7. Внутрішні води Євразії.

Євразія – єдиний материк, річки якого належать до басейнів всіх чотирьох океанів. Разом з тим в Євразії знаходиться найбільші області внутрішнього стоку, на які припадає 30% площі континенту. Різкі кліматичні контрасти, нерівномірність випадання опадів, відмінності в рельєфі визначають нерівномірний розподіл внутрішніх вод по території материка. В Євразії є всі типи річок за характером живлення й режимом стоку. В різних частинах материка річки живляться дощовими й ґрунтовими, талими сніговими й льодовиковими водами.

В Північний Льодовитий океан впадають деякі короткі річки Скандинавського півострова й великі річки Азії – Об, Єнісей, Лена й багато інших. Всі вони живляться переважно талими сніговими водами й частково за рахунок літніх дощів. Зимою річки надовго замерзають.

В Атлантичний океан і його моря впадають річки Західної, Південної й частково Східної Європи. В верхній течії вони протікають у вузьких глибоких долинах, мають багато численні пороги й водоспади. Бурхливі водні потоки виносять масу твердого матеріалу (пісок, гальку), який відкладається при виході річок на рівнини, де течія різко уповільнюється. Режим річок залежить від особливостей кліматичних умов. На заході, в області морського клімату, річки не замерзають. Це річки Темза, Сена та інші. На заході річки ненадовго замерзають – Вісла, Одер, Ельба.

Рейн і Дунай – найзначніші річки басейну Атлантичного океану на території Європи. Рейн бере початок в Альпах і в верхній течії має вузьку, ступінчасту з крутими схилами долину, утворює багато порогів і водоспадів. Рейн має переважно льодовикове живлення й тому він найповноводніший літом, коли тануть льодовики й сніги в горах. При виході з Альп Рейн протікає через велике Боденське озеро. В середній і нижній течії Рейн є рівнинною річкою, яка живиться головним чином дощовими водами. При впаданні в Північне море Рейн утворює широку дельту. Щоб уникнути катастрофічних розливів русло Рейну огороджують насипами (дамбами). Замерзає Рейн лише в дуже суворі зими (приблизно раз на 10 років).

Дунай починається в горах Шварцвальда й тече в Чорне море. Це найбільша річка Західної Європи (довжина 2850 км, площа басейну 817 тис. км2). За особливостями морфології річкової долини й режиму живлення Дунай ділиться на три частини: верхня течія – від витоків до Відня, середня – від Відня до ущелини Залізні Ворота, нижнє – від Залізних Воріт до гирла, де думай утворює дельту з кількома рукавами. У верхній течії це гірська річка, повноводна під час танення снігів й льодовиків (на Баварському плато Дунай приймає ряд приток, які отримують живлення з Альп). В середній і нижній течії Дунай протікає по Середньодунайській і Нижньодунайській низовинам й являє собою типову рівнинну річку з добре вираженою долиною, широкою заплавою, з численними озерами-старицями. В середній течії Дунай приймає найбільші притоки (Драва, Сава, Тиса), в живленні яких основну роль відіграють талі снігові води. Біля Залізних Воріт русло Дунаю звужується, відділяючи Карпати від гір Стара-Планина. Тут побудований потужний гідротехнічний вузол. В нижній течії Дунай приймає ряд коротких приток (найбільша з них – Прут), які відносно маловодні й істотного впливу на основний режим річки не чинять.

Рейн і Дунай – дуже важливі транспортні магістралі, які пов’язують багато країн Західної Європи. Значення цих водних систем збільшилось після реконструкції судноплавного каналу Дунай-Майн. До Відня по Дунаю піднімаються навіть морські судна.

Річки басейну Тихого океану беруть початок, як правило, в високих горах. Значна частина течії таких великих річок, як Хуанхе, Янцзи, Меконг лежать в високогірних районах Тибету. У верхів’ях ці річки мають стрімку течію, глибоко врізаються в товщі гірських порід і виносять на рівнини величезну кількість матеріалів, які потім відкладаються на низовинах Східної й Південно-Східної Азії.

