НАВЧАЛЬНА МЕТА КУРСОВОЇ РОБОТИ

1. Закріпити знання студентів, отримані при вивченні навчального матеріалу з військової підготовки.

2. Удосконалювати практичні навички студентів у ролі <

командира механізованого відділення і взводу з організації виконання бойових завдань у різних видах бою.

3. Самостійно виконувати завдання, поставлені перед ними курсовою роботою.

Отже, курсові роботи виконуються з метою вироблення у студентів навичок самостійної роботи, закріплення, поглиблення знань, одержаних за час навчання.

Виконання курсової роботи дає можливість викладачам контролювати самостійну роботу студентів із вивчення програмного матеріалу, своєчасно вказувати на недоліки, об’єктивно оцінювати знання та вміння студентів.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ СТУДЕНТОМ КУРСОВОЇ

РОБОТИ

Підготовка до написання курсової роботи:

1. отримати тему курсової роботи та ознайомитись з нею;

2. ознайомитися з рекомендованою літературою (основною і додатковою);

3. вивчити дані методичні рекомендації;

4. вивчити організаційно-штатну структуру підрозділу, вказаного у завданні на курсову роботу;

5. скласти структуру та план-календар написання курсової роботи;

6. при необхідності звернутись до керівника курсової роботи й отримати консультацію;

7. відповідно до зразка (додаток №1) оформити титульну сторінку курсової роботи;

8. курсову роботу в установлений термін здати керівнику на перевірку;

9. у встановлений керівником час студент захищає курсову роботу.

ВИБІР ТЕМИ

Тематика курсових робіт відповідає програмі навчальної дисципліни та тісно пов’язана з практичними потребами професійної підготовки офіцерів запасу.

Кожен студент отримує завдання на виконання курсової роботи в письмовому вигляді з назвою теми та терміном її виконання.

Після назви теми курсової роботи вказується основне завдання, а також пропонується основна і додаткова література.

Перелік тем курсових робіт для студентів 3 і 4 курсів уміщений у додатку №2.

ПОРЯДК ПІДГОТОВКИ ДО ВИКОНАНІЇ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Після отримання теми та ознайомлення з нею необхідно:

І) Ознайомитись (вивчити) з відповідним розділом підручника, який освітлює матеріал обраної теми курсової роботи, для утримання загальної уяви про її суть. В першу чергу і

потрібно вивчити вимоги бойових статутів Сухопутних військ (ч. II, ч. ПО;

2. Після попереднього ознайомлення з матеріалом курсової роботи зробити план написання основного змісту теми, зосереджуючи основну увагу на важливих питаннях теми;

3. Визначившись з обсягом і змістом курсової роботи, потрібно скласти план-календар її написання; ,

4. Приступаючи до вивчення літератури, перш ніж робити виписки, необхідно прочитати всю книгу або обмежитись, в окремих випадках, тими розділами, темами, параграфами, які мають відношення до змісту курсової роботи. Це дає змогу виділити основний матеріал, необхідний для опрацювання обраної теми;

5. Виписувати матеріал рекомендується на окремих аркушах з одного боку, щоб було легше потім систематизувати.

При цьому потрібно вказувати вихідні дані документа (автора, назву, видавництво, місто та рік видання, сторінку, з якої зроблена виписка, та загальну кількість сторінок).

Наприклад: Бойовий статут Сухопутних військ, частина Ш (взвод, відділення, танк). Видавництво ..Варта". Київ, і995. - С. 23-27.-С. 235.

СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ

Після усвідомлення змісту курсової роботи приступити до її написання за відповідною структурою (схемою).

Структура курсової роботи:

1. Титульна сторінка (додаток № 3).

2. Зміст.

3. Вступ.

4. Основна частина.

5. Висновки.

6. Список літератури.

7. Додатки.

У змісті вказується назва усіх розділів, параграфів, якщо вони мають найменування, з вказівкою номерів сторінок, на яких розміщується початок відповідного матеріалу.

У вступі висвітлюються:

• історія висвітлення та розвитку теми, яка розглядається у курсовій роботі;

• мета й основні завдання курсової роботи;

• завдання, які ставить перед собою студент при написанні курсової роботи.

