіті маминого серця,

ну

І цілком закономірно, що це чудове травневе свято органічно впле­лося у гроно українських цінностей і є свідченням відродження спо­конвічних національних традицій.

Дорогі жінки, шановні матері! Доземний вам уклін і щира дяка за натхненну та найвідповідальнішу материнську працю, за відда­ність, ласку, розуміння та надійну підтримку.

Від усього серця бажаю вам міцного здоров'я, родинного благополуч­чя, щастя і добра на довгі літа!

Президент України

Віктор Ющенко

Лист. Фахівці з проблем культури ділового мовлення пропонують під час написання листа дотримуватися таких правил:

І. Починати листа необхідно із звертання, яке є загальноприйнятою формою ввічливості. Проблема вибору звертання є доволі делікатною. Найпоширенішими є такі звертання:

Шановний (ім'я та по батькові)!

Шановний пане/пані... (ім'я, ім'я й прізвище)!

Шановні панове!

Шановні колеги!

Вельмишановний добродію!

Глибокошановний (ім'я та по батькові)!

Високошановний пане...!

Примітка. Слово пан в українській мові вживається щонайменше сім століть і в етикетному сенсі не має ніякої семантичної дотичності до слова пан в розумінні належності до привілейованих класів. Поза- як, воно засвідчує пошану до адресата, в офіційних документах фор­ма пан уживається з ім'ям, прізвищем, назвою посади, звання. Ім'я та по батькові зі словом пан не поєднується. Тобто говорити чи писати пан Михайло Петрович, пані Ольга Степанівна або звертатися пане Миколо Івановичу, пані Катерино Василівно є порушенням норм літе­ратурної мови й не відповідає українським традиціям.

У листуванні прийнято зазначати звання адресата чи вказувати його професію:

Високоповажаний міністре!

Вельмишановний (високоповажний) професоре!

Шановний директоре!

Високоповажний пане прокуроре!

Шановний суддя!

До Президента держави слід звертатися так:

Ваша Високодостойносте Пане Президенте!

Вельмишановний Пане Президенте!

Високоповажний Пане Президенте!

Пане Президенте!

Необхідно запам'ятати й чітко дотримуватися форм звертання До служителів церкви:

Всечесніший Отче Михаиле!

Всесвітліший Отче!

Високопреподобний Отче!

Ваше Блаженство!

Блаженніший і дорогий Митрополите!

Високопреосвященний Владико Митрополите!

Ваша Святосте (до Патріарха)!

В українській мові звертання вживають у формі кличного відмін­ка. Заміна його формою називного відмінка на зразок "Шановна Ок­сана Дмитрівна!", "Шановний директор!" є ненормативною.

Зазвичай звертання до службової особи завершують знаком оклику і перше слово тексту листа пишуть з великої літери і з абзаца.

Відсутність звертання може бути витлумачено як зневаїу до адре­сата і порушення етикету ділового листування.

2. Дуже важливо ретельно обміркувати початкову фразу листа, від якої може багато залежати, адже саме вона має переконати адресата у правомірності написання листа. Якщо цей лист - відповідь на за­прошення, запит, подяка, то вже у першому реченні буде доречним ввічливо висловити вдячність.

Висловлюємо свою найщирішу вдячність за...

Щиро дякуємо Вам за лист з порадами та рекомендаціями щодо...

Насамперед (передусім), дозвольте подякувати Вам за...

Прийміть нашу щиру (найщирішу) подяку за...

Цей лист - вияв нашої вдячності за...

Ми щиро вдячні Вам за те, що Ви...

Дозвольте висловити свою вдячність...

Вдячні Вам за запрошення...

Дякуємо за надану змогу (пропозицію)...

У листах-підтвердженнях варто скористатися такими початковими фразами:

Із вдячністю підтверджуємо отримання листа-відповіді...

Офіційно підтверджуємо свою згоду на...

На підтвердження нашої попередньої домовленості повідомляємо...

Підтверджуємо отримання Вашої телеграми...

Ми отримали Вашого листа з повідомленням, про... і щиро Вам вдячні...

Поширеними вступними фразами в ділових листах є посилання на зустріч, попередній лист, телефонну розмову, подію:

У відповідь на Ваш лист від (дата)...

Відповідно до контракту №.... що був укладений між нашими установами,...

Відповідаючи на Ваш запит від (дата),...

Відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України, розді­лу... статті...

Згідно з нашою домовленістю надсилаємо Вам...

На Ваш запит про... даємо письмову відповідь.

У відповідь на Ваш запит повідомляємо...

Узявши до уваги Ваш запит від (дата), пропонуємо Вам...

Згідно з нашою домовленістю від (дата), повідомляємо...

До інвесторів, керівників установ (організацій, підприємств), кліє­нтів, партнерів нерідко доводиться звертатися з проханнями. Почат­ковими фразами таких листів можуть бути такі:

Будь ласка, повідомте нам про...

Будемо вдячні, якщо Ви підтвердите свою участь у...

Звертаємося до Вас із проханням про невелику пожертву у фонд...

Просимо Вас терміново оплатити рахунок...

Просимо Вас уважно вивчити наші пропозиції й дати остаточну відповідь...

Просимо надіслати зауваження та доповнення до проекту угоди про...

Просимо прийняти замовлення...

У діловому світі з різних причин (ви на кілька днів затрималися з відповіддю, не змогли вчасно виконати доручення, не з'явилися чи запізнилися на зустріч, переплутали документацію) іноді виникають ситуації, коли потрібно вибачитися, перепросити за неприємності, яких ви завдали адресату. У такому разі листа слід розпочинати так:

Просимо вибачення за прикре непорозуміння, що сталося...

Щиро просимо вибачити за затримку з відповіддю...

Просимо вибачити нам за неможливість вчасно виконати Ваше замовлення...

Хочемо вибачитися за завдані Вам зайві турботи...

Перепрошуємо за зайві хвилювання з приводу...

Хочемо щиро перепросити Вас за прикру помилку, що сталася...

У листах-нагадуваннях, що належать до психологічно складних, по­трібно ввічливо, тактовно і ненав'язливо вказати на те, що, напри­клад, термін оплати рахунка чи виконання замовлення минув. Такі листи варто розпочати так:

Вважаємо за свій обов'язок нагадати Вам про...

Нам дуже незручно, що змушені нагадати Вам про...

Вибачте, що знову турбуємо Вас, але ми не отримали відповіді на лист від (дата).

Змушені нагадати Вам, що й досі не отримали від Вас оплаченого рахунка.

Вибачте, але ми змушені нагадати Вам про необхідність оплати­ти рахунок за... Гадаємо, що це лише непорозуміння.

Вважаємо за необхідне нагадати Вам...

Дозвольте нагадати Вам, що...

Інколи делікатність, тактовність не дають бажаних наслідків, тоді слід виявити категоричність і рішучість. Це можна зробити так:

Незважаючи на неодноразові нагадування та вжиті запобіжні заходи, Ваш борг не погашено, натомість він продовжує зростати. Вважаємо за потрібне попередити Вас про свій намір розірвати контракт.

У зв'язку з тим, що Ви, незважаючи на наше настійне прохання по­гасити заборгованість, і досі не надіслали оплаченого чека, ми зму­шені припинити виконання всіх Ваших замовлень.

Усі наші намагання змусити Вас сплатити борг були марними, а тому ми подаємо позов до суду.

До категорії складних належать листи-відмови. Якщо ви не маєте можливості відповісти позитивно, то сказати "ні" слід аргументовано, коректно, доброзичливо, адже людина покладала на вас надії. За умови дотримання цих порад адресат зрозуміє, що у вас не було ін­шого виходу. Сформулюйте відмову так:

Ми, докладно вивчивши запропонований Вами проект, з прикрістю повідомляємо, що не маємо змоги...

На жаль, ми не можемо прийняти Вашої пропозиції...

Дуже шкода, але ми не маємо змоги задовольнити Ваше прохання з ряду причин...

Шкода, але з огляду на ускладнення ситуації ми не можемо під­тримати Вашого проекту.

Щиро шкодуємо, проте ситуація, що склалася, не дає нам мож­ливості...

Вибачте, але ми не можемо надати (погодитись, направити) -

У листах-повідомленнях доречною буде одна з таких вступних фраз:

Повідомляємо Вам...

Хочемо повідомити про те, що...

З приємністю повідомляємо Вам, що...

На жаль, змушені повідомити Вам, що...

Дозвольте повідомити Вам, що...

Раді повідомити Вам, що... Цим листом повідомляємо, що...

2. Вибір завершальних речень є також дуже важливим і залежить насамперед від змісту листа. Так, можна повторити подяку, вислов­лену на початку, чи просто подякувати за допомогу, приділену увагу, оскільки слово "дякую" - найуживаніше слово кожного вихованого і порядного комерсанта, підприємця, банкіра, кожної ділової людини:

Дозвольте ще раз подякувати Вам...

Висловлюємо ще раз вдячність...

Дякуємо за допомогу...

Ще раз дякуємо Вам за все, що Ви зробили для...

Щиро вдячні за...

Ще раз висловлюємо щиру вдячність за постійну підтримку...

Ще раз дякуємо і висловлюємо надію, що...

Дозвольте ще раз подякувати Вам за...

Ще раз дякую за виявлену мені честь...

Доречним і корисним наприкінці листа є запевнення адресата в тому, про що йшлося в тексті:

Запевняємо, що Ви цілковито можете розраховувати на нашу пі­дтримку.

Ми зателефонуємо Вам, щоб домовитися про взаємно зручний час для зустрічі.

Будемо раді співпрацювати з Вами.

Запевняємо, що наша співпраця буде плідною.

Запевняємо, якщо протягом місяця Ви погасите заборгованість, усі замовлення буде виконано й ми й надалі співпрацюватимемо на по­передніх умовах.

Будемо раді допомогти Вам.

Якщо у Вас буде бажання зустрітися з нашим представником - ми до Ваших послуг у будь-який зручний для Вас час.

Запевняємо, що ми робимо все можливе для завершення...

Запевняємо, що в майбутньому ми докладемо максимум зусиль, щоб уникнути таких прикрих непорозумінь.

Будемо раді встановленню взаємовигідних контактів із Вашою фірмою.

Наприкінці листа можна висловити сподівання:

тних фраз:

*. що...

?лі і залежить :дяку, вислов- нлілену увагу, і вихованого і пвої .шдини:

примку...

ня алресата в ки на нашу пі­шо зручний час

щвованість, усі шимемо на по-

е-дставником - ПНЯ...

сси.чу.ч зусиль, ктів із Вашою

Сподіваємося, що наша пропозиція зацікавить Вас.

Сподіваємося, що Ви правильно зрозумієте нас.

Сподіваємося, наша відмова не образить Вас і в майбутньому ми ще матимемо нагоду взаємовигідно співпрацювати.

Сподіваємося, що Ви розглянете наші пропозиції найближчим ча­сом і повідомите нам про своє рішення.

Маємо надію, що це піде на користь справі.

Гадаємо, що в майбутньому зможемо стати Вам у пригоді.

Розраховуємо на тісне і взаємовигідне співробітництво з Вами.

Маємо надію, що наша співпраця буде плідною.

Сподіваємося, що майбутня співпраця буде плідною, успішною і ви­гідною для Вас і для нас.

Маємо надію, що Ви не відмовитеся допомогти нам.

Сподіваємося на швидку відповідь і бажаємо успіхів.

Плекаємо надію ще раз зустрітися з Вами.

Висловлюємо надію, що це лише успішний початок нашої співпраці і в майбутньому Ви ще не раз допоможете нам у справах.

Щиро сподіваємося на Вашу подальшу фінансову підтримку.

Маємо надію, що наші нововведення зацікавлять Вас, і розраховує­мо на встановлення взаємовигідного партнерства.

Сподіваємося, що Ви відвідаєте рекламний показ, який відбудеться...

Маємо надію, що всі докладені зусилля не будуть марними.

Сподіваємося, що в майбутньому нам ще раз випаде нагода зу­стрітися та обмінятися досвідом і думками.

Щиро сподіваємося, що Ви знайдете час відвідати...

Сподіваємося, що це непорозуміння не вплине на наші подальші стосунки.

Наприкінці листа можна також вибачитися за турботи чи ще раз повторити вибачення за затримку з відповіддю або запізнення:

Ще раз просимо вибачення за завдані турботи (клопоти, прикрощі, незручності).

Щиро просимо вибачення, за...

Ще раз перепрошуємо за цю прикру помилку.

Дозвольте ще раз попросити вибачення за...

2. Не слід забувати про прощальну фразу. Найчастіше в листах уживаються такі форми:

З повагою

З повагою і найкращими побажаннями

З удячністю і повагою

З належною до Вас пошаною Залишаємося з пошаною З щирою повагою (пошаною)

З найщирішою до Вас повагою (пошаною)

З повагою, вдячністю та побажанням успіхів Із вдячністю і правдивою пошаною Бажаємо успіхів

Після прощальної формули ввічливості розділовий знак не ста­виться.

Постскриптум (приписка) наприкінці листа можливий лише за умови, що після його написання сталася подія, про яку ви неодмінно маєте повідомити адресатові. Після постскриптуму знову потрібно поставити підпис.

2. Якщо ви бажаєте досягти успіху, обов'язково слід подбати про те, щоб лист був бездоганним у всіх відношеннях, адже навіть незначне не­дотримання правил призведе до спотворення його змісту, зміни тону.

