41 Поняття собівартості, завдання аналізу та джерела інформації.

Собівартість продукції — це виражена в грошовій формі сукупність витрат з виробництва та реалізації. Розрізняють. собівартість виробничу й повну, собівартість усього товарно­го випуску і окремих видів продукції. Залежно від впливу на собівартість обсягу виробництва розрізняють змінну і фіксовану частину собівартості продукції.

Собівартість продукції — це основний якісний показник роботи підприємства. її рівень характеризує роботу підприємства і струк­турних підрозділів, дає змогу оцінити величину прибутку на кожну гривню витрат.

Собівартість продукції — це грошова форма вартості спожитих видів праці, засобів праці та предметів праці.

Виділяють виробничу собівартість та повну собівартість (вклю­чає виробничу собівартість і позавиробничі витрати).

Під час аналізу звичайно використовують такі показники:

1. валові затрати;

2. собівартість товарної продукції;

3. витрати на 1 грн. товарної продукції;

4. собівартість окремих видів продукції. Аналізуючи собівартість продукції, вирішують такі основні завдання:

1. оцінка виконання плану за собівартістю продукції в цілому по підприємству, а також за окремими видами про­дукції;

2. вивчення причин відхилення фактичних витрат від пла­нових у розрізі статей, а також за окремими видами і гру­пами продукції;

3. пошук резервів зниження собівартості продукції та розробка відповідних заходів щодо їх використання.

Об’єктами аналізу собівартості продукції є наступні показники:

• Повна собівартість товарної продукції в цілому та по елементам витрат.

• Затрати на 1 гривню товарної продукції.

• Собівартість окремих видів виробів.

• Окремі статті витрат.

Джерела інформації: Під час аналізу використовують дані звіту по собівартості продукції, звіту про фінансово-майновий стан підприємства і звіту підприємства з праці. Залучаються також планові й звітні калькуляції по окремих видах продукції та відповідні дані бухгалтерського обліку.

42 Показники аналізу собівартості.

Собівартість продукції — це грошова форма вартості спожитих видів праці, засобів праці та предметів праці.

Виділяють виробничу собівартість та повну собівартість (вклю­чає виробничу собівартість і позавиробничі витрати).

Узагальнюючими показниками собівартості слугують: собівартість одиниці продукції; виконання плану зниження собівартості порівнян­ної продукції; витрати на 1 грн. товарної продукції.

Показник собівартості одиниці продукції на підприємствах пла­нується та обліковується лише за основними видами. Для цього витрати на виробництво основних видів продукції співвідносять до обсягу всієї продукції.

Собівартість одиниці окремих видів продукції вільна від впливу побічних структурних факторів. Це надає можливість оцінити вплив факторів на прямі витрати.

Собівартість одиниці окремих видів продукції незамінна для по­рівняльного аналізу, слугує відправним пунктом дослідження шляхів зниження витрат за рахунок змін в конструкції та технології виробів.

Показник виконання плану зниження собівартості порівнянної продукції вираховується у відсотках і абсолютній сумі економії. На продукцію, що виробляється вперше на підприємстві, затверджується планова величина цього показника в цілому і за статтями кальку­ляції. В поточній та річній звітності фактичний випуск продукції перераховують за плановою собівартістю, а порівнянну продукцію перераховують за плановою і за середньорічною собівартістю мину­лого року. Шляхом порівняння фактичних витрат із витратами, пе­рерахованими за рівнем плану і минулого року, виявляють економію чи перевитрати.

Оновлення продукції веде до зниження питомої ваги порівнян­ної продукції.

В умовах ринкової економіки використовують показники собівар­тості залежно від потреби.

При складанні кошторису витрат на виробництво і завдання по зниженню собівартості продукції опираються на організаційно-техничні заходи зниження норм витрат матеріалів та працемісткості виробів.

Аналізу собівартості продукції передує перевірка джерел інфор­мації узгодження показників у різних формах звітності, обгрунтуван­ня планових завдань, установлення достовірності відбиття фактичних витрат виробництва.

Визначення планового рівня собівартості продукції потребує також даних про залишки нереалізованої продукції на початок і кінець року.

При зниженні собівартості продукції, витрати на одну гривню нереалізованої продукції на кінець року мають бути нижчі від серед­ньорічних, а на одну гривню товарної продукції — нижчі ніж на одну гривню реалізованої продукції. На аналізованому підприємстві поставлені вимоги не додержано: собівартість товарної та нереалізо­ваної продукції постійно зростає, прибуток зменшується.

Розробка плану організаційно-технічних заходів, зниження со­бівартості продукції базується на оцінці результатів аналізу.

Собівартість порівнянної продукції

Порівнянну продукцію характеризують вироби, що виготовля­лись на підприємстві в минулому періоді (за винятком виробів, виготовлених у дослідному варіанті та виробів, які були на стадії впровадження у виробництво).

На підприємствах, де питома вага освоєних виробів висока, зниження собівартості порівнянної продукції планують та обліковують у відсотках до минулого року.

Фактичний випуск продукції перераховується за плановою вар­тістю, а порівнянна продукція перераховується ще й за собівартістю минулого року.

Шляхом порівняння визначається економія чи перевитрата.

Оцінка зниження собівартості всієї продукції, порівнянної і не­порівнянної продукції проводиться на підставі даних бізнес-плану та облікової інформації.

Зміни собівартості фактично випущеної порівнянної та непорів­нянної продукції свідчать про недоліки у плануванні, необґрунто­ваність дослідно-статистичних норм витрат ресурсів.

Потрібно мати на увазі, що у складі непорівнянної продукції, разом з виробами, є запасні частини, капітальний ремонт обладнан­ня та разові замовлення. Ці види виконуються за договірними ціна­ми, і мають високу рентабельність: чим вища собівартість — тим вищі ціни, прибуток, рівень перевиконання норм виробітку. Вико­нання цих замовлень стає «вигідним».

Важливим для зниження собівартості порівнянної продукції є: застосування більш прогресивних норм витрат матеріальних ресурсів і трудових нормативів; своєчасне і повне проведення організаційно-технічних заходів впровадження прогресивної техніки і технології; механізація та автоматизація виробничих процесів; удосконалення організації виробництва і праці.

Собівартість товарної продукції.

Використання цього показника обумовлене необхідністю: усу­нення неоднакового підходу до старої та нової продукції і встановлення єдиного завдання для зниження собівартості, охоплюю чого, як порівняну, так і непорівняну продукцію; забезпечення зв’язку собівартості з плановим прибутком, утворення з ним органічною єдністю; характеристики динаміки зниження собівартості за ряд років. Витрати на одну гривню товарної продукції визначаються шля­хом співвідношення планових чи фактичних витрат на виготовлення продукції до вартості продукції в оптових цінах підприємства.