7.3. Прогресивне значення і обмеженість вчення меркантилізму

Погляди меркантилістів – це ще не завершена система ідей і теорій, а лише окремі спостереження, здогадки, перші спроби практичних рекомендацій для монархів. Заслуга прихильників меркантилізму полягає насамперед упостановці проблеми, якою має займатися економічна наука: що таке багатство, і які його джерела? Адже саме:

-вони першими поставили завдання “раціонального господарювання”;

-вони зробили перші кроки в пізнанні законів ринкової економіки;

-вони започаткували теорію міжнародної торгівлі, показали прямий зв'язок зовнішньої торгівлі з внутрішнім розвитком країни;

-винайдений ними термін “політична економія” дав назву економічній науці, що залишався незаперечним аж до ХХ ст.

Обмеженість вчення меркантилістів:

-в якості сфери дослідження вибиралась лише сфера обігу, торгівля;

-виробництво розглядали лише як засіб для забезпечення припливу грошей у країну;

-приріст і нагромадження капіталу, розуміли не як результат виробництва, а як такий, що народжений обміном, особливо зовнішньою торгівлею;

-не надавали значення залученню в національну економіку зарубіжних інвестицій;

-незрозуміли і проблему безробіття, основною причиною якого вважали “лінощі” або “розбещеність”.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Блауг М. Економічна теорія у ретроспективі. – К., 2001;

2. Ковальчук В. Історія світової та української економічної думки. – Тернопіль, 2004.

3. Ковальчук В.М., Лазарович М.В., Сарай М.І. Історія економіки та економічної думки: Навч.посібник. – К., 2008.

4. Ядгаров Я. История экономических учений: Учебник. – М., 1998.

5. Історія економічної думки України: Навч. посібник / Р.Васильєва, Л.Горкіна, Н.Петровська та ін. – К., 1993.

6. Крижанівський О. Історія Стародавнього Сходу. – К., 1996.

Тема 8. Виникнення і розвиток класичної політичної економії.

8.1. Загальна характеристика класичної політичної економії.

8.2. Виникнення КПЕ. Економічні погляди В. Петті.

8.3. Економічна школа фізіократів.

4. Економічне вчення Адама Сміта.

Основні поняття теми: класична політична економія, капіталізм, трудова теорія вартості, “фізіократизм”, „економічна людина”.

8.1. Загальна характеристика класичної політичної економії.

Класична політична економія прийшла на зміну меркантилізму; вона була започаткована наприкінці XVII – на поч. XVIII ст. Теоретико-методологічні основи, започатковані в цей період, заклали підвалини світової економічної науки. Ця школа, ставши засновником нової традиції економічної думки, отримала назву „класичної”. Принципова новизна класичної політичної економії як самостійної галузі знань пов’язується з тим, що об’єктом дослідження стають матеріальне виробництво, об’єктивні закони економічного життя.

Швидкий розвиток капіталізму в Англії та Франції XVII – XIX ст. створив сприятливі передумови для виникнення теоретичного аналізу нових економічних явищ і процесів.

Першими, хто започаткував і системно виклав ідеї класичної політичної економії, були Вільям Петті (Англія) і П’єр Буагільбер (Франція). Подальший значний розвиток класична політична економія набула у працях англійських (Адам Сміт, Давід Рікардо, Томас Мальтус, Джон С. Мілль), французьких (Франсуа Кене, Жан Батист Сей, Фредерік Бастіа) та американських (Генрі Ч. Кері) економістів. Саме вони остаточно сформували ідейно-теоретичні та методологічні засади економічної теорії як науки.

У своєму розвитку КПЕ пройшла декілька етапів:

1-й етап (к.XVII – серед.XVIII ст.) – започаткування класичної політичної економії як альтернативи меркантилізму [В. Петті, П.Буагільбер і Ф. Кене (Франція)];

2-й етап (др.полов.XVIII ст.) – формування ідейно-теоретичних та методологічних засад політичної економії, становлення як науки [А. Сміт];

3-й етап (початок ХІХ ст.) – розвиток та переосмислення ідей А. Сміта, збагачення економічної науки новими теоретичними здобутками [Д. Рікардо, Т. Мальтус, В. Н. Сеніор (Англія)]; [Ж.-Б.Сей, Ф.Бастіа); [Г. Ч. Кері);

4-й етап (др.пол.ХІХ ст.) – завершення панівної ролі КПЕ [Дж. С. Мілль].

