34.Факторинг у зовнішньоекономічній діяльності

Факторинг – комісійно – посередницька діяльність, пов’язана з поступкою банку клієнтом – постачальником неоплачених платіжних вимог за поставлені товари, виконані роботи, послуги і, відповідно, права одержання платежу за ними, тобто інкасування Дт заборгованості клієнта.

Джерело коштів для факторингу – власні кошти банку, залучені та позичкові.

Для укладання договору про фактор. обслуговування необхідно надати таку інфо:

1. Чи виробляє фірма продукцію, що користується попитом.

2. Які темпи зростання виробництва та чи стабільні їх перспективи.

3. Наслідки кваліфікованого управління персоналом фірми.

4. Чи налагоджений внутр. контроль.

5. Наскільки твердо визначені умови торгівлі з контрагентами.

Види факторингу :

1. за видами здійснюваних операцій – конверсійний (універсальна система фін обслуговування клієнтів, що включає БО, розрахунки з постачальниками і покупцями, страхове кредитування, представництво і т.д. За клієнтом зберігається тільки виробнича функція.), конфіденційний (обмежується виконанням тільки деяких операцій: поступка права на одержання грошей, оплата боргів і т.п.).

2. за ступенем інформованості дебітора – закритий (дебітору не повідомляють про наявність факторингового договору), відкритий (дебітор сповіщений, що в угоді бере участь факторинговий відділ).

Вартість факторингових послуг складається з комісії (встановлюється у % від суми рахунка – фактури на рівні 1,5-2,5%) та %, стягнутих при достроковій оплаті поданих документів (% ставка за кредит, як правило, на 1-2% вища ставок грошового ринку).

35.Форфейтинг у зовнішньоекономічній діяльності

Форфейтинг (одноразова операція)

Форфейтування – купівля зобов’язань (векселів), погашення яких припадає на будь-який час у майбутньому і які виникають у процесі постачання товарів та послуг без обернення на будь-якого попереднього боржника.

Аваль у міжнародній практиці – безвідзивна та безумовна гарантія про оплату на визначену дату, що видається гарантом так, якби він сам був боржником.

Бюргшафт – оголошення зобов’язання, прив’язаного до визначеного контракту.

36. Використання акредитивної форми розрахунків

Акредитив – угода, за якою банк зобов’язаний відповідно до вимоги клієнта оплатити документ третій особі, відкривши на її користь акредитив.

Механизм аккредитива:

1. імпортер подає заявку в банк на відкриття акредитива

2. банк імп-ра напр. акредитив лист банкові експ-ра, доручаючи йому передати акред. експ-ру

3. після одержання акред., експ-р відвантажує тов. та подає док-ти у свій банк, що в свою чергу пересилає їх банку імпортера

4. після перевірки правильності оформлення док-в, банк, що відкрив акредитив, проводить оплату, переводячі гроші та видає док-ти імп-ру, який одержав товар

5. виручка, що надійшла, зарах. на рах-к експортера

37. Використання інкасової форми розрахунків

Інкасо – це банк. оп., завдяки котрій банк за дорученням клієнта одержує платіж від імп-ра за відвантаж. на його адресу тов. та надані послуги, зараховує ці кошти на рах. експ-ра.

Механізм інкасо:

експ-р після відвантажання това. доручає своєму банкові одержати від імп. певну суму валюти на умовах, указаних в інкасов. дорученні, що містить повні та точні інструкції

Форми інкас. доручення:

1. документи, видані платнику проти платежу

2. …, проти акцепту