46. Рослинність, грунти, тваринний світ Африки.

Для всієї Африки між тропіками характерний латеритний процес ґрунтоутворення. В екваторіальному кліматі під вологими вічнозеленими лісами розвинуті ґрунти червоно-жовті латеритні, для яких характерна хороша аерація і водопроникність. Лише в західній частині западини Конго, де стік рік дуже уповільнений, велику площу займають латеритні глейові і тропічні болотні ґрунти. З півночі і до півдня від зони червоно-жовтих ґрунтів лежать зони червоних ґрунтів, що розвиваються при сухому сезоні до 5 місяців під змішаними листопадно-вічнозеленими лісами і вологими саванами. На вододільних рівнинах у багатьох місцях ерозія оголює їх нижні горизонти, що насичені залозистими конкреціями й утворюють панцирні латеритні кори. При підвищенні сухості клімату під сухими саванами і напівпустелями з'являються червоно-бурі і червонясто-бурі ґрунти з карбонатними конкреціями. Найбільше вони розвинуті у Східній Африці у зв'язку з посушливістю її клімату.

В улоговинах Судану, Східної і Південної Африки значні площі займають чорні гідроморфні і тропічні болотні ґрунти. На півдні Східної Африки і в Південній Африці під рідколіссями знаходяться великі масиви червоно-коричневих ґрунтів, більш гумусованих, аніж ґрунти саван. Пустельний процес ґрунтоутворення протікає в субтропічних і тропічних пустелях. Ґрунти пустель примітивні, щебенисті або галечникові. Розвинуті стародавні сольові кори, що бронюють рельєф, і молоді, що утворюють солончаки. Ґрунти оазисів - солончакові і лучно-солончакові. На субтропічних окраїнах Африки у середземноморському кліматі ґрунти коричневі (у більш вологих районах) і сіро-коричневі (у більш сухих), збагачені карбонатами і гіпсом. У напівпустелях і пустелях - сіроземи. На південному і південно-східному узбережжі в мусонних субтропіках у коричневих ґрунтах з'являється червонуватий нижній горизонт.

В Африці використовується близько 1/5 придатних для оранки земель, площа яких може бути розширена при дотриманні правильної агротехніки, оскільки поширена примітивна вирубно-вогнева система землеробства, що призводить до швидкого виснаження родючості і до ерозії ґрунтів. Найбільш родючі чорні тропічні ґрунти, що дають гарні врожаї бавовнику і зернових, і ґрунти на вулканічних породах. Жовті, жовто-червоні ґрунти, що містять до 10% гумусу, і червоні ґрунти з 2-3% гумусу потребують регулярного внесення азотистих, калійних, фосфорнокислих добрив. Коричневі ґрунти містять 4-7% гумусу, але їх використання ускладнене переважним поширенням у горах і необхідністю зрошення при сухому літі.

Рослинний світ материка

Найпомітнішою особливістю розподілу рослинності в Африці є повторюваність її основних типів та формацій по обидва боки від екватора як результат послідовної та рівномірної зміни зволоження в північній та південній частинах материка. Флора нараховує понад 40 тисяч видів квіткових рослин, з яких близько 9000 ендемічні. Більша частина Африки між Сахарою та південною окраїною континенту має багато рослин, що поширені в Південній Америці (родина бромелієвих, олійна пальма, ріпсаліс з родини кактусових та Ін.) та Австралії (деякі протейні, деревовидні папороті та ін.). Сахара перешкоджає поширенню цієї флори на північ.

Північне узбережжя материка поблизу Атлаських гір - це головним чином жорстколисті вічнозелені мезо- і ксерофітні дерева та чагарники, які дуже схожі на рослинність Південної Європи. Для узбережжя та підніжжя гір (до 400 м) характерний маквіс - вторинні зарості ксерофітних вічнозелених жорстколистих чагарників і невисоких дерев (суничник, чист, рокитник, мирт, лаврове дерево, олеандр та ін.).

До висоти 1200 м ростуть ліси з вічнозеленого коркового дуба, який не витримує заморозків, з підліском з вічнозелених чагарників, а вище, до 2000 м - листопадні та мішані ліси з вічнозеленого кам'яного дуба з домішками кленів, каштанолистого дуба, алепської сосни, які поступово змінюються хвойними лісами з атласького кедру та тису, а також ялівцем. Вище ростуть низькі кедри, а також туя та ялівець з домішками смереки та осики. Верхня межа лісу досягає 3200 м. В багатьох районах ліси вирубані і на їх місці росте вторинна рослинність, в основному чагарники. На оброблених землях вирощують оливкове дерево, цитрусові, виноград, зернові та садові культури.

На крайньому півдні материка флора дуже ендемічна, реліктова. Тут є майже 700 родів та 6000 видів рослин, причому видовий склад рослинності південного сходу та південного заходу суттєво відрізняється. На атлантичному узбережжі багато вересових, протейних, дикої маслини, носорогового куща тощо. Багато квітів з родин амарилісових, ірисових, орхідних, різних видів пеларгонії, гіацинтів, тюльпанів та ін. Рослинний світ цієї території дуже нагадує південний захід Австралії.

На південному сході Африки, вздовж схилів Капських та Драко¬нових гір простягається зона субтропічних мішаних лісів з вічнозелених порід. Тут багато пальм, троторусів, подокарпусів, фікусів, склерокарій, трихілій тощо. Ці багаті на ліани та епіфіти ліси ростуть до висоти 600 м, в основному вони вирубані. В них багато цінних порід - залізне і жовте дерева, капський гостролист, деревовидні папороті. На галявинах ростуть високі трави, наприклад, стерліція. яка поширена в Австралії.