Листи слід друкувати на гарно виконаних бланках, які є "візитною карткою" вашої установи. Подібні деталі сприятимуть створенню до­брого враження про вас і вашу діяльність. Тому для виготовлення фі­рмових бланків варто використовувати лише високоякісний папір. Конверт за своїм дизайном має відповідати бланкові; за розміром йо­го необхідно дібрати так, щоб не виникало потреби складати лист бі­льше, ніж двічі.

2. Ділові листи не повинні бути надто довгими. Викладати свої мі­ркування слід чітко, лаконічно, по суті, тоді вся запропонована інфо­рмація буде доречною.

Дотримання правил етикету листування є свідченням вашої поваги до адресата, ввічливості, вихованості і сприяє налагодженню добрих стосунків між колегами, партнерами.

9.3. Прес-реліз як ошін із найпоширеніших різновидів письмового інформаційного матеріалу

До групи оперативно-новинних жанрів, тобто до тієї групи жанрів, що оперативно передають раніше невідому громадськості новинну інформацію належить прес-реліз та запрошення.

Об'єктом відображення в оперативно-новинних жанрах стає нови­на, а предметом - подія або персона.

326

Прес-реліз (від англ. ргезз-геїеазе) традиційно є основним жанро­вим різновидом РК-тексту, простим та ефективним засобом передачі точної та оперативної інформації про базовий суб'єкт РК, а також встановленням контактів з журналістами. На думку французького дослідника Ж.-М. Деко дена, мета розсилання, прес-релізу полягає у тому, щоб привернути увагу журналістів та "лідерів думок" до по­шуку додаткової інформації.

С. Блек говорить про прес-реліз (поруч із прес-конференціями, виста­вками, прийомами і т.д.) як про один із засобів вихідної інформації.

У практиці зв'язків з громадськістю прес-реліз - це, фактично, будь-яка текстова повинна інформація, яка призначена для ЗМІ, що надходить із організацій.

Прес-реліз - це коротке повідомлення для преси про певну важли­ву подію.

Існують різні підстави для написання прес-релізів. Головною з них є усвідомлення необхідності ознайомити якомога ширшу аудиторію з подією (подіями), що пов'язані з діяльністю вашої установи, фірми, компанії.

Подія може вважатися об'єктом новин, якщо:

• є цікавою, важливою для широкого кола людей;

• походить із джерела, що заслуговує на довіру;

• стосується подій, що відбулися нещодавно чи відбудуться не­забаром;

• пов'язана з певним відкриттям, із захистом інтересів громадян.

Найбільш поширеними інформаційними підставами для складання

прес-релізу є:

• підсумовування результатів господарської діяльності установою за певний проміжок часу (рік, квартал тощо);

• виготовлення нової продукції, надання нових послуг населенню;

• відкриття фірми (її філії, представництва);

• зміна в системі роботи, впровадження нових технологій чи умов надання послуг;

• заяви, виступи чи інтерв'ю керівництва підприємства;

• участь установи у спеціальних бізнес-заходах (презентаціях, маркетингових акціях, тендерах, аукціонах);

• участь підприємства у доброчинних акціях;

• урочисті події в житті установи чи його співробітників;

• підписання підприємством важливих бізнес-угод (договорів, контрактів);

• кадрові зміни внаслідок реорганізації (реконструкції) виробництва;

• позапланові заходи (позачергове засідання акціонерів, ради директорів).

Отже, умовно дослідники виділяють два різновиди прес-релізу: стандартний і спеціальний.

Стандартний прес-реліз (стандарт-реліз) призначений для інфор­мування про планові події, що репрезентують звичайний ритм гос­подарської діяльності підприємства. Він поділяється також на два різновиди:

• стандарт-реліз, що знайомить ЗМІ з повсякденними подіями;

• стандарт-реліз, що знайомить ЗМІ із подіями, що відбуваються періодично.

Спеціальний прес-реліз призначений для інформування про неза- плановані події, що мають інколи раптовий чи кризовий характер.

Щоб досягти успіху, треба пам'ятати:

1. не повідомляти інформацію, що потенційно не здатна привер­нути увагу (зацікавити) громадськості;

2. визначити ЗМІ (національні або регіональні газети, щотижне­вики, дайджести новин, випуски новин на радіо й телебаченні, міс­цеві телеканали, рекламні оголошення), що позитивно відреагують на певне повідомлення;

3. запропонувати можливий варіант назви публікації, а також додати до прес-релізу фотокартку (читачі, насамперед, звертають увагу на фото та заголовки, а вже потім ознайомлюються з текстом);

4. переконатися, що прес-реліз надіслано саме тому журналістові, який відповідає за подібні речі (оскільки важливо, аби ваше повідом­лення не загубилося в паперовому морі або не пішло "блукати" редак­ційними столами).

Прес-реліз має такі реквізити:

1. Повна назва організації, підприємства.

2. Назва документа.

3. Дата документа.

4. Дата опублікування (якщо прес-реліз призначений для терміно­вого опублікування).

5. Номер документа.

6. Вказівка на місце складання документа.

7. Заголовок до тексту.

8. Лід-абзац (не повинен дублювати заголовок).

9. Основний текст.

10. Довідкова інформація.

11. Відмітка про наявність додатка.

їй 12. Контактна інформація.

13. Відмітка про виконавця документа, іу: Всі ці реквізити оформлюються відповідно до стандарту України

"Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" р- ІДСТУ 4163-2003).

с- Готуючись до написання прес-релізу, перш за все, треба визначити,

за яку саме інформацію необхідно висвітлити в тексті; сформулювати її

одним-двома реченнями перед текстом та виділити жирним шрифтом.

Початкова фраза (лід-абзац) повинна бути коротким викладом усього ^я прес-релізу, вона має містити найважливішу інформацію повідомлення

в кількох вступних рядках. Формулюючи мету, необхідно пам'ятати а- п'ять запитань: Хто? Що? Де? Коли? Чому? і відповісти на них.

Наприклад: На ринку відеопрокату в Україні з'явилися стрічки ві­тчизняного кінематографа. р- Щодо написання тексту прес-релізу не існує єдиних загальних на­

станов, оскільки повідомлення про створення нової установи, фірми е- вимагатиме зовсім іншого підходу й міститиме зовсім іншу інформа-

с- цію, ніж, скажімо, про відкриття у медицині нових ліків. Без сумніву,

[а текст має бути коротким, достовірним і по суті.

Отже, найголовніше для написання прес-релізу - обізнаність із ж предметом повідомлення та достатня інформативність,

гь Якщо прес-реліз за обсягом перевищує дві сторінки, бажано робити

підзаголовки до головних питань (пунктів) або залишати достатньо ві-

іі, льного місця для того, щоб редактор зміг використати його для напи-

і- сання власних підзаголовків.

і- Тобто, не рекомендують перетворювати текст на один суцільний

блок інформації, що може дуже швидко відвернути увагу. Такий текст можуть не дочитати до кінця.

Речення у прес-релізі мають бути короткими, але змістовними та зрозумілими.

Прес-реліз слід друкувати через півтора інтервали - порівняно не­великий проміжок між рядками полегшує роботу журналіста з текс­том і спрощує внесення його до редакційного комп'ютера.

Після того, як було надіслано прес-реліз до редакції, варто зателефо­нувати згодом (скажімо, наступного дня) для того, щоб дізнатися, чи бу­ло його прочитано і який журналіст є "відповідальним" за його подальшу долю. Це значно полегшить спілкування з конкретним виданням і спри­ятиме встановленню особистих контактів із працівниками редакції.

Якщо прес-реліз готує прес-служба, то можна зауважити, що цей документ є найпоширенішим різновидом письмового інформаційного

матеріалу. В. Королько зауважує, що прес-реліз - це коротке повідом­лення про суть події, на яку запрошено журналістів. Прес-реліз має бути насичений фактами й тезами, але небагатослівний і читабель­ний. Такий матеріал традиційно поширюється перед проведенням прес-конференції чи брифінгу, оскільки у ньому в стислому вигляді подається вичерпна і точна інформація для журналістів. Щоб прес- реліз досяг мети, під час його підготовки бажано дотримуватися та­ких правил (за В. Корольком):

• прес-реліз друкується на фірмовому бланку організації, містить адресу, контактний телефон;

• у правому верхньому кутку або наприкінці матеріалу розмішу­ється ім'я відповідального за зв’язки зі ЗМІ;

• використовується змістовний заголовок, що здатний приверну­ти увагу. Він має бути яскравим,^влучним і зрозумілим.

• бажано використовувати один аркуш паперу з текстом з одно­го боку (його легко читати й пересилати факсом). Писати текст стис­ло, уникати складних речень і абревіатур;

• вказується дата та місце, звідки надсилається прес-реліз. У разі потреби вказується відповідний гриф - ембарго - дата розповсю­дження тексту (наприклад, ставиться конкретний час або зазначаєть­ся: "Для негайного розповсюдження");

• найбільш важливі факти подаються у першому абзаці. Цей ключовий абзац має містити відповіді на запитання: хто? що? коли? де? і чому? Інколи додається запитання як?

• кожний наступний абзац по низхідній повинен бути менш ва­жливим (принцип "перевернутої піраміди", що використовується та­кож і у практиці роботи інформаційних агенцій). Це робиться для то­го, що редактор у разі браку місця для публікації матеріалу міг, не спотворюючи зміст та не продукуючи помилки чи неточностей, вида­лити завершальну частину матеріалу - один чи більше абзаців;

• прес-реліз друкується з широкими полями, аби згодом редак­тор мав можливість використати ці поля для власних заміток. Напри­кінці тексту релізу відступають рядок і друкують посередині рядка #

• #. Ці знаки за міжнародним стандартом вказують, що пропонова­ний матеріал завершено;

• замість символів і цифр використовувати слова (наприклад, тисяч, відсотків тощо);

• прес-реліз передається власноручно, поштою, електронною по­штою або факсом;

• досвідчені фахівці рекомендують вести реєстрацію всіх прес- релізів, позначаючи їх теми і дати оприлюднення.

Деякі дослідники розрізняють два основних види прес-релізів: поточний (використовується для регулярного розсилання до ЗМІ) та тематичний (подієвий), або разовий, присвячений важливим для організації подіям або акціям (за М.Шишкіною). Крім того, О. Кри- воносов розглядає поточний прес-реліз як цілком самостійний жанр прес-тексту - бекграундер.

131Д0М-

ііз має габель- іенням

5ИГЛЯДІ

і прес- іся та-

ІІСТИТЬ

зміщу-

верну-

і одно- г стис-

У разі

ІОВСЮ-

чаєть-

і. Цей

коли?

сш ва- ся та- іля то- ііг, не вида-

редак- Еапри- їдка #

:: за-

аклад,

ІЮ по-

прес-

Існує й інша класифікація прес-релізів - прес-реліз-анонс та повин­ний прес-реліз. Реліз-анонс повідомляє про майбутню подію, його ме­та - дати об'єктивну, оптимально коротку інформацію про нову подію (час, місце, особливості проведення). В основі релізу-анонсу лежить превентивна інформація, що повідомляє про факти, події, які пови­нні відбутися ближчим часом, це своєрідна "новина на завтра". Фун­кція анонсу - привернути увагу ЗМІ.

У новинному (ньюс-реліз) ставиться завдання донести до широкої аудиторії важливу новину чи інформаційне повідомлення. Новинні прес-релізи можуть розповсюджуватися під час прес-конференції чи після події. Прес-реліз після події може бути написаний уже в мину­лому часі. В основі написання новинного релізу лежить вже фактоло­гічна інформація, що підтверджує реальність існування якого-небудь явища (предметного чи ідеального, тобто інформаційного ряду) в те­перішньому чи минулому.

Резюме

Прес-конференція - один з найбільш ефективних та найпоширені­ший спосіб поінформувати ЗМІ про важливу та актуальну подію. Зага­лом, це спеціально організована зустріч офіційних осіб (однієї особи) - представників політичних, громадських, ділових та мистецьких кіл - з журналістами. Мета - якомога докладніше та змістовніше подати суспі­льно значущу інформацію, здатну викликати громадський інтерес. Го­ловне завдання прес-конференції - встановити безпосередній особистий контакт керівників організації чи установи із діячами ЗМІ (преса, теле­бачення, радіо та інформаційні агенції). Будь-яка прес-конференція "обертається" навколо однієї (рідше кількох) ключової для даного відтин­ку часу події. Тому, власне вже тема прес-конференції повинна містити інформаційний привід. Ця вимога важлива щодо всіх пресових заходів, але для прес-конференції це особливо характерно.

Не менш популярний в органах державної влади та у практиці по­точної роботи будь-якої прес-служби захід для преси - брифінг. Бри-

331

фінг (від англ. ЬгіеГ- короткий) менший за тривалістю, ніж конфере­нція, присвячений одному, причому досить конкретному питанню й не припускає відповідей на питання.

Прес-тур - це інформаційний захід для преси, екскурсія, організо­вана для журналістів. Мета такого заходу - формування та підтримка певного іміджу регіону, галузі, організації, компанії. Мета досягнен­ня - вихід у ЗМІ низки публікацій для цільової аудиторії.

Організація прес-турів стає популярною, і, найголовніше, ефектив­ною формою діяльності у сфері зв'язків із громадськістю.

Основним ПР-документом у взаємодії із засобами масової інфор­мації є прес-реліз.