Ріка Хуанхе (в перекладі „жовта ріка”) перетинає Лесове плато. Лес – осадова суглиниста порода жовтого кольору, яка легко розмивається. В нижній течії річка протікає по рівнині, майже повністю складеної її наносами. В своїй історії Хуанхе не раз змінювала напрямок своєї течії. При впадінні в Жовте море Хуанхе утворює широку дельту, яка постійно збільшується. Для судноплавства річка непристосована через непостійність фарватеру.

Найбільша річка Євразії – Янцзи (довжина 5530 км, площа басейну 1,8 млн. км2). Річка бере початок в центральній частині Тибету біля льодовика Мангала й впадає в Східнокитайське море. У верхів’ях – це типова гірська річка із швидкою течією. Вона перетинає численні гірські хребти й утворює цілий каскад водоспадів й порожнистих ущелин, що сильно затрудняє судноплавство. Нижче порогів в горах Південно-Східного Китаю Янцзи вступає на територію Великої Китайської рівнини. Максимальний підйом рівня води в річці спостерігається влітку, що зв’язано з мусонною циркуляцією. За величиною середньорічного стоку Янцзи займає четверте місце в світі (після Амазонки, Конго й Гангу). Янцзи – головна судноплавна артерія Китаю.

До басейну Індійського океану належать системи річок Інду, Гангу – Брахмапутри, річки Тигр, Євфрат. Ці річки мають складний режим. У верхів'ях це гірські річки, а по Індо-Гангській і Месопотамській низовинах течуть спокійно. У верхів'ях річки отримують води від танення снігів й льоду, які формуються на Вірменському нагір’ї і в Гімалаях. Літом, в період мусонних дощів, на схилах Гімалаїв випадає дуже багато опадів. Рівень річок Індостану в цей період сильно збільшується. При впаданні в Бенгальську затоку Ганг і Брахмапутра (вони зливаються якраз перед впаданням) утворюють широку заболочену дельту, площею близько 80 тис. км2. При розливах тут стаються величезні повені.

Інша ситуація в нижній течії річки Інд. Він перетинає посушливі території, де втрачає багато води на випаровування й зрошення території.

Виняткову роль в житті й господарській діяльності населення Месопотамії відіграють річки Тигр і Євфрат, які зливаються в нижній течії в загальне русло Шатт-ель-Араб. Найбільший рівень води в цих ріках спостерігається навесні й початку літа.

Річки басейну внутрішнього стоку зазвичай невеликої довжини й відзначаються нерегулярністю режиму. Вони починаються високо в горах й мають снігове чи льодовикове живлення. На початку літа рівень води підвищується, але при збільшенні випаровування й витрати води на зрошення їх виснажує й вони міліють. Такі великі річки, як Тарім, Гільменд, Теджен і Мургаб, губляться в пісках, не доносячи своїх вод до морів чи океану.

Не схожа на ці річки найбільша ріка Європи – Волга, яка несе свої води в замкнений внутрішній басейн Каспійського моря. Режим Волги такий же, як у всіх річок помірно-континентального клімату: зимою вона замерзає, а весною під час танення снігів на ній бувають паводки.

Численні озера Євразії мають різноманітне походження. Поширені реліктові озера, які збереглись від більших водойм, які були тут в неогені й на початку антропогену. Перш за все, це Каспійське й Аральське моря-озера. Це залишки древнього морського басейну, який втратив сполучення з океаном.

Походження багатьох озерних улоговин пов’язано з тектонічними процесами в рифтових зонах – розломах земної кори: найглибше в світі озеро – Байкал, а також озера Мертве море й озера в глибоких тектонічних западинах (озера Скандинавії).

Озерами льодовикового походження на рівнинах найбільш багата північна частина Європи (озера Фінляндії); гірські озера льодовикового походження збереглися в Альпах, Гімалаях, Тибеті.

На Японських і Філіппінських островах поширені озера вулканічного походження.

В місцях поширення вапняків знаходяться карстові озера.

Багато озер формувалися внаслідок взаємодії кількох факторів. Наприклад озера Вірменського нагір’я мають тектонічно-вулканічне походження.

Господарська діяльність людини завдає значної шкоди водоймам, забруднює їх.

8. Грунтово-рослинний покрив і тваринний світ Євразії.

Тис ягідний у народі називають «червоним деревом», оскільки його древисина дійсно червона. Вона міцна, важка, не гниє. Меблі з червоного дерева можуть простояти століття. Тис росте дуже повільно. Найвищий світі тис росте в Аджарії. Його висота 32,5 м, вік — 4 000 років. Молоді паростки тису, кора, листя і насіння містять отруйні для людей і тварин речовини. Тис росте майже по всій Європі.