Межі основних типів рослинності склалися в другій половині четвертинного періоду, коли встановилися сучасні кліматичні умови. В алювіальні епохи тропічна флора проникала в субтропічні райони, а флора субтропіків - в тропічні широти. Рослини-мігранти в засушливих районах набувають нових властивостей і ознак - з рослин гідрофітів вони перетворювалися в ксерофіти (головним чином сукуленти). Найбільш яскраво така еволюція помітна на вельвічії -рослині берегової пустелі Наміб. А складна історія формування території обумовила те, що в Атлаських горах можна зустріти білу березу, яка проникла сюди в епоху зледенінь четвертинного періоду в Європі та кактусоподібні молочаї - представники суданської флори, реліктів третинного періоду. Майже 40% площі Африки займають савани, виникнення яких часто пов'язане з діяльністю людини (розорювання, випас худоби), тобто вони з'явилися на місці вирубаних лісів, які колись поширювалися аж до межі з тропічними пустелями. А в природних ландшафтах рослинність саван була лише на рівнинах - гаї чи окремі дерева з травостоєм злаків, галерейними густими лісами та рідколіссям в річкових долинах. Поблизу пустель рослинність ксерофітна - дернинні злаки та безлисті невисокі дерева з колючими чагарниками, де домінують акації. Це опустинена савана. Поступово з віддаленням від пустель трав'яний покрив стає густішим, з'являються невисокі, зі своєрідною плоскою кроною баобаби, хеглік, ардейб, багато різних видів акацій. Цікаво, що акації в саванах Африки в сухий період, коли листя інших дерев часто опадає, зеленіють, а в період дощів, навпаки, скидають листя. Це - типова савана.

З наближенням до екваторіального поясу з'являються високі злаки (слонова трава, бородач), галерейні ліси в долинах річок - це високотравна савана, яка особливо часто своїм походженням завдячує людині. Тут зустрічаються рідколісся, де рослини скидають листя в сухий сезон. Колись тут панували перемінно-вологі ліси, які оконтурювали вологі екваторіальні ліси (гілеї).Їх людина особливо активно вирубувала та випалювала, відвойовуючи собі ділянки під сільськогосподарські угіддя, які через деякий час припиняла обробляти, бо родючість падала і ґрунти швидко виснажувалися. На місці таких ділянок часто з'являлася савана, де серед суцільного моря злаків височать окремі гаї чи окремі дерева: баобаби, пальми дум, олійні та віялові пальми.

Особливістю тваринного світу Африки євиключне видове багатство ссавців, серед яких особливо багато копитних, бо переважають рівнинні простори. В неогені та на початку четвертинного періоду фауна Африки проникла в Євразію. В льодовикові епохи ця фауна вимерла в Європі, але досить довго зберігалася в Сахарі. Проте аридизація Сахари привела до міграції більшості тварин в інші регіони материка. Багато видів зникли зовсім. Цей період закінчився 3-5 тис. років тому.

В субтропічному поясі Північної Африки поширені шакали, алжирські лисиці, леопарди, а також невеликі ведмеді Кроутера. З гризунів - дикобрази, тушканчики, дикі кролі, а з комахоїдних - алжирські їжаки. В лісах Атласу зустрічаються олені, лані, кабани, безхвості макаки (маго), а також гривасті барани. Багата орнітофауна - кам'яні куріпки, чорноголові грифи, білоголові сипи, стерв'ятники, ягнятники. Численні ящірки, змії, різні комахи. Великої шкоди людям завдає сарана.

Краще зберігся тваринний світ субтропічного поясу Південної півкулі, де поширені слони, леви, леопарди, бегемоти, буйволи, різні антилопи, мавпи, ендемічні види птахів. Тут збереглися дуже рідкісні білі носороги. На берегах водойм багато пеліканів, фламінго, чапель, водяних козлів та африканських бородавочників. Багато змій, особливо пітонів. Поширені антилопи, в тому числі одна з найбільших - антилопа еланд та рідкісні сіро-коричнева ньяла, голуба куду та карликова антилопа.

В пустелях та напівпустелях Північної півкулі поширені численні гризуни (піщанки, тушканчики), декілька видів антилоп (мендес, бубал, аддакс, газель та ін.), хижаки - гієни, сахарські лисиці феньок, шакали. Характерні птахи - дрофи, журавлі красавки, жайворонки, а на берегах водойм - фламінго, пелікани, чаплі. Поширені також численні плазуни(гадюки, кобри, піщані удави), зустрічаються шилохвости та варани.

Взасушливихобластях ПівденноїАфрикитиповими тваринами є довгоніг, капський сліпак, землекоп та своєрідні видизайців,златокріт(з комахоїдних),трубкозуб.З копитнихтиповікафрський буйвол,деяківидиантилоп, Трубкозуб зокреманевеликіантилопи-стрибуни, а з хижаків - лисиця кама, земляний вовк.

Савани Африки мають найбагатшу фауну, бо мають значні кор¬мові ресурси. Особливо вражає кількість копитних та хижаків. Лише антилоп тут понад 40 видів: гну, канна, газелі тощо. Листям акацій живиться жираф. Відносно поширені слони та носороги, збереглися зебри, бегемоти. Багато хижаків - лев, гієна, леопард, гепард, каракал. Цікавими тваринами є копитні трубкозуби - вони схожі на мурахоїдів і живляться термітами та комахами. З гризунів поширені землекопи. В гаях багато мавп, особливо павіанів, бабуїнів, гелад, мандрилів. Орнітофауна нараховує понад 400 видів птахів - страуси, цесарки, грифи, турачі, марабу, птах-секретар, а на водоймах - чайка звичайна, чаплі, пелікани. Багато плазунів та рептилій - ящірки, хамелеони,