2.1. Економічна думка цивілізацій стародавнього сходу

1. Загальна характеристика економічної думки Стародав­нього Сходу.

2. Пам'ятки економічної думки Стародавнього Єгипту.

3. Економічна думка Месопотамії.

4. Економічні ідеї у Стародавній Індії.

5. Економічні погляди мислителів Стародавнього Китаю.

2.1.1. Загальна характеристика економічної думки Стародавнього Сходу

Історія держав Стародавнього Сходу відображає початок циві­лізації та становлення економіки як специфічної сфери людської діяльності. Відокремлення скотарства від землеробства, виді­лення ремесла із сільськогосподарського виробництва, розвиток обміну, виникнення торгівлі та грошей сприяли продукуванню надлишкового продукту, майновому розшаруванню населення. Охорона інтересів приватних власників, необхідність обслуговуван­ня потужних іригаційних систем та захисту населення від зовніш­ньої небезпеки викликали потребу у сильній централізованій владі, суворій дисципліні, регламентації господарського життя.

Писемні джерела, які дають змогу аналізувати економічну дум­ку Стародавнього Сходу, відображають специфіку азіатського спо­собу виробництва (рис. 2.2):

• провідну роль власності держави в національній економіці;

• масштабні господарські функції держави;

• активну участь держави в економічних процесах, регламен­тації господарського життя;

• існування общинного землеволодіння при обмеженому вико­ристанні праці рабів.

Характерними рисами економічної думки Стародавнього Схо­ду є глибокий символізм, апріорність, невіддільність від універсального міфологічного розуміння світу, схильність до повчань. Писемні джерела відображають повсякденну господарську практику (пере­писи населення, земельні кадастри, документи господарської звітності тощо), а також спроби її первісного осмислення (настано­ви, повчання, нормативні акти). При цьому центральне місце відво­диться проблемам, пов'язаним з обліком, організацією та управлін­ням державним господарством ("Артхашастра", "Гуань-цзи"), рег­ламентацією майнових відносин, відносин найму та форм контролю за економічною діяльністю населення (закони Ешнунни, закони Хаммурапі, Хетські закони).

Слід зазначити, що у країнах Стародавнього Сходу регламен­тувалось не тільки натуральне господарство, але і зачатки товарно-грошових відносин. Проблеми захисту населення від бор­гового рабства і лихварства знайшли яскраве відображення у Ста­рому заповіті Біблії. Писемні джерела свідчать також про те, що у Нововавилонському царстві була створена проста й універсаль­на форма зобов'язань для оформлення товарно-грошових зв'язків, існували "ділові будинки", які виконували функції перших банків (Дім Егібі, Дім Іддін-Мардука, Дім Мурашу та ін.). Саме з істо­рією економічної думки Стародавнього Сходу пов'язане започаткування конкретних економічних наук — статистики, обліку та аналізу господарської діяльності, управління тощо. Еконо­мічна думка Стародавнього Сходу справила значний вплив на роз­виток європейської цивілізації і стала суттєвим внеском до скарб­ниці світового економічного знання.

У стародавньому світі звичай набуває недоторканного характе­ру... В результаті вплив економічних факторів виявляється прихова­ним під поверхнею, де вони діють повільно, але напевне. Наслідки їх дій виявляються не через роки, а через покоління... У такій цивілізації найздібніші люди з презирством ставились до роботи, там не було сміливих, вільних підприємливих робітників і готових піти на ризик капіталістів; виробнича діяльність... регулювалася звичаєм і навіть для захисту цієї діяльності від свавілля тиранії звертались до звичаю.

А. Маршалл

Рис. 2.2. Відмінності азіатського та античного способів вироб­ництва

Історичний портрет епохи

Епоха стародавнього світу охоплює тривалий історичний пе­ріод (7—10 тисячоліть), пов'язаний з переходом євразійських пле­мен до осілості та землеробства, розвитком поділу праці, виокрем­ленням ремесла, будівництвом кам'яних та дерев'яних споруд, ви­користанням колеса та плавкою металів. Важливу роль у розвитку господарського життя стародавніх народів Сходу відігравало при­родне середовище та кліматичні умови. Виробництво мало пере­важно натуральний характер, провідною галуззю було сільське гос­подарство, землеробство.

У цей період панівною була традиційна економічна систе­ма, заснована на багатоукладності, натурально-общинних фор­мах господарювання, широкому застосуванні ручної праці, освя­чених століттями традиціях та звичаях, релігійних і культових цінно­стях, кастовому поділі населення. Станова структура держав з осілим населенням включала родову знать, воїнів, служителів куль­ту, землеробів, ремісників, купців та рабів.

В епоху стародавнього світу відбувалось формування основних соціальних інститутів суспільства: власності (приватної та колек­тивної), сім'ї (патріархальної), релігії (переважно політеїстичної), дер­жави тощо. Ускладнення господарської практики та майнових зв'язків сприяло поступовому переходу від заснованого на родових традиці­ях звичаєвого права до системи державного законодавства.

Важливим фактором розвитку людського мислення у цей період став винахід писемності. Ідеографічне письмо з'явилось у древніх єгиптян і шумерів у другій половині IV тисячоліття до н.е., у стародавніх індійців — з III тисячоліття до н.е., у стародавніх китайців — з II тисячо­ліття до н.е. Виникнення буквеного письма у фінікійців сприяло фор­муванню у І тисячолітті н. є. грецької та латинської писемності.