42. Географічне положення, океани біля берегів Африки.

Африка – найжаркіший материк, який одночасно лежить в 4 півкулях – північній, південній, західній і східній. Крайні точки материка: крайня північна точка – мис Рас-Енґела сягає широти 37о20' пн.ш., крайня південна – мис Аґульяс (Голковий – 34о52' пд..ш), крайня західна точка – мис Альмаді (17о32' зх.д), крайня східна – мис Рас-Гафун (51о23' сх..д).

Африка – другий за розмірами (30,32 млн. км2) материк Землі. Своєрідність природи материка залежить в першу чергу від його географічного положення в обох півкулях. При цьому північна й південна крайні точки материка знаходяться приблизно на однаковій відстані від екватора. В результаті кліматичні пояси й природні зони в Африці повторюються двічі – майже „дзеркально” по обидві сторони екватора. Африка відзначається також малою порізаністю берегової лінії, загальним підняттям й переважанням вирівняного рівнинно-плоскогірного рельєфу. Все це грає роль у формуванні ландшафтно-кліматичних умов материка.

Континент з усіх боків омивається водами Атлантичного й Індійського океанів, а також Середземного й Червоного морів. Вони мають значний вплив на природу Африки. Так, в тропічних широтах західне – Атлантичне – узбережжя материка омивається холодними течіями, а на сході – теплими мусонними течіями Індійського океану. Як наслідок в першому випадку формується пустеля Наміб, а в другому вологе узбережжя.

В північній частині материк широкий й тісно пов’язаний з Євразією. На півночі й північному сході Африки характерні загальні риси природи, які нагадують Євразію: Атлаські гори – частина Альпійсько-Гімалайського поясу, однотипні ландшафтно-кліматичні умови характерні для всього Євро-Азіатсько-Африканського Середземномор’я і т.п.

В південній півкулі Африка звужується більше ніж вдвічі. Тут Африка віддалена від інших материків на значні відстані. Але Африка зберегла багато спільних рис в геологічній будові, рельєфі, складі рослинності з Південною Америкою, Австралією, Антарктидою (до її зледеніння) й навіть з Індією. Африка разом з переліченими материками в геологічному минулому входила до складу єдиного материка – Гондвана. Доказом цього є берегові лінії Південної Америки й Африки, які майже ідеально доповнюють одне іншого.

43. Тектонічна будова, рельєф і корисні копалини Африки.

Вся Африка – частина древнього материка Гондвани, яка сформувалась в докембрії (археї, протерозої). Сучасну основу – фундамент африканського материка – складає Африканська платформа. Вона складена в основному твердими кристалічними магматичними і метаморфічними породами. В зонах опускання (прогинах) платформа перекрита чохлом осадових відкладів, які займають 2/3 території материка. В зонах підняттів, на щитах й антиклізах, фундамент платформи виходить на поверхню. Найбільшими щитами й антеклізами архейсько-протерозойського фундаменту є масиви Ахаґґар, Леоно-Ліберійський, Нубійсько-Аравійський, Центрально-Африканський, Мадагаскарський та інші. Найзначніші виступи древнього фундаменту знаходяться вздовж східної окраїни материка (Ефіопське нагір’я й Східно-Африканське плоскогір’я). Тут проходить найбільша в світі система Східно-Африканських розломів – рифтів протяжністю 6500 км від нижньої течії річки Замбезі, через Східно-Африканське плоскогір’я й Ефіопське нагір’я до затоки Акаба в Червоному морі.

В межах Африканської платформи розрізняють Сахарську плиту (частина Сахаро-Аравійської плити) й Південно-Африканський щит. Межа між ними проходить від масиву Камерун до Червоного моря. Їх рельєф суттєво відрізняється. В північній частині материка, на Сахарській плиті чергуються глибокі западини – синеклізи (наприклад, Лівійсько-Єгипетська), високі ступінчаті рівнини й плато, зруйновані древні нагір’я (Ахаґґар і Тібесті). Північну частину материка називають Низькою Африкою, бо висота місцевості тут не перевищує 1000 м. А окремі впадини лежать значно нижче рівня моря: западина Ассаль в Ефіопії (-153 м – найнижча точка Африки) й впадина Каттару в Лівійській пустелі (-133 м)

Південно-Африканський щит на протязі всього після протерозойського часу відчував підняття. Тому його територія має переважні висоти більше 1000 м. Це вже Висока Африка, де чергуються нагір’я й плоскогір’я, горсти й грабени, високі лавові плато й вулканічні масиви. В межах Східно-Африканського плоскогір’я на исоту 5895 м піднімається вулканічний масив Кіліманджаро – найвища точка материка.

На крайньому північному заході й крайньому півдні материка до Африканської платформи наближаються складчаті зони: Атласька на півночі й Капська на півдні. Складкоутворюючі рухи в Капських горах завершились під час герцинського орогенезу, а в Атлаських горах – під час альпійського. Сьогодні вони являють собою низькі й середньовисотні складчато-брилові гори, розчленовані річковими долинами.

Загалом в рельєфі Африки виділяють Атлаські гори на крайньому північному заході материка, які підносяться на висоту 3000-4000 метрів (найвища точка – гора Тубкаль має висоту 4165 метрів). На північному сході Африки знаходяться рівнини, й запалина Каттара (133 метри нище рівня океану). Вся північна Африка являє собою рівину з кількома підняттями. Найбільшими підняттями є нагір’я Ахаґґар (максимальна висота – 2918 м – гора Тахат), нагір’я Тібесті (вершина – гора Емі-Кусі – 3415 м), плато Дар фур (гора Марра – 3088 м). Поблизу узбережжя Гвінейської затоки піднімається вулкан Камерун, висота якого 4070 метрів. Висока Африка являє собою сукупність плоскогір’їв. Найзначнішими тут є Ефіопське нагір’я (найвища точка – гора Рас-Дашен має висоту 4620 метрів) та Східносибірське плоскогір’я, на якому знаходиться найвища точка Африки – вулкан Кіліманджаро (5895 м). На північ від нього височіє гора Кенія (5199 м). На крайньому півдні материка знаходяться Капські та Драконові гори.

Загалом Африка – доволі високий материк, якщо враховувати середню висоту. Це пов’язано з великими площами плоскогір’їв на материку.

Африка – унікальний материк за запасами різноманітних корисних копалин. На його долю припадає: 97% запасів мінералів платинової групи, 95% - хромітів, 92% - алмазів, 81% - марганцевих руд, 68% - фосфоритів, 62% - золота, 40% - бокситів й багатьох інших мінеральних ресурсів. Якщо руди чорних, кольорових й рідкісних металів, а також алмази, уранові руди приурочені переважно до докембрійського фундаменту материка й добуваються в Центральній і Південній Африці, то в осадових породах на півночі материка й на узбережжі Гвінейської затоки розвідані значні запаси нафти й газу, а також фосфоритів, бокситів, марганцевих й залізних руд осадового походження.