3. Тема, мікротема, підтема тексту, основна думка тексту
Тема тексту – предмет судження або викладу, коло певних питань, які об’єднують зв’язне висловлювання в єдину смислову цілісність.
Підтема – складова частина теми (підтеми виділяють під час складання простого плану тексту).
Мікротема – складова частина підтеми (мікротеми є підпунктами складного плану).
! Сукупність змісту часткових тем має вичерпувати зміст загальної теми.
Основна думка тексту (ідея) – це та проблема, над якою автор змушує замислитись, це те, що стверджується в тексті. Ідея тексту здебільшого пов’язана зі змістово-концептуальною інформацією.
! Тема й основна думка можуть бути відбиті в заголовку тексту.
4. Контекст
Слово в тексті набуває особливого смислу, зумовленого оточенням інших слів, що визначають його конкретний зміст, пов’язаний зі змістом усього тексту.
Контекст (лат. contextus – „тісний зв’язок, поєднання”) у вузькому тлумаченні є сферою вживання слова в мовленні, у широкому розумінні його розглядають як умови, створені текстом з урахуванням екстралінгвальної (позамовної) ситуації, оточення учасників комунікації, суми загального досвіду й загальних енциклопедичних знань про світ, які має комунікант. Від контексту залежить смисл, а не значення.
Розрізняють такі контексти:
Г
оризонтальний
контекст
– це
оточення певної мовної одиниці умовами
або особливостями вживання певного
елемента в мовленні й узагалі закінченим
у смисловому відношенні відрізком
писемного мовлення, що дає змогу
з’ясувати значення слів або фраз, які
містяться в ньому.Вертикальний контекст – це історико-філологічний контекст певного твору та його частин. Вертикальний контекст дає змогу побачити, як той чи інший автор спонукає читачів до сприймання, наприклад, художньої інформації, об’єктивно закладеної у створеному ним літературному творі.
? Іноді під вертикальним контекстом розуміють той рівень загального розвитку або спеціальної підготовки, на наявність якого в адресата розраховував автор. За відсутності такого рівня контакт, комунікативний акт не відбудеться.
Поняття про актуальне (комунікативне) членування речень у тексті
Важливою ознакою тексту (категорією) є його зв’язність, коли кожне наступне речення, з одного боку, будується на основі попереднього, вбираючи в себе його частину, а з іншого – містить нову інформацію (закони текстотворення). Речення ніби поділені на дві частини. Частина, що повторює вже відому з попереднього речення інформацію, називають темою речення („даним”, „відомим”). Друга частина речення, що містить принципово нову, не висловлювану до того інформацію, називають ремою („новим”). Рема містить основний зміст повідомлення і є комунікативним центром висловлювання. Без реми речення не буває, а тема може бути імпліцитною (не висловленою), наприклад: Ти можеш зрозуміти мене? – Спробую. У першому реченні, що містить запитання, наявна тема (ти) й рема (можеш зрозуміти мене). У другому ж реченні експліцитно (зовнішньо виражена) тільки рема (Спробую). Тема ж не має словесного вираження.
! Актуальне (комунікативне) членування речення (термін В. Матезіуса) – членування речення на тему (дане, основа, відоме) і рему (нове, ядро, повідомлюване).
За умов прямого порядку слів „дане” стоїть на початку речення, „нове” – наприкінці. У реченнях з інверсією (зворотним порядком) дане й нове можуть мінятися місцями. Слід пам’ятати, що важливу роль в актуальному членуванні відіграє інтонація, насамперед логічний наголос, паузи тощо, а також розгляд речення не ізольовано, а в певному контексті, у зв’язку з іншими реченнями діалогічного чи монологічного мовлення. Рема може бути й на початку речення, якщо вимовлена з відповідною інтонацією.
Актуальне членування речення:
(поєднує
речення)
(рухає думку)
Порядок слів
Прямий
(Д-Н)
Інверсія
(Н-Д)
Наприклад:
Мову творять і дають їй крила слова. Вони різні за віком, як і дерева у віковічному лісі. Стоять правічні дерева, слухають потаємний шепіт дорослих побратимів і придивляються до першого поруху листячка молодих дерев (За І. Вихованцем).
Перше речення: Мову творять і дають їй крила слова. Що є відомим? Про що йдеться, про що інформується? – Про мову. – Отже, це – „дане (тема)”. Яка інформація про мову міститься в реченні? – Творять і дають їй крила слова. Отже, це – „нове (рема)”.
Друге речення: Вони різні за віком, як і дерева у віковічному лісі. Та частина в наступному реченні, що перейшла з попереднього. – Вони (тобто слова) – „тема”. Інформація про „тему”, те, що саме додано в наступному реченні до попереднього – Різні за віком, як і дерева у віковічному лісі. Отже, це – „нове (рема)” і т.д.
! Саме тема-рематична послідовність виявляє комунікативну зв’язність тексту, адже через неї проходить накопичення інформації, її рух.