73.Тарифна сітка: сутність та варіанти побудови.

Тарифна сітка – шкала кваліфікаційних розрядів і тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких установлюється безпосередня залежність розміру зар.плати від складності робіт і рівня кваліфікації. Гол.фактором диф-ї є складність робіт. Тарифний розряд є показником міри складності праці, котру виконує працівник та рівня його квал-ї. Тар.коефіцієнт показує у скільки разів тар.ставки 2 та ін. розрядів більші за ставку першого. Тар.ставка – виражений у грош.формі абсолютний вимір оплати праці за од.роб. часу. Основними харак-ми тар.сітки є: 1 кількість розрядів; 2 діапазон тарифних коефіцієнтів; 3. Хар-ер зміни тар.коефіцієнтів. Варіантами побудови є тар.сітки з прогресивним та регресивним типом зростання тар.коефіцієнтів. прогресивний – доцільно коли дефіцит висококваліфікованих робітників, регресивний – дефіцит низько кваліфікованих.

74.Середній тарифний коефіцієнт, середній тарифний розряд, середня тарифна ставка: сутність, порядок розрахунку, сфера використання.

Для визначення середнього рівня кваліфікації групи робітників, середнього

рівня складності робіт, їх відповідності, тарифної ставки робітників першого

розряду та інших планових показників розраховуються середні тарифні показ-

ники. До них належать:

середні тарифні коефіцієнти робітників і робіт;

середні годинні тарифні ставки для оплати праці робітників окремих про-

фесійних груп;

середні розряди робіт і робітників.

Висхідними показниками є середні тарифні коефіцієнти. Середні тарифні

коефіцієнти розраховуються лише за умов тарифікації певної групи робітників і

робіт за однією тарифною сіткою.

Середній тарифний коефіцієнт K1 групи робітників визначається за фор-

Мулою: K1= ∑( Kn* Чn)\∑ Чn

де Kn — тарифний коефіцієнт n-го розряду;

Чn — чисельність робітників n-го розряду;

n — порядковий номер розряду;

m — кількість тарифних розрядів.

Середня годинна тарифна ставка визначається множенням тарифної ставки

першого розряду T1 на середній тарифний коефіцієнт за формулою Тсер Т1 K1.

Дані про середню годинну ставку використовуються для планування фонду

оплати праці.

Середні тарифні розряди робітників і робіт визначаються за формулами:

P= P м+(К-Км)/(Кб-Км)

Рм— тарифні розряди,

Км— менший і більший тарифні коефіцієнти,

У разі коли середній тарифний розряд більший за середній розряд ро-

бітників, це свідчить про дефіцит висококваліфікованих робітників,Дані розрахунки використовуються для розроблення програм підготовки, перепідготовки і підвищення ква-

ліфікації робітників.

Якщо середній тарифний розряд робітників більший за середній розряд ро-

біт, то це свідчить про дефіцит робітників низької кваліфікації, їхню високу

плинність, що призводить до збільшення фонду заробітної плати.

75.Схеми посадових окладів. Чинники диференціації міжкваліфікаційних співвідношень у посадових окладах.

Схема посадових окладів – нормативний документ, який використовується для диференціації осн.зар плати працюючих залежно від їхньої посади. Міжкваліф.співвідношення є аналогічними до тарифних коефіцієнтів, що показують у скільки разів даний оклад перевищує мінімальну тар.ставку. Чинники диференціації міжкваліфікаційних співвідношень: 1 обсяг і складність завдань; 2 кваліфікація; 3 рівень відповідальності; 4 умови праці; 5 масштаби і складність вир-ва. Складність завдань залежить: -від категорії до якої належ.посада; -рівня управління для керівних посад; -кваліфікаційної категорії. Проектування схеми посадових окладів передбачає такі види робіт: 1 розташування посад в ієрархічному порядку за групами (керівники, кер-ки вир-ва, проф.-ли та фахівці, тех..службовці) 2 ранжирування посад у кожній групі; 3 установлення міжкваліфікаційних співвідношень.