Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
otvety_MChP.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
803 Кб
Скачать
☆
  1. Стурктура колізійної норми.

Колізійна норма - це норма, яка визначає, право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин, ускладненого іноземним елементом.

Змістом колізійної норми є відсилання до компетентного законодавства, визначення умов і меж його застосування до певних правовідносин.

У МПП утвердилася позиція, відповідно до якої кожна колізійна норма складається з двох частин: обсягу і прив'язки. У першій частині норми (в обсязі) вказується правовідношення, яке потребує законодавчого врегулювання (наприклад, здатність до укладення цивільно-правових угод; визначення права власності на річ; відносини наступності). У другій частині норми (в прив'язці; колізійному принципі; формулі прикріплення) міститься відсилання до законодавства держави, яка повинна врегулювати певне правовідношення (за законод-м держави, де створено під-ство чи орг-ія; за законом країни, де знаходиться майно; за законом останнього пост. місця проживання спадкодавця , ін.).

  1. Конфлікт кваліфікації в мпп

Кваліфікація є елементом тлумачення (встановлення змісту колізійної норми) і полягає в юридичній оцінці колізійної норми. Науково-практичне зіставлення найпростішого елемента з більш складним і є кваліфікація, метою якої є встановлення системи, порядку серед величезної кількості юридичних понять, норм.

Перед судом чи ін.. органом, який повинен вирішити спір з «іноземним елементом», виникає проблема тлумачення юридичної норми, кваліфікації цієї норми чи фактичних обставин справи, вирішення "конфлікту кваліфікацій». Питання тлумачення та кваліфікації стосується як колізійних, так і матеріально-правових норм, на підставі яких має бути вирішений спір про право. Мова йде про сутність приватного права конкретної держави, міжнародних угод, звичаїв.

Проблема кваліфікації виникла у XIX ст. в період найбільшої нерівномірності економічного розвитку держав. Саме тоді римське право, як єдиний для Європейського континенту і частково для Англії джерело юридичних понять, почало втрачати своє значення. У перших кодифікаціях кінця XIX - початку XX ст. юридичні терміни мають різне значення. Не виділяючись протягом століть, питання предмета кваліфікації вперше знайшов відображення в кінці XIX ст. в працях німецького законодавця Кана і французького - Барт. Обидва вчених прийшли до висновку, що колізійні норми різних правових систем, навіть у випадку їх формулювання однаковою термінологією, криють у собі «приховані колізії», що породжує «конфлікт кваліфікацій", тобто неузгодженість принципів національного права.

Розрізняють декілька основних способів кваліфікації: за законом суду; по системі права тієї держави, до якого відсилає колізійна норма; за принципом автономної кваліфікації. Теорія кваліфікації за законом суду означає, що суд, застосовуючи колізійну норму, кваліфікує її поняття відповідно до змісту, наявного в цивільному законодавстві правової системи місцезнаходження суду. Зазначена теорія виникла в період буржуазних революцій в Європі, коли суди прагнули застосувати норми власної правової системи. В даний час, як в доктрині, так і в судовій практиці більшості країн Західної Європи питання кваліфікації вирішується за законом суду: суди повинні самостійно встановлювати зміст іноземного закону в разі його застосування.Такий спосіб кваліфікації часто унеможливлює застосування іноземного права.

Теорія «автономної кваліфікації» була запропонована в 30-х рр.. XX ст. німецьким юристом Е. Рабелем і незалежно від нього англійським законодавцем Бекетт. Зміст цієї теорії зводиться до того, що суд, розглядаючи спір з «іноземним елементом», повинен провести кваліфікацію понять норми права не через звернення до конкретних існуючим правовим системам, а на основі загальних правових понять, які утворюються завдяки порівняльному юридичному аналізу законодавства окремих держав. Кваліфікація повинна бути «вільною», «автономної» від будь-якої конкретної системи права. В результаті застосування цієї теорії можуть бути сформовані поняття, до яких повинен звертатися суддя будь-якої держави в разі виникнення «конфлікту кваліфікацій». В той же час «загальне поняття» за своїм значенням може досить далеко відходити від змісту відповідного поняття у конкретній системі права чи не мати з ним нічого спільного.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]