45. Роль і значення диверсифікації виробництва як методу антикризового управління.

Выбор альтернативного стратегического развития предприятия представляет собой управленческий процесс создания и поддержания стратегического соответствия между определенными целями предприятия, его потенциальными возможностями и шансами реальной востребованности производимых (или планируемых к производству) товаров на рынке.Одним из методов антиеризисного управления и развития бизнеса являються применение стратегии диверсифицированного роста. Эти стратегии реализуются в том случае, если предприятия дальше не могут развиваться на данном рынке с данным продуктом в рамках данной отрасли. К ним относятся: 1.стратегия вертикальной диверсификации, базирующейся на поиске и использовании заключенных в существующем бизнесе дополнительных возможностей для производства новых продуктов. При этом существующее производство остается в центре бизнеса, а новое возникает, исходя из тех возможностей, которые заключены в освоенном рынке, используемой технологии либо же в других сильных сторонах функционирования предприятия; 2.стратегия горизонтальной диверсификации, предполагающая поиск возможностей роста на существующем рынке за счет новой продукции, требующей новой технологии, отличной от используемой. Вместе с тем выпуск новой продукции должен быть ориентирован на уже имеющиеся возможности предприятия, выступать в качестве сопутствующего продукта к уже производимому, и ориентирован на потребителя основного продукта; 3.стратегия конгломератной диверсификации, состоящая в том, что предприятие расширяется за счет производства технологически не связанных с уже производимыми продуктами, реализуемыми на новых рынках. Это одна из самых сложных для реализации стратегий развития, так как ее успешное развитие зависит от многих факторов, в частности от компетентности имеющегося персонала, и в особенности от менеджеров, сезонности рынка, наличия необходимых финансовых средств.

46. Завдання й стиль управління в кризових ситуаціях.

Стиль антикризового управління повинен характеризуватися: професійною довірою, цілеспрямованістю, антибюрократичністю, дослідницьким підходом, самоорганізацією, прийняттям відповідальності. Залежно від глибини кризи такими завданнями можуть бути: виведення підприємства зі стану юридичного банкрутства; недопущення виникнення ситуації банкрутства; локалізація кризових явищ; фінансова стабілізація; запобігання повторенню кризи.

47. Дайте характеристику поняття реструктуризації, його видів.

Термін «реструктуризація» походить від двох латинських слів «rе» і «structura» і в економічному словнику трактується як зміна структури активів і витрат підприємства, що проводиться або підприємством, що оголосило себе банкротом, і яке здійснює встановлену законом процедуру виходу з кризового стану, або підприємствами, що намагаються підвищити ціну своїх акцій з метою запобігання перехопленню. У визначенні Фонду Державного Майна України під реструктуризацією розуміється проведення комплексу організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, направлених на підвищення інвестиційної привабливості, збільшення об'ємів випуску конкурентоздатної продукції, підвищення ефективності виробництва. Під терміном реструктуризація також розуміється радикальна зміна господарської структури організації: активів, власності, фінансів, управління, кадрів. Процес реструктуризації на підприємстві можна розглядати в декількох аспектах: залежно від масштабу реформування; від роду реформувань; від характеру реформувань і від етапу реформування. Залежно від масштабу реформування виділяється комплексна і фрагментарна реструктуризація. Фрагментарна реструктуризація направлена на реформування окремих секторів діяльності підприємства: фінансових, виробничих, маркетингових та ін. Це короткострокова реструктуризація, основною метою якої є швидка стабілізація діяльності підприємства направлена на відновлення ринкових позицій і в цілому підвищення конкурентоспроможності суб'єкта господарювання. Комплексна реструктуризація впливає на весь механізм функціонування підприємства. Це ємка реструктуризація, що вимагає значних витрат засобів і часу, а також серйозної підготовки до процесу реформування. Залежно від роду реформування реструктуризація може носити еволюційний і революційний характер. Еволюційна реструктуризація є не вимушеним, а запланованим заходом. При її проведенні підприємство коректує свою діяльність відповідно до вимог зовнішнього середовища. Дану реструктуризацію здійснюють успішні підприємства з метою збереження і зміцнення своїх конкурентних позицій на ринку. Так, будівництво заводів і перехід виробництв найбільших машинобудівних підприємств Європи до Китаю може служити наочним прикладом еволюційної реструктуризації. Революційна реструктуризація супроводжується кардинальними змінами в діяльності підприємства. Її реалізація є необхідною для підприємства, поставленого перед фактом змін. Прикладом може бути реструктуризація, що проводиться на основі реінжинірингу бізнес-процесів. Залежно від характеру перетворень реструктуризація може бути адаптивною, стратегічною і санаційною. Адаптивна реструктуризація направлена на адаптацію підприємств до ринкових умов функціонування. Вона проводиться у випадках випуску нового товару на ринок, зміни маркетингової стратегії просування товару на ринок, зміни ринкової ніші із-за появи більш сильного конкурента, зміни напряму діяльності підприємства. Стратегічна реструктуризація є довгостроковою і спричиняє за собою корінне перетворення раніше існуючої стратегічної спрямованості ведення бізнесу. Вона супроводжується реорганізацією діяльності підприємства, значними грошовими і матеріальними витратами. Санаційна реструктуризація проводиться на підприємствах, що знаходяться в стані затяжної кризи, при існуванні реальної загрози банкрутства. Проведення даної реструктуризації характеризується певною законодавчо обумовленою послідовністю дій. Основною метою, що переслідується при реалізації санаційної реструктуризації, є стабілізація діяльності підприємства і ліквідація існуючих зобов'язань перед бюджетом і кредиторами. Залежно від підходу до реформування реструктуризація може бути поетапною і традиційною. Традиційна реструктуризація складається з трьох основних етапів: аналізу ситуації, розробки проекту реструктуризації, його реалізації і контролю над досягненням запланованих результатів. У основі своїй вона також є поетапною, проте не враховує таких категорій як кризовий і посткризовий періоди.

Поетапна реструктуризація. Поетапний підхід до реструктуризації є найбільш ефективним з погляду планування тимчасового і ресурсного чинників. Незалежно від виду реформування, процес реструктуризації здійснюється поетапно. Особливістю поетапної реструктуризації є розділення всього процесу реформування на два основні етапи: кризовий і посткризовий. При цьому проходження підприємством кожного з етапів супроводжується певним набором заходів. Кризова реструктуризація є короткостроковою, у процесі її реалізації акцентується увага, перш за все, на фінансових аспектах діяльності підприємства. Основними цілями, що переслідуються в її рамках, є стабілізація діяльності підприємства і відновлення його прибутковості. Посткризова реструктуризація є логічним продовженням кризової реструктуризації. Терміни її проведення регулюються залежно від ступеня кризової ситуації, що склалася на підприємстві. Дана реструктуризація може носити стратегічний або адаптивний характер. Запропонована класифікація дозволяє всесторонньо розглянути процес реструктуризації підприємств, а також конкретизувати склад заходів що реалізовуються в її рамках залежно від ряду кризових чинників, що безпосередньо впливають на неї.