Контрольні запитання

1. Правила проведення прес-конференції.

2. Пояснити різницю між брифінгом та прес-конференцією.

3. Основна мета презентації.

4. Прес-тур як інформаційний захід для преси.

4. Прес-конференція як засіб формування стратегічних комунікацій.

5. Правила написання прес-релізу.

6. Особливості написання факт-листа.

7. Особливості складання резюме.

8. Лист як поширений вид документації, один із способів обміну інформацією.

9. Бекграундер як жанр ПР-тексту.

10. Види байлайнера.

іфере- нню й

■анізо-

римка

нтнен-

?ктив-

нфор-

РОЗДІЛ 10

ІДІЙ.

Зміну

Основп медіа рилейшнз

1. Особливості масовокомунікаиійної системи. Поняття "новина"

Сучасне суспільство, яке, починаючи з 1960-70-х рр., визначається як інформаційне, характеризується процесами суцільної медіалізації. Сьогодні будь-які дії влади - економічні, політичні, військові - неможли­ві без інформаційного супроводу, тобто без ЗМІ. Визначальну роль у процесах медіалізації відіграє прорив інтерактивних методів комуніка­ції на початку 90-х рр. XX ст., після цього, на думку багатьох дослідни­ків, медіа "зажили своїм власним життям". У наші дні вони являють со­бою єдине цивілізаційне середовище, яке ще може розширюватися, а медіаподії здатні викликати справжні соціальні зміни. У цьому контекс­ті доцільно говорити не про ЗМІ (засоби масової інформації), що вклю­чають друковані мас-медіа (пресу), радіо і телебачення, а про ЗМК (засо­би масової комунікації), які охоплюють Інтернет, мобільний і супутнико- вий зв'язок, крім того - кіно, рекламу, різні види пропаганди, легку му­зику, масову літературу. Інтерактивні канали комунікації швидко заво­йовують популярність. Так, статистика свідчить, що відвідування сайтів газет у США в 2008 р. збільшилося на 12,3%, досягши рекордного рівня,

що становить 66,4 млн. користувачів (40,7% усіх користувачів Інтерне- ту). Це люди, які потребують новин.

Більшість дослідників у цьому контексті протиставляють поняття інформаційних потоків, які не носять цілеспрямованого характеру і виражаються у вигляді фактів і чистих даних, та комунікаційних по­токів, що виступають як змістоутворюючі. О.Чумиков, наприклад, виділяє дві моделі новинного виробництва: оповідальну з акцентом на подіях та смислову, яка включає індивіда у широкий соціальний контекст за рахунок формування змісту у самих новинах. У першому випадку вибір змісту залишається за аудиторією.

Для розуміння сутності поняття "новини", варто зупинитись на ви­значенні масової комунікації, що становить поле діяльності ПР-спеціаліста. Відомий український вчений В.Іванов розуміє під масо­вою комунікацією "процес розповсюдження соціальної інформації (тобто інформації позагенетичної, семантичної, яка фіксується у знаках) за до­помогою технічних засобів (преса, радіо, телебачення, відео, кіно, тощо) на велику і розташовану в різних місцях аудиторію". Взагалі у науці не існує єдиного загальноприйнятого визначення, у підґрунті різних підхо­дів до масової комунікації - функціональні відмінності. Масову комуні­кацію розглядають як особливий вид соціального спілкування, що ви­ступає найважливішою умовою суспільного розвитку й організації; як форму розповсюдження інформації з метою контролю над громадяна­ми; як процес створення і трансмісії культурних зразків поведінки; як форму презентації класових інтересів і т.д. Проте не викликають сумні­ву процеси, що відбуваються у сфері масовокомунікаційної індустрії, починаючи з 1980-х рр., і носять глобальний характер. Основні з них- комерціалізація, лібералізація, приватизація та інтернаціоналізація. Впровадження ринкових стандартів та послаблення ролі держави на інформаційному ринку має свої плюси та мінуси. З одного боку, при­скорюється впровадження новітніх технологій (Інтернет, цифрові техно­логії, стиснення даних), а історія створення і розповсюдження новин найтісніше пов'язана саме з розвитком техніки, з іншого - на перший план виходять економічні чинники: необхідність зробити інформаційне агентство або медіа прибутковим. Прибуток отримують за рахунок ціни, орієнтуючись на масову культуру, яка має максимальну глядацьку ауди­торію, або від виручки за рекламу. У останньому випадку спостерігаєть­ся залежність змісту новинних передач від вимог та впливу рекламода­вців. Можлива комбінація усіх шляхів.

Ці реальні процеси призводять до того, що однією з головних фун­кцій масової комунікації стає розважальна функція, що розповсю-

джується й на новинні медіа, в ідеалі головна функція яких - інфор­маційна. Але у сучасних ринкових умовах новина повинна продава­тися. "Розважай та пануй" стає основним девізом ЗМІ. Зрештою, істо­рія поняття "новина" засвідчує спорідненість між новиною і пануван­ням. Поняття "новина" виникло в епоху абсолютизму і спершу озна­чало те саме, що і розпорядження ("на що слід орієнтуватися"). Те, що сьогодні розуміють під "новиною", тобто повідомлення, послання, но­винка, до XVII ст. називалося "газетою". Й сьогодні у країнах з тоталі­тарним та авторитарним режимом намагаються управляти безпосе­редньо ЗМІ, відводячи їм технічну роль трансляції керівних ідей. У таких країнах ЗМІ не існують як окремий інститут влади, вони зале­жні від держави і мають мінімальні можливості політичного впливу. Порівняймо, роль мас-медіа за часів А.Кучми, коли було встановлено жорсткий контроль Адміністрації Президента України за новинами - функціонували розпорядження у вигляді так званих "темників", стали очевидними у провідних ЗМІ матеріали на замовлення.

иів Інтерне-

УГЬ поняття характеру і аційних по- наприклад, з акцентом соціальний У першому

гись на ви- діяльності іє під масо- мації (тобто аках) за до- кіно, тощо) і у науці не зних підхо- зву комуні- ня, що ви- анізації; як громадяна- зедінки; як іють сумні- ії індустрії, ІВНІ з них- оналізація. ержави на боку, при- рові техно- ння новин іа перший юрмаційне унок ціни, цьку ауди- стерігаєть- >екламода-

вних фун- розповсю-

Взагалі інформація ЗМК впливає на населення за трьома напрям­ками: 1) дає можливість бути у курсі подій, що відбуваються у світі; 2) розподіляє основні питання за ступенем важливості; 3) формує по­літичні переваги аудиторії. З точки зору участі у суспільно- політичному житті виділяють ще такі функції ЗМК:

• Представництва інтересів - медіа є незамінним механізмом трансляції потреб громадян, проте часто у діалозі з владою заміщають й саме суспільство, й політичні партії; крім того, політичні журналіс­ти, у значній мірі, взяли на себе функцію створювачів політичних мі­фів, що формують стереотипи політичного мислення і поведінки.

• Консолідації - посилення почуття приналежності людини до пе­вної групи суспільства, формування соборності, ідентифікація грома­дян у суспільно-політичному просторі як носіїв певних колективних інтересів, норм, цінностей.

• Критики влади та центрів влади передбачає критичний аналіз програм та дій влади, їх розгляд з точки зору певних груп, а також презентацію власного бачення проблем.

• Передачі соціального досвіду та соціалізації громадян - ЗМК орієнтують людину на усталені у суспільстві стереотипи та стандарти поведінки. Прив'язка до минулого сприяє збереженню досвіду, фор­муванню і підтримці традицій.

• Захисту соціально незахищених верств населення - привертають увагу до їх проблем, підвищують вимоги до етичних стандартів у житті суспільства, розвивають почуття справедливості, співчуття, гуманізму.

• Надання статусу соціальним проблемам - формують порядок денний (Наркотизації або зменшення активності громадян - постій­но зростаючий та поєднаний з розважальними образами інформацій­ний потік перешкоджає аналітично-критичному мисленню. Розважа­льна мета навіть при виробництві новин формує специфічний шоу- продукт під назвою пеьиз епіегіаіптепі.

• Випереджаючої діагностики, або прогностична функція - медіа пропонують моделі вирішення конфліктів, виходу із ситуації, висту­пають своєрідним аналітичним центром, інтелектуальним ресурсом суспільства та держави.

У демократичних державах ЗМІ уособлюють четверту гілку влади, поряд із законодавчою, виконавчою, судовою (типовий прояв ролі преси у суспільстві - викриття Уотерґейської справи у \МазЬіп§1:оп Розі (США)). А необхідність встановлювати взаємодію з різними гру­пами громадськості, владними структурами і бізнесом сприяє появі нових комунікаційних механізмів, які відповідають демократичному суспільству. У першу чергу, - це зв'язки з громадськістю, що у ком­плексі з рекламою представляють, по-суті, п'яту гілку влади. За подіб­них умов управління самими ЗМІ за допомогою адміністративно- правових механізмів, як це відбувається у тоталітарних і авторитар­них державах, неефективне.

У взаємовідносинах ПР-фахівця із ЗМК визначальним є поняття "новина". Проте бачення новини з точки зору журналіста і спеціаліс­та із зв'язків з громадськістю не збігаються, що обумовлюється різни­ми функціями і завданнями конкретної професійної сфери діяльнос­ті. Обов'язок ПР-спеціаліста - розробка та виконання ПР-програм, за реалізацію яких він несе відповідальність перед клієнтом або робото­давцем за умов дотримання професійної етики. Журналіст в ідеальній абстракції відповідальний перед суспільством, в реальності - перед видавцем, політику якого у виробничому процесі втілює редактор. Його новина повинна задовольняти запити споживача, і, як правило, це не та інформація, у якій зацікавлений ПР-спеціаліст. В інтересах організації або особи, що є головними суб'єктами ПР, розповсюджен­ня позитивної, доброзичливої інформації, можливо - для дотримання балансу - із конструктивною критикою, тоді як медіа віддають пере­вагу конфліктним, суперечливим новинам, які здатні привернути увагу аудиторії. Це протиріччя слід прийняти і враховувати обом сто­ронам при встановленні взаємовідносин.

Взагалі - поняття "новина" має широке і вузьке значення. У широ­кому значенні воно означає "повідомлення" або "послання" у процесі

іок комунікації. В журналістиці вживається у вузькому значенні: нови-

ій- на - це інформація, яка ще не відома одержувачу, тобто "нова інфор-

ій- мація". У ще вужчому розумінні - це певне повідомлення, створене за

ка- журналістськими канонами. Розрізняють графічні, вербальні або те-

оу- левізійні новини. В.Іванов зазначає, що структурування дійсності у

ЗМІ визначається наступними властивостями медіа-інформації: ціа О актуальність - відповідність громадським інтересам;

іу- □ оперативність - вимога якнайшвидше задовольнити потребу в

ом інформації;

• одночасність - передача інформації великим різнорідним, гео- Ш, графічно віддаленим одна від одної групам людей;

плі □ регулярність - безперервність впливу мас-медіа;

;оп □ універсальність - вимога звернення до гетерогенної аудиторії,

зу- Проте актуальність не означає, що новина обов'язково має повід-

іві омляти про поточні події, головне інформація повинна бути цікавою

му для споживачів. Виділяють так звані "серйозні" новини про суспільно-

ім- політичні події, їх ще називають "першою сторінкою" або "жорсткими

Іб- новинами". Саме такі типи новин розповсюджують "Кеиїегз" та "Ргезз

ю- Аззосіаііоп". Досвід "Кеиїегз" переконливо засвідчує, що на новинах

ір- можна робити хороший бізнес. За 150 років свого існування це інфо­

рмаційне агентство перетворилося на величезний інформаційний тя концерн, який на сьогодні більшу частку свого прибутку отримує на-

іс- данням фінансових новин. Але новиною також може бути інформація

їй- про новинки косметики, підсумки діяльності організації або про на-

зс- родження рідкісних амурських тигренят у ялтинському зоопарку,

за Ф.Джефкінс зазначає, що у країнах, що розвиваються, можуть пере-

го- важати політичні новини, тоді як у популярній англійській газеті во-

іій ни будуть займати значно меншу площу. Різні соціальні класи цікав-

іед ляться новинами різного характеру.

)р. Оперативність інформації не означає, що новина повинна бути

чо, лише "свіжою": якщо щось раніше не публікувалося, - це також нови-

ах на, при умові, що інформація становить інтерес для певних груп на-

;н- селення. Допускається існування актуального неоперативного повід-

ня омлення. Наприклад, інформація про випуск нової продукції компанії

)е- може бути новиною, навіть якщо ця продукція була випущена давно,

ти але інформація про неї була недоступна. Більше того, такий

го- ПР-матеріал у різному обсязі може з'являтися як у щоденній газеті,

так і в щотижневику або щомісячному виданні >о- При цьому зауважимо, що у медіалізованому суспільстві спрацьо-

есі вує наступна формула: подія, що не привертає увагу ЗМК, не вважа-

ється такою взагалі. Тобто подія і новина як у реальній ситуації сприйняття, так і в журналістській практиці не розмежовуються. Те, що мас-медіа розуміють як "подію", уже є результатом процесів від­бирання і обробки. У природному і соціальному середовищах події не присутні "в сирому вигляді", так щоб їх можна було порівняти з їхнім журналістським "відображення", тобто новинами. Події спершу мають бути визначені як такі, а визначення відбувається в результаті розпо­ділу безперервності подій на певні вузли. Без таких операцій спосте­рігача (журналіста/ отримувача інформації) сприйняття, а відповідно і передача новин є неможливими.

