34. Географічне положення, океани біля берегів Південної Америки.

Південна Америка – найвологіший материк Землі, який розташований переважно в екваторіальних і тропічних широтах Західної півкулі. За формою він нагадує гігантський трикутник з основою в північній частині й приекваторіальних широтах й вершиною на півдні – в помірних широтах. Найбільшої ширини (5000 км) материк досягає на 5о пд.ш.

Південна Америка майже ізольована від інших материків. З заходу її омивають води Тихого океану, зі сходу й півночі – Атлантичного. На півдні протока Дрейка (яка є найширшою в світі) відділяє Південну Америку від Антарктиди. На півночі материк омивається водами Карибського моря. Лише вузький Панамський перешийок сполучає Південну Америку з Північною. На початку ХХ століття через Панамський перешийок був проритий Панамський канал, по якому найчастіше умовно проводять межу між Північною й Південною Америкою.

Крайні точки материка: північна – мис Ґалллінас (12о55' пн.ш.), південна – мис Фроуерд (53o54' пд.ш.), західна – мис Паріньяс (81o20' зх.д.), східна – мис Кабу-Бранку (34o36' зх.д.).Площа Південної Америки з островами складає 17,8 млн. км2. За площею вона посідає четверте місце серед материків Землі. До Південної Америки належать Фолклендські (Мальвінські) острови, які лежать на шельфі Атлантичного океану, а також острова Тринідад і Тобаго. В Тихому океані до Південної Америки наближені Галапагоські острови й прибережний архіпелаг Чонос з великим островом Чілое. Вузька й довга Магелланова протока відділяє від материка архіпелаг Вогняна Земля.

Берегова лінія Південної Америки порізана слабо. Лише південно-західні узбережжя в районі архіпелагу Чонос має багато дрібних островів, проток й вузьких заток-фіордів з крутими скелястими берегами. На східному, Атлантичному, узбережжі характерні затоки в гирлах річок. Так, затока Ла-Плата – розширене гирло річки Парана, яке заповнене морськими водами. На півночі глибоко вдається в материк затока-лагуна Маракайбо, сполучені з однойменним озером, яке є найбільшим в Південній Америці (14343 км2).

35. Тектонічна будова, рельєф і корисні копалини Південної Америки.

За характером геологічної будови й особливостями сучасного рельєфу Південна Америка поділена на дві частини: на сході – древня докембрійська Південно-Американська платформа; на заході – складчастий пояс Анд.

При піднятим ділянкам платформ – щитам – в рельєфі відповідають Бразильське й Гвіанське нагір’я. Їх підняття супроводжувалось утворенням окремих плато й гірських хребтів з крутими, майже вертикальними схилами. Найбільш при піднятою й розчленованою виявилась східна частина Бразильського нагір’я, де виникли глибові гори – сьєри. Найвища точка Бразильського нагір’я – масив Бандейра (2890 м). Найвища точка Гвіанського нагір’я – гора Рорайма (2810 м).

Прогинам Південно-Американської платформи відповідають гігантські низинні рівнини – Амазонська, Оринокська, Ла-Платська, Гран-Чако. Амазонія займає величезну заболочену низовину від Анд до Атлантичного океану площею понад 5 млн. км2.

Антський Захід являє собою одну з найвищих гірських систем земної кулі. З висотою вона вступає лише Тібетсько-Гімалайській гірській країні. 20 вершин Анд піднімаються на висоту понад 6000 метрів. Найвища з них – гора Аконкаґуа (6960 м) знаходиться в Чілійсько-Аргентинських Андах. Анди (продовження Кордельєрів в Південній Америці) – найдовша гірська система планети (близько 9000 км). Формування Анд розпочалось ще в палеозої, в герцинську складчастість. Але основне горотворення в Андах пов’язано з альпійською складчастістю. В зв’язку з цим в Андах спостерігаються сильний вулканізм (вулкани Чімборасо, Котопахі, Уаскаран та інші) й землетруси (найбільшої руйнації завдали землетруси 1960 року – в Чілі, 1970 року – в Перу).

Вздовж західного узбережжя Південної Америки майже на 5000 км тягнеться Перуанський жолоб, до якого приурочені епіцентри основних землетрусів. Вони викликають гігантські морські хвилі – цунамі. Середня висота рельєфу Південної Америки складає 580 метрів.

Надра Південної Америки багаті на корисні копалини. Їх поширення в межах материка тісно пов’язані з геологічною будовою. Найбагатші запаси залізних руд приурочені до древніх щитів платформи – центр і окраїни Бразильського нагір’я й північ Гвіанського нагір’я. На нагір’ях також виявлені значні поклади марганцевих руд і бокситів. До прогинів платформ, міжгірних і передгірних впадин приурочені родовища нафти, природного газу, кам’яного вугілля.

Пустеля Атакама надзвичайно багата на поклади селітри.

Гірські ланцюги Анд мають величезні запаси руд рідкісних і кольорових металів, дорогоцінних каменів. В Андах надзвичайно великі запаси міді (за це Анди ще називають „мідними горами”) й олова. Крім того в Андах добувають цинк, свинець, вольфрам, срібло, платину й золото.