1. Річки басейну Вісли.

Басейн Вісли охоплює 3112 малих річок північного заходу країни (2,1% площі України) загальною довжиною понад 7 тис. км. Середня густота річкової мережі – 0,58 км/км². Цей річковий басейн в межах України займає північний захід Волино-Подільської височини і західну частину Поліської низовини. Вододіли чітко виражені. Вони проходять по пасмах горбів. Середня висота водозборів – 250-350 м, похили – переважно 20-90 м/км (табл. 3).Кількість річок та їх довжина в басейні р. Вісли  Найбільшими притоками Вісли в Україні є Сан (Сян) і Західний Буг. Сан має довжину 444 км, з них на території України – лише 56 км на кордоні з Польщею. Свій початок Сан бере на північних схилах Верховинського хребта, тече вузькою долиною і лише в межах Польщі виходить на Сандомирську низовину. На території України Сан приймає такі основні притоки – Вігор, Вишня і Шкло. Середні похили річок – 0,8-1,6 м/км, а у верхів'ях Сану – 5,98 м/км. Західний Буг бере початок на північних схилах Подільської височини поблизу с. Верхобуж Золочівського району Львівської області. До м. Устилуг річка має передгірний характер. Середній похил на перших дев'яти кілометрах від витоку – 3,4 м/км, нижче – 1,5-2,7 м/км, на іншому протязі річки він зменшується до 0,3-1,1 м/км. Нижче від м. Устилуг Західний Буг є прикордонною річкою, тече по широкій долині й має типово рівнинний характер.

2. Хуртовини, пилові та чорні бурі.

Завірюха (метелиця, хурделиця, хуртовина, сніговій) — перенесення вітром снігу над землею.У завірюсі може брати участь як сніг, що лежить на землі, так і сніг, який падає з хмар. За цією ознакою розрізняють:верхову завірюху; низову завірюху;загальну завірюху — поєднання верхової і низової. Пилові бурі — це складні атмосферні явища, що характеризуються переносом пилу та піску з сильними та тривалими вітрами, що знищують поверхню ґрунту. Пилові бурі за кольором та складом пилу, який переноситься бувають: чорні (чорноземи); бурі та жовті (суглинок, супісок); червоні (суглинки з домішками окислів заліза) та білі (солончаки). Дуже часто бувають короткочасні чорні бурі тривалістю до однієї години, велика кількість їх також може бути тривалістю від 10 до 12 годин і порівняно рідко такі бурі бувають тривалістю понад добу. Червоні бурі тривають довше — протягом декількох днів. Висота підйому пилу може досягати 2—3 км, але найчастіше — 1-1,5 км. В зимово-весняний період у центральних та південних областях України спостерігаються сніжно-пилові бурі. Пилові бурі виникають в пустелях напівпустелях і степових районах, там де є невкритий трав'яним покривом ґрунт. Пилові бурі здатні переносити мільйони тон пилу на сотні і навіть тисячі кілометрів. Руйнівна дія пилової бурі виникає додатково через дію частинок ґрунту, який рухається з великою швидкістю.

Білет 31

1. Річки басейну Дунаю.

Басейн Дунаю займає південні та південно-східні схили Східних Карпат, Закарпаття і південно-західну окраїну Причорноморської низовини. Сюди належать річки басейнів Тиси, Серету, Прута, а також кілька річок, що впадають в Дунай або Придунайські озера нижче гирла Прута. Басейн, що охоплює 5,3% території України, налічує 17612 малих річок сумарною довжиною 35,2 тис. км. Середня густота річкової мережі – 1,12 км/км² (у Карпатах – до 1,7 км/км²).Дунай є найбільшою рікою Європи: довжина – 2960 км, площа басейну – 817000 км². У межах України – лише невелика частина нижньої течії річки завдовжки 174 км (від м. Рені до гирла).Розмірами Дунай поступається лише Волзі. Його водні ресурси формуються, в основному, в гірських районах Альп, Балкан та Карпат. В Українських Карпатах розташовані верхні ділянки трьох великих лівобережних приток Дунаю – Тиси, Пруту, Серету. Ці ділянки становлять лише близько чверті довжини кожної з цих річок, але саме на них припадає понад 90% їх спаду, а за рахунок рясних дощів на верховинах тут формується і найбільша частина стоку. А це – близько 15 км³ води на рік, або 7,3% загального стоку Дунаю. Територія Українських Карпат у межах басейну Дунаю є найбільш водозабезпеченою в Україні: в середньому на 1 км² площі тут припадає понад 600 м³ річного стоку. Саме тут найгустіша річкова мережа: на 1 км² у горах припадає від 1 до 1,8 км, а в передгір’ях – 0,5–0,6 км водотоків. Тільки в басейні Тиси нараховується понад 9 тис. маленьких річок, річечок, струмків та потічків, у басейнах Пруту, Черемошу – понад 6 тис., Ужу – більше тисячі. Тут розташовані найменші водозбірні басейни держави. Для річок Дунайського басейну порівняно з іншими карпатськими річками характерний найбільший уклін водозбору (230%) та найбільший модуль стоку (для приток високогір’я ця величина сягає 20-30 л/с з 1 км², у верхів’ях Тересви, Шопурки та Мокрянки – 35–45 л/с з 1 км²; для приток середньогір’я – 10-20 л/с з 1 км²). Переважає дощове живлення річок, тоді як на решті території України його частка не перевищує 10%.