Таким чином, новина, що передається каналами мас-медіа, є конструкт, який формує певний образ реальності та одночасно ви­ступає у ролі товару, чиє виробництво здійснюється за законами ри­нку, тобто попиту і пропозиції.

Поширюють новини пресою, радіо, телебаченням та у мережі Ін- тернет безпосередньо медіа, але першість належить інформаційним агентствам, які, як частина масовокомунікаційної індустрії, виникли у XIX. Збільшення кількості суб'єктів медіа-ринку сприяє урізномані­тненню джерел та пропозиції новин, що виступає запорукою форму­вання громадянського суспільства.

2. Базові поняття новинної комунікації

Розглянемо базові поняття новинної комунікації з точки зору ПР-спеціаліста, розуміння їх специфіки допоможе ефективно управ­ляти інформацією та сприятиме формуванню необхідних новин.

Інформаційний (подієвий, оперативний) привід - це подія, яка висвітлюється самими ЗМІ безоплатно, тому що вона цікава, привер­тає увагу значної аудиторії, розповісти про неї вигідно для медіа. Ми вже зазначали, що останні діють в ринкових умовах, відповідно за­лежать від попиту масового споживача, що призводить до появи у демократичному суспільстві феномену "економічної цензури". Втім, професійні медіа можуть зробити інформаційний привід фактично з будь-якої події. Але набагато краще, коли він дійсно є важливою поді­єю сам по собі. Такими є події, що, по-перше, якось співвідносяться (чітко суперечать) наявним актуальним, стереотипам аудиторії, порушують певні заповіти: акти вандалізму, надзвичайне насильство тощо; по-друге, здійснюють безпосередній вплив на осіб, які склада­ють переважну більшість цільової аудиторії, зокрема, це ті події, що

338

впливають на базові потреби (за А.Маслоу): економічні проблеми, де­вальвація національної валюти, інфляція, загрози безпеці та недотор­каності житла тощо.

Завдання ПР-фахівців - знайти таку актуальну, злободенну подію, що зацікавить ЗМІ, та "прив'язати" до неї ті проблеми, які стосуються орга­нізації або особи, з якими вони співпрацюють. Саме прив'язка до інфо­рмаційного приводу забезпечує включення інформації до новинного циклу, а відповідно - її представлення у віртуальному мас-медійному світі. Д.Ольшанський справедливо підкреслює, що теоретично проблеми головного суб'єкта ПР повинні кожного разу "актуалізуватися" і "прив'я­зуватися" до подій, але на практиці буває навпаки. Досвідченому ПР-мену простіше вигадати неіснуючу подію, аніж мучитися, прив'язу­вати ідеї підшефного суб'єкта (у конкретному випадку автор веде мову про політика) до реальних подій, що відбуваються у світі.

Прийоми цілеспрямованого створення подій - організації псевдо- подій, - мабуть, уперше у повному обсязі були розроблені та реалізо­вані відомим англійським політтехнологом Г.Рівсом для М.Тетчер. У виборчій кампанії 1978 р. він організував серію щоденних подій, які завдяки відповідній роботі із журналістами регулярно ставали інфор­маційними приводами для вечірніх теленовин.

Псе в до події перебувають у центрі зіткнення інтересів ПР-спеціалістів та журналістів. Для перших на сучасному етапі розвитку зв'язків з громадськістю спланована організація подій, як правило, вига­даних, з метою створення на їх основі штучних новин у медіа, що відпо­відає цілям ПР-кампанії, становить підґрунтя діяльності поряд із ство­ренням образу головного суб'єкта ПР. Тоді як для журналістів псевдопо- дії перебувають унизу шкали новинної цінності. їх міркування поляга­ють у тому, що, насправді, нічого не сталося, світ ні на йоту не змінився. Зазвичай через власні інтереси (у першу черіу, це реклама) організація або особа виступають із заявами, влаштовують шоу, концерти і т.п. Єдине, що тут важить, - це зміст їхнього повідомлення.

Уперше термін "псевдоподія" ужив Даніел Бурстін у праці "Імідж: путівник до псевдоподій у Америці" (1962) для аналізу штучних спо­собів стимулювання уваги аудиторії. Таку подію ще називають "ер- зац-" або "квазіподією". Наприклад, до псевдоподій відносять "спон­танні" виходи "у народ" - при цьому політиків у метро, на ринку обо­в'язково супроводжують телекамери, купання в ополонці, похід у те­атр, на ковзанку (свого часу організувала прем'єр-міністр Ю.Тимошенко), участь у суботниках. Взагалі висадка дерев - класи­ка "жанру", цю традицію заснував ще у XVIII ст. Самуель Адамс, ви-

датний громадський діяч Америки, керівник антибританської орга­нізації "Сини свободи". Висадка дерев свободи символізувала зв'язок політики і громадського життя. Більш детально техніки створення подій розглянемо далі.

Про надзвичайно важливу роль подій у процесі ПР-діяльності свід­чить той факт, що еволюцію ПР відомий європейський історик цієї дисципліни Л.-Ф.Лапревот розглядає у зв'язку із моделями саме подіє- вої комунікації. На першому етапі (пабліситі) використовувалися або створювалися події та псевдоподії, на другому, іміджевому, етапі ускладнюються елементи театралізації і режисури організованого спектаклю, сучасний етап (корпоративної культури) характеризується виробництвом цінностей і переконань.

У медіалізованому світі подієва комунікація виділяється у само­стійну сферу, окремо створюються агентства, що спеціалізуються на організації подій. При цьому подієва комунікація трактується у само­му широкому розумінні, включаючи поряд із спонсорством та меце­натством події-промоції, а також внутрішній ПР, прес-конференції, інтерв'ю, медіа-тури і т.п.

Порядок денний - це порядок подачі новин, який формується у відповідності до владного бачення головних подій. Він потребує від ЗМІ присвячувати перші сюжети в найбільш рейтингових вечірніх новинах таким подіям, що мають, на думку зацікавлених структур, першочергове значення. По відношенню до багатьох мас-медіа спра­ведливий вираз "Скажи мені головну новину, і я скажу, хто ти".

Прикладна формула порядку денного достатньо проста: за усієї ба­гатоманітності світу обговорюється, як правило, 3-5 тем. Все інше ні­би зникає, розчиняється у порядку денному. При цьому теорія фор­мування порядку денного, у підґрунті якої різниця між тим, про що ми думаємо, і тим, що саме ми думаємо (за У. Ліппманном), передба­чає, що мас-медіа можуть суттєво впливати на когнітивний рівень (пов'язаний із знанням), не впливаючи на почуття, установки, думки. Але вплив порядку денного колосальний: він визначає "порядок" жит­тя усього суспільства, зокрема, у глобальному вимірі, як це було із те­мами тероризму, пташиного грипу, наразі - енергетична криза, гло­бальне потепління, нестача продуктів харчування. Люди, що опіку­ються певними проблемами, повторюють відносне акцентування цих проблем у мас-медіа. Безумовно, такий "порядок" тільки зовнішньо формується журналістами. Залежно від політичного режиму ступінь впливу різних факторів на порядок денний змінюється. В умовах ме-

рга- діакратії, а ці процеси поступово охопили переважну більшість країн,

ізок порядок денний формують (за ступенем зменшення впливу):

ння 1) власники ЗМК,

2) державні структури, що контролюють їх діяльність, від- 3) редактори - журналісти,

цієї 4) ПР-структури,

діє- 5) реальне життя - події та проблеми,

або б) різного виду громадянські і корпоративні структури,

гапі 7) політичні партії.

юго Теорія порядку денного дуже зручна в деідеологізованому, але ви-

ься соко інформаційному суспільстві з ослабленими партійно-політич-

ними структурами. Тут вона виконує роль ситуативної, а тому завжди мо- актуальної позапартійної ідеології. Мас-медіа стають квазіідеологами

на з посередницькою функцією між владою і суспільством. Тому в орга-

мо- нізацій залишається лише два варіанти: або боротися за включення

це- власних пріоритетів у порядок денний за допомогою ПР-технологій,

ції, або, якщо спіткала невдача, пасивно прилаштовуватися до "порядку",

сформованого іншими, і у Ключове повідомлення або тезза^е, у загальному розумінні

від представляють як згусток інформації про існуючий факт. Проте як-

ніх що факти (події) існують самі по собі, то інформації про них "у чис-

ур, тому вигляді" не може бути. Є об'єктивні та суб'єктивні чинники, які

за- додають до інформаційного повідомлення про факт (подію) ставлен­

ня до цього факту.

>а- Так, Г. Почепцов розглядає повідомлення у сфері прикладних ко­ні- мунікацій, таких, як зв'язки з громадськістю, реклама, пропаганда, у

>р- вигляді зосередження низки факторів, наприклад, зміст (факт) і кон-

цо кретна техніка впливу. Він виділяє три головні фактори, що форму­

ють повідомлення, та визначає їх роль у процесі комунікації: нь □ фактор комунікатора - визначає задачі та мету;

и. □ фактор контактних груп - визначає інтереси адресата, для

пошуку аргументів важливою є модель світу аудиторії, її світоглядні е- орієнтири добра і зла;

о- □ фактор каналу комунікації - задає стандарти даного каналу,

у- що виступають як певні обмеження, тобто повідомлення по телеба-

їх ченню буде відрізнятися від повідомлення по радіо,

ьо Але зазначимо, що передумовою успіху донесення до аудиторії

іь конкретного повідомлення є багатоканальність. У цьому контексті

заслуговує на увагу ідея керівних висот, яку використовують у теорії інформаційних операцій. Згідно з нею, необов'язково мати вплив на

усі ЗМІ країни, ділком достатньо контролювати 5-7 видань, 1-2 кана­ли телебачення, кілька "розкручених" інтернет-видань. При цьому слід віддавати перевагу найвідомішим розважальним каналам комуніка­ції, які мають найбільшу глядацьку аудиторію, а не суспільно- політичним медіа, що користуються значно меншим попитом. Проте, на думку О.Литвиненка, такі висновки не завжди можуть бути поши­рені на недестабілізуючі напрями інформаційного впливу.

Ключове повідомлення акцентує не більше 3-4 тем, інакше воно не сприймається масовою свідомістю, яка опікується не лише означеною проблематикою. Завдання ПР-спеціаліста полягає у тому, щоб замість інформаційного "валу" подавати лише ті теми, які сприяють виконанню головних цілей ПР-кампанії - підвищенню політичної, економічної та іншої привабливості товарів, послуг, організацій та особистостей.

Також не слід ідеалізувати об'єктивність тезза§е. Г. Почепцов, на­приклад, стосовно ПР-інформації вводить поняття комунікативної правди: індивід може очікувати на отримання лише правди, але не може сподіватися на усю правду. Головний суб'єкт ПР представляє інформацію про себе у вигідному світлі, акцентує увагу на потрібних моментах, замовчуючи прорахунки або "обертаючи" їх на власну ко­ристь, що становить підґрунтя роботи спіндоктора.

Наразі роль ключових повідомлень зростає, чому сприяє розвиток, у першу чергу, електронновізуальних і цифрових медіа (телебачення, Інтернет), які формують мозаїчно-резонансне світосприйняття. Ще М. Маклюген вказував на два основні аспекти телебачення:

• мозаїчність побудови телезображення, що репрезентує світ у ви­гляді набору не пов'язаних однозначним логічним зв'язком повідом­лень (наприклад, у програмі новин поєднується різномасштабна і різ- норакурсна інформація із усіх сфер та епох). Це кліповий потік повід­омлень, який постійно оновлюється.

• резонанс (взаємопосилення) цих повідомлень у свідомості аудито­рії, яка намагається подолати "мозаїку", об'єднати її у сприйнятті у цілісну смислову систему.

Поступово відбувається все більше "стиснення" програм у часі, від­ходять у минуле довгі аналітичні суспільно-політичні програми. При цьому, основним засобом утримання свідомістю цілісності світо­сприйняття мозаїчно-резонансної реальності стає міф. Це своєрідне повернення у часи прадавньої людини, яка мислила образами і міфа­ми. Спостерігається реванш ірраціонального, магічного, що широко використовується при здійсненні інформаційних впливів на масову та індивідуальну свідомість.

*на- Як бачимо, українське слово "повідомлення" не зовсім адекватний

слід переклад англійського поняття тезза§е. Це "послання", яке не тільки

іка- інформує, але й закликає, заохочує, переводить споживача інформа-

»но- ції на новий тип поведінки, що залежить від загальної політики кому-

оте, нікатора. Таким чином, ключове повідомлення у вузькому розумінні -

Ши- це "факт, спресований із ставленням до нього".

Монтаж у ПР-практиці - це вибір із великої кількості фото-відео-

• не аудіоматеріалів таких, які відповідають завданням. ПР-кампанії:

зою представляють головний суб'єкт ПР у вигідному ракурсі та/ або його

ість конкурентів у невигідному. Проте у широкому значенні це поняття є

гаю важливим елементом культури, зокрема масової культури, до якої

• та можна віднести форми зв'язків з громадськістю. Як ми вже переко­

налися, особливо це стосується інформаційного суспільства з його мо- на- заїчною, кліповою, свідомістю. Зауважимо, мова тут ведеться не ли­тої ше про електровізуальні, але й друковані ЗМІ.

