1 Екстрадиція — видача іноземній державі особи, яка порушила закони цієї держави.

Для початку ведення комерційної діяльності на цих островах потрібно одержати дозвіл. Спеціально створені на островах коміте­ти повинні впевнитися, що діяльність іноземних інвесторів буде від­повідати цілям економічної політики цих територій. При реєстрації перевага віддається великим і фінансово надійним корпораціям.

За своїм статусом і системою оподаткування тут, як і на острові Мен, корпорації поділені на резидентні і нерезиденті. Резиденті обкладаються пода тком у 20%. Компаніям-нерезидентам, які одер­жали статус компапій-винятків (ехешрі-сотрапу), надаються спеці­альні податкові пільги. Таким компаніям податковою адміністра­цією може бу ти встановлений податок у розмірі від 0 до 30%, але в переважній більшості випадків він призначається на рівні 1-2%.

Податковими пільгами користуються тут і резидентні ком­панії, які одержали статус компаній міжнародного бізнесу (Іпіегпаїіопаї Визіпезз Сошрапіез — ІВС). З доходів від своєї оф- шорної діяльності вони сплачують податок на прибуток за став­кою 2-5%. Вони можуть займатися фінансовими операціями, торгівлею й іноземним інвестуванням. Якщо доходи ІВС переви­щують 10 мли. ф. ст., вони обкладаються за зниженою ставкою 0,5%. Якщо ІВС займається діяльністю на території островів Джерсі і Гернсі, то доходи від такої діяльності обкладаються за підвищеною ставкою -— 30%.

Особливою популярністю Нормандські острови користують­ся в холдингових і страхових компаній. При цьому мінімальний статутний капітал досить високий — 100 тис. ф. ст., причому 20% потрібно внести в момент створення компанії. Ця умова ставить перешкоди для заснування па острові дрібних і середніх компаній.

Острови Джерсі і Гернсі мають договори про запобігання подвійного оподаткування один з одним, а також з Великобри­танією. Але для одержання податкових переваг, наданих подат­ковими угодами, корпорація повинна мати статус резидента Гернсі чи Джерсі, сплачувати 20-процентний податок і не повин­на бути компанією, звільненою від сплати податків (ехепгрі).

Ставки прибуткового податку з фізичних осіб тут у 2-3 рази нижчі, ніж у країнах континентальної Європи. Але разом з тим Гср- іісі і Джерсі дчя фізичних осіб «податковим раєм» не вважаються.

Ліхтенштейн

Це невелика держава (площа близько 160 тис. кв. км) розта­шована між Австрією і Швейцарією. Державний устрій — кон- с штуці йна монархія. Населення близько ЗО тисяч жителів, які го- норять німецькою мовою, з них 18713 іноземців (швейцарців). Ліхтенштейн має валютно-митний союз зі Швейцарією. Як місцева валюта використовується швейцарський франк. Валют­ний контроль у державі відсутній.

Таємниця банківських вкладів у Ліхтенштейні охороняється ще суворіше, ніж у Швейцарії. Закон про екстрадиції на осіб, підозрюваних у здійсненні податкових злочинів, не поши­рюється. Як і Швейцарія, Ліхтенштейн має репутацію країни з дуже високою економічною і політичною стабільністю.

Іноземні інвестори створюють звичайно в Ліхтенштейні хол­дингові і так звані доміціарні компанії. Для утворення тих та інших не існує яких-небудь обмежень.

Доміціарною компанією називають фірму, зареєстровану и Ліхтенштейні, яка володіє чи не володіє власним офісом і про- іюдить усі свої ділові операції за межами Ліхтенштейну. Це одна і форм організації базових компаній.

Холдинговою компанією в Ліхтенштейні вважають фірму, функція якої полягає в управлінні активами чи в адміністра­тивній діяльності як основного акціонера інших компаній.

У Ліхтенштейні переважають 4 основні організаційно-пра- нові форми підприємництва:

1. представництво (Апзіаіі);

2. акціонерна компанія (АкІіоп^езеІІзсЬаГі);

3. торгова компанія (Тгеиипіегпеїітеп);

4. фонд (5ііГіип§).

Представництво і траст виділяються тим, що обидва можуть бути засновані тільки одною установою, тобто майно трасту не підлягає розподілу', хоча устав дозволяє перераховувати доходи особам, зазначеним у статуті.

Акціонерні компанії — це звичайні компанії з обмеженою нідповідальністю. Фонд у Ліхтенштейні — неприбуткова ор- іанізація, яка володіє правом ведення комерційної діяльності з мн ою фінансування благодійних програм.

Як і в інших офшорних центрах, компанії-резиденти в Ліхтен- ііііейпі сплачують низькі податки на прибуток від 7,5 до 15% ц талежпості від відношення суми прибутку до величини власно-

і о капіталу підприємства.

Холдингові і доміціарні компанії звільнені від податку на прибуток, а податок з капіталу складає в них всього 0,1% (однак мінімальна сума податку — 1000 швейцарських франків). При розподілі дивідендів ці компанії зобов’язані сплатити пода­ток у розмірі 4° о від суми дивідендів.

Податок на благодійні фонди складає 0,1° о від величини влас­ного капіталу. Якщо власний капітал фонду перевищує величину

2. млн. швейцарських франків, податкова ставка опускається до

0,075%.

Рівень прибуткового оподаткування для фізичних осіб у Ліхтенштейні значно нижчий, ніж у більшості європейських країн — податки тут не перевищують 3,6-17,82%. Однак проце­дура придбання права на місце проживання в цьому «податково­му раї» дуже ускладнена, так що ця мета для більшості смертних практично недосяжна.

Як і майже всі «класичні» офшорні центри, Ліхтенштейн не має податкових угод з іншими країнами. Ліхтенштейн має дого­вір про запобігання подвійного оподаткування тільки з Авст­рією, але його умови не поширюються на офшорні компанії.

Гібралтар

Гібралтар знаходиться на самому південному краї Європи. Це скелястий півострів при вході з Атлантики в Середземне море на відстані 22 км від узбережжя Африки. Це британська колонія, асоційована з Європейським Союзом. Іспанія пред’являє права на Гібралтар, але політичне становище Гібралтару стабільне.

Гібралтар, як і Нормандські острови, вважають типовою європейською офшорною юрисдикцією. Усі зареєстровані тут іноземні «пільгові» компанії платять дуже низькі податей. Ці компанії зобов’язані відповідати стандартним офшорним вимо­гам —іх власниками не можуть бу ти місцеві резиденти, а самі компанії позбавлені права вести господарську діяльність на тери­торії півострова.

Створені на Гібралтарі компанії виконують наступні функції:

1. торгово-посередницькі операції;

2. холдингова діяльність у країнах ЄЕС;

3. судноволодіння;

4. володіння нерухомістю;

5. управління інвестиційними фондами в європейських країнах.

Іноземні компанії корис туються пільгами різного ступеня. Ре­зидентні компанії платять податок із прибутку за ставкою 35%.

{мільйоні (ехетрі) компанії можуть одержати звільнення від по­їш ків на 25-літній термін. Пільгові (циа1іґуп§) компанії зо­бов’язані платити податок на переведені з-за кордону доходи за сивкою від 2 до 8%. Фізичні особи платять прогресивний при­бутковий податок у 20% при доході 1500 ф. ст. і до 50% при до­ході понад 19500 ф. ст., а також податок на спадщину до 25%.

Територія, як і всі інші типові офшорні зони, не мас податко­вих угод з іншими країнами. Існує тільки одна угода про за­побігання подвійного оподаткування між Гібралтаром і Велико­британією, яка носить, однак, неофіційний характер.