12. Валютний спот-ринок

Спот-ринок – ринок негайної поставки валюти. Основними учасниками цього ринку виступають комерційні банки, які проводять операції з різними партнерами. Правила спот-ринку не зафіксовані спеціальними міжнародними конвенціями чи законодавчими актами, але всі учасники цього ринку безперечно дотримуються їх.

Як основні характеристики спот-ринку наведемо такі:

1) поставка валюти за контрактом на другий робочий банківський день без нарахування відсоткової ставки на суму контракту;

2) здійснення угоди в основному на базі комп’ютерної торгівлі з підтвердженням електронними повідомленнями (авізо) протягом наступного робочого дня;

3) основним інструментом спот-ринку є електронний переказ по каналах системи СВІФТ (SWIFT – Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications). Співтовариство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомуніка-цій (СВІФТ) забезпечує всіх його учасників доступом до цілодобової високошвидкісної мережі передачі банківської інформації у стандартній формі з високим рівнем контролю та захисту від несанкціонованого доступу. Центри комунікацій розташовані в Брюсселі (Бельгія), Амстердамі (Голландія) та Кульпепері (штат Вірджинія, США);

4) здійснення торгівлі валютою на спот-ринку на базі встановлення обмінних курсів валюти – котируванні. Зазвичай, проводяться прямі та зворотні котирування курсів основної світової валюти для міжбанківських операцій на спот-ринку на суму понад один мільйон доларів США. Пряме котирування – це встановлення валютного курсу національної валюти за одну одиницю іноземної валюти (американського долара). Зворотне (непряме) котирування – це встановлення валютного курсу іноземної валюти (американського долара) за одну одиницю національної;

5) котирування валюти у дві ціни – ціну купівлі та ціну продажу валюти. Ціна купівлі валюти завжди менша за ціну продажу валюти. Різниця між ціною купівлі та ціною продажу валюти називається продажно-купівельним, або банківською маржею. Маржа повинна покривати операційні витрати банка та забезпечувати йому нормальний прибуток під час проведення операцій з валютою. Розмір маржі може коливатися, але іноді національні банки країн встановлюють нормативи коливань банківської маржі.

У міжнародній практиці, як правило, валюту котирують до четвертого знака після коми, який називається одним базовим пунктом (у разі прямого котирування) або (у разі зворотного котирування). Винятком із правила є, наприклад, японська ієна, яка котирується до другого знака після коми. 100 базових пункти утворюють так звану велику фігуру. “Велика фігура” рідко змінюється під час купівлі-продажу валюти. Як правило, упродовж робочого дня змінюються базові пункти котирування.

Дата валютування за контрактом – це день фактичного надходження коштів на рахунки сторін, зазначених в угоді. Стандартна дата валютування при спот-операціях – другий робочий день після дати укладання угоди. Цей період дозволяє оформити проведення операції документально та фактично здійснити розрахунки, навіть якщо банки знаходяться в різних часових поясах. Датою валютування не може бути вихідний або святковий день. У більшості країн вихідними вважаються субота та неділя. Виняток становлять арабські країни, де вихідні дні – п’ятниця та неділя, а субота – робочий день. Святковими днями вважають офіційно визначені дні в даній країні.

Під час торгівлі валютою в оператора валютного ринку формується валютна позиція, тобто співвідношення вимог та зобов’язань щодо однієї й тієї самої валюти. Валютна позиція може бути закритою (якщо вимоги дорівнюють зобов’язанням) та відкритою (вимоги не дорівнюють зобов’язанням). Відкрита валютна позиція може бути довгою та короткою. Довга позиція виникає в оператора валютного ринку в разі, якщо його вимоги перевищують його зобов’язання щодо однієї й тієї самої валюти. Коротка позиція виникає, коли зобов’язання перевищують вимоги. Наявність відкритої валютної позиції – хоч довгої, хоч короткої – означає, що оператор валютного ринку має валютний ризик.