не Влада монтажу у житті кожного настільки абсолютна, що часто її

ляє не помічають взагалі, сприймаючи при цьому світ монтажно - виді-

їих ляючи у ньому те, на що налаштовані. Основний інструмент сприй-

ко- няття монтажу - око.

Монтаж властивий безпосередньо природі мистецтва, за допомогою ОК, зіткнення різних контекстів він змінює сумарний зміст повідомлення,

ня, Проте монтажні прийоми і стилі недостатньо дослідженні в аспекті їх-

Ще ньої класифікації. Це - надскладне завдання, тому що вони завжди

виражають індивідуальність творця, вміння репрезентувати подію з ВИ- власної (або необхідної) точки зору. Так, Лені Ріфеншталь, використа­єм- вши ряд новаторських на свій час прийомів монтажу і зйомок, створи-

>ІЗ- ла геніальний документальний фільм про з'їзд націонал-соціалістів

ІД- 1934 р. - "Тріумф волі", жанр якого визначають як "модель видовища".

Цей фільм, незважаючи на його неоднозначні оцінки в історичному го- контексті, безумовно, став подією, хрестоматійним зразком потужної

і У пропаганди: "кіноправда" (за визначенням самої режисерки) у ракурсі

захопленого авторського погляду. Емоційна, артистична стрічка, спе- ІД- ціально створена для впливу на інстинкти і почуття народу, за задум-

?и кою А.Гітлера- хроніка, "партійний фільм", що повинен був продемон-

го- струвати солідарність партії після кривавих революційних подій та за-

не карбувати образи нових партійних лідерів у свідомості публіки у пері-

*а- од, коли ще не було телебачення. Поль Рот, автор ґрунтовної роботи

ко "Кіно до наших днів" (1949), хоча й неохоче, але визнавав: "цій жінці

ву властиві знання сили мистецтва монтажу образів - чи не настільки ж

глибокі, як у Пабста або Ейзенштейна". Л. Ріфеншталь наступним чи-

ном пояснює вміння надавати своїй роботі яскраве індивідуальне за­барвлення: "Якщо ви запитаєте мене, що найважливіше у документа­льному фільмі, що спонукає дивитися і відчувати, то, на мою думку, таких речей двоє. По-перше, це каркас, конструкція, коротко: архітек­тура. Архітектура повинна мати дуже чітку форму, бо монтаж лише тоді набуде смислу і справить свій ефект, коли він поєднується із принципом цієї архітектури... По-друге, це почуття ритму".

Роль монтажу в мідіалізованому суспільстві виняткова. З'явився новий жанр візуального мистецтва - кліп, який у наші дні перебуває на піку своєї популярності. Кліп - це особливий спосіб організації ві­зуального або словесного матеріалу, що за допомогою темпоритму впливає на підсвідомість, широко використовуючи при цьому мета­фори, які актуалізують асоціативні зв'язки між предметами. Відеок- ліп, який у прямому і опосередкованому вигляді активно використо­вують у ПР і рекламі, з'явився завдяки розвитку електронного мон­тажу. Хоча у більшості випадків має місце не монтаж, а колаж, з ви­падковим накопиченням фрагментів. За формою відеокліп є мікро- фільм-калейдоскоп, він змішує домінанти сприйняття у чуттєву, екс­татичну площину. Головне тут не образ і не сюжет, які можуть бути відсутніми взагалі, а набір атракціонів (термін С.Ейзенштейна), роз­рахований виключно на чуттєвий резонанс. За цим принципом ство­рено серію гумористичних політичних мікрофільмів, що були показані на Майдані Незалежності та стали квінтесенцією карнавального сві­товідчуття "помаранчевої революції" у 2004 р. У підґрунті цього від- еопроекту - фрагменти культових кінотворів переважно радянської доби, таких, як "Джентльмени удачі", "Собаче серце", "За двома зай­цями" та багато ін., що поєднуються із відповідним звукозаписом, який у гумористичній формі відтворює реалії тих подій (зловживання адміністративним ресурсом у 1, 2 турі виборів).

3. Механізми управління иовпнною комунікацією. Спіняокторство

Публічний та масовий характер новинної комунікації визначає той факт, що у мас-медіа функціонує особливим способом організована інформація. Як зазначалося вище, не будь-яка інформація або подія можуть стати новиною, обов'язковий елемент такої трансформації - взаємодія соціальних агентів, що використовують події та інформа-

>не за- цію про ці події з метою реалізації власних інтересів. Таким чином,

мента- інформація може набувати таких форм:

думку,

їхітек- Відомості про події —> Інформація —> Факт —> Новина —>

: лише —> Тема —» Супертема

■ься із

Цей інформаційний цикл свідчить, що подія, яка відбулася, виступає вився лише передумовою виникнення інформації та залежить від реакції на неї

збуває зацікавлених осіб/ груп осіб та ЗМІ: вони визначають чи буде подія

ЦІЇ ві- включена в інформаційно-комунікаційні процеси. Але й це ще не озна-

ритму чає, що вона трансформується у факт. Масовий реципієнт може не дові-

мета- датися про те, про що знають і цінують певні групи громадськості, на-

ідеок- приклад, політики, підприємці, журналісти. Таким чином, у масштабах

>исто- суспільства складається ситуація ніби конкретної події (факту) й не існу-

МОН- вадо, статус новини вона отримує під впливом низки факторів (політич-

з ви- них установок, редакційної політики, журналістського бачення проблеми

іікро- тощо). Проте однозначної відповіді на питання, що визначає новинний

• екс- статус події не існує. Часто тільки зацікавлені у висвітленні певних фак-

бути тів групи суспільства визначають наповнення новинного порядку денно-

• роз- го, використовуючи при цьому усі свої ресурси - від адміністративно-

ство- правових (стосується переважно представників влади) до матеріальних і

азані суспільно-організаційних, які передбачають громадську довіру та під-

з сві- тримку, а також чіткий розподіл повноважень всередині організації. Не

• від- слід при цьому недооцінювати особистісні ресурси - як то лідерство, ха-

ської ризма- керівника організації або представника культурної/ спортивної

зай- сфери тощо. Яскравий приклад - найпопулярніший американський пре-

*сом, зидент, професійний актор Р.Рейган, який у проекті "Великі люди США"

ання посів перше місце. В Україні використати власну харизму та успіх в ін­

шій професійній сфері досить вдало намагається В.Кличко, створивши політичний блок власного імені. Відомі, "брендові", особистості завжди викликають суспільний інтерес, відповідно перебувають у центрі уваги ЗМІ, а факти про них трансформуються у форму новин.

Але будь-яка новина витісняється на периферію інтересів мас- медійної аудиторії, якщо не викликає стійкої уваги з боку громадсь­кості або у її додатковому висвітлені не зацікавлені певні громадські

: той групи. Якщо подію не "підживлювати" новими повідомленнями або

вана "резонансними явищами", то через 7-10 днів вона повністю зникає із

юдія масової свідомості. В іншому випадку, вона отримує статус теми.

дії - Тема вимагає більш широкого набору інформаційних інструментів

зма- для підтримки комунікації: коментарі, висвітлення суміжних питань,

згадування у контексті подібних фактів, підготовка аналітичних ма­теріалів, проведення журналістських розслідувань тощо. Наприклад, багато місяців висвітлювалася тема екологічної катастрофи на Чор­ному морі, яка сталася внаслідок шторму 11 листопада 2007 р., коли у Керченській протоці затонули чотири танкери, а в акваторію попа­ло 3 тисячі тонн мазуту та 6,8 тисячі тонн сірки. Напередодні пляж­ного сезону тема актуалізується: плями мазуту спливають біля відо­мих курортів Коктебель - у районі Карадагського заповідника та Ор- джонікідзе, улюблених місцях відпочинку не лише українських, а й російських курортників. Паралельно з'являються повідомлення, що Чорне море повністю очистили від наслідків цієї трагедії.

Якщо ж у висвітленні теми зацікавлені потужні політико- економічні структури, зокрема міжнародного рівня, або тема актуа­льна протягом тривалого часу, вона трансформується у супертему. Так, кілька років лейтмотивом повідомлень головних інформаційних агентств світу була трагедія 11 вересня 2001 р.

Звернімо уваїу, що дефініції між поняттями "подія" і "факт" у до­слідженнях спеціалістів із зв'язків з громадськістю часто не розгля­даються - увага акцентується на головних елементах у роботі мене­джера новинної комунікації, або спіндоктора. У цьому випадку інфо­рмаційний цикл виглядає таким чином:

Відбір —> Подія —* Висвітлення —> Резонанс

Визначаючи своє місце у процесі створення новин, ПР-спеціаліст повинен враховувати журналістські критерії новинності, за якими визначається чи варта подія того, щоб потрапити у новини, а також яким чином вона буде артикулюватися у мас-медіа за допомогою роз­ташування, обсягу і оформлення. Й.Ґалтунґ і М.Руж розробили обґру­нтовану психологією сприйняття теорію новин, згідно з якою, крите­рії або фактори, новинності, полягають у наступному:

1. Частотність - чим більший часовий перебіг події відповідає пері­одичності виходу медіа, тим ймовірніше подія стане новиною.

2. Амплітуда (абсолютна інтенсивність, зростання інтенсивності)- існує певне граничне значення помітності, яке повинна перевищити подія, щоб бути зареєстрованою.

3. Однозначність - чим більш однозначною і зрозумілою є подія, тим більше шансів у неї стати новиною.

іа- 4. Значущість (культурна близькість/ важливість) - чим більш зна-

ед, чущою є подія, чим більше вона зачіпає особисті інтереси, тим радше

>р- вона стане новиною.

їли 5. Відповідність (очікування, бажаність) - чим більш подія відповідає

іа- існуючим уявленням і установкам, тим швидше вона стане новиною,

ж- 6. Подив (непередбачуваність, рідкість) - чим більш приголомшли-

Ю- вою є подія, тим більше має шанс стати новиною, але лише тоді, як-

»р- що вона є непередбачуваною і рідкісною в межах очікувань,

й 7. Безперервність - подія, яка уже визначена як новина, має висо-

цо кий шанс, що медіа звертатимуть на неї увагу і надалі, навіть при

зменшенні амплітуди.

:о- 8. Варіація (композиція) - порогове значення для звертання уваги

а- на подію знижується, якщо вона сприяє балансуванню і варіюванню

іу. загальної новинної картини.

ііх 9. Зв'язок з елітною державою - події, які стосуються економічно

або/та військово потужних держав, мають непропорційно високу но- 0- винну цінність.

я- 10. Зв'язок з елітними особами - те саме стосується відомих та/або

е- авторитетних, впливових осіб.

• 11. Персоналізація - чим сильніше у події виражені дії або доля людей, тим більше шансів вона має стати новиною.

12. Негативізм - чим більш конфліктна, суперечна подія або сто­сується агресії, руйнування, смерті, тим більшу увагу звертають на неї медіа.

гг Американські спеціалісти підсумували інгредієнти новини, що до­га помагають журналістам при прийнятті рішень, та виділили десять

ж критеріїв: новинка, близькість, значення, знані особи, драматичність,

з- незвичайність, конфлікт, секс, почуття, прогресе. Одночасно ці кри-

/- терії й викривлюють дійсність, створюючи віртуальну картину світу,

в- Зазначимо, що фактори новинності відіграють певну роль не тіль­

ки при відбиранні новин мас-медіа, а й під час відбирання та осмис-

1. лення цих новин реципієнтами. Так, відомий спеціаліст у галузі пси­хології масової комунікації Р.Харріс, який розглядає новину як рамку,

• що надає світу певні обриси, виділяє наступні прийоми моделю-

и вання вагомих для споживача новин:

• у кожної новини повинен бути власний головний герой, з яким

і, би споживач міг себе ідентифікувати або, навпаки, якому міг би себе

протиставити; найвдаліші варіанти, коли герой - "зірка" (президент, Папа Римський, маніяк, терорист);

• вагома подія повинна бути драматичною, особлива увага - на конфліктній ситуації;

• важлива конкретизація події, коли повідомлення містить акти­вну дію або так званий "гачок", на який прикріплюється інформація, що має абстрактний, далекий від конкретики, зміст (наприклад, ін­фляцію краще представити репортажем з ринку, де споживачі вира­жають своє негативне ставлення до росту цін на продукти);

• новина справить емоційний ефект і запам'ятається надовго, якщо буде містити щось екстраординарне, неочікуване (наприклад, українська навчальна ракета збила пасажирський літак);

• щоб надати події суспільного звучання, її можна прив'язати до таких сюжетів, що завжди привертають увагу громадськості (напри­клад, скандали, викриття, події з життя "зірок" тощо).

Можливо, це й прикро, але у зв’язку із вищезазначеним підкресли­мо, що ефективний ПР-проект має містити не лише позитивну інфо­рмацію, але й негативну, тоді він запам’ятовується, а ПР-інформація сприймається як правдива. Такі особливості сприйняття масовою свідомістю і з цим потрібно рахуватися ПР-спеціалістам.

На сьогодні сформовані два основні шляхи взаємодії ПР- структур з мас-медіа:

1. налагоджені відносини з представниками ЗМК - безпосередньо медіа рилейшнз (систематична планова робота; встановлення довір­ливих стосунків з журналістами; надання цікавої, правдивої інфор­мації; швидка реакція на журналістські запити). У цьому випадку ін­формація розмішується безкоштовно, головне - прийнятний для ре­дакції інформаційний привід.

