4. Географічне положення, океани біля берегів Євразії.

Євразія – найбільший материк Землі. Її площа разом з прилеглими островами складає близько 54 млн км2. При цьому 4/5 з них припадає на Азію, а решта – на Європу. Європа й Азія – дві частини світу, які традиційно виділяють в складі Євразії. Межу між ними проводять вздовж східного підніжжя Уральських гір, річці Емба, північному узбережжю Каспійського моря, Кумо-Маничській западині, північніше Кавказу, на Таманський півострів, по Чорному морю й протоках, що сполучають Чорне море з Середземним.

Крайні точки материка: північна – мис Челюскін (77о43' пн.ш.), крайня південна – мис Піай (1о16' пн.ш.), крайня західна – мис Рока (9о34' зх.д.), крайня східна – мис Дежньова (169о40' зх.д.).

Якщо врахувати прилягаючі острови з півночі й півдня, то територія Євразії приблизно 10о не досягає Північного полюсу і на 11о заходить в південну півкулю. З заходу на схід материк простягнувся на 16000 км. Завдяки таким величезним розмірам природні умови окремих частин Євразії відрізняються не тільки різноманітністю, але й контрастністю. Тут знаходяться земної кулі – гора Джомолунгма (8851 м) й найглибша западина суходолу – рівень Мертвого моря (-395 м); полюс холоду північної півкулі в Ойм’яконі і пекучі області Аравії й Месопотамії; Великі контрасти у випаданні опадів – на півдні Аравійського півострові (місто Аден) за рік випадає 44 мм, а біля підніжжя Гімалаїв (в районі Чарапунджі) – понад 12000 мм (найвологіше місце Землі). В Євразії проявляються всі типи клімату й ґрунтово-рослинні зони північні півкулі від арктичних пустель на півночі до вологих арктичних лісів на півдні.

Берегова лінія Євразії сильно порізана. Але цей фактор по-різному проявляється в акваторіях різних океанів, що її омивають. На заході Атлантичний океан далеко врізається в суходіл, утворюючи внутрішні моря й численні затоки. Окраїнні моря Тихого океану відділені від материка гігантськими острівними дугами. На півночі мілководні шельфові моря Північного Льодовитого океану й розділені архіпелагами островів. В Індійський океан далеко на південь висунуті півострови, а між ними – широкі затоки й моря.

Потужні течії в океанах, що омивають береги Євразії, впливають на природу материка. Північно-Атлантична течія – продовження Гольфстріму – з тропічних широт Атлантики несе теплі води, в результаті чого моря в західних і північно-західних берегів Європи не замерзають. З півдня вздовж берегів Азії в Тихому океані проходить тепла течія Куросіо. З півночі несе свої води холодна Курило-Камчатська течія. Гілки цих течій заходять в окраїнні моря й чинять різноманітний вплив на природні умови островів й узбереж.

Тихий океан

Географічне положення. Тихий океан за розмірами й особливостями природи – унікальний природний об’єкт нашої планети. Океан розташований у всіх півкулях Землі, між материками Євразією і Австралією на заході, Північною і Південною Америкою на сході й Антарктидою на півдні.

Тихий океан займає понад 1/3 поверхні планети і майже половину Світового океану. Він має овальні контури, витягнутий з північного-заходу на південний схід й найширший між тропіками. Берегова лінія відносно прямолінійна біля берегів Північної і Південної Америки і сильно розчленована біля берегів Євразії. До складу Тихого океану входить цілий ряд окраїнних морів Східної й Південно-Східної Азії. В океані велика кількість архіпелагів і окремих островів, які входять до складу Океанії.

Рельєф дна. Тихий океан найглибший. Рельєф його дна складний. Шельф займає відносно невелику площу. Біля берегів Північної і Південної Америки його площа не перевищує десятків кілометрів, а біля берегів Євразії шельф вимірюється сотнями кілометрів. В окраїнних частинах океану розташовані глибоководні жолоби, причому в Тихому океані знаходиться основна частина глибоководних жолобів всього Світового океану: 25 з 35 мають глибину понад 5 км; і всі жолоба, глибиною понад 10 км, – таких 4. Великі підняття дна, окремі гори й хребти розділяють ложе океану на котловини. На південному сході океану розташоване Східно-Тихоокеанське підняття, яке входить в глобальну систему серединно-океанічних хребтів.

