1. Організація як об’єкт управління. Види організацій та їх характеристика.

2. Які, на вашу думку, шляхи вдосконалення керівництва колективом.

3. Тести

1. Прихильники „школи руху за гуманні стосунки”:

1) прагнули знайти принципи управління, дотримуючись яких, можна досягти успіху організації;

2) використовували методи і підходи, що застосовуються в науці і техніці, для ефективного досягнення цілей організації у процесі управління;

3) вважали, що раціоналізація індустріального виробництва в значній мірі залежить від удосконалення соціальної організації виробництва, яка не обмежується чисто матеріальними елементами, а поширюється на етичні норми і психологію працівників.

2. Біля витоків української управлінської науки стоїть:

1) М.І. Туган-Барановський;

2) М. Вольський;

3) А Макаренко.

3. Організації, як соціальне утворення, поділяються на:

1) великі й малі;

2) ймовірні й детерміновані;

3) формальні й неформальні.

4. Ознаками формальної організації є:

1) реальний стан справ, який може відхилятися від бажаної картини і проявляється у наявності в колективі так званих „малих” груп;

2) певний порядок, зафіксований у правилах, планах, нормах поведінки;

3) множина осіб, наявність спільної цілі, замінність членів організації.

5. Організування, як функція менеджменту, - це:

1) наявність взаємопов’язаної сукупності елементів, що охоплює техніку, технологію, організацію господарських процесів і праці, матеріальні, грошові та інші ресурси, а також результати господарювання;

2) форма прояву цілеспрямованого впливу на колективи людей, яка передбачає формування об’єкта і суб’єкта управління, їхніх підрозділів і зв’язків між ними;

3) внутрішній, суттєвий зв’язок явищ, який обумовлює їхній необхідний розвиток.

6. Сутність лінійно-функціонального управління полягає в тому, що:

1) управління здійснюється кваліфікованими фахівцями, які добре знають конкретні сфери виробництва, господарювання та управління і готують кваліфіковані рішення;

2) на чолі кожного виробничого колективу стоїть керівник (орган управління), який здійснює всі функції управління;

3) при лінійному керівникові створюються групи фахівців, об’єднаних у відділи (служби) за функціональною ознакою, а на чолі кожного функціонального підрозділу стоїть функціональний керівник, який має право у межах своїх повноважень приймати управлінські рішення.

7. Бізнес-план – це:

1) опис майбутнього стану підприємства, відправний пункт при розробці та прийнятті планів і управлінських рішень, засіб мотивування працівників і контролювання результатів діяльності колективу організації в цілому та кожного працівника зокрема;

2) документ, який містить систему взаємопов’язаних у часі та у просторі, узгоджених з метою і ресурсами заходів і дій, спрямованих на отримання максимального прибутку внаслідок реалізації підприємницького проекту (угоди);

3) перелік конкретних заходів, що визначають напрями діяльності менеджера і підпорядкованих йому працівників управління.

8. Управлінське рішення – це:

1) вольовий акт втручання суб’єкта управління в діяльність об’єкта управління для виходу з певної виробничо-господарської чи іншої ситуації;

2) опис майбутнього стану підприємства, відправний пункт при розробці та прийнятті планів, засіб мотивації працівників і контролю результатів діяльності колективу організації в цілому та кожного працівника зокрема;

3) внутрішній, суттєвий зв’язок явищ, який обумовлює їхній необхідний розвиток

9. Менеджмент – це:

1) організаційна побудова системи управління, яка відображає структури, взаємозалежність структурних підрозділів та їх завдання;

2) функції, які виконують структурні підрозділи і окремі працівники апарату управління в загальному механізмі системи управління;

3) система організації колективної праці, ефективного використання ресурсів, концентрації зусиль на безперервному підвищенні якості праці персоналу організації чи підприємства.

10. Ознаки лінійного управління:

1) диференціація функцій управління;

2) підпорядкованість кожного виконавця тільки одному керівнику;

3) наявність у лінійного керівника штату фахівців з окремих функцій менеджменту.

11. А. Маслоу побудував свою психологічну теорію мотивації на основі наступних людських потреб:

1) фізіологічні потреби, потреби в безпеці, соціальні потреби, оцінка цінностей, потреби „Я”, потреба самореалізації;

2) фізіологічні потреби, статеві потреби, симптоматичні інстинкти і потреби, альтруїстичні потреби; потреби, що ґрунтуються на практичних інтересах.

3) життєві потреби (фізіологічні та потреби в безпеці), потреби у взаєминах з іншими, потреби зростання (поваги і самореалізації).

В-23