2. розміщення матеріалів на замовлення, що здійснюється на плат­ній основі. Всі такі матеріали у широкому значенні називають "джин- сою" або прихованою рекламою. Тобто - це поява позитивної інфор­мації про суб'єкт ПР без спеціального зазначення про рекламний ха­рактер матеріалу. Спочатку таку діяльність практикували окремі жу­рналісти, оплата здійснювалася із рук в руки, "чорним налом", а готу­валися інформаційні матеріали самими рекламодавцями або під їх чі­тким контролем. У наші дні в Україні ведеться мова про інституаліза- цію "джинси", коли професійно підготовлені за безпосередньої участі редакцій матеріали розмішуються за договором про медіаобслугову- вання. Проте, практикуються й інші варіанти підготовки та розмі­щення "джинсових матеріалів".

На нашу думку, "джинсу" справедливо розглядають як один із ПР-ходів, а не власне рекламу. У цьому аспекті до джинси наближаються

іміджеві матеріали, тому контролювати розповсюдження "джинси" або довести її наявність при професійному підході журналістів, які так або інакше виражають власні симпатії та антипатії, майже неможливо.

ага - на

гь акти- ірмація, лад, ін- іі вира-

іадовго,

риклад,

зати до інапри-

кресли- гу інфо­рмація іасовою

іії ПР-

;редньо

! ДОВІр-

інфор- їдку ін- аля ре-

а плат- джин- інфор- шй ха- ?мі жу- а готу- д їх чі- уаліза- участі лугову- розмі-

ідин із аються

Зауважимо, що у будь-якому випадку зв'язок з пресою не є самоціл­лю для ПР-спеціалістів, це лише засіб для досягнення стратегічної ме­ти, яка реалізується у контексті медіа-кампанії. І журналіст як "агент впливу" при цьому виступає своєрідним об'єктом для маніпулювання.

Управляти інформаційно-комунікаційними потоками намагалися у всі часи, але особливого значення, а відповідно формування нових професійних контурів, ця діяльність набуває в інформаційному суспі­льстві. Існують два шляхи управління новинною комунікацією. Пер­ший пов'язано із безпосереднім впливом на ЗМІ зі сторони владних структур, що виявляється у повному контролі або відборі інформа­ційних потоків, цензурі, репресіях по відношенню до журналістів. Цей шлях властивий тоталітарним і авторитарним державам. Другий

• передбачає вплив на саму інформацію, він характерний для демок­ратичних і постдемократичних держав, де якісно змінюється місце і роль ЗМІ у суспільстві, інтенсифікується інформаційний обмін, роз­виваються інформаційно-комунікаційні технології.

Якщо розглядати співвідношення споріднених понять "управління новинами", "менеджмент новин" та "спіндокторство", які можуть вжи­ватися як синоніми, то дві останні дефініції асоціюються із ПР-практикою демократичного суспільства, а не з маніпулятивними технологіями, властивими тоталітарним і авторитарним країнам. Про­те, безумовно, маніпулювання у широкому значенні, без чітких нега­тивних конотацій, є ознакою сучасної ПР-діяльності, яка являє собою цивілізовану гру-конкуренцію за існуючими у суспільстві правилами, використовуючи при цьому певні прийоми роботи з інформацією. У державних зв'язках з громадськістю головні завдання менеджменту новин відповідають власне функціям держави: забезпечення інформа­ційної безпеки, запобігання інформаційним загрозам, необхідність під­тримання балансу між свободою мес-медіа та їх контролем з метою збереження пріоритету суспільних інтересів, а не їхніх власників, запо­бігання використання ЗМК проти інтересів самого населення.

Менеджмент новин як напрям роботи ПР-структур, пов'язаний з управлінням подієвими комунікаціями, але стосується не безпосеред­ньо подій, а їх відображення у громадській думці та висвітлення цих подій у вигляді новин у ЗМК. Як ми вже переконалися, подія (факт) і новина не обов'язково збігаються, тому втручання спіндоктора в ін­формаційно-комунікаційну сферу дозволяє досягти бажаного резуль-

тату, обернути ситуацію иайвигідиішим для організації/ особи спосо­бом. Проте частіше за все спіндоктор або спінмайстер, займається виправленням негативних наслідків висвітлення яких-небудь подій у мас-медіа. Термін "зріп" перекладається українською мовою як "вер­тіння", "крутіння", означаючи у дисциплінах комунікаційного циклу подання подій у більш сприятливому вигляді, своєрідне "їх лікуван­ня". Одне із жаргонних значень - "плетіння нісенітниці". Піонерами у вжитку поняття "спіндоктор" є США, в американському словнику по­літичних термінів його виникнення відносять до 1984 р, коли вперше воно було зафіксовано у газеті "Нью-Йорк Тайме". Так назвали агентів

із зв'язків з громадськістю високої кваліфікації, які прагнули запро­понувати журналістам використовувати готові інтерпретації для опи­су щойно завершених телевізійних дебатів між Рональдом Рейганом і Уолтером Мондейлом. Сам термін "зріп", напевно, був запозичений з лексики телекоментаторів бейсбольних матчів, і позначав особливо складний, закручений удар по м'ячу, а "сіосіог" з'явився для вказівки на високу кваліфікацію спеціалістів.

Таким чином, спіндоктор організує та вигідно репрезентує події у віртуальному мас-медійному просторі, де можливо все: навіть по за­вершенню подій змінювати їх інтерпретацію залежно від цілей ПР-комунікатора. Відповідно основні об'єкти діяльності менеджера новин - події, як внутрішні, так і зовнішні, (їх відбір) та висвітлення цих подій (розстановка акцентів, надання того або іншого смислу). У цій ситуації важливо, яка команда, яку переграє за допомогою інте­лектуальних зусиль і креативних знахідок.

Традиційно виділяють такі головні завдання, які вирішує спіндок­тор: прогнозування суспільних реакцій, оцінок; підготовка очікуван­ня події та зміна її сприйняття. Натомість аналітик Д.Уоттс пропонує п'ять типів використання технології "спіна":

1. До-спін - підготовка аудиторії перед подією.

2. Після-спін - наведення блиску на події, що відбулися.

3. Торнадо-спін - спроба відволікти увагу, спрямувати громадські інтереси в іншу сферу, віддалену від вагомих подій (зокрема, введен­ням нової, більш резонансної новини).

4. Криза-контроль - менеджмент подій, які виходять з-під конт­ролю (особлива увага за їх висвітленням, використання "подієвих криз" для розкрутки потрібних тем).

5. Мінімізація збитків - менеджмент тих подій/ новин, які вже не ко­нтролюються, з метою попередження і зменшення негативних наслідків.

юсо- У загальній схемі сучасного ПР-впливу, з урахуванням роботи спін-

ться доктора, ланцюг завдань має наступний вигляд:

рй у О підготовка масових очікувань певної події;

вер- О проведення самої події;

яклу О висвітлення події засобами телебачення і радіо;

Ван- О висвітлення події засобами друкованої преси;

ай у О організація коментарії до події, що відбулася;

• по- О організація згадувань події у списку аналогічних (створення

рше "рейтингу подій");

втів СІ організація посилань на події у якості підтвердження якої-

[гро- небудь тенденції.

)пи- Звернімо увагу, що у цьому переліку не враховано важливість за-

ом і лучення Інтернету як такого засобу комунікації, що стрімко набуває

т з популярності.

лво Все, що відбувається після самої події об'єднується поняттями "ре-

вки зонансні явища", "інформаційне відлуння", "вторинний ПР". Як пра­

вило, вони створюються і реалізуються за допомогою "сурогатних епі­ці у керів" - аналітиків, експертів, політологів, що заміщують офіційних

за- осіб, але підтримують існуючу ПР-програму.

ілей Зауважимо, спіндоктори - це професіонали екстра-класу, універса-

:ера льні фахівці з виплутування із проблем. їхній дохід співмірний із про-

вня блемами головного суб'єкта ПР, проте, коли звертаються до спіндок-

у тора, його присутність у команді, як правило, безцінна,

іте-

)ок-

■ан- 10.4. Прийоми смислового позииіонування

иу® та створення новин для ЗМК

Головне у сучасних зв'язках з громадськістю - позидіонування, що зводиться до презентації головного суб'єкта ПР таким чином, щоб :ькі сформувати сильну мотивацію вибору аудиторією саме цього суб'єк-

ен- та. Цей тип діяльності означає перехід до маркетингових комунікацій

на відміну від немаркетингових ("жорстка" пропаганда і агітація), які нт- є безальтернативними та не враховують інтересів споживача,

зих ПР-комунікація спрямована на те, що після отримання необхідної ін­

формації, аудиторія сама здійснює потрібний вибір. Для цього вико- ко- ристовують прийоми, які породжують позитивні контексти:

1. "Організація/ фігура - фон" реалізується у два етапи: спочатку виділяється головний суб'єкт ПР, зокрема й за допомогою реклами, на

другому етапі ефективно відтіняється за рахунок приниження або во­звеличення фону. Наприклад, В.Ющенко, опозиційний кандидат, прийшов до влади у 2004 р. на фоні посилення авторитаризму, утис­ку свобод і прав громадян за часів правління А.Кучми, масових фаль­сифікацій на виборах.

2. "Виділення із множини" полягає у пошуку таких простих і оче­видних параметрів, які розділяють усі об'єкти на абсолютно нерівні групи: вашу організацію або особу і усіх інших. Наприклад, мерседес та інші авто, президент та інші політики, лідери політичних партій і блоків та інші тощо.

Важливу роль у цьому загальному процесі відіграє смислове пози­ціонування новин, що полягає у формуванні навколо певної події, з якою безпосередньо не пов'язаний ваш ПР-суб’єкт, нового значення і змісту за рахунок власної інтерпретації контексту події. Така необхід­ність може виникати у тих випадках, коли вагомої події не відбулося або її "захопили" інші інформаційні суб'єкти, відбулася подія за "чу­жою" темою або взагалі тема не викликає інтересу у ЗМК тощо. У цих та подібних випадках можливо реалізувати ПР-функцію, переосмисли­вши прямий контекст події (її передісторію, у якій системі координат знаходиться сьогодні, на що впливає, чиїх інтересів торкається, які її наслідки) та непрямий контекст (зробити додаткові припущення щодо реальних і потенційних наслідків події без вказівки на прямий зв'язок).

Смислове позиціонування виявляється у:

• встановленні залежності змісту новини від смислового контексту;

• добудові нового змісту;

• припущенні причин і наслідків;

• висуненні аргументів, гіпотез, прогнозів на підставі смислу, а не змісту новин.

Таким чином, аудиторію орієнтують на те, як слід сприймати ту або іншу новину, що вона значить у загальному контексті. Важливу роль у процесі смислового позиціонування новин відіграють певні прийоми і способи роботи з інформацією, а саме: техніки переконли­вої комунікації та відповідні форми подачі матеріалу, що посилюють інформаційний вплив.

Серед технік переконливої комунікації, у першу чергу, слід ви­ділити техніки уваги, враховуючи, що увага - головний стратегічний ресурс інформаційного суспільства, у якому перманентно зростають обсяги інформації. Привертають увагу людини наступні техніки, що становлять підґрунтя роботи спіндоктора:

• "Завищення інформаційного приводу" навмисно приписує події більшу значимість. Це відбувається за рахунок 1) фіксації на деталях,

які приваблюють аудиторію: подробиці особистого життя, особливості поведінки, смаки, дозвілля; 2) подача інформації як ексклюзивної.

• 0. во- идат, ггис- [>аль-

  оче- рівні :едес ггій і

  юзи-

  Я», з ння і юхід-

  к'ЛОСЯ

  "чу-

  0. цих зсли- [инат які її щодо ізок).

  ссіу;

  лу, а

  ги ту :ливу іевні

  5НЛИ-

  оють

  І ви- чний ають І, що

  події

  алях,

  "Закладання шашок" (назва за аналогією з діями мінерів, які для посилення потужності вибуху закладають кілька динамітних ша­шок: детонація забезпечує максимальний ефект) формує очікування публіки. Реалізується у вигляді спланованих публікацій, повідомлень або організованого "витоку" інформації за каналами слухів.

Ряд технік відволікають увагу від інформації, що може суперечити інтересам ПР-суб'єкта:

• "Перемикання уваги" акцентує увагу на іншій події з метою виті­снення небажаної інформації. Ця техніка потребує значних ресурсів. Вона вимагає або організації дійсно важливої для багатьох події, або ак­тивізації за допомогою мас-медіа уваги до існуючих подій, або створен­ня "віртуальної події", якої не було, але про її можливість усі говорять.

• "Розрідження інформації" розчиняє невигідну новину серед ін­шої, додаткової з даної проблеми, інформації, що забирає на себе ча­стину уваги аудиторії, ослаблюючи вплив небажаної новини.

• "Активізація шумів" заважає сконцентруватись на невигідній інформації, що досягається надмірною кількістю новин, коментарів, які заважають виділити суть проблеми.

Смислове позиціонування реалізується також за рахунок технік інтерпретації, серед яких виділяють: "навішування ярлика" (пропо­нує готову форму категоризації), "магію слів" (використання слів із си­льними емоційними асоціаціями - свобода, мир, війна, партнерство, успіх і т.п.), "яскравий приклад" (у якості доказу будь-якої тенденції обирають приклад, що справляє сильне емоційне враження) тощо.