В основній частині роботи студенти висвітлюються головні аспекти обраної теми. Чітко і грамотно викладаються

J

результати проведеної роботи. Для ліпшого сприйняття матеріал курсової роботи розподіляють на розділи і параграфи. Після кожного розділу необхідно робити короткі висновки. Назва розділів і параграфів повинні не тільки точно відображати зміст роботи, але і відтворювати процес її виконання.

У висновках підводяться підсумки виконаної роботи.

В кінці роботи розташовується список використаної літератури в алфавітному порядку з дотриманням таких вимог: вказується прізвище та ініціали автора (авторів), повну назву роботи, місто, назва видавництва, та рік видання, кількість сторінок у книзі.

Наприклад: Бойовий статут Сухопутних військ, частина III (взвод, відділення, танк). Київ. Видавництво „Варта”. 1995. - С. 235.

2. РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПОРЯДКУ НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

   1. Технічні вимоги до курсової роботи Робота повинна бути написана українською літературною мовою, чітко і акуратно. Текст курсової роботи оформляється від руки (печатними буквами) або надрукований. Обсяг складає 15-20 сторінок друкованого тексту набраних в редакторі Word версій 6.0, 7.0, 97 у вигляді комп’ютерного файла з розширенням *.doc, *.rtf. Шрифт Times New Roman Cyr 14. Міжрядковий інтервал 1,5. Поля - 3,0 см зліва, 1,5 см з інших сторін. Схеми опорних пунктів і робочі карти оформляються кольоровими олівцями (фломастерами), з чітким витримуванням правильності зображення тактичних знаків. Робоча карта оформляється у відповідності до правил її ведення (додаток № 3).

2.2.Послідовність викладу основної частини В основній частині курсової роботи текстуально повинен бути висвітлений такий порядок роботи командира взводу.

Одержавши бойове завдання, командир: з’ясовує його, оцінює обстановку, приймає рішення, проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ, організовує взаємодію, бойове забезпечення й управління, підготовку особового складу, озброєння і техніки до бою, потім перевіряє готовність взводу до виконання бойового завдання і в установлений час доповідає про це командиру роти.

Під час з’ясування одержаного завдання командир взводу повинен зрозуміти завдання роти і взводу, які об’єкти (цілі) на напрямку дії взводу вражаються засобами старших командирів, завдання сусідів і порядок взаємодії з ними, а також час готовності до виконання завдання.

Оцінюючи обстановку, командир взводу повинен вивчити: склад, положення та можливий характер дій

противника, місця розташування його вогневих засобів; стан, забезпеченість і можливість взводу та приданих підрозділів; склад, положення, характер дій сусідів і умови взаємодії з ними; характер місцевості, її захисні та маскуючі властивості, вигідні

підступи, загородження та перешкоди, умови спостереження і ведення вогню. Крім того, командир взвод\ враховує стан погоди, пору року, час доби та їхній вплив на підготовку та ведення бою.

У рішенні командир взводу визначає способи виконання одержаного завдання (якому противнику, де і якими засобами нанести ураження, які при цьому заходи вживаються для його обману), завдання відділенням, приданим підрозділам та вогневим засобам і організацію управління.

Під нас проведення рекогносцировки командир взводу на місцевості вказує орієнтири, положення противника і найбільш можливий характер його дій, уточнює завдання відділенням та інші питання, пов’язані з використанням місцевості в бою (місця позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти, бронетранспортерів, танків, протитанкових та інших вогневих засобів, загороджень і проходів у них, маршрут висування взводу і місця спішування механізованих відділень).

У бойовому наказі командир взводу вказує:

орієнтири;

склад, положення і характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів;

завдання роти і взводу;

об’єкти і цілі на напрямках дій взводу, які уражаються засобами старших командирів, а також завдання сусідів;

бойові завдання відділенням, приданим підрозділам і вогневим засобам, а також завдання безпосередньо підпорядкованому особовому складу (снайперу, стрільцю- санітару та іншим):

час готовності до виконання завдання; своє місце і заступника.

Бойовий наказ повинен викладатися коротко і ясно.

Під час організації взаємодії командир взводу повинен узгодити зусилля штатних і приданих вогневих засобів для успішного виконання поставленого завдання, домогтися правильного і єдиного розуміння всіма командирами відділень бойового завдання та способів його виконання, а також указати сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними.

Організовуючи бойове забезпечення, командир взводу вказує порядок спостереження та дій особового складу під час застосування противником зброї масового ураження та високоточної зброї, порядок інженерного обладнання позицій, заходи щодо маскування, охорони та порядок їх виконання.

