2. Економіка країн Стародавнього Сходу та античності.

Характерні риси всіх стародавніх цивілізацій від створення перших в 4 тис. до н.е. і до падіння Римської імперії у 5 ст. н.е.:

• рабовласницьке господарство – позаекономічний примус;

• ручна примітивна технологія;

• провідна роль землеробства;

• привласнення суспільної праці.

Стародавній Схід.

Найшвидше виникли умови для розвитку цивілізації – в Європі ще ліси, а тут вже території придатні для обробки землі + теплий клімат. Але треба було споруджувати іригаційні канали (зрошувальні). Приміром в Месопотамії був побудований канал довжиною 1600 км. і це понад 4 тис. років тому.

Було рабство, але основною продуктивною силою були вільні селяни і землероби. Рабів використовували переважно як прислуга при царях, храмах, чиновниках.

Таким чином, у цій формі рабства перепліталися общинні та рабовласницькі елементи. Вільний селянин міг потрапити у боргове рабство, а самі раби у виняткових випадках теж могли мати рабів, заводити сім'ї тощо.

Всі країни розвивали ремесла, торгівлю, у Вавілоні вже розвивалося лихварство.

Античний світ.

Давня Греція.

Завдяки таким факторам як: сприятливі кліматичні умови для хліборобства, багаті поклади корисних копалин, вигідне географічне положення (фактично межа 3-х континентів) і відповідно перетин торговельних шляхів – піднесення Греції.

Міста-поліси, що зумовлено великою кількістю островів, гірських хребтів, заток і гавань й відокремлення поселень. Домінувало місто над селом. Сільське господарство мало другорядне значення.

Натомість розвивалися ремесла. Деякі рудники вже досягали вглиб до 100 м. Виплавляли мідь, залізо, виробляли зброю, ювелірні вироби.

Також виготовлення посуду, тканин, одягу – все це продавалося далеко за межі країни. В деяких майстернях кількість працюючих досягала 30-100 осіб.

Розвиток рабства – як основної продуктивної сили суспільного виробництва. Саме раби працювали у копальнях, каменоломнях, будівництві доріг. (Хоча були і привілейовані раби – вчителі, філософи, лікарі, навіть поліцаї).

Розвиток торгівлі та товарно-грошових відносин. З'являються обмінні пункти – називалися трапезами. Але велика кількість міст держав, кожна з яких мала свої гроші гальмувала розвиток.

Але розвивалося і сільське господарство – використовувалися добрива, з'являлися навіть наукові трактати із сільського господарства. Греки вирощували пшеницю, розводили виноград, оливки. – торгували із усім світом вином та оливковою олією.

Слід згадати і колонізацію Чорного моря.

Давній Рим.

З ІІ ст. до н.е. Грецію захопив Рим.

Основа його економіки на відміну від Давньої Греції - сільське господарство. Спочатку власником землі була держава, пізніше надавали і у приватну власність – дійшло до існування величезних наділів з десятками тисяч геткарів землі.

Сільське господарство було багатогалузевим, розвивали і виноградарство, і садівництво, і тваринництво, і птахівництво. Вдосконалювалися знаряддя праці, Луцій Колумелла написав трактат «Про сільське господарство».

Ремесло – Рим славився своїми будівельниками – храми, фортеці, палаци, каналізація, лазні, іригаційні системи, а особливо якість і рівень будівництва доріг, які зв'язували Рим із усіма провінціями (пам'ятаємо знаменитий вислів «Усі дороги ведуть до Риму») розвивалося суднобудування, зброя була відома всьому світу. Регіони вже мали свою чітку спеціалізацію ремесла. Рим славився текстильним і шкіряним товаром, Капуя – виготовляла світильники тощо.

Розвивалася торгівля – навіть із дуже далекими Індією і Китаєм.

Існувала грошова система. Як і греки римляни карбували власні монети: мідні, срібні, золоті. Більше того, Рим перетворився на світовий центр банківських операцій. Населення обкладалося ГРОШОВИМИ податками. Загалом фінансова система Риму трималася на експлуатації провінцій.

Піднесення Риму пов'язане із тим, що він підкорив більш давні цивілізації – Грецьку, Єгипетську – успадкував все найкраще, що у них було. Політика постійних завоювань ще більше посилила Рим – захоплено сотні тисяч рабів, які стали основною робочою силою. Окрім того розвинута правова система, сильна держава, яка гарантувала римлянам права і свободи.

Але 3-4 ст. н.е. – криза і у 395 р. поділ на Східну імперію (Балкани, Єгипет і володіння в Азії) і Західну (Італія, і західні провінції в Європі та Африці. Столиця перенесена із Риму у Візантію.