12. Теорія циклічного розвитку м. І. Туган-Барановського.

Наприкінці XIX ст. про існування довгострокових коливань писав український економіст М. І. Туган-Барановський, який, розглядаючи промислові кризи в Англії, довів, що циклічність економічного розвитку визначається обмеженістю позичкового капіталу та особливостями його інвестування в капітальні товари. Туган-Барановський заклав підвалини сучасної інцест. теорії циклів, випередивши основну ідею кейнсіанської теорії циклів "заощадження - інвестиції" як вихідного внутрішнього імпульсу усього механізму циклічних коливань. Він визначив функціональний взаємозв'язок основних факторів економічної активності, втілений Дж. М. Кейнсом у його "мультиплікаторі", тощо. Кризи в теорії Тугана-Барановського - лише одна з фаз капіталістичного циклу, до того ж необов'язкова. Причини циклів та криз учений виводив, на відміну від неокласиків, із недосконалості регулюючої ролі реального ринкового механізму у сфері нагромадження та витрачання суспільного капіталу, що призводить до порушень пропорційного розподілу такого капіталу між різними сферами застосування. Відповідне регулювання інвестицій, хоча б тільки у галузях, що виробляють засоби вир-тва, вважав учений, могло б забезпечити неухильне розширення вир-тва. Регулярне чергування періодів промислового піднесення і спаду в сукупності створює те, що називається економічним циклом. Туган-Барановський докладно охарактеризував стан пром-сті в осн. фазах циклу, а також супровідні економ. явища. На думку вченого, капіталістичний цикл складається з трьох фаз: пром. піднесення, кризи і пром. застою. Однак криза не є неминучою фазою капіталістичного циклу - піднесення може переходити в застій поступово, без гострої кризи. За Туганом-Барановським, причини криз полягають у самій природі капіталістичного гос-тва через те, що, по-перше, робітник у ньому є простим засобом вир-тва; по-друге, воно має тенденцію до необмеженого розширення; по-третє, воно в цілому є неорганізованим. Охоплюючи всі сфери господарства, пром. криза ніколи не настає раптово, їй завжди передує особливий стан пром-сті й торгівлі, і симптоми цієї лихоманки настільки характерні, що пром. кризу можна передбачити.

13. Теоретичні розробки циклічного розвитку м. Д. Кондрат'єва.

Російський учений М. Д. Кондратьев, продовжуючи дослідження в галузі кризових явищ в економіці капіталістичних країн, ще у 20-ті роки XX ст. висунув концепцію великих циклів госп. кон'юнктури, які згодом дістали назву «довгі хвилі» Кондратьева. З метою обгрунтування великих циклів М. Д. Кондратьев проаналізував великий фактичний матеріал. Були вивчені статистичні дані чотирьох провідних капіталістичних країн — Англії, Франції, Німеччини, США за період 100—140 років і досліджена велика кількість статистичних показників таких, як: динаміка цін; заробітна платня; відсоток на капітал; зовнішньоторговий обіг; виробництво осн. видів продукції пром.-сті та ін. Кондратьев визначив, що перед і на початку піднесення хвилі кожного великого циклу виникають глибокі зміни в економ. житті суспільства, які виявляються в значних змінах техніки, вир-тва, виникненні нових ринків збуту. Так, у розвитку першої хвилі піднесення (кінець XVIII ст.) визначальними були винаходи в текстильній промисловості та вир-тві чавуну. Зростання в період другої хвилі (середина XIX ст.) було зумовлено насамперед будівництвом залізниць, розвитком морського транспорту, а третя хвиля піднесення (початок XX ст.) пов'язана з відкриттям електрики, радіо та ін. Крім того, помічено, що на стадії «піднесення» хвилі супроводжуються нестабільністю в суспільстві — політичними негараздами, страйками, революціями, стадія «занепаду» хвилі характеризується активізацією інноваційної дія-сті, пожвавленням у створенні нових робочих місць, нових галузей вир-тва, зміною технологічної парадигми, що приводить до подолання кризи. М. Кондратьев довів, що є три типи «хвиль» — короткі (приблизно 3 роки), середні (15 років) і довгі (60 років) і всі вони впливають на економічну кон'юнктуру. При побудові системи регулювання економіки необхідно враховувати чинник часу і стежити за розвитком кризових явищ, що дає змогу з меншими витратами відновити рівновагу, замінити одну парадигму на іншу. Інноваційні процеси слід пов'язувати з різними чинниками кон'юнктури — з рівновагою «першого порядку» — попит і пропозиція; «другого порядку» — переливання капіталу в нове обладнання, машини, модернізацію виробництва; «третього порядку» — стосується зміни виробничої структури, сировинної бази, джерел енергії, кваліфікації та умов праці робітників тощо. Відхилення від першого типу рівноваги призводить до коротких хвиль, другого типу — до середніх хвиль, третього — до довгих хвиль. Таким чином, основною закономірністю великих циклів М. Кондратьев уважав науково-технічні винаходи, відкриття, зміни технологічного укладу, які впливають на соціально-економічне життя суспільства, утворення нових ринків, нових країн тощо.