Сибірський кедр має цінну деревину, вона тверда, міцна і є однією і кращих у світі для виготовлення олівців. Росте довго — до 300 років і досягає 35 -метрової висоти. Кедрові горішки ціняться своїми смаковими якостями, із них можна виробляти муку, халву, молоко, олію. Люблять їх ведмеді, білки, бурундуки та інші мешканці тайги. Із кедрової хвої роблять настої проти цинги, з живиці виготовляють камфору. В шафах, виготовлених із кедра, ніколи не заводиться міль

Росичка — невеличка рослина, яка росте на болотах, має листя, вкрите дрібними ворсинками, які наповнені липкою рідиною. Тільки комаха торкнеться хоч до однієї ворсинки, як спрацьовує природна пастка. Жертва вгрузає в липкий слиз, а інші ворсинки хапають її і топлять у клейкій речовині. Мертва комаха потрапляє в середину листка, листок стулюється і відбувається ніби перетравлення комахи, тобто сік повністю розчиняє жертву, а рослина цим і живиться.

Чай з Китаю завезли в Європу 1517 року португальські моряки, але як напій він став використовуватися тільки у XVIII столітті. У перекладів з китайської чай означає «молодий листочок». Дикорослий чай — це вічнозелене дерево до 10 м висотою, товщина стовбура — понад 1,5 м, а культурний чай — це чагарник, в якого постійно зрізають верхівку молодих пагонів і листя. Чай називають «еліксиром життя», тому що в ньому є майже всі вітаміни. Вживання чаю корисне при багатьох захворюваннях.

Цукрова тростина — багаторічна рослина висотою до 6 м, яка росте на тропічних болотах. Серцевина стебла солодка, тож саме з неї отримують солодкий сік, який випаровують і виробляють з нього кристали цукру. Першими цукор стали виготовляти в Індії. Індійська назва цукру «саккара», від якого і походить слово «цукор».

Банани — це гігантські багаторічні трави, висотою до 15 м. Ростуть рослини дуже швидко: Велике суцвіття виглядає як величезна брунька на великому стеблі, яку утворює щільно стулене листя. Плід банана — ягода. У суплідді може бути до 300 плодів масою до 50 кг. Після дозрівання плодів надземна частина відмирає, а біля основи уявного стебла утворюються підземні пагони, які дають початок новій рослині.

Хлібне дерево росте у тропічних лісах Азії. Це невисокі дерева, які квітують великими суцвіттями. Плоди масою до 12 кг, на одному дереві дозріває 700-800 плодів. їх їдять сирими, вареними і печеними. Якщо стиглі плоди загорнути в листя і запекти в розжареній золі, то можна одержати паляниці із запахом чорного хліба. Молочний сік плодів використовують як клей, а з листя виготовляють капелюхи

ТВАРИНИ ЄВРАЗІЇ

Махаон — найбільший метелик у Європі. Розмах крил — до 10 см. Живляться метелики нектаром квітів, а їхні личинки-гусениці — дикорослими рослинами. З весни до осені з'являються два покоління комах. Махаони охороняються міжнародним законодавством.

Жовтопузик — найбільша ящірка Європи: довжина тіла складає близько 1 м. Живе в гористих місцях із заростями колючих чагарників. Живиться равликами, великими комахами, ящірками, дрібними зміями та гризунами. Кладку з яйцями обгортає своїм тілом і таким чином охороняє її.

Королівська кобра — найотруйніша і найдовша гадюка, яка живе у Південно-Східній Азії, довжина її тіла досягає 5,5 м. Зустрічається у долинах річок, заростях чагарників, ущелинах. Змія добре лазить по деревах, плаває, веде денний спосіб життя. Живиться зміями, яйцями, жабами, дрібними птахами. Отрута цієї кобри дуже небезпечна для людини. Коли змія готується до нападу, вона сильно роздуває шию, утворюючи великий капюшон, прикрашений візерунком. Кобра — шанована змія в індусів.

