3. Система «золотого стандарту»

Золоти́й станда́рт — грошова система, яка ґрунтується на золоті. Держава гарантує забезпечення золотом випущених в обіг грошей і встановлює тверду й незмінну відповідність національної грошової одиниці певній (чітко визначеній) кількості золота. Золотий стандарт переважав у фінансових системах європейських країн у другій половині 19 та на початку 20 століття. Втім, слід відмітити, що лише Британська імперія дійсно володіла запасом золота, достатнім для забезпечення усієї грошової маси своєї валюти (фунта стерлінгів), в інших європейських країн валюта насправді була забезпечена золотом лише частково, хоч ця частка зазвичай була досить значною — понад половину.

Історія

Більш ранні грошові системи базувалися на бронзі, а пізніше на сріблі (Срібний стандарт). Чистий срібний стандарт існував в Центральній Європі у VIII-XIV століттях. Зі збільшенням обсягу торговельних операцій в якості засобу платежу все частіше стали застосовувати золото. Починаючи з XV століття встановився біметалізм з фіксованим обміном срібла на золото. Через поступові зміни вартості металів, обмінний курс доводилося переглядати. Однак відмовитися від біметалізму заважала необхідність мати срібну дрібну розмінну монету. Усунути цю перешкоду вдалося лише в XIX столітті з переходом на паперові гроші та монети з недорогоцінних металів.

Основні причини вибору саме золота як стандартної грошової одиниці:

-відносна висока вартість

-довговічність, незмінність при зберіганні

-подільність і об'єднанність

-можливість ідентифікації за кольором, вагою, мірою ковкості, акустичними властивостями.

Це сприяло тому, що вже в античних державах саме золото використовувалось в якості грошей. Поступово від безпосереднього використання золота стали відмовлятися. Основні причини:

неможливість швидкої додаткової емісії відповідно до потреб грошового обігу. При зростанні товарообігу для його обслуговування зростає потреба у грошовій масі.

-транспортування золота, особливо великої кількості, є технічно важкою і дорогою (золото має велику питому вагу і потрібно забезпечити належну охорону)

-втрата золотих монет призводила до порушення балансу грошового обігу і для його відновлення потрібна нова аналогічна кількість золота

-виготовлення монет із сплавів золота, природний знос монет приводили до порушення коефіцієнтів обміну

Поява паперових грошей вирішувало саме ці завдання. Золото зберігалося в одному місці і суворо охоронялося. Паперові гроші були, по суті, сертифікатом, який надавав його власнику право вимоги. Розраховуючись один з одним паперовими грошима, люди передавали право власності на певну кількість золота без передачі самого золота. Це було набагато зручніше і безпечніше. Згодом паперові гроші стали також використовуватися урядами для того, щоб контролювати фінансову діяльність на своїй території.

Скасування прив'язки валюти до золота дозволила відносно довільну грошову емісію. При надлишку грошей в економіці починається ріст цін (інфляція). Приміром, тройська унція золота за кілька десятків років піднялася в ціні від 40 до 1000 доларів.

Золотий паритет (лат. paritas — рівність, рівноцінність)

1) зафіксоване законом країни ваговий вміст чистого золота в національній грошовій одиниці. При золотому зверненні і необмеженому розміні паперових грошей на золото ціна золота в національних грошових одиницях відповідала ваговому золотому вмісту цієї одиниці..

2) співвідношення двох грошових одиниць, обчислене на основі їх золотого вмісту, зафіксованого законом. У цьому значенні З. п. зазвичай замінює термін «паритетний курс», який показує кількість грошових одиниць ін. країни, що мають такий же ваговий вміст чистого золота, яке згідно із законом має грошова одиниця даної країни.