44. Трансляційний валютний ризик.

Трансляційний валютний ризик виникає внаслідок змін бухгалтерських прибутків та власного капіталу компанії через коливання обмінних курсів.

Якщо компанія має активи та зобов’язання деноміновані в іноземній валюті та з моменту здійснення первісних бухгалтерських записів і до моменту складання звітності змінюються валютні курси, то це може призвести до трансляційних збитків або доходів.

Природа перерахункового валютного ризику ускладнюється додатково тим, що в різних країнах існують різні бухгалтерські та рахункові стандарти, що застосовуються для перерахунку фінансових документів з однієї валюти в іншу.

FAS – 52 (Financial Accounting Standards) – трансляційний стандарт, відповідно до якого фірми мають застосовувати метод поточного валютного курсу.

Базова хеджингова стратегія для зменшення трансляційного ризику зводиться до збільшення суми активів, деномінованих у валютах, обмінний курс яких відносно національної валюти прогнозується до підвищення, а також до зменшення суми активів у валютах, обмінний курс яких прогнозується до зниження. І, навпаки, фірма повинна зменшувати зобов’язання в сильних валютах та збільшувати зобов’язання в слабких валютах.

Відповідно до цієї базової хеджингової стратегії в розпорядженні фірми є такі методи для управління валютним трансляційним ризиком:

• корекція потоків валютних фондів (зміна величини та валюти запланованих грошових потоків фірми: запозичення в слабких валютах; інвестування в активи, деноміновані в сильних валютах; встановлення цін на експортну продукцію в сильних, а на імпортну – у слабких валютах);

• укладання форвардних контрактів;

• неттинг ризику (компенсування відкритої позиції в одній валюті шляхом відкриття протилежної позиції в тій самій іноземній валюті);

• Leads-and-lags – прискорення або затримка розрахунків між філіями.

45. Хеджування валютних ризиків

Розрізнюють декілька видів валютних ризиків:

• операційний (контрактний);

• перерахунковий (бухгалтерський, трансляційний);

• економічний.

Відповідно до цього, хеджування валютних ризиків також розрізнюєтся.

Найбільш розповсюдженим та простим методом хеджування короткострокового валютного операційного ризику є укладання форвардних або ф’ючерсних контрактів.

Хеджування на ринку короткострокового капіталу дозволяє здійснити необхідний обмін валют за поточним валютним курсом.

Хеджування на опціонному ринку дозволяє не мати збитків при несприятливій зміні вартості валют, водночас не заважаючи одержати додаткових прибутків у разі сприятливої її зміни.

„Перехресне хеджування” застосовують для хеджування угод з валютами, вартість яких взаємопов’язана із вартістю іншої валюти, у якій деноміновані рахунки до одержання або до оплати.

Паралельні позики. Транснаціональні компанії (ТНК) можуть взаємно зменшити довгострокові операційні валютні ризики шляхом укладання між собою договорів про паралельні або компенсаційні позики. При паралельних позиках компанії можуть зазнати ризик невиконання зобов’язань за угодою.

Валютні свопи – це угоди між двома компаніями про обмін обумовленою кількістю валюти зараз та про зворотній її обмін у визначений день у майбутньому. Механізм реалізації валютного свопа схожий на механізм паралельних позик, за виключенням того, що сторони не реєструють ці кошти як фінансові активи та пасиви у своїх балансових звітах, а також такі угоди не призводять до великих кредитних ризиків.

Кредитні свопи передбачають відкриття депозиту в одній валюті та одержання кредиту в іншій. Депозит повертається після погашення кредиту. Кредитний своп нейтралізує операційний ризик на інвестовані кошти, але прибутки за угодою підпадають під цей тип ризику значною мірою.

Базова хеджингова стратегія для зменшення трансляційного ризику зводиться до збільшення суми активів, деномінованих у валютах, обмінний курс яких відносно національної валюти прогнозується до підвищення, а також до зменшення суми активів у валютах, обмінний курс яких прогнозується до зниження. І, навпаки, фірма повинна зменшувати зобов’язання в сильних валютах та збільшувати зобов’язання в слабких валютах.

Відповідно до цієї базової хеджингової стратегії в розпорядженні фірми є такі методи для управління валютним трансляційним ризиком:

• корекція потоків валютних фондів (зміна величини та валюти запланованих грошових потоків фірми: запозичення в слабких валютах; інвестування в активи, деноміновані в сильних валютах; встановлення цін на експортну продукцію в сильних, а на імпортну – у слабких валютах);

• укладання форвардних контрактів;

• неттинг ризику (компенсування відкритої позиції в одній валюті шляхом відкриття протилежної позиції в тій самій іноземній валюті);

• Leads-and-lags – прискорення або затримка розрахунків між філіями.

Вибір стратегії хеджування економічного валютного ризику не є ні точним, ні однозначно ефективним.

Стратегія вирівнювання грошових потоків, що надходять до компанії та виходять з неї в одній і тій самій валюті, при зміні вартості цієї валюти.

Стратегія глобальної диверсифікації передбачає розширення ринків, на яких діє компанія, та розвиток виробничих потужностей, що розташовуються по всьому світу.

Стратегії фінансування допомагають компанії понизити економічний валютний ризик вирівнюванням своїх активів та пасивів стосовно валют, що використовуються, а також термінів закінчення своїх зобов’язань та зобов’язань партнерів по бізнесу.