1. Характеристика способів комунікацій . Комунікаційні канали і сфери їх застосування.

2. Дати характеристику типам управлінських рішень у процесі управління виробництвом.

3. Тести

1. Предметом вивчення науки менеджменту є:

1) люди, на яких здійснюється управлінський вплив з метою формуваня та підтримки єдності соціально-економічної системи;

2) сукупність інформаційних зв’язків у системі управління;

3) найбільш важливі під теоретичним і практичним кутами зору закономірності, властивості сторони, відносини та процеси, пов’язані з організацією спільної діяльності людей і управління нею для досягнення поставлених цілей.

2. Основоположником наукового менеджменту є:

1) Д. Мак-Грегор;

2) Ф. Герцберг;

3) Ф. Тейлор.

3. Представниками „школи руху за гуманні стосунки” є:

1) А. Файоль, М. Вебер, Л. Увік, Д. Муні, К.Рейлі;

2) М. Фолетт, Е. Мейо; А Маслоу;

3) К. Арджиріс; Р. Лайкерт, Д. Мак-Грегор, Ф.Герцберг.

4. Управління – це:

1) засоби цілеспрямованого впливу на трудовий колектив або на окремих його членів для досягнення цілей організації;

2) цілеспрямований вплив на колективи людей для організації і координації їх діяльності;

3) процес вибору керівного впливу з числа можливих за критерієм ефективності на основі інформації про стан об’єкта і зовнішнього середовища.

5. Система – це:

1) комплекс взаємопов’язаних частин, об’єднаних для досягнення певної мети;

2) упорядкована послідовність елементів, кожний з яких володіє власною поведінкою;

3) сукупність взаємопов’язаних структурних елементів, які виконують різні за своїм характером або обсягом функції.

6. Суб’єкт управління – це:

1) взаємопов’язані частини або компоненти системи управління, в ролі яких можуть виступати елементи як матеріальної, так і концептуальної природи;

2) особа або група людей, які ставлять цілі перед об’єктом цправління, деталізують їх у формі завдань, доводять до виконавців і контролюють їх виконання;

3) особи або органи, які здійснюють наукове дослідження теоретичної проблеми, проектування нової системи, управління розвитком системи, її експлуатацію.

7. Менеджмент як вид діяльності керівництва організаціями охоплює:

1) фунції, які виконують структурні підрозділи і окремі працівники апарату управління в загальному механізмі системи управління;

2) організацію управління, спрямованого на досягнення прибутку (підприємницького доходу); організацію спільної праці людей; процеси прийняття рішень;

3) групи людей, діяльність яких свідомо спрямовується і координується для досягнення загальної мети.

8. Термін „наукове управління” вперше застосував:

1) А. Файоль;

2) Д. Мак-Грегор;

3) Ф. Тейлор.

9. Прихильники „школи наукового управління”:

1) вважали, що використовуючи спостереження, заміри, логіку та аналіз трудових процесів, можна удосконалити багато операцій ручної праці і досягти більш ефективної організації всього трудового процесу;

2) намагалися створити універсальні принципи управління;

3) будували концепції побудови управління організаціями шляхом підвищення ефективності використання людських ресурсів на основі мотивації людей до праці.

10. Причинами виникнення менеджменту були:

1) концентрація виробництва і управління, широкий розвиток ринкових відносин, розмежування функцій володіння і управління капіталом;

2) зростання продуктивності суспільної праці, виділення управлінської діяльності в самостійну сферу застосування людської праці, науково-технічна революція у виробництві;

3) регламентування управлінської праці, організаційно-структурні зміни у виробництві, поділ і кооперація праці в управлінні, кризові явища в економіці більшості країн.

11. Зовнішнє середовище організації поділяється на:

1) середовище прямої і непрямої дії;

2) економічне, технічне, соціальне, політичне, етичне середовище;

3) середовище мікро- та макрорівнів.

12. До складу чинників зовнішнього середовища непрямої дії відносять:

1) постачальників (матеріалів, капіталів. Трудових ресурсів), закони і державні органи споживачів, конкурентів;

2) технологію, стан економіки, соціальні фактори, політичні фактори, відносини з місцевим населенням;

3) розмір і структура потреб населення, рівень його доходів і нагромаджень, рівень цін, можливість одержування споживчого кредиту, політичну стабільність і спрямованість внутрішньої політики, розвиток науки і техніки, рівень культури населення, міжнародну конкуренцію, вплив постачальників і технології, економіки і конкуренції, законодавство, соціально і культурні зміни в суспільстві.

В-12