1. Навчальна:

1.		Ознайомитися з 69етодологією визначення витрат у кардіології.	Α = ІІ.
2.		Знати показники ефективності медичних втручань при наданні медичної допомоги кардіологічним хворим	α = ІІ.
3.		Знати основні групи лікарських засобів, що застосовують у фармакотерапії серцево-судинних захворювань, принципи їх вибору для раціональної та безпечної фармакотерапії, вартісні показники
2. професійно-орієнтована:
1.		Освоїти методологію визначення вартості фармакотерапії серцево-судинних захворювань	α = ІІІ
2.		Набути практичних навичок з проведення фармакоекономіч-них досліджень в каріології методом аналізу “витрати-ефективність” та ”мінімізація витрат”	α = ІІІ
3.		Вміти обгрунтовувати вибір раціональної схеми фармакоте-рапії фармакокономічними показниками	α = ІV
3. виховна: Показати роль клінічного провізора у наданні кваліфікованої консультативної допомоги лікареві та хворому щодо фармако-економічних підходів до вибору ефективних , безпечних та економічно доступних ЛЗ для лікування найпоширеніших захворювань серцево-судинної системи.

ІІІ. Міждисциплінарна інтеграція:

Див. заняття 1.

ІV. Зміст теми заняття:

Економічна оцінка фармакотерапії хворих кардіологічного профілю має особливе значення у зв’язку з появою нових вартісних медичних технологій та лікарських засобів, які корелюють з обмеженою кількістю коштів в системі надання медичної допомоги стаціонарним хворим та недостатнім рівнем платоспроможності більшості населення при амбулаторному лікуванні.

Серед серцево-судинних захворювань домінуючі позиції займають артеріальна гіпертензія (АГ), ішемічна хвороба серця (ІХС), серцева недостатність, порушення серцевого ритму, які становлять біля 60% у загальній структурі захворювань в Україні. Велика розповсюдженість гіпертонічної хвороби (15-20% серед дорослого населення та 30-40% серед людей похилого віку), а також те, що АГ є фактором ризику інших захворювань (інфаркту міокарда, інсульту мозку, патологій нирок тощо), які потребують значних витрат і їх лікування обумовлює необхідність використання економічних критеріїв оцінки антигіпертензивної терапії.

У фармакотерапії ССЗ застосовують різні групи ЛЗ: антиангінальні, антиагрегантні, протиліпідемічні тощо. Схеми лікування ССЗ стаціонарних та амбулаторних хворих різняться асортиментом ЛЗ, різновидами ЛФ, шляхами уведення, і, звичайно, вартісними показниками, які залежать від коливань цін на ЛЗ, застосування брендових чи генеричних ЛЗ, інших факторів.

Серед економічних критеріїв ефективності фармакотерапії ССЗ найчастіше застосовують показники “витрати-ефективність” та “мінімізації витрат”. Показник “витрати-ефективність” (“cost - effectiveness ratio”, CER) для кожної із аналізованих медичних технологій розраховується за формулою:

DC + IC

CER = ----------------- ,

Ef

де: DC – прямі витрати; ІС – непрямі витрати.

Ef - ефективність лікування в одиницях ефективності.

Величина CER показує вартість одиниці ефективності при застосуванні відповідної медичної технології. Медична технологія, яка за результатами фармакоекономічного аналізу має більшу ефективність відносно інших технологій при нижчій або рівній вартості, розглядається як домінантна медична технологія (домінуюча альтернатива).

У випадках, коли жодна з медичних технологій не є чітко домінантною, проводять інкрементальний аналіз, при якому розраховують коефіцієнт приросту ефективності витрат (інкрементальний показник ефективності витрат ICER):

(DC₁ +IC₁) – (DC₂+IC₂)

ICER= ---------------------------------- ,

Ef₁ – Ef₂

де: DC₁+IC₁ – прямі та непрямі витрати при першій медичній технології;

DC₂+IC₂ - прямі та непрямі витрати при другій медичній технології;

Ef₁ та Ef₂ - показники ефективності лікування в кількісному вираженні при застосуванні відповідно першої та другої медичної технології.

Величина ICER показує вартість додаткової одиниці ефективності при переході на більш ефективну медичну технологію (метод лікування).

У випадках, коли лікування продовжується рік і більше (артеріальна гіпертензія, стабільна стенокардія напруги, постінфарктні стани тощо) визначають величину дисконтування, яка дозволяє встановити об’єктивний процес знецінення коштів з плином часу і з допомогою спеціального коефіцієнта (дисконта) привести величину витрат, які очікуються у майбутньому до їх величини у теперішньому часі (прирівняти купівельну спроможність грошової суми, рівної витратам у майбутньому і теперішньому часі).

Розрахунки витрат з врахуванням дисконтування проводять за формулою:

С₁ С₂ С₃ Сn

Р = ---------- + ----------- + ----------- + ------------- ,

1 + r (1 + r)² (1 + r)³ (1 + r)ⁿ

де: Р – значення вартості на даний час з урахуванням дисконтування;

С – вартість за перший рік, другий, …….n-ий;

r - рівень дисконтування (в середньому від 3 до 5 %).

Аналіз “мінімізації витрат” (cost minimization analysis – CMA) – метод фармакоекономічного аналізу, який передбачає вибір медичної технології з мінімальними витратами шляхом порівняння вартості в грошовому вираженні альтернативних технологій (методів лікування або лікарських засобів) за умови їх однакової терапевтичної ефективності.

Розрахунки за методом “мінімізації витрат” проводять за формулою:

СМА = (DC₁ + IC₁) – (DC₂ + IC₂)

де: СМА - різниця у витратах між двома медичними технологіями;

DC_{1 -} прямі витрати при застосуванні першої медичної технології;

IC_{1 -} непрямі витрати при застсоуванні першої медичної технології;

DC₂ та IC₂ - відповідно прямі та непрямі витрати при застосуванні другої медичноїї технології.

На практиці при методі мінімізації витрат частіше приймають до уваги тільки прямі витрати і тому вищенаведена формула набуває вигляду:

СМА= DC₁ - DC₂

Цей метод розрахунку можна також застосувати для характеристики і вибору найменш вартісного ЛЗ при характеристиці генериків або засобів різних виробників з однаковою терапевтичною ефективністю.