1.2. Система пенсійного забезпечення – складова частина соціального захисту населення

Згідно зі ст. 1 Конституції України, Україна проголошена насамперед соціальною державою, а однією з головних функцій держави є забезпечення прав і свобод людини. У ринковій соціально-орієнтованій моделі економіки зростає роль соціальної функції держави . Уряд і держава несуть відповідальність за надання громадянам соціального захисту і забезпечення рівного доступу до задоволення основних потреб. Рівень бідності може розглядатися як суттєвий показник дієвості політики соціального захисту . Можна сказати, що ступінь цивілізованості держави визначається рівнем соціального захисту її громадян.

Підвищення обсягів видатків на соціальний захист населення за цих умов необхідне для забезпечення конституційних прав громадян. Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таке право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними .

Конституція України передбачає, що пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Тому пенсія являє собою провідний чинник соціальної політики. Пенсія – це основа матеріального життя ветеранів війни і праці, інвалідів. Повага до пенсіонерів має виражатися у конкретній відповідальності перед ними та підтверджуватися високою платіжною дисципліною.

Діяльність із соціального забезпечення і захисту громадян спрямована на створення механізму поступового запровадження нових елементів соціального забезпечення при дотриманні необхідної наступності деяких соціальних завоювань минулого соціального устрою.

На нинішньому етапі, що характеризується кризовими явищами в економіці, зберігається чинна система соціального забезпечення. Одночасно посилюється її адресність: уточнюються рівні забезпеченості, за яких людина одержує право на соціальну допомогу; удосконалюється форми матеріальної допомоги малозабезпеченим громадянам; реформується система соціального захисту, змінюється законодавство про соціальне страхування громадян; удосконалюється управління діяльності Фонду соціального страхування; започатковується приватне страхування на комерційній основі.

Отже під соціальним захистом розуміємо систему державного гарантування прав громадян України на матеріальне забезпечення їх у разі повної, часткової чи тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, у старості, та в інших випадках.

Слід зазначити, що для всіх видів соціального страхування застосовують єдині, відображені в основах законодавства України про соціальне страхування принципи:

• законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов’язкового державного соціального страхування;

• обов’язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян – суб’єктів підприємницької діяльності;

• надання права отримання виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо;

• обов’язковості фінансування страховими фондами витрат, пов’язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, в обсягах, передбачених законами з окремих видів загальнообов’язкового соціального страхування;

• солідарності та субсидування;

• забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших пільгових виплат і допомоги, які є основним джерелом доходу;

• цільового використання коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування як складова частина системи обов’язкового соціального страхування багато має тих самих принципів функціонування. Коло осіб, визначених пенсійним страхуванням, у цілому збігається з колом осіб системи соціального страхування. Базові поняття системи пенсійного страхування ґрунтуються на поняттях, визначених для всієї системи соціального страхування.

Найбільш поширений вид соціального забезпечення – пенсійне забезпечення, яке гарантує надання пенсій за віком, у зв’язку з інвалідністю, а також у зв’язку з втратою годувальника.

На даний момент часу Україна є країною, яка прагне до інтеграції в Євросоюз. Але цей намір вимагає, щоб наша соціально-економічна політика і реальні дії щодо її реалізації спрямовувались на досягнення європейських і загальнолюдських цінностей та здобутків. У свою чергу, під цим розуміється демократія, надійний захист населення, досягнення соціальної справедливості та подолання соціальних протиріч і конфліктів.

Поняття соціальної справедливості є достатньо складним і багатоплановим, пов’язаним з його суб’єктивно-персоніфікованим двостороннім характером. У тлумачному словнику української мови дано таке визначення: “справедливість – це правильне, об’єктивне, неупереджене ставлення до кого, чого-небудь; людські відносини, дії, вчинки, які відповідають морально-етичним і правовим нормам”. Справедливість – це морально-правова категорія, яка має відносний і динамічний характер, тобто суть і зміст її змінюється з розвитком суспільства. У зв’язку з цим так неоднозначно різними людьми сприймаються реформи в сфері оплати праці, пенсійного страхування.

В умовах становлення ринкових відносин, яке супроводжується структурною перебудовою і спадом виробництва, зростанням цін, інфляційними процесами, економічне становище непрацездатних погіршується, тому завдання їх соціального захисту – одне з першочергових.

Пенсійне забезпечення в Україні є державною системою, яке є основною складовою системи соціального захисту населення. Міністерство праці та соціальної політики України є головним (провідним) органом у центральних органів виконавчої влади із забезпечення державної політики в сфері пенсійного забезпечення. Управління фінансами пенсійного забезпечення здійснює Пенсійний Фонд України.

Пенсійна система охоплює всіх непрацездатних громадян похилого віку, інвалідів, осіб, які втратили годувальника, виплати яким проводяться у формі пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, компенсаційних виплат, додаткових пенсій. Кошти на реалізацію Державної пенсійної програми формуються за рахунок надходжень від:

- обов’язкових внесків підприємств, установ, організацій;

- обов’язкових внесків громадян;

- додаткових та спеціальних зборів (податків);

- коштів Державного бюджету;

- інших надходжень.

Поряд з цим формуються відповідні структури, які виконують функції додаткового добровільного матеріального забезпечення громадян похилого віку.