7. Системні параметри кризових ситуацій.

Параметри кризової ситуації можна визначити, урахувавши такі фактори: a) дефіцит часу на розв’язання проблеми, що має істотні наслідки в разі розвитку; б) кваліфікацію виробничого персоналу; в) рівень ймовірності втрат та збитків, а також наслідки розвитку ситуації; г) рівень небезпеки та можливості масштабів втрат у разі перетворення кризової ситуації на кризу; д) наявність загрози пріоритетним цілям та цінностям підприємства. У найзагальнішому випадку кризова ситуація характеризується такими параметрами: наявність загрози першочерговим цілям і цінностям; ефект раптовості для осіб, відповідальних за подолання кризи; гострий дефіцит часу для реагування на загрозу.

8. Симптоми кризи.

Класифікаційні ознаки реальної кризи можуть розглядатися і як її параметри, що "підказують" чи визначають оцінку ситуації, розробку і вибір вдалих управлінських рішень. Небезпека кризи існує завжди, навіть коли її самої немає. Тому дуже важливо знати ознаки настання кризових ситуацій і оцінювати можливості їх розв'язання. У розпізнаванні кризи велике значення має оцінка взаємозв'язку проблем. Розпізнавання будується як на діючих в управлінні показниках, так і на спеціалізованих, котрі, імовірно, у майбутньому ще прийдеться розробляти. Наприклад, зниження продуктивності праці чи ефективності виробництва не може не відбивати можливість кризи. Воно може бути випадковим і епізодичним, але може свідчити і про тенденцію кризового розвитку. Закономірним результатом розвитку симптомів фін. кризи є надмірна кредиторська заборгованість, неплатоспроможність і банкрутство під-тва. Симптомами настання кризи можуть бути: 1. Негативна реакція партнерів з бізнесу, постачальників, кредиторів, банків, споживачів продукції на ті чи інші заходи, проведені орг.-ією, і їх пропозиції. 2. Зміни фін. показників діяльності підприємства, своєчасність і якість представлення фінансової звітності і проведення аудиторських перевірок. 3. Позачергові перевірки підприємства, обмеження його комерційної діяльності органами влади, скасування і вилучення ліцензії і т.д.

9. Характеристика потенційної, прихованої та реальної кризи.

Стадії кризового процесу: 1. Потенційна криза. Криза під-тва як процес бере початок у фазі потенційної, тобто можливої, але ще не реальної кризи під-тва. 2. Прихована (латентна) криза. Ця фаза кризового процесу характеризується прихованою, але з великою мірою ймовірності, кризою, що незабаром починається, впливи якої не визначаються за допомогою стандартного інструментарію. 3. Гостра криза, яку можна подолати. На цьому етапі починається безпосереднє відчуття підприємством негативних наслідків впливу кризи. Водночас посилюється інтенсивність реальних деструктивних впливів на під-тво, що зумовлює гостру нестачу часу для прийняття рішень. 4. Гостра руйнівна криза. Якщо не вдається подолати гостру кризу, то під-тво вступає в останню стадію розвитку кризового процесу, що завершується його ліквідацією.

10. Поняття стратегічної та локальної кризи.

Таким чином, залежно від рівня та глибини розвитку, причини та місця виникнення розглядають такі види криз: локальна криза, системна криза, стратегічна криза. Локальна криза охоплює певну підсистему підприємства, а її результати значною мірою відбиваються на роботі всього підприємства. У разі застосування вчасних та адекватних антикризових заходів таку кризу можна ліквідувати. Якщо таких заходів не було вжито, локальна криза може перерости в системну кризу. Системна криза — це криза, що охоплює всі підсистеми під-тва і призупиняє його діяльність, вона утворюється із сукупності кризових ситуацій та локальних криз, розвиток яких вчасно не було зупинено. Системна криза може розвиватись у двох основних напрямках: як керована криза, коли ще можливо, створюючи нову систему управління з підсистемою антикризового управління, нормалізувати ситуацію на під-стві; як некерована криза, єдиним виходом з якої є ліквідація під-тва з використанням процедури банкрутства або без неї. Найбільше відповідає обраній концепції таке визначення стратегічної кризи: це незапланований процес певної тривалості, існують лише обмежені можливості впливу з боку керівників та власників підприємств із важко прогнозованими наслідками, які призводять до вичерпування стратегічного потенціалу та втрати доцільності подальшого існування організації з незмінними місіями, цілями, напрямками діяльності та виробничим потенціалом. Формування системної та стратегічної криз в організації, наслідками яких можуть бути банкрутство та ліквідація (в тому числі самоліквідація) її як суб’єкта господарювання потрібно розглядати як послідовний процес нарощування кризових явищ — від технологічного збою через кризові ситуації та окремі види локальних криз — до системної, стратегічної кризи. Для ідентифікації типу кризових явищ необхідно досліджувати джерела, причини, рівні та наслідки їх виникнення, формування та розвитку.

Created by DMEP 58, 56, 57 2013