Під час організації управління командир взводу уточнює (доводить) радіодані та порядок користування радіо- і сигнальними засобами зв’язку.

Порядок практичної роботи командира взводу з організації бойових дій у наступі з положення безпосереднього зіткнення з противником наведений у додатку № 4.

Пояснювальна записка пишеться на стандартних листах паперу і зшивається у такому порядку:

завдання на курсову роботу; листки пояснювальної записки; додатки.

Курсова робота виконується в строки, вказані в завданні.

2. РЕЦЕНЗУВАННЯ, ОЦІНКА ТА ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Рецензування курсових робіт одна із основних форм керівництва самостійною роботою і засіб контролю засвоєння навчального матеріалу.

Рецензування має мету:

навчити студентів правильно використовувати теоретичні знання для вирішення практичних питань бойового застосування механізованих підрозділів;

показати правильну науково-теоретичну та практичну спрямованість у вивченні тактико- спеціальної підготовки у відповідності з конкретним змістом курсової роботи; допомогти студентам в оволодінні необхідними уміннями та навичками правильно організовувати самостійну роботу;

вказати студентам на помилки та рекомендувати шляхи їх усунення.

В ході складання рецензії викладач робить аналіз досягнень і недоліків виконаної роботи. У випадках, коли студентом допущенні грубі помилки, які спотворюють зміст роботи командира взводу, не в повному обсязі відпрацьована робоча карта та пояснювальна записка тощо, така курсова робота повертається студентові для доопрацювання.

У висновках рецензії даються висновки та попередня оцінка написаної курсової роботи:

• у випадку позитивної оцінки - „допускається до захисту”;

• у випадку негативної оцінки - „не допускається до захисту”.

Рецензія повинна підписуватись викладачем-рецензентом і датована.

Час захисту призначається керівником курсової роботи. Захист курсової роботи проводиться перед комісією у складі 2-3 викладачів за участю керівника в позанавчальний час. Під час захисту можуть бути присутні інші студенти взводу.

Протягом 8-10 хвилин студент звітує про виконану роботу (висвітлює завдання, яке перед ним ставилось, основний зміст виконаної роботи тощо). Після доповіді студент відповідає на запитання присутніх викладачів.

На основі захисту виставляється оцінка за виконану курсову роботу.

КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ

j

Оцінку „відмінно" за виконання та захист курсової роботи одержує студент, який твердо засвоїв теоретичні положення і д^в повні аргументовані відповіді на поставлені питання (правильно з’ясував отримане завдання, оцінив обстановку, _прийняв найбільш доцільне рішення, правильно написав бойовий наказ, робоча карта відпрацьована у повній ВІДПОВІДНОСТІ до вимог керівних документів).

Оцінку „добре” отримує студент, який вивчив основні _х6оретичні положення, але у відповідях допускає деякі неточності (студент поставлене завдання виконав і зробив правильні висновки з оцінки обстановки, в рішенні та в бойовому наказі допустив деякі неточності, які суттєво не впливають на виконання бойового завдання, допущені незначні _недоліки при оформленні робочої карти).

Оцінка „задовільно” виставляється студенту, який слабо розібрався в теоретичних положеннях, у відповідях допускав суттєві помилки (студент в основному з’ясував отримане завдання, провів оцінку обстановки, прийняв рішення і підготував бойовий наказ з незначними недоліками, що можуть впдинути на якість виконання бойового завдання, робоча карта оформлена з грубими помилками і неохайно).

Оцінку „незадовільно” отримує студент, який не виконав _наредених вище вимог для одержання позитивної оцінки.

Додаток „Мі; 1 міністерство оборони україни Кафедра військової підготовки Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Юридичний факультет 401 академічна група

Тема Жв 2.5: Організація бою при наступі з ходу (з’ясування завдання, оцінка обстановки, прийняття рішення, постановка бойових завдань),

(Курсова робота з тактико-спеціальної підготовки за вос 021000)

Виконав: студент 404 навчального взводу Братушко М.В.

Керівник: підполковник Степанченко А.В.

Чернівці 2005

Додаток № 2 ПЕРЕЛІК ТЕМ КУРСОВИХ РОБІТ З ТАКТИЧНОЇ ТА ТАКТИКО-СПЕЦІАЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ

І. Студентів 3 курсу:

1. Робота командира механізованого відділення з організації оборони в умовах відсутності зіткнення з противником.