Відмінності КПЕ від меркантилізму:

– орієнтувалась переважно на розвиток індустріального виробництва, представляла інтереси в першу чергу підприємців-виробників (промисловість, с/г, будівництво, транспорт). Проблеми сфери обігу розглядала як другорядні;

– спиралася не на суб’єктивні, а на об’єктивні підходи до законів економічного розвитку. Для цього вона розробила вчення про „природні” закони економіки, які ототожнювались із законами природи;

– започаткувала використання економічного аналізу. Тепер при аналізі економічних процесів вперше почали використовувати причинно-наслідковий, абстрактно-дедуктивний метод та системний підхід;

– не ототожнювала багатство з грошами, золотом і сріблом, а трактувала його як сукупність мінових цінностей. Джерелом же багатства визнавалась лише продуктивна праця;

– будувалась на основі трудової теорії вартості. Вважали джерелом та мірилом вартості кількість затраченої на виробництво товарів праці, або ж витрати виробництва. Вони розрізняли „природні” ціни, які відображають об’єктивні умови виробництва, і фактичні ціни, що є залежними від співвідношення попиту та пропозиції;

– висунула концепцію економічного лібералізму, принцип невтручання держави у господарську діяльність; обстоювала політику фритредерства – вільної торгівлі без обмежень; надавала перевагу особистим інтересам натомість загальнодержавних. (на відміну від меркантилізму, який - виходив з пріоритетності державних інтересів над приватними і визнавав протекціонізм);

– економічне зростання та підвищення національного добробуту можливе шляхом нагромадження капіталу, збільшення кількості зайнятих у сфері матеріального виробництва та підвищення продуктивності праці. Меркантилісти ж стверджували, що примноження грошового багатства країни можливо лише через досягнення її активного зовнішньоторговельного балансу.

8.2. Виникнення КПЕ. Економічні погляди В. Петті.

Першим, хто зрозумів нездатність меркантилізму пояснити і обґрунтувати нові процеси і явища, що виникли в наслідок швидкого розвитку мануфактурного виробництва і ринкових відносин в Англії, був Вільям Петті (1623 – 1687рр.) – видатний економіст, родоначальник класичної політичної економії, лікар, вчений, політичний діяч. Основні праці: „Трактат про податки і збори”, „Слово мудрим”, „Політична арифметика”, „Різне про гроші” тощо.

В. Петті був першим, хто:

– висловив ідею про необхідність пізнання об’єктивних економічних законів, які порівнював із законами природи. Виступав проти державного втручання в господарське життя, пояснюючи це тим, що воно суперечить законам природного порядку;

– започаткував математизацію економічного аналізу та економіко-статистичні методи пізнання. Знання математики дозволяло йому доповнювати простий збір інформації її кількісним аналізом і здійснювати спробу дати кількісну оцінку господарським процесам і явищам.

– спростував меркантилістські погляди на багатство та джерела його примноження. У праці „Слово мудрим” вчений обґрунтовано показав, що багатство в суспільстві створюється не в торгівлі, а у сфері матеріального виробництва, а торгівля його тільки розподіляє. Джерелом багатства вважав продуктивну працю;

– на відміну від меркантилістів почав включати до складу національного багатства матеріальні цінності та трудові навички і кваліфікацію робітників;

– сформулював базові положення трудової теорії вартості, на якій базується вся система класичної політекономії. Сутність еквівалентного обміну товарів аналізував на основі затрат праці, яку вимірював робочим часом, витраченим на виробництво товару; величину вартості ставив у залежність від продуктивності праці;

– здійснив спробу визначити об’єктивну основу заробітної плати, заробітну плату розглядав як природну ціну праці, рівень якої визначається фізіологічним прожитковим мінімумом, тобто вартістю засобів існування працівника. В. Петті був прихильником низької заробітної плати, вбачаючи в цьому гарантію, що робітник буде працювати з повною віддачею.

Характеризуючи заробітну плату, вчений зробив важливий висновок про те, що робітник отримує не всю створену ним вартість, а лише її частину;

– сформулював та спробував розв’язати проблему грошового обігу, звернувши увагу на наявність певної залежності між кількістю грошей і товарною масою. Вважав, що як надлишок, так й нестача грошей у торгівлі завдає країні шкоди.

Отже, незважаючи на обмеженість та суперечливість деяких поглядів, В. Петті висловив цілий ряд основоположних ідей, які сприяли виникненню і розвитку класичної політичної економії.