1. Сутність та класифікація методів управління.

2.Природа конфлікту та управління конфліктною ситуацією в організації

3. Тести.

1. Зовнішнє середовище організації поділяється на:

1) середовище прямої і непрямої дії;

2) економічне, технічне, соціальне, політичне, етичне середовище;

3) середовище мікро- та макрорівнів.

2. До складу чинників зовнішнього середовища непрямої дії відносять:

1) постачальників (матеріалів, капіталів. Трудових ресурсів), закони і державні органи споживачів, конкурентів;

2) технологію, стан економіки, соціальні фактори, політичні фактори, відносини з місцевим населенням;

3) розмір і структура потреб населення, рівень його доходів і нагромаджень, рівень цін, можливість одержування споживчого кредиту, політичну стабільність і спрямованість внутрішньої політики, розвиток науки і техніки, рівень культури населення, міжнародну конкуренцію, вплив постачальників і технології, економіки і конкуренції, законодавство, соціально і культурні зміни в суспільстві.

3. Чинники зовнішнього середовища організації прямої дії:

1) технологія, стан економіки, соціокультурні фактори, політичні фактори, відносини з місцевим населенням;

2) розмір і структура потреб населення, рівень його доходів і нагромаджень, рівень цін, можливість одержання споживчого кредиту, політичну стабільність і спрямованість внутрішньої політики, розвиток науки і техніки, рівень культури населення, міжнародну

конкуренцію, вплив постачальників і технології, економіки і конкуренції, законодавство, соціально і культурні зміни в суспільстві.

3) постачальники, закони і державні органи, споживачі, конкуренти;

4. Об’эктом менеджменту є

1) будь-яка складна соціотехноекономічна система, яка діє у сфері суспільного виробництва незалежно від форми власності;

2) люди, на яких здійснюється управлінський вплив з метою формуваня та підтримки єдності соціально-економічної системи;

3) сукупність інформаційних зв’язків у системі управління;

5. Предметом вивчення науки менеджменту є:

1) люди, на яких здійснюється управлінський вплив з метою формуваня та підтримки єдності соціально-економічної системи;

2) сукупність інформаційних зв’язків у системі управління;

3) найбільш важливі під теоретичним і практичним кутами зору закономірності, властивості сторони, відносини та процеси, пов’язані з організацією спільної діяльності людей і управління нею для досягнення поставлених цілей.

6. Основоположником наукового менеджменту є:

1) Д. Мак-Грегор;

2) Ф. Герцберг;

3) Ф. Тейлор.

7. Культура менеджменту складається з наступних елементів:

1) культура організації робочих місць, культура документації, культура умов праці, культура відпочинку;

2) рівень загальної культури працівників, знання науки управління, культура працівників управління; культура процесу управління; культура умов праці; культура документації;

3) культура працівників менеджменту, культура процесу менеджменту,, культура умов праці, культура документації.

8. Культура працівників менеджменту характеризується:

1) використанням в організації сучасного прогресивного процесу менеджменту;

2) рівнем загальної культури, наявністю ділових якостей, необхідних для виконання роботи відповідно до посад, які обіймають працівники;

3) наявністю зручного приміщення і робочого місця працівника, їх відповідності санітарно-гігієнічнім нормам.

9. Норматив чисельності працівників – це:

1) визначення потреби в загальній чисельності працівників;

2) визначення необхідної кількості робочих місць;

3) регламентована чисельність працівників організації, необхідна для її якісного функціонування за певних організаційно-технічних умов.

10. Набір персоналу організацією – це:

1) укладення трудових договорів із працівниками;

2) створення необхідного резерву кандидатів на всі посади й спеціальності;

3) ротація кадрів за рівнями управління.

11. У процесі добору кадрів використовують такі методи:

1) випробування, тестування, моделювання, співбесіди;

2) організація лекцій, дискусії, співбесіди;

3) випробування, дискусії, тестування, організація лекцій.

12. Посадові інструкції працівників належать до:

1) економічних методів управління;

2) організаційно-розпорядчих методів управління;

3) соціальних методів управління.

В-6