2. Робота командира механізованого відділення при веденні оборони.

3. 

   ;«Ч5ні*ец.Ького ну

   Робота командира механізованого відділення з організації оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником.

4. Дії командира механізованого відділення при організації наступу з ходу.

5. Робота командира механізованого відділення з

управління відділенням і вогнем при веденні наступу з ходу.

6. Робота командира механізованого відділення при

організації наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником.

7. Робота командира механізованого відділення з

управління відділенням і вогнем у вихідному положенні та під час атаки переднього краю оборони противника і розвитку наступу з ходу.

8. Робота командира механізованого відділення з організації дій відділенні у розвідці.

9. Дії механізованого відділення на марші та в похідній охороні. Робота командира відділення з організації виконання бойового завдання.

10. Робота командира механізованого відділення в ході маршу.

11. Удосконалення навчальної матеріально-технічної бази предметно-методичної групи та кафедри (розробка та виготовлення плакатів, стендів, слайдів, дообладнання учбових класів тощо).

2. Студентів 4 курсу:

1. - 1.8. Робота командира механізованого взводу з організації бойових дій взводу при переході до оборони в умовах відсутності зіткнення з противником.

{ 1.9. - 1.17. Робота командира механізованого взводу з

~ “організації бойових дій взводу при переході до оборони в ~ умовах безпосереднього зіткнення з противником.

1. - 2.3. Організація бою при наступі з положення безпосереднього зіткнення з противником (з’ясування завдання, оцінка обстановки, прийняття рішення, віддання бойового наказу).

4. - 2.6. Організація бою при наступі з ходу (з'ясування завдання, оцінка обстановки, прийняття рішення, постановка бойових завдань).

2.7. Порядок роботи командира взводу при діях взводу в бойовому розвідувальному дозорі.

3 1-33 Порядок та зміст роботи командира механізовано­го взводу при розташував ^{на м>сц}*-

4. Порядок та змісГ роботи командира механізованого

взводу у сторожовій охороні.

4. Порядок і зміст роботи командира механізованого

взводу призначеного у Г ^ 3.

4. Порядок та змісТ роботи командира механізованого

І

1

взводу при підготовці та здійсненні маршу.

Додаток № 3.

РОБОЧА КАРТА КОМАНДИРА ТА ПРАВИЛА її ВЕДЕННЯ

Робоча карта - це топографічна карта, на якій командир (начальник) за допомогою графічних умовних знаків і прийнятих скорочень відображає тактичну чи спеціальну обстановку та її зміни під час бою. Вона е одним із важливіших документів, за допомогою яких командир з’ясовує завдання, вивчає противника і місцевість, оцінює обстановку, приймає рішення, здійснює розрахунки і ставить завдання підлеглим, організовує взаємодію і управляє підрозділами у бою, доповідає старшому начальнику про хід бойових дій, інформує сусідів про обстановку.

Командир підрозділу веде робочу карту встановленими умовними знаками чітко і ясно, для того, щоб у відображеній на карті обстановці могли легко розібратися старші начальники і командири підлеглих підрозділів. Зрослий просторовий розмах бойових дій підрозділів, їх швидкоплинність і висока маневреність, впровадження автоматизованих систем управління військами ставлять підвищенні вимоги до нанесення на робочу карту обстановки, її наочності, тому що управління підрозділами може здійснюватися під час руху, а обстановка - передаватися засобами зв’язку. Тому вимоги, які висуваються до робочої карти, полягають у точності і вірогідності нанесення

обстановки, її повноти і наочності, своєчасності розробки,

стислості і ясності.

Після прийняття рішення на карту наносять: боновий порядок або район розташування противника; характер його дій за оцінкою командира; бойовий порядок або район розташування свого підрозділу; бойові завдання першого ешелону; бойові завдання другого ешелону; завдання артилерійських підрозділів та інших вогневих засобів; завдання щодо боротьби з повітряним противником; рубежі розгортання протитанкових засобів; командно-спостережний пункт і його переміщення під час бою; розташування підрозділів забезпечення; заповнюються таблиці розподілу сил і засобів, співвідношення сил і засобів, сигналів (управління, оповіщення, взаємодії).

Під час бою на карту наносяться дані про зміну обстановки і прийняття командиром рішення. Дані, які не можуть бути виражені графічно за допомогою умовних знаків, записуються текстом на вільному місці карти.

