- •Философия
- •Предмет та основні проблеми філософії та методології наукового дослідження.
- •Епістемологія, методологія, метафізика як частини філософії науки.
- •Логіка та методологія науки.
- •Демонстративні та недемонстративні типи виведення.
- •Поняття аргументу, типи аргументів.
- •Зміст позитивізму як філософської традиції.
- •Етапи розвитку позитивізму (емпіризму).
- •Емпіризм, емпіричний базис науки.
- •Емпіризм та раціоналізм в історії методології науки.
- •Критерій оцінки «позитивної науки»
- •Теоретичне, емпіричне, «теоретична навантаженість фактів».
- •Індукція та проблема г’юма (Юма).
- •Методологія реформованого фальсифікаціонізму Марка Блауга.
- •Методологічнаa концепція інструменталізму м.Фрідмена
- •Методологія дослідницьких програм і. Лакатоса. Дрига
- •Нормативна методології економічної науки та дескриптивна (позитивна) методологія.
- •Проблема реалізму в економічній науці.
- •Мета науки.
- •Задача науки. Дрига
- •Властивості науки як діяльності.
- •Форми розумової праці та їх характеристика.
- •Творчість та його продукт.
- •Якості творчої особистості.
- •Загальні вимоги до написання магістерської роботи (наукової).
- •Природа складності понятійного викладу матеріалу.
- •Рівні творчості дослідника
- •Основні критерії сформованості творчого мислення.
- •Механізми творчого мислення.
- •Мета та загальна спрямованість фундаментальних та прикладних досліджень.
- •Що необхідно враховувати при виборі теми дослідження.
- •Ознаки, за якими можна оцінити тему дослідження.
- •Методи вибору теми, що ґрунтуються на раціональному мисленні.
- •Методи вибору теми, що ґрунтуються на творчому мисленні.
- •Карткова метода збирання матеріалу
- •Поняття “дослідження”: класифікація досліджень.
- •Природа економічних досліджень
- •Стилі викладу нового матеріалу.
- •Зразки стилів
- •Види метод наукової праці
- •Поняття науки та її трактування .
- •Погляди т.Куна на науку. Істинність теорії.
- •Афористичний ланцюжок тез визначення науки й.Елстгеста.
- •Фактори, що зумовлюють різноманітність визначень науки.
- •Рефлексивність наукового мислення вченого (процес проведення рефлексії).
- •Формалізовані результати рефлексії над змістом поняття “наука”.
- •Наукознавство і наукометрія.
- •Критерії “науковості” знання (формальні і реальні)
- •Відмінності між науковим і буденним знанням.
- •Статус наукового знання у класичній науці. Рубан
- •Ознаки притаманні науковому пізнанню.
- •Відмінності між науковим та ненауковим пізнанням.
- •Яким чином знання отримує статус “наукового”?
- •Кодекс наукової чесності і.Лакатоса.
- •Науковість і новизна знання.
- •Чи будь-яке нове знання є науковим?
- •Наукове пізнання та навчальне пізнання. Литвинчук
- •Сутність поняття “парадигма” та її трактування в історичній ретроспективі.
- •Сутність “наукової революції” за т.Куном.
- •Циклічність розвитку науки
- •Особливості наукового пізнання в інформаційному суспільстві.
- •Об’єкти наукового дослідження та їх класифікація.
- •Фактори вибору об’єктної сфери дослідження.
- •Структура методологічного знання.
- •Взаємозв’язок теорії і практики.
- •Історичний аспект формування наукового знання.
- •Парадокс теоретичного знання.
- •Головна мета побудови теорії.
- •Відмінність теорії від інших форм раціонального мислення.
- •Поняття методу в наукових дослідженнях та практиці.
- •Відмінність та єдність теорії і методу наукового дослідження.
- •Емпіричне та теоретичне знання.
- •Класифікація методів дослідження.
- •Методи емпіричного дослідження.
- •Методи теоретичного дослідження. Степанова
- •Методологія наукової праці. Об’єктивність та форми наукової праці.
- •Оприлюднення результатів наукової праці.
- •Загальні вимоги до написання та змісту наукової роботи.
- •Визначення проблеми та теми наукового дослідження.
- •Сутність наукової проблеми та процес її формулювання.
- •Як перейти від практичної задачі до наукової проблеми?
- •Об’єкт і предмет наукового дослідження.
- •71. Структура предмету дослідження та його конкретизація.
- •72. Логіка вивчення предмету дослідження.
- •73. Вимоги до змісту наукової роботи.
- •74. Форми викладу змісту наукової роботи.
- •75. Науковий апарат магістерської роботи.
- •Завдання пошукової частини дослідження.
- •77. Висновки дослідження.
Зміст позитивізму як філософської традиції.
Позитивізм - це напрям у філософії, який виступає за те, щоб Ф. була звільнена від наукових рис і спиралася лише на достовірні наукові знання. Ф повинна досліджувати тільки факти і спиратися на науковий метод. Засновником П. є О. Кант.
Основні риси П. як методологічної програми:
все істинне знання є науковим знанням
всі речі можуть бути вимірені
наукове знання – істинне чи хибне, якщо є певний засіб для визначення цього
заохочуються спостереження
способом встановлення істинності є верифікація
автономія науки – незалежність від суб’єктивного зовнішнього впливу, зміст визначається логікою та конкретними емпіричними даними, не може бути пояснена соціологічними, психологічними та ін.. термінами >дихотомія фактів і цінностей> наука є транс культурним феноменом
наукові знання – готