МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТОКМАЦЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ТЕХНІКУМ

ЗАПОРІЗЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

„ЗАТВЕРДЖУЮ”

Заст. директора з

навчальної роботи

_______ О.К. Сугак

„____” __________ 20 р.

Тематика

підсумкової контрольної роботи

з дисципліни ”Основи управління виробництвом і

менеджмент” для підготовки молодших спеціалістів

за спеціальністю 5.090227 ”Обробка металів на верстатах та

автоматичних лініях ”

Розробив викладач _________________________ І.С. Ладунка

Тематика розглянута і схвалена

цикловою комісією економічних

дисциплін та бухгалтерського обліку

Протокол №__ від” ___” ______ 20 р.

Голова комісії: _________ В.В. Джос

Тематика складена на основі навчальної та робочої програм з дисципліни „Основи управління виробництвом і менеджмент”, які розроблені на підставі освітньо-професійної програми підготовки молодшого спеціаліста за спеціальністю 5.090227 ”Обробка металів на верстатах та автоматичних лініях ”

Тематика розроблена:

Викладачем _____________ І.С. Ладунка

Предмет:

Мета: надання фундаментальних знань з методики вивчення діяльності підприємств, оцінювання рівня їх діяльності, доцільності використання ресурсів, досягнутого рівня ефективності виробництва й пошуку резервів їх підвищення.

Завдання: вивчення методики управлінської діяльності, ролі управління для ефективного функціонування підприємств.

Пояснювальна записка

Формування ринкових відносин в Україні супроводжується суттєвими змінами в управлінні діяльністю різних за формою суб’єктів підприємницької діяльності, зростанням ролі процесів управління діяльністю підприємств.

Перехід до ринкової економіки потребує від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і т.п. Важлива увага при цьому повинна бути приділена поліпшенню професійної діяльності менеджерів підприємств на основі оцінки їх ефективності. За її допомогою можна розробити стратегію і тактику розвитку підприємства, обгрунтувати плани й управлінські рішення, здійснити контроль за їхнім виконанням, виділити резерви підвищення ефективності виробництва.

Всі ці зміни є основою того, що поглиблене вивчення курсу „Основи управління виробництвом і менеджмент” стало необхідністю для підготовки висококваліфікованих спеціалістів.

Метою курсу є надання майбутнім спеціалістам можливостей вивчення основних фундаментальних положень, а також їх викоритсання у практичній діяльності.

До основних задач курсу відносять: розгляд теоретичних засад основ управлінської діяльності, вивчення методів та прийомів управління, проведення факторних досліджень у системі управлінської діяльності.

Теоретичною основою курсу є нормативні документи України, монографії, підручники та посібники, періодична література.

В-25

1. Поняття управління виробництвом, його предмет. Дайте характеристику об’єкта та суб’єкта.

2. Сутність комунікацій та їх роль у системі управління.

3. Тест.

1. Управління – це:

1) засоби цілеспрямованого впливу на трудовий колектив або на окремих його членів для досягнення цілей організації;

2) цілеспрямований вплив на колективи людей для організації і координації їх діяльності;

3) процес вибору керівного впливу з числа можливих за критерієм ефективності на основі інформації про стан об’єкта і зовнішнього середовища.

2. Система – це:

1) комплекс взаємопов’язаних частин, об’єднаних для досягнення певної мети;

2) упорядкована послідовність елементів, кожний з яких володіє власною поведінкою;

3) сукупність взаємопов’язаних структурних елементів, які виконують різні за своїм характером або обсягом функції.

3. Суб’єкт управління – це:

1) взаємопов’язані частини або компоненти системи управління, в ролі яких можуть виступати елементи як матеріальної, так і концептуальної природи;

2) особа або група людей, які ставлять цілі перед об’єктом цправління, деталізують їх у формі завдань, доводять до виконавців і контролюють їх виконання;

3) особи або органи, які здійснюють наукове дослідження теоретичної проблеми, проектування нової системи, управління розвитком системи, її експлуатацію.

4. Менеджмент як вид діяльності керівництва організаціями охоплює:

1) фунції, які виконують структурні підрозділи і окремі працівники апарату управління в загальному механізмі системи управління;

2) організацію управління, спрямованого на досягнення прибутку (підприємницького доходу); організацію спільної праці людей; процеси прийняття рішень;

3) групи людей, діяльність яких свідомо спрямовується і координується для досягнення загальної мети.

5. Термін „наукове управління” вперше застосував:

1) А. Файоль;

2) Д. Мак-Грегор;

3) Ф. Тейлор.

6. Прихильники „школи наукового управління”:

1) вважали, що використовуючи спостереження, заміри, логіку та аналіз трудових процесів, можна удосконалити багато операцій ручної праці і досягти більш ефективної організації всього трудового процесу;

2) намагалися створити універсальні принципи управління;

3) будували концепції побудови управління організаціями шляхом підвищення ефективності використання людських ресурсів на основі мотивації людей до праці.

7. Причинами виникнення менеджменту були:

1) концентрація виробництва і управління, широкий розвиток ринкових відносин, розмежування функцій володіння і управління капіталом;

2) зростання продуктивності суспільної праці, виділення управлінської діяльності в самостійну сферу застосування людської праці, науково-технічна революція у виробництві;

3) регламентування управлінської праці, організаційно-структурні зміни у виробництві, поділ і кооперація праці в управлінні, кризові явища в економіці більшості країн.

8. Зовнішнє середовище організації поділяється на:

1) середовище прямої і непрямої дії;

2) економічне, технічне, соціальне, політичне, етичне середовище;

3) середовище мікро- та макрорівнів.

9. До складу чинників зовнішнього середовища непрямої дії відносять:

1) постачальників (матеріалів, капіталів. Трудових ресурсів), закони і державні органи споживачів, конкурентів;

2) технологію, стан економіки, соціальні фактори, політичні фактори, відносини з місцевим населенням;

3) розмір і структура потреб населення, рівень його доходів і нагромаджень, рівень цін, можливість одержування споживчого кредиту, політичну стабільність і спрямованість внутрішньої політики, розвиток науки і техніки, рівень культури населення, міжнародну конкуренцію, вплив постачальників і технології, економіки і конкуренції, законодавство, соціально і культурні зміни в суспільстві.

10. Організація – це:

1) група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети;

2) об’єднання людей, яке відбувається в плановому порядку;

3) люди, на яких здійснюється управлінський вплив з метою формування та підтримки єдності соціально-економічної системи.

11. Неформальні організації – це:

1) ті, що діють у межах формальних або функціонують відокремлено від них, не маючи чітко визначеної спільної мети діяльності;

2) комерційні (виробничо-господарські) та некомерційні;

3) громадські, торговельні та господарські організації.

12. Організація – це:

1) група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети;

2) об’єднання людей, яке відбувається в плановому порядку;

3) люди, на яких здійснюється управлінський вплив з метою формування та підтримки єдності соціально-економічної системи.

В-24