У пояснювальній записці дається оцінка противника і його можливі наміри (що неможливо показати графічно), цілі і задум бойових дій, порядок забезпечення безпеки своїх підрозділів при застосуванні противником зброї масового ураження, наявність і розподіл матеріальних засобів, тощо.

Обстановку на свої робочі карти командири підрозділів, залежно від умов, можуть наносити з графічного документа, за текстом, за голосом, з аерофотодокумента та з екрана.

Студенти, виконуючи курсову роботу обстановку, наносять за текстом. Цей спосіб вимагає від виконавця не тільки твердих знань правил нанесення тактичної обстановки на робочу карту, але й твердого запам’ятовування основних тактичних знаків, скорочень і позначень. Крім того, нанесення обстановки за текстом вимагає певного знання і навичок у швидкому орієнтуванні у тактичній обстановці на карті, як у відношенні до місцевих предметів, так і до координатної сітки.

Кожний офіцер особисто веде свою робочу карту так, щоб у ній міг розібратися будь-який інший офіцер. Дані обстановки наносяться встановленими умовними знаками тонкими лініями так, щоб якомога менше затемнювалась топографічна основа карти і добре читалися орієнтири, назви об’єктів, їх кількість та якісні характеристики.

Наочність і зручність читання карти залежить від правильного виконання і розташування підписів. Для нанесення на робочу карту пояснювальних надписів, скорочень використовується прямий чи нахилений креслярський шрифт, який характеризується чіткістю і простотою виконання. Прямий шрифт використовується тільки для оформлення службового заголовка карти, підписів посадових осіб і найменування таблиць пояснювальної записки.

Висота малих літер на карті масштабу і: 50000 або 1: 100000 може бути наступною: найменування документа - 2-3 см; дата і час ведення карти - літери 4-6 мм; підписи посадових осіб - 6-8 мм; пояснювальні підписи - 2-3 мм; підписи підрозділів і частин: взводу - 2 мм; роти - 4 мм; батальйону - 5 мм; полку - 8 мм. Заголовні літери і цифри мають товщину ліній, як і малі літери, а по висоті - на 1/3 більше висоти малих літер. Відстань між словами або між цифрами і словами, як правило, не менше висоти великих літер.

Нахилений шрифт

А Б В ГДЕ ЄЖ З ИІЇЙ КЛМН ОПРСТУФХЦЧШ щюяь абвгдеежзиіїйклм н опреш у фхцшщюяь 1 2 3 4 5 6 7 8 9 0 №

Прямий шрифт

АБВГДЕЄЖЗИІЇЙКЛМН ОПРСТУФХЦЧШ ЩЮЯЬ абвгдеєжзиіїйклмнопрст уфхцшщюяь 1234 567890№

При вказуванні нумерації і належності підрозділів, наприклад „1 мв 2 мр”, „З мр 2 мб”, висота цифр і літер у першому випадку повинна бути однакова для взводу і роти, а в

другому - для роти і батальйону. Вона визначається значенням військової одиниці, яка стоїть першою.

Вміння офіцерів правильно вести робочу карту має важливе значення для управління підрозділами. Карта офіцера, яка підготовлена до роботи з правильними і чітко нанесеними відомостями про бойову обстановку, дозволить офіцерам усіх ступенів своєчасно, повно і вірно оцінити обстановку, прийняти рішення, доповісти своє рішення старшому командирові, поставити підлеглим командирам бойові завдання та проінформувати командирів сусідніх підрозділів про обстановку, що склалася. Чим ліпше будуть засвоєні прийоми ведення робочої карти, тим менше часу командири будуть затрачати для вирішення завдань керування підлеглими підрозділами в бою.

Варіант оформлення робочої карти РОБОЧА КАРТА КОМАНДИРА 1-го МЕХАНІЗОВАНОГО ВЗВОДУ

РОЗПОЧАТА:

ЗАКІНЧЕНА:

Командир 1-го взводу лейтенант Таран

Додаток № 4.

РОБОТА КОМАНДИРА МЕХАНІЗОВАНОГО ВЗВОДУ ПО ОРГАНІЗАЦІЇ НАСТУПУ ІЗ ПОЛОЖЕННЯ БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО ЗІТКНЕННЯ З ПРОТИВНИКОМ