32. Сучасні тенденції розвитку світової валютної системи.

У сучасних світових валютних відносинах можна спостерігати спадковий зв’язок Ямайської валютної системи з Бреттон-Вудською. Хоча офіційно був проголошений стандарт СДР замість стандарту американського долара і рівність усіх валют світу, але фактично долар продовжує залишатися домінуючою валютою у світовій валютній системі. Так, близько 90 % усіх валютних операцій на світових валютних ринках здійснюється або з доларом, або через долар. І хоча існує тенденція до валютного плюралізму, але поки що відсутня реальна конкуренція американському долару. Протягом останніх десятиліть було декілька спроб створити альтернативу американському долару на світових валютних ринках, але реально зараз лише одна валюта здатна конкурувати з доларом – це єдина європейська валюта – євро, що була введена у 12 країнах Європи в безготівковий обіг з 1 січня 1999 р., а в готівковий обіг з 1 січня 2002 р.

Також можна говорити про тенденцію до переходу від стандарту СДР до стандарту на основі провідних валют світу. Зараз у світі виокремлюються три провідні фінансові центри – Лондон, Нью-Йорк та Токіо, валюти яких можуть становити основу світової валютної системи. У міжнародних валютних відносинах також посилюються позиції Європейського Валютного Союзу та його валюти євро і валюти “останньої інстанції” швейцарського франка, який неодноразово доводив свою стабільність та надійність у періоди світових валютних криз та катаклізмів.

Хоча золото втратило більшість функцій грошей, його значення для світової валютної системи не можна недооцінювати. Золоті запаси залишаються фондом світових грошей і найбільш надійними резервними активами порівняно із сучасними функціональними формами світових грошей – національними валютами, , міжнародними штучними валютами. Цей факт ще раз був доведений ситуацією на світових фінансових ринках, що склалася після терактів у США 11 вересня 2001 p., коли ціна на золото швидко зросла через великий попит на нього.

Обговорюючи сучасну світову валютну систему, також варто приділити увагу проблемам функціонування СДР. Практика використання СДР не відповідає меті, з якою створили цю валюту, вона не стала ні еталоном вартості, ні головним резервним та платіжним засобом. СДР в основному використовують в операціях МВФ як коефіцієнт перерахунку національних валют, крім того, квоти, кредити, доходи та витрати виражаються в цій штучній валюті. Поза межами МВФ СДР використовують на світовому ринку позичкового капіталу – деякі рахунки, облігації, синдиковані кредити деноміновані у СДР. Офіційно СДР можуть використовуватися банками, підприємствами, приватними особами. Тому розвивається ринок приватних СДР (здебільшого у формі банківських депозитів), обсяг якого приблизно становить 10 мільярдів.

Крім того, існують певні проблеми з функціонуванням режиму плаваючих валютних курсів, який не забезпечує стабільності світової валютної системи. Більшість країн віддають перевагу режиму регульованого плавання валютного курсу, підтримуючи його різними методами валютної політики.

Великі світові валютні кризи та негаразди призвели до виникнення різноманітних пропозицій реформування системи. Усі вони подібні через те, що в них висловлене бажання обмежити валютні коливання між основними валютами, а відрізняються методами досягнення такого обмеження. Три найбільш популярні пропозиції щодо досягнення стабільності у світовій валютній системі запропонували Джон Вільямсон, Рональд МакКіннон та Джеймс Тобін.