Беркути — це найбільші та найсильніші орли Європи, які живуть парами в гірських місцевостях. Харчуються пташками, зайцями, ховрахами, оленями, гірськими козлами та іншими тваринами. Гнізда діаметром до 2 метрів в'ють серед скель або на деревах, де надійно захищені від ворогів. Перебувають під охороною.

Беркут став гербовим символом багатьох держав.

Білий лелека — символ щастя та удачі. Часто ці птахи гніздяться поблизу людських осель: на дахах або сухих деревах. Живляться дрібними гризунами, кротами, жабами. Живуть парами. На зиму відлітають в Африку.

Сайгаки здобули статус рідкісних тварин. У давнину вони великими стадами кочували просторами Євразії і були майже повністю винищені.

Живуть у степах та пустелях. У сайгаків добре розвинуті ноги, можуть бігати зі швидкістю до 70 км/год. Дуже витривалі, за день можуть пробігти відстань без відпочинку до 100 км. У самців добре розвинуті роги, якими вони б'ються за самок. Ніс у сайгака нібито надутий, і це здуття має велике значення. Взимку, коли сайгак вдихає холодне повітря, воно прогрівається і фільтрується у носі, а потім потрапляє в легені. Роги самців, м'ясо та шкура використовуються в китайській медицині, через це сайгаків винищували у великій кількості. Нині ці тварини охороняються законом.

Глухар — великий птах, живе переважно у хвойних лісах. Живляться глухарі ягодами, молодими пагонами, насінням, кедровими горішками. Весною, у шлюбний період самці захоплюються співом так, що перестають чути і глухнуть. Глухарі — цінний вид дичини.

Лебідь-шипун здобув назву за голос, який нагадує шипіння. Це дуже красивий і величний птах, найбільший із усіх водоплавних птахів: довжиною 160 см, вагою до 15 кг, розмах крил досягає майже 2,5 м. Нищиться на озерах і водосховищах. Гніздо влаштовує на заломах торішнього очерету. Яйця висиджує самка, а самець оберігає її та пташенят. Ударом крила може вбити лисицю,, яка наблизиться до гнізда. На південь відлітають лише тоді, коли на воді з'явиться крига.

Ласиця — найменший хижак на Землі. Довжина звірка з хвостом — 17-30 см, вага до 100 г. Добре плаває. Полює вночі, може пробігати відстань до 3 км, вишукуючи дрібних гризунів, мишей, птахів, плазунів, навіть зайців. Стародавні греки утримували ласиць у своїх домівках замість котів, і ті добре виконували свої обов'язки — ловили мишей, знаходячи їх на землі і під землею. У ласиці немає ворогів, крім нічних хижих птахів, які нападають на її малят. Ласиці охороняються законодавством.

Тигр — найбільша кішка на Землі, хижак. Довжина тіла доходить 317 см, вага 270-320 кг, уссурійські тигри важать до 500 кг. Живуть там, де є висока трава, щоб непомітно підкрадатися до жертви. Вони мають смугасте хутро, завдяки якому маскуються у траві. Нападають на кабанів, оленів та інших тварин. Добре плавають. Зуби, пазурі, вуса тигра вважаються талісманами і використовуються в тибетській медицині. Занесені до Червоної книги.

Бурий ведмідь — могутня і велика тварина, вагою до 300-400 кг. Живе в лісах, живиться ягодами, фруктами, коренеплодами, корінням, молодими пагонами, тваринами, також любить поласувати медом диких бджіл. Зимують ведмеді у барлогах, які споруджують із моху та гілок хвойних дерев. У січні або лютому народжуються ведмежата, які живуть з самицею до двох років.

Орангутанг у перекладі з малайської означає «лісова людина». Має багато схожого з людиною. Зріст самця досягає 130 см, важить 100 кг. В орангутанга довгі руки, розмах яких досягає 2 метрів. У старих самців виростають борода, вуси і бакенбарди. Живуть на верховітті дерев, іноді спускаються на землю. Гнізда будують із гілок лише на ніч і кожного дня — нове. Живляться плодами, листям, дрібними птахами та їхніми яйцями. Народжують одне маля, яке важить 1,5 кг. Маля до 4 років живе з матір'ю, яка стежить за ним, годує молоком, навчає, як перестрибувати з дерева на дерево, та пояснює, чим можна живитися. Живуть на волі до 50 років. Охороняються законом.