З системою глибоководних жолобів й гірських споруд на материках і островах, що прилягають до океану, пов’язаний майже безперервний ланцюг діючих вулканів, які утворюють Тихоокеанське „вогняне кільце”. В цій зоні часто також відбуваються наземні й підводні землетруси, які викликають гігантські хвилі – цунамі.

Клімат. Тихий океан простягнувся від субарктичних до субантарктичних широт, тобто розташований майже у всіх кліматичних поясах Землі. Основна його частина знаходиться в екваторіальному, субекваторіальному і тропічних поясах обох півкуль. Температура повітря над акваторією цих широт цілий рік від +16оС до +24оС. Але на півночі океану вона опускається нижче 0оС. Біля узбережжя Антарктиди така температура тримається і в літні місяці.

Для циркуляції атмосфери над океаном характерні зональні ознаки: в помірних широтах переважають західні вітри, в тропічних широтах переважають пасати, в субекваторіальних широтах біля берегів Євразії яскраво виражені мусони. Над Тихим океаном часто утворюються сильні вітри штормової сили й тропічні циклони – тайфуни. Максимальна кількість опадів випадає в західних частинах екваторіального поясу (близько 3000 мм), мінімальна – в східних районах океану між екватором й південним тропіком (близько 100 мм).

Течії. Тихий океан доволі сильно витягнутий з заходу на схід і тому в ньому переважають широтні потоки вод. В океані утворюються два величезних кільця руху вод: північне і південне. Північне кільце включає Північну пасатну течію, течію Куросіо, Північно тихоокеанську течію й Каліфорнійську течію (вона єдина з перелічених холодна). Південне кільце складають Південна Пасатна, Східноавстралійська течії (теплі), течія Західних вітрів і Перуанська течія (холодні).

Властивості вод. В Тихому океані утворюються всі типи поверхневих водних мас, крім арктичних. Найтепліші води знаходяться в тропічних широтах. Середньорічна температура вод між тропіками складає +19оС, в екваторіальних широтах – від +25оС до +29оС, біля берегів Антарктиди – знижується до -1оС. Опади, що випадають над океаном, в цілому переважають над випаровуванням. Солоність поверхневих вод Тихого океану трохи нижча, ніж в Атлантичному, оскільки західна частина океану отримує багато прісних річних вод (Амур, Хуанхе, Янцзи, Меконг та інші). Льодові явища в північній частині океану і в субарктичному поясі носять сезонний характер. Біля узбережжя Антарктиди морські льоди тримаються цілий рік. Антарктичні айсберги з поверхневими течіями досягають 40о пд.ш.

Органічний світ. По біомасі й числу видів органічний світ Тихого океану багатший, ніж в інших океанах. Це пояснюється його тривалою геологічною історією, величезними розмірами, різноманіттям екологічних умов. Особливо багата органічний світ в екваторіально-тропічних широтах, в районах розвитку коралових рифів. В північній частині океану багато різноманітних видів лососевих риб.

Вилов риби в Тихому океані складає понад 45% світового. Головні райони промислу – це область взаємодії теплих і холодних вод; шельфові райони на заході океану і райони підйому глибинних вод біля берегів Північної, й особливо Південної, Америки.

Природні комплекси. В Тихому океані є всі природні пояси, крім арктичного.

Північний полярний (субарктичний) пояс займає невелику частину Берингового й Охотського морів. В цьому поясі відбувається інтенсивна циркуляція вод, тому вони багаті на рибу.

Північний помірний пояс займає широкі акваторії. Для нього характерна взаємодія теплих і холодних водних мас. Це сприяє розвиткові органічного світу. На заході поясу формується унікальний природний комплекс Японського моря, який відзначається великим видовим різноманіттям.

Північний субтропічний пояс в Тихому океані виражений не так чітко, як помірний. Західна частина поясу тепла, східна – відносно холодна. Води сині, прозорі, перемішуються слабо. Кількість планктону (дрібних риб) невелика.

Північний тропічний пояс формується під впливом потужної Північної пасатної течії. В цьому поясі багато окремих островів і архіпелагів. Продуктивність вод поясу невелика. Але біля підводних підвищень й островів з'являються скупчення рию та інших морських організмів.

В екваторіальному поясі спостерігається складна взаємодія вітрів і різних течій. Найбагатші органічним світом комплекси біля Зондських островів і Північно-Східних берегів Австралії, а також комплекси коралових рифів.

В південній півкулі в Тихому океані формуються аналогічні природні пояси, але вони дещо відрізняються властивостями повітряних мас і складом організмів.

Господарське використання. Тихий океан і його моря омивають узбережжя континентів, на яких розташовано понад 30 прибережних держав з загальною чисельністю населення 2,5 млрд. осіб. До основних видів природних багатств океану належать його біологічні ресурси. Тихий океан займає перше в світі місце за видобутком риби й морепродуктів.

На шельфі океану почався видобуток корисних копалин: родовища нафти й газу, руд олова й інших кольорових металів; з морської води отримують кухонну й калійну сіль, магній, бром. Через Тихий океан проходять шляхи міжнародного й регіонального судноплавства, на берегах океану розташована велика кількість портів.

Господарська діяльність людини призвела до сильного забруднення деяких акваторій Тихого океану. Особливо це проявилось біля берегів Японії й Північної Америки. Виснажились запаси китів та інших цінних видів риб. Деякі з них втратили своє промислове значення.

Таким чином природні ресурси Тихого океану надзвичайно багаті і різноманітні, але вони вимагають їх раціонального використання.

Антлантичний океан

Географічне положення. Атлантичний океан простягнувся з півночі на південь на 16000 км від субарктичних до антарктичних широт. Океан широкий в північній і південній частинах, звужується в екваторіальних широтах до 2900 км. На півночі сполучається з Північним Льодовитим океаном, а на півдні – з Тихим і Індійським океанами. Обмежений берегами Північної і Південної Америки – на заході, Європи й Африки – на сході й Антарктиди – на півдні.

Атлантичний – другий по величині серед океанів планети. Берегова лінія океану в північній півкулі сильно розчленована численними півостровами й затоками. Біля материків знаходиться багато островів, внутрішніх і окраїнних морів. До складу Атлантичного океану входять 16 морів, які займають 11% його площі.

Рельєф дна. Через весь океан проходить серединно-океанічний хребет: Північноатлантичний в північній півкулі й Південноатлантичний – в південній. Відносна висота хребта становить близько 2 км. Поперечні розломи розділяють його на окремі сегменти. В осьовій частині хребта розміщена гігантська рифтова долина шириною від 6 до 30 км і глибиною до 2 км. До рифту й розломів Атлантичного серединно-океанічного хребта приурочені як підводні вулкани, так і вулкани Ісландії й Азорських островів. По обидві сторони хребта лежать котловини з відносно рівним дном, розділені підвищеними підняттями. Площа шельфу в Атлантичному океані більша ніж в Тихому.

Мінеральні ресурси. Запаси нафти й газу розвідані на шельфі Північного моря, в Мексиканській Гвінейській і Біскайській затоці. Поклади фосфоритів відкриті біля узбережжя Північної Америки в тропічних широтах. Розсипні родовища олова поблизу Великобританії і Флориди, а також алмазів – біля берегів Південно-Західної Африки виявлені на шельфі в наносах древніх і сучасних річок. Залізні і марганцеві руди залягають в котловинах поблизу Флориди і Ньюфаундленда.

Клімат. Атлантичний океан розташований у всіх кліматичних поясах Землі. Основна частина акваторії океану – між 40о пн.ш. і 42о пд.ш. – знаходиться в субтропічних, тропічних, субекваторіальних і екваторіальних кліматичних поясах. Тут цілий рік високі додатні температури повітря. Найсуворіший клімат мають субантарктичні й антарктичні широти, в меншій мірі – приполярні широти північної півкулі.

Течії. В Атлантичному океані утворюються два кільця поверхневих течій. В Північній півкулі Північна Пасатна течія, Гольфстрім, Північноатлантична течія (всі теплі) й Канарська течія (холодна) утворюють рух води за годинниковою стрілкою. В південній півкулі Південна Пасатна, Бразильська течії (теплі), течія Західних вітрів і Бенґельська течія (холодні) утворюють рух водних мас проти годинникової стрілки.

Властивості вод. Зональність водних мас в океані ускладнена впливом суші й морських течій. Це проявляється перш за все в розподілі температур поверхневих вод. В багатьох районах океану ізотерми біля берегів різко відхиляються від широтного напрямку.

Північна частина океану тепліша за південну, різниця в температурах сягає 6оС. Середня температура поверхневих вод – 16,5оС. Солоність вод в Атлантичному океані дуже висока. Це пов’язано з тим, що через вузькість океану значна частина випаруваних вод спочатку потрапляє на материки й повертається в океан вже з вмістом солі.

В Атлантичний океан і його моря впадає багато великих річок: Амазонка, Конго, Міссісіпі, Ніл, Дунай, Ла-Плата та інші. Вони виносять в океан величезні маси прісних вод, різних матеріалів і забруднюючих речовин. В опріснених затоках і морях субполярних і помірних широт зимою біля західних берегів океану утворюється лід. Численні айсберги і плавуча морська крига перешкоджають судноплавству у високих широтах Атлантичного океану.

Органічний світ. Атлантичний океан має багатий органічний світ – він найпродуктивніший в розрахунку на одиницю площі. Але в багатьох районах біологічні ресурси океану виснажені.

Природні комплекси. В Атлантичному океані виділяють всі природні пояси, крім північного полярного. Води північного субполярного поясу багаті живими організмами. Помірний пояс характеризується інтенсивною взаємодією холодних і теплих вод, його води – найпродуктивніші райони Атлантики. Широкі простори теплих вод двох субтропічних, двох тропічних і екваторіального поясів менш продуктивні, ніж води північного помірного поясу.

В північному субтропічному поясі виділяється особливий комплекс Саргасового моря. Для нього характерна підвищена солоність вод (до 37,5 проміле) і низька біопродуктивність. В прозорій воді, чистого синього кольору ростуть бурі водорості – саргаси.

В помірному поясі південної півкулі, як і в північній, природні комплекси багаті життям в районах, де змішуються води з різною температурою. В субантарктичному й антарктичному поясах характерно проявлення сезонних і постійних льодових явищ, що відбивається на складі фауни.

Господарське використання. В Атлантичному океані представлені всі види господарської діяльності людини на морських акваторіях. Серед них найбільше значення має морський транспорт, потім – підводний добуток нафти й газу, і лише потім – використання біологічних ресурсів.

На берегах Атлантики розміщено понад 70 приморських країн з населенням понад 1,6 млрд. осіб. Через океан проходить багато транс океанічних маршрутів з великими об’ємами вантажних й пасажирських перевезень. На берегах океану та його морів знаходяться найбільші за вантажообігом порти світу (наприклад, Роттердам).

Розвідано багато мінеральних ресурсів океану, особливо активно розробляються нафтогазові родовища на шельфі Північного і Карибського морів, в Біскайській затоці.

Біологічні ресурси океану давно й інтенсивно використовуються. Але у зв’язку з виснаженням біологічних ресурсів вилов промислових риб зменшується.

Інтенсивна господарська діяльність людини на акваторії Атлантичного океану і його морів викликає помітне погіршення навколишнього середовища – як в океані (забруднення води, повітря, виснаження біологічних ресурсів), так і на узбережжях. Зокрема погіршуються рекреаційні ресурси на берегах океану. З метою зменшення забруднення океану розробляються угоди про раціональне використання ресурсів океану.

Індійський океан

Географічне положення. Індійський океан розташований в східній півкулі між Африкою – на заході, Євразією – на півночі, Зондськими островами й Австралією на сході, Антарктидою – на півдні. Індійський океан на південному заході сполучається з Атлантичним, а на південному сході – з Тихим. Берегова лінія розчленована слабо. В океані 11 морів, є великі затоки, островів порівняно мало. Найбільші з них зосереджені поблизу узбереж материка.

Рельєф дна Індійського океану складний і різноманітний. Серед підняттів на дні океану виділяється система серединно-океанічних хребтів, що розходяться на північний захід і південний схід. Для хребтів характерні рифти й поперечні розломи, сейсмічність і підводний вулканізм. Між хребтами лежать глибоководні котловини. Шельф в основному має невелику ширину. Але він значний біля берегів Азії.

Мінеральні ресурси. В Перській затоці, біля узбережжя Західної Індії й біля берегів Австралії є значні родовища нафти й газу. На дні багатьох котловин розвідані великі запаси залізних і марганцевих руд. У відкладах осадових порід на шельфі містяться олов’яні руди, фосфорити, золото.

Клімат. Основна частина Індійського океану лежить в екваторіальному, субекваторіальному і тропічному поясах, лише південна частина охоплює високі широти, аж до субантарктичних. Головна особливість клімату океану – сезонні вітри мусони в його північній частині, яка піддалася значному впливові суші. Тому в північній частині океану два сезони року – тепла, сонячна зима й жарке, хмарне, дощове, штормове літо На південь від 10о пн. ш. переважає південно-східний пасат. Південніше, в помірних широтах, дме сильний і стійкий західний вітер. Кількість опадів значне в екваторіальному поясі – до 3000 мм на рік. Дуже мало опадів біля Аравії, в Червоному морі й Перській затоці.

Течії. В північній частині океану на утворення течій впливає зміна мусонів, яка перелаштовує систему течій за порами року: літня мусонна – з заходу на схід, зимове – зі сходу на захід. В південній частині океану найважливішими є Південна Пасатна течія й течія Західних вітрів.

Властивості вод. Середня температура поверхневих вод +17оС. Північна частина океану добре прогрівається й тому найтепліша. Влітку температура води в Перській затоці піднімається до +34оС. В південній півкулі температура вод поступово знижується з просуванням на південь. Солоність поверхневих вод висока, особливо в Червоному морі (до 42 проміле).

Органічний світ багатий і різноманітний. В північній частині океану живуть сардинела, анчоус, скумбрія, тунець, акули. Особливо багатий органічний світ шельфу й коралових рифів. Зарості водоростей знаходяться поблизу Австралії, Південної Америки, островів. Великі промислові скупчення ракоподібних. Загалом біологічні ресурси Індійського океану ще слабо вивчені й використовуються недостатньо.

Природні комплекси. Північна частина океану лежить в тропічному поясі. Під впливом оточуючого суходолу й мусонної циркуляції в цьому поясі формуються кілька комплексів, які різняться властивостями водних мас.

В екваторіальному поясі температура поверхневих вод за порами року майже не змінюється. Цей комплекс має підвищену біопродуктивність.

Зональні комплекси південної півкулі загалом відповідають аналогічним зонам Тихого й Атлантичного океанів.

Господарське використання. Біологічні ресурси Індійського океану використовуються жителями узбереж дуже давно, хоча біологічна продуктивність океану загалом невисока й наростає дише на шельфі й материковому схилі.

Хімічні ресурси вод океану поки що використовуються слабо. У великих масштабах ведеться опріснення солоних вод в країнах Близького Сходу, де спостерігається гострий дефіцит прісної води.

Серед мінеральних ресурсів виділяються нафта і газ. За їх запасами й добутку Індійський океан займає перше місце в Світовому океані.

Через Індійський океан проходять важливі транспортні шляхи. Перська затока – головний нафтоекспортний район світу. Тому в цьому районі проводиться систематичне спостереження за станом водного середовища й охорона його від нафтового забруднення.

Північний Льодовитий океан

Географічне положення. Океан знаходиться в центрі Арктики, майже з усіх сторін оточений сушею. Північний Льодовитий океан – найменший з океанів Землі.

Межі океану проходять від Скандинавського півострова (62о пн. ш.), до Шотландських і Фарерських островів, по Датській і Девісовій, а також по Беринговій протоках, через які сполучається з Атлантичним й Тихим океанами.

Берегова лінія сильно розчленована. В океані 11 морів, на частку яких припадає половина всієї акваторії океану. Найбільше море – Норвезьке, найменше – Біле. Багато острівних архіпелагів і одиноких островів.

Рельєф дна. Біля половини площі дна океану займає шельф. Дуже широка смуга шельфу біля берегів Євразії, де вона вимірюється сотнями кілометрів. Ложе океану складається з кількох котловин, розділених підводними хребтами. Головний елемент рельєфу дна – хребет Гаккеля, який є продовженням Північноатлантичного хребта. Виділяють також підняття Ломоносова, Менделєєва, Чукотське підняття.

Мінеральні ресурси. В океані знаходяться родовища важких металів (олова), крім того, на шельфі океану виявлено понад 50 родовищ нафти й газу, деякі з яких вже розробляються.

Клімат. Особливості клімату визначаються полярним положенням океану. Над його акваторією формується й цілий рік переважають арктичні повітряні маси. Середня температура повітря зимою знижується до -40оС, літом вона близька до 0оС. Опадів над океаном випадає від 100 до 200 мм на рік.

Течії. З півночі Атлантичного в Північний Льодовитий океан входить потужний потік теплих вод – вітки Північноатлантичної течії. З Чукотського й Східносибірського морів води в океані рухаються в зворотному напрямку – зі сходу на захід. Так утворюються Трансарктичні течії, які виносять полярні води й льоди в Атлантику.

Властивості вод. Збереження існуючого гідрологічного режиму й життя океану можливе лише при умові водообміну і теплообміну з сусідніми океанами. Запаси тепла в водних масах океану постійно підтримуються завдяки притоку теплих вод з Атлантичного океану. Крім того, великий річковий стік з території Євразії й Північної Америки (Об, Єнісей, Лена, Маккензі та інші) підвищує температуру й знижує солоність вод. Температура поверхневих вод більшу частину року низька, близька до температури замерзання води при даній солоності. Тільки в субарктичних широтах влітку вона підвищується до +5..+8оС.

Цілорічне існування льоду – характерна особливість природи океану. Переважає багаторічний лід – пак, товщина якого 2-4 м. Щорічно за зиму льодів утворюється більше, ніж тане літом. Надлишок льоду виноситься в основному в Атлантичний океан.

Органічний світ. Основу біомаси в океані становлять діатомові водорості. Вони живуть як у воді, так і на льодах. В приатлантичному секторі океану і в прибережних водах біля гирл річок розвивається зоопланктон і фітопланктон. На території океану водяться промислові риби (тріска, навага, палтус). З ссавців живуть тюлені, моржі, білі ведмеді.

Природні комплекси. Основна частина акваторії океану розташовані в межах арктичного поясу. Але моря океану лежать в північному субполярному поясі, а Норвезьке море належить до помірного поясу.

Арктичний пояс – це найглибоководніша й найсуворіша за кліматичними умовами частина океану. Межа цього поясу співпадає приблизно з межею шельфу. Цілий рік більша частина акваторії покрита дрейфуючим льодом. Характерні нагромадження льоду – тороси, висотою до 10-12 м, які виникають під дією течій, вітрів і припливів. Тільки на окраїнах поясу живуть тюлені, моржі й білі ведмеді.

Субарктичний пояс включає окраїнні й внутрішні моря, які прилягають до суші. Природа їх менш сувора. Літом води біля берегів вільні від льоду, сильно опріснені річковими водами. В акваторіях, куди проникають теплі води, багато планктону й риби; на скалах островів і узбереж селяться птахи.

Господарське використання. Північний Льодовитий океан має велике значення для прилеглих країн.

Біологічні ресурси океану невеликі. Але в Приатлантичному секторі океану біологічна продуктивність зростає. Тут ведеться промисловий вилов риби.

Мінеральні ресурси Північного Льодовитого океану найбільші на шельфі, де ведеться експлуатація родовищ нафти й газу, відкриті родовища важких металів. Суворі природні умови стримують розвиток й освоєння вже відкритих родовищ корисних копалин.