Систематична, планована робота із ЗМК, навіть у ситуаціях, коли відсутні "гарячі" новини є основною складовою роботи ПР-спеціаліста. Слід враховувати, що преса постійно шукає інформацію (кожний жу­рналіст спрямовує на це приблизно половину своїх професійних зу­силь), отже, потрібно надавати таку інформацію, з якої можна зроби­ти цікаві статті, повідомлення, передачі. Існує низка прийомів, що дозволяє ПР-фахівцям із "сирої", нецікавої на перший погляд інфор­мації зробити повноцінну новину. Розглянемо деякі з них:

1. Прив'язка новини до круглої дати дає можливість зробити вели­кий інформаційний вихід, якщо сприйняти якусь подію не лише як формальний день календаря, а як тривалий, багатосходинковий про­цес. Інформаційний привід необов'язково прив'язувати до конкретної святкової дати, можна до тієї, коли відбулася або повинна відбутися важлива для усього суспільства або значної його частини подія. Так,

40-річний ювілей успіху Барбі святкувався протягом цілого року (1999 р.). Крім того, визначну подію можна штучно створити. Показові приклади - це інформаційні кампанії щодо N-тисячного/ мільйонного відвідувача магазину, ресторану, професійні свята (на зразок: День журналіста, День фізкультурника) тощо. "Вигадування свят" - дуже популярний засіб просування інформації не тільки на Заході, але й в пострадянських країнах, де присутній великий досвід організації усі­ляких ювілеїв ще за радянських часів. При цьому важливо, щоб органі­зована подія не "затьмарила" головний суб'єкт ПР, вона повинна вигід­но відтіняти його, асоціюватися з ним. Необхідно до дрібниць проду­мати саму організацію, передбачити можливі негативні наслідки та потурбуватися про сприятливе, якісне висвітлення події у ЗМІ. Як не­вдалий приклад, можна розглядати Фестиваль феєрверків, організова­ний у столиці 20 червня одним із українських банків на честь свого 18-річчя. Подія викликала жвавий інтерес у киян: подивитися піро- музичне шоу світового рівня на Дніпровську набережну прийшло кіль­ка сот тисяч глядачів, що призвело до шалених тисняв, зупинки руху транспорту. Усі, хто опинився в центрі, стали заручниками цього шоу, навіть, якщо мали інші плани на вечір, враховуючи, що саме в цей день проходили випускні вечори. Крім того, шоу затримали на 40 хв. Як результат - переважно негативне висвітлення у ЗМІ та кілька нейт­ральних повідомлень, при цьому без згадувань назви банку- організатора (додалися ще тривожні відгуки екологів щодо масової за­гибелі птах на Трухановому острові в результаті феєрверків).

2. Прив'язка продуктів, послуг організації до символічної дати, ва­жливої для переважної більшості суспільства. Час - суб'єктивне по­няття. Наприклад, 2000 р. - визначний момент, що знаменує прихід нового тисячоліття. Ця дата має багатий смисловий і емоційний під­текст, з нею пов'язана мрія про майбутнє та підбиття підсумків. Ба­гато компаній використали цю символіку, популяризуючи свої проду­кти і послуги та збільшуючи продажі, особливо це стосується шокола­ду, шампанського, туристичних послуг. Вдало такою нагодою скорис­талася "Бе Веегз", яка спозиціонувала діаманти як символ досконало­сті тисячоліття, що настає, нових починань та довела, що вони є єди­ним даром, котрий назавжди збереже значимість цієї події. Також у 2000 р. було враховано можливості "ювілею" довжиною в рік, що реа­лізувались у серії ПР-заходів.

3. Зв'язок з новиною дня. Ми вже відзначали роль суботників у сфері політичного ПР. Ефективно використала міський суботник ро­сійська партія влади у Єкатеринбурзі. Депутати, представники місь-

кої мерії, активісти місцевих відділень "Єдиної Росії" не лише наво­дили порядок у парку Чкалова, але й встановили великого дерев’я­ного ведмедика "на радість дітям". Такими ведмедями планують прикрасити усі райони Єкатеринбурга (ведмідь - символ партії "Єдина Росія" і країни взагалі).

4. Апеляція до актуальної, суспільно важливої проблеми. Якщо в інформаційному приводі вбачаються корпоративні інтереси, підви­щить цінність новини пошук її суспільного значення. Так, напередодні вузівської вступної кампанії у новинах на одному із провідних україн­ських каналів у прайм-тайм з'явився ролик про появу нових професій у суспільстві, зокрема ПР-спеціаліста, менеджера, їх актуальність, за- требуваність, достойну оплату і перспективи. При цьому на прикладі одного із київських вузів демонстрували навчальний процес, роботу "куточка абітурієнта", а також брали короткі інтерв'ю у завідувачів кафедр, студентів, які розповідали про переваги нових професій.

5. Організація подій на вибір ґрунтується на створенні ще однієї, до­даткової події, бажало зовсім іншого профілю, у тому випадку, коли ПР-спеціаліст не впевнений, що подія, у висвітленні якої зацікавлений головний суб’єкт ПР, буде сприйнята мас-медіа на "ура". Наприклад, на­передодні проведення установчого з'їзду одна із російських політичних партій розіслала у ЗМІ прес-реліз, що вмішував анонс відразу двох по­дій: 12 лютого проведення партією шоу-турніру з контактного карате, а 15 лютого - установчого з'їзду. Такий прийом дозволяє отримати широ­ке висвітлення різними ЗМІ, у різних ракурсах, з різних приводів.

6. Залучення впливових людей (експерти, знаменитості, автори­тети) не тільки посилить новину, але й підвищить кредит довіри до інформації. О.Чумиков, М.Бочаров, наводять цікавий приклад: пра­цюючи над ПР-забезпеченням проекту "Московський Сіті" на поч. 90-х рр., вони вирішили скористуватися приїздом в Москву ко­лишнього президента США Р.Ніксона, отримавши можливість зустрі­тися з ним у вузькому колі, куди включили лише двох журналістів. Один показував Ніксону буклети щодо проекту і ставив запитання, інший фотографував. Звичайно, екс-президент не переймався дета­лями проекту, але загальні фрази ввічливості прозвучали. Цього було достатньо для широкого висвітлення у провідних медіа відгуків Р.Ніксона про "Московський Сіті", які з'явилися разом із його фото.

З іншої сторони, несхвальний відгук про компанію держслужбовця високого рангу, від якого може залежати функціонування цієї компа­нії, призводить до матеріальних збитків. Наприклад, після критичної заяви з боку російського прем'єра В. Путіна на адресу російської ме-

талургійної компанії "Мечел" щодо заниження цін для експорту, її ак­ції упали на 37,6% на Нью-йоркській фондовій біржі (ИУЗЕ).

Тут діє правило: якщо медіа-захід (прес-конференцію, інтерв'ю, пре­зентацію тощо) проводять керівники держави, провідні політики і біз­несмени, явка журналістів буде забезпечена. Так, прес-конференція Рината Ахметова незабаром після парламентських виборів 2006 р., на яких Партія регіонів отримала більшість голосів (відомий український бізнесмен сьомий номер у списку партії), зібрала на той час рекордну кількість представників ЗМК (156) та стала ключовою новиною дня. Хоча й не містила конкретної теми. Загальну мету зустрічі Р.Ахметова з мас-медіа можна окреслити як затвердження статусу політика. Проте таких людей небагато, у більшості випадків доводиться думати, кого можна долучити, щоб прозвучала необхідна інформація. Але слід вра­ховувати, що оптимальна кількість промовців на прес-конференції - не більше 3-х, інакше - інформаційний ефект такого заходу починає зме­ншуватись. Вдало "спрацьовує" варіант, коли перший доповідач роз­криває проблему, а другий коментує її як експерт.

7. Скандал, інтрига безумовно, створюють новину. Але слід врахову­вати, що організація скандалу - завжди ризик, бо наслідки спрогнозу- вати досить складно: ситуація може вийти з-під контролю, можна зап'я- тнати власну репутацію. Крім того, провідну роль у такій ситуації віді­грає сам головний суб'єкт ПР, його імідж, здатність імпровізувати. Він найчастіше і займається постановкою скандалу. Наведемо приклад, який також стосується попереднього прийому: широкого інформаційно­го розголосу, зокрема й у зарубіжних ЗМК, набула політична програма "Свобода слова" з С.Шустером, на яку запросили В.Жириновського (17 березня 2006 р.). Російський політик вкотре підтвердив свою скан­дальну репутацію, перетворивши передачу, де обговорюються серйозні актуальні проблеми тижня, на шоу з цирковими номерами (Зреагував­ши на епатажні висловлювання В.Жириновського, відомий російський політтехнолог Г.Павловський облив останнього водою із склянки). За­значимо, доля телеаудиторії цього випуску програми на телеканалі ЮТУ склала, за даними компанії "ОРК", 33,3%. Тобто: передачу спостерігав кожен п'ятий телеглядач в Україні - це своєрідний рекорд. Згодом за різкі заяви щодо вступу України до НАТО В.Жириновського оголосили персоною "нон-грата" в Україні.

Звичайно, перелік вищезазначених прийомів не є вичерпним. Існує велика кількість "гачків", що перетворює новини організації на нови­ни для всіх, а креативний підхід та пошук нових комунікативних стратегій дають безліч варіантів. Так, співробітництво з іншою орга-

у, її ак- нізацією (зокрема, газетою, телестудією) у межах спільного проекту

дозволяє продемонструвати різні складові однієї події, а також різні ю, пре- погляди і підходи. Прийом "солідні люди плюс важлива проблема"

ш і біз- зробить новиною практично будь-яку інформацію, викликавши увагу

еренція ЗМК. Крім цього, цільову аудиторію може зацікавити: організація ци-

6 р., на клу подій у межах спільної теми; членування події на частини

їнський (анонс - висвітлення - коментарі - додаткові подробиці - підсумки), а

кордну також проведення опитування, дослідження, аналізу або прогнозу;

ю дня. випуск звіту; участь у полеміці, дебатах; підготовка до нагороди, ви-

етова з ступу; проведення виборів; об'яви про призначення; оприлюднення збі-

Проте рки фактів; організація прес-турів; проведення конкурсів; прису-

и, кого дження премій; виступи з протестом; формування комітетів, ого-

ід вра- лошення їхнього складу тощо.

ції - не Важливу, а інколи й провідну роль у просуванні інформації відіграє

їє зме- форма подачі матеріалу. ПР-спеціалісту у цьому аспекті бажано

іч роз- враховувати кілька побажань:

• Максимальний супровід новини додатковими матеріалами збіль- іахову- шить шанси її висвітлення: наприклад, до прес-релізу бажано додати

>гнозу- ілюстровані матеріали, факт-лист, бекґраундер (інформація про фон по-

зап'я- дії)- Якщо організовується прес-конференція або презентація, у достат-

Ії віді- ній кількості підготуйте прес-пакети, куди бажано покласти тексти ви-

и. Він ступів головних доповідачів. По завершенню розішліть до редакцій уто-

нклад, чнену інформацію: можливо, хтось із заявлених осіб не зміг взяти участь

ційно- у заході. Проте не завалюйте пресу вашими матеріалами,

грама □ Робіть самі роботу журналіста - думайте про події організації з

;ького позиції останніх: що може зацікавити аудиторію, а не ваше керівниц-

скан- тво. Пишіть якісні інформаційні матеріали, враховуючи журналістсь-

5ЙОЗНІ кі технічні вимоги до оформлення: інколи у журналістів просто може

-ував- не бути часу для доопрацювання.

ський □ Використовуйте візуальні засоби - фотографії, таблиці, діагра-

}. За- ми тощо. Якісні фотографії, що ілюструють події, можуть стати ваго-

ІСТУ мим аргументом на користь вашого матеріалу. До того ж, знімки

гоігав зможуть використати як самостійну публікацію (фотофакт).

зм за □ За можливості використовуйте відео, аудіо і супутники. Не со-

їсили ромтесь роздавати тележурналістам копії відеоматеріалів вашої орга­

нізації, навіть якщо зйомки відбувалися любительською камерою. По- [снує при низьку якість таких відеосюжетів, телевізійники залюбки вико-

юви- ристають ваш матеріал, бо непрофесійні відеокадри підкреслюють

вних документальність події, про яку йдеться.

орга-

і

• Залучайте Інтернет, що дасть можливість ширше висвітлити діяльність вашої організації, налагодити нові контакти, створити імідж на загальнодержавному рівні.

5. Антпкрпзові зв'язки з громадськістю.

Поняття "медіа рппепшнз"

Спочатку спробуємо розібратися із самим терміном "криза". Як у бі­льшості випадків, ще порівняно молода галузь наукового знання, якою є зв'язки з громадськістю, не дає загальноприйнятого визначення. До того

ж, прикладний аспект цієї науки постійно вносить власні корективи. На нашу думку, важливою для розуміння поняття "криза" у сфері ПР є ети­мологія цього слова (від грецьк. кгізіз - рішення, поворотний пункт, ви­хід, результат), тобто негативні конотації тут відсутні. Криза - це об'єк­тивне явище, яке позначає злам, у розвитку тієї або іншої організації (або системи, взагалі). Вона спричиняє різку зміну звичайного стану ре­чей і потребує швидкого прийняття рішень.

Рано чи пізно кризи зачіпають будь-яку організацію/систему, що викликано дисбалансом відносин у внутрішньому середовищі систе­ми, а також у її зв'язках із зовнішнім середовищем, надсистемою, у якій вона організована. Неоднозначний і результат кризи: після пере­ломного моменту ситуація або поліпшується, або погіршується. На­приклад, криза влади свідчить про зародження процесу модернізації, тобто необхідності розвитку суспільства. Криза є, з одного боку, нас­лідком попереднього шляху розвитку, з іншого - спричиняє вирішення протиріч і якісно змінює організацію або систему. Особливо це актуа­льно у наші дні, коли зміни навколишнього світу стають надшвидки- ми, змушуючи до змін організації, регіони, держави, відповідно са­мих людей. З цієї точки зору, криза - це індикатор розвитку, дина­міки ПР-суб'єкта у часі і просторі.

Сьогодні, щоб досягнути успіху, зберегти свої позиції, недостатньо робити те саме, тільки краще. Спроби організацій "законсервувати" свої цінності, призводить до їхнього краху. Так, Р.Йєнсен абсолютно справедливо зауважує, якщо ви бачите майбутнє як перешкоду - ви рухаєтесь не туди. Як приклад традиції оновлення, він звертається до досвіду "Оізпеу Согрогаііоп", що ґрунтується на інноваціях. Керівник компанії Майкл Айснер у звіті за 1996 р. підкреслював, що практично половині свого зростання компанія завдячує видам діяльності, які не

йти існували до 1985 р. Він підсумовує: "Суть у тому, щоб створити зміни

«ти раніше, ніж вони створять вас". Відповідно особлива увага сьогоден­

ня, як у бізнесі, так й у політиці, військовій справі, прикута до розро­бки стратегій управління майбутнім. Можливості майбутнього завжди більші, ніж можна собі уявити.

Зауважимо, що тут слід розрізняти кризу і кризову ситуацію, яка не завжди переростає у кризу. Вчасне реагування на загрозливу по­дію або зміни навколишнього середовища і використання стратегіч­ного плану дій та протидій кризі можуть ефективно скерувати ситуа-

бі- цію та обернути її на власну користь. Для цього кожна компанія по-

)ю є винна уважно відстежувати й аналізувати всі чинники свого життє-

гого вого середовища, виявляти ті з них, які несуть потенційну небезпеку

. На для її прибутку, іміджу, конкурентоспроможності, існування. Такий

ети- процес називають управління кризовими ситуаціями, кризовий мене-

ви- джмєнт, управління кризою, антикризовє управління. Та головна йо-

бєк- го суть залишається незмінною: це прогноз і профілактика криз. До-

іації сить розповсюдженими є також термін "антикризові зв'язки з громад-

і ре- ськістю", яким позначають окремий напрям управління інформацій­

ним середовищем ПР-суб'єкта. Проте, на нашу думку, мають рацію що дослідники, які вважають, що префікс анти- у даному випадку ство-

сте- рює абсолютно негативні конотації, тому більш коректним у сучасній

о, у теорії управління є словосполучення "управління кризою", "кризовий

гре- ПР’. Саме криза дає можливість розвиватися, змінюватися, вона про-

На- сто примушує це робити - бореться із нашою лінню та некомпетент-

щії, ністю. Поняття "кризова ситуація" може включати відразу кілька вза-

нас- ємопов'язаних проблем. Але творчий підхід до неї, висока кваліфіка-

’ння ція ПР-спеціалістів допоможуть гідно вийти із будь-якої ситуації. Не-

гуа- дарма у китайській мові поняття "криза" співвідноситься із поняттям

іки- "шанс". Крім того, з досвідом створюються відповідні шаблони і мат-

са- риці поведінки, напрацьовуються рішення для екстремальних дій.

гна- Але, вживаючи за традицією більш звичний термін, визначимо ан­

тикризові зв'язки з громадськістю як комплекс високоефективних ньо технологій, спрямованих на прогнозування, виявлення і запобігання

іти" криз, управління ними і вихід із криз, а також регулювання їхніх нас-

ітно лідків. Сюди відносять і ПР-кампанії, що різко змінюють інформацій-

• ви ний фон навкруги ПР-суб'єкта, підтримують і оперативно коректують

і до його імідж, створюючи сприятливе позиціонування, адаптуючи до

ник нових умов, а також нейтралізуючи так звані "брудні" технології ("чо-

чно рний ПР"). Мета керування кризою: завершити кризу швидко, об-

: не межити збитки, відновити довіру. Основні принципи ПР у період

криз можна сформулювати так: співчуття, відвертість, правди­вість, своєчасність, запобігання.

Ми тут не будемо зупинятися на типології криз і розглядати ПР- технології, на яких ґрунтуються програми антикризової діяльності, - це предмет гідний окремого розділу або книги. У даному випадку нас ціка­вить співвідношення понять "криза" і "надзвичайна ситуація". Забігаю­чи наперед, відзначимо, що надзвичайна ситуація (НС) призводить або може призвести до псування майна, як правило у значних масштабах, та загибелі людей. Тоді як криза - це переломний стан, що розповсю­джується на всю організацію / систему. Далеко не завжди НС спричиняє кризу (наприклад, військова ситуація, якщо не брати до уваги грома­дянські війни, не є критичною для влади, навпаки, вона її зміцнює, по­роджуючи хвилю патріотизму та підтримку держави, зокрема в особі існуючої влади). Хоча, безумовно, у ряді випадків НС може стати кризо­вою, як і кризова ситуація може бути НС. Тобто ці поняття не співвід­носяться як частина та її ціле, а існують паралельно.

Ми вже неодноразово підкреслювали, що у межах ПР особливо акце­нтується співпраця з мас-медіа. Журналісти становлять важливу групу громадськості, з якою проводиться систематична, цілеспрямована робо­та. Особливого значення ця робота набуває під час кризових ситуацій: абсолютна більшість проблем, пов'язаних із подальшим функціонуван­ням організації, "замикається" на ЗМК. Так, внутрішні проблеми компа­нії або надзвичайна подія на виробництві - наприклад, пожежа, у ре­зультаті якої загинули люди - доки не потрапили у пресу, реальні та ма­ють значення лише для співробітників. У цей момент, треба бути гото­вим задіяти антикризові механізми, тому що справжня криза визнача­ється реакцією зовнішньої громадськості - акціонерів, фінансових пар­тнерів, постачальників, місцевих адміністрацій, клієнтів, виборців, зок­рема ЗМК. Таким чином відокремився напрям ПР, що отримав спеціа­льну назву - медіа рилейшнз/ МР (українська транскрипція англійського варіанту тесііа геІаїіопз/МК). Цей термін похідний від загального по­няття комунікативної практики управління сучасним суспільством - па­блік рилейшнз/ ПР (риЬИс геІаїіопз/РК). Відповідно позначає професій­ну сферу діяльності, спрямовану на організацію та управління інфор­маційно-комунікативними потоками головного суб'єкта МР з метою встановлення та підтримки взаємовідносин між ним і ЗМІ як предста­вниками інтересів громадськості.

Наразі в Україні цей напрям зв'язків з громадськістю автономно не розвинений, у кращому випадку, завдання медіа рилейшнз з форму­вання і систематичній підтримці сприятливого іміджу реалізуються у

межах загальної ПР-програми. Під поняттям "медіа рилейшнз", як пра­вило, розуміють увесь спектр відносин суб'єкта МР із ЗМІ або якусь його окрему частину. Відзначимо, що українська традиція у сфері державно­го управління взагалі не користується цим терміном. Взаємодія із ЗМІ сприймається як один із видів зв'язків з громадськістю, що забезпечу­ється роботою інформаційно-аналітичних відділів, прес-секретарів, прес-служб, відділів зв'язків з регіональними ЗМІ тощо, і не потребує окремої уваги. Така ситуація визначається низкою факторів:

1. гравди-

   ти ПР-

   ті, - це іс ціка- -бігаю- їть або зтабах, повсю-

   ■ЇЧИНЯЄ

   грома- оє, по- з особі кризо-

   [ХІВВІД-

   і акце- групу і робо- уацій: зуван- :омпа- У Ре- га ма- і гото- шача- ї пар- і, зок- аеціа- гького х> по- [ - па- ресій- нфор- єтою дста-

   но не зрму- ЬСЯ у

   інститути громадянського суспільства ще слабо функціонують, від­повідно з боку громадськості немає запиту на журналістські матеріали і розслідування, котрі б виконували роль механізму суспільного контролю;

2. незважаючи на значні досягнення у площині свободи слова після подій 2004 р., українська журналістика так і залишилася у менталь­ній залежності від політики, демонструючи свою вторинність, тому у державної влади немає необхідності (ані мотивів, ані стимулів) під­вищувати ефективність взаємодії із ЗМІ, навіть у кризових, надзви­чайних ситуаціях, - від цього поки не залежить подальше функціону­вання цієї влади;

3. комерціалізація українських ЗМІ, взаємозалежність медіабізнесу і політики сприяли інституалізації джинси, про що ми зазначали. Джинса набула рис розвинутого промислового виробництва, коли "дрібних приватних підприємців" поглинули бізнес-контори, які очо­люються якщо не власниками медіа, то їхніми довіреними особами (топ-менеджерами) і мають розгалужену схему прийому "замовлень", виробництва "продукту", перетворення у готівку прибутку, зокрема через зарубіжні рахунки і т.д. За таких умов "плюралізм" забезпечу­ється рівністю корупційних можливостей;

4. функції компаній, що працюють на ринку ПР-послут в Україні, а також ПР-служб організацій в основному зводяться до інформування громадськості або розповсюдження реклами. їхня переважно прес- посередницька діяльність часто має безсистемний характер і зазви­чай характеризується нетривалістю медіакампаній, розрахованих на моментальний, одноразовий ефект. Це своєрідні "пожежні команди", а не "служби з техніки безпеки".

Проте ПР-спеціалісти застерігають: "Гонитва за висвітленням у пресі заради її самої та поза стратегічним контекстом може бути швидше нищівною, ніж корисною, незважаючи на зовнішнє вражен­ня успішної діяльності щодо просування організації". Необхідно па­м'ятати, що, з одного боку, журналіст для ПР-фахівця - головний во­рог, але з іншого - колега, чиї відносини є взаємовигідними. Супереч-

ливість цих відносин визначається різними сферами бізнесу, також часто не співпадають комунікаційні цілі. Трапляється, за наявності серйозних ресурсів ПР-фахівець може маніпулювати ЗМІ та повністю контролювати доступ до джерел інформації. Буває і так, що медіа за­важають піарникам донести до аудиторії потрібну інформацію. У ме­діа рилейшнз існує поняття " підкорені медіа", що означає створення і розповсюдження доброзичливої й тактично вигідної інформації паблі­ситі у друкованих медіа, на радіо, ТВ, в Інтернеті. Таке "підкорення" відбувається безкоштовно, але досягається затратами значної кілько­сті ресурсів, як часових, так і організаційних, матеріально-технічних. Перш ніж розробити план підкорення, ПР-команда має провести до­слідження конкретних медіа, що потенційно можуть співпрацювати з організацією. Воно передбачає:

1. Розробку списку усіх медіа, що можуть бути корисними для ва­шої організації. Необхідно ознайомитися із програмами, які вони пропонують своїм аудиторіям, відмітити ті, які можуть стати вигід­ними засобами комунікації для організації. Медіасписки повинні та­кож вмішувати прізвища людей, з якими потрібно встановити зв'я­зок, їхні контакти (телефонні номери, факси, електронну адресу), строки подачі матеріалів у ЗМІ.

2. Аналіз ідеологічних уподобань кожного ЗМІ, визначення його зага­льного ставлення до політики чи бізнесу. Для цього вивчаються минулі редакційні й новинні матеріали, тут враховуються такі питання: Чи схва­люють вони сфери діяльності або проблеми, що мають значення для ва­шої організації? Чи випускали коли-небудь матеріали про конкурентів?

3. Ознайомлення з авторами колонок й ведучими радіо- і телепрог­рам - журналістами, які зможуть висвітлювати діяльність вашої орга­нізації. Зрозуміти їхні особисті переконання, точку зору.

4. Вивчення "вертикальних" ЗМІ - видань для пенсіонерів, ветера­нів, бюлетенів місцевих асоціацій, - що можуть прислужитися для охоплення певних цільових груп. У таких медіа, як правило, легше ро­змістити новинні сюжети, які швидше за все будуть витримані у ба­жаній для вас манері.

Аксіомою є те, що в інформаційному суспільстві ЗМІ і державні або будь-які інші структури життєво необхідні один одному, хоча й пере­бувають по різні сторони барикад. Саме це й становить підґрунтя ме­діа рилейшнз.

Підвищити продуктивність служб, що відповідають за зв'язки з пресою, можна при наступних умовах:

• наявність інформаційної бази і доступ до необхідної інформації;

• контакт з керівниками та ключовими фігурами, участь у виро­бленні стратегічних рішень;

• у. також їаявності повністю медіа за- Ію. У ме- ворення і иії паблі- корення" я кілько-

  гХНІЧНИХ.

  зести до­сіювати з

  з для ва- акі вони ги вигід- вннні та­кти зв'я- адресу),

  іого зага- з минулі Чи схва- я для ва- іентів? гелепрог- пої орга-

  . ветера- гися для .егше ро- ані у ба-

  ;:авні або і й пере- ;.“нтя ме-

  ізязки з

  рмації;

  отримання всієї офіційної інформації;

• можливість залучення аналітиків;

• адекватне матеріально-технічне забезпечення.