28. Клімат Північної Америки.

Основні особливості клімату Північної Америки визначаються значною протяжністю материка з півночі на південь, впливом оточуючих океанів, особливостями рельєфу. Від широтного положення території залежать розподіл річних сум сонячної радіації.

Кліматичний вплив океанів виражається перш за все в різнохарактерних течіях біля побережжя материка. Холодні Лабрадорська й Каліфорнійська течії знижують температуру повітря й кількість опадів на північному сході й південному заході материка. Теплі Аляскінська течія й течія Гольфстрім цілий рік сприяють підвищенню температури й великій кількості опадів на північному заході й південному сході материка.

Меридіональне чи близьке дот нього простягання основних гірських систем (Кордильєри, Аппалачі) обмежують вплив океанів порівняно вузькою смугою прибережних просторів. В той же час відсутність гірських систем широтного простягання створює сприятливі умови для проникнення холодних арктичних повітряних мас далеко на південь, а тропічні повітряні маси літом заходять іноді в північні широти помірного поясу. Такий контраст повітряних мас спричиняє виникнення на Центральних рівнинах Північної Америки потужних вихрів – торнадо.

Середні січневі температури нижче 0оС характерні на північ від 40о пн.ш. Найнижчі зимові температури відмічені на північний захід від Гудзонової затока, де часті морози -50оС й нижче. На плоскогір’ї Юкон спостерігається температура -64оС, а на льодовиковому щиті Гренландії – до -70оС. Характерні високі контрасти температур між північчю й півднем материка, особливо зимою.

Середні липневі температури на півночі Канади складають +5..+10оС, на узбережжі Мексиканської затоки – +22..+24оС. Найвищі температури літом спостерігаються на плато в Південних Кордильєрах (+57оС – в Долині Смерті на плато Великий Басейн, яка є найвищою температурою в західній півкулі).

Розподіл опадів на материку залежить від переважаючих повітряних мас. Крайній північний захід материка перебуває під впливом Алеутського мінімуму. Тут випадає 1500-2000 мм опадів на рік. А біля підніжжя гори Олімпес опади досягають максимуму для Північної Америки – 5000-6000 мм на рік. Східні окраїни материка знаходяться під впливом повітряних мас Атлантичного океану. Тут кількість опадів закономірно змінюється зі сходу на захід: на Приатлантичній низовині випадає 1200-1400 мм на рік, в Аппалачах – 1000-1100 мм, на Центральних рівнинах – 700-900 мм, на Великих рівнинах – 300-400 мм. Найменша кількість опадів (100-200 мм на рік) спостерігається в міжгірних котловинах Великого Басейну й на півночі Мексиканського нагір’я. Цьому сприяють повітряні маси східної периферії Гавайського максимуму, які проходять над холодною Каліфорнійською течією.

В Північній Америці представлені всі кліматичні пояси, крім екваторіального.

Арктичний пояс включає внутрішні райони Гренландії й північну частину островів Канадського Арктичного архіпелагу. Тут переважає довга полярна ніч й сувора зима, яка змінюється коротким літом з температурами найтеплішого місяця не вище +5оС. В східній частині поясу випадає 300-400 мм опадів й зосереджені значні масиви сучасного зледеніння. В західній частині поясу дуже сухо, випадає лише 50-100 мм на рік й поширена багаторічна („вічна”) мерзлота.

Субарктичний пояс займає південні, прибережні райони Гренландії, південні острови Канадського Арктичного архіпелагу, а також північні райони материка. Зимові температури низькі – від -25 до -30оС. Середні температури липня – від +5 до +10оС. Опади зменшуються зі сходу на захід від 600 до 300 мм.

У помірному поясі лежить значна частина Північної Америки. В його складі виділяють три кліматичні області. Область морського помірного клімату займає узбережжя Тихого океану й західні схили Кордильєр. Тут переважають західні вітри, які приносять з Тихого океану в середньому 2000-3000 мм опадів на рік. Середня температура січня від 0оС на півночі до +4оС на півдні; липня – відповідно від +12 до +16оС.

Область континентального помірного клімату займає центральні райони помірного поясу. Тут тепле літо – від +18оС на півночі до +24оС на півдні; зима доволі холодна – від -20оС на півночі до -6оС на півдні. Опадів випадає від 400-500 мм в західній частині до 800 мм на сході. В цій області характерні часті зміни погоди, часто виникають атмосферні фронти, які супроводжується зимою сніговими бурями, а літом – зливами.

Атлантичний мусонний помірний клімат з прохолодним літом й відносно холодною зимою знаходиться на заході поясу. Кількість опадів збільшується до 1000-1500 мм на рік. Сніжна й холодна зима (від -15оС на півночі до -2оС на півдні) змінюється нежарким й вологим літом (відповідно від +16оС до +20оС).

Субтропічний пояс займає південні штати США, від Каліфорнії і Нью-Мексико на заході до Алабами на сході. Літом в цьому поясі переважають тропічні, зимою – помірні повітряні маси. В цьому поясі можна виділити три області. Область субтропічного середземноморського клімату займає західні райони поясу (штат Каліфорнія). Тут тепла (від +6оС до +8оС) й волога зима (400-450 мм) змінюється сухим й нежарким для цих широт літом (близько +20оС) через вплив холодної Каліфорнійської течії.

В центральній частині поясу (плато Великий Басейн й прилягаючі зі сходу райони Великих рівнин) переважає субтропічний континентальний клімат. Тут дуже жарке літо, прохолодна зима й майже цілий рік безхмарно й сухо. Середні температури січня сягають +9оС, середні липневі – +32оС, опадів – близько 200 мм на рік.

Область рівномірно вологого субтропічного клімату займає При мексиканську й Приатлантичну низовини, а також північні райони півострова Флорида. Зима тут тепла (близько +10оС), літом жарко й волого. В цю область цілий рік приносяться опади з Атлантичного океану, а літом – ще й з Мексиканської затоки.

Тропічний пояс займає південь Флориди, Мексиканське нагір’я й півострів Каліфорнія. В цьому поясі цілий рік жарко – середньорічна температура вище +20оС. За умовами зволоження в межах поясу виділяють дві кліматичні області. Область тропічного пустельного клімату представлена на Мексиканському нагір’ї й на півострові Каліфорнія.

Область тропічного вологого клімату охоплює узбережжя Мексиканської затоки в Межах Мексики, Антильські острови й південь Флориди. Тут цілий рік середні температури повітря в межах +20..+25оС, багато опадів, особливо на навітряних схилах гір.

В субекваторіальному поясі лежить найвужча частина Північної Америки в межах материкової Центральної Америки. Тут середня річна температура повітря вища за +25оС й багато опадів (1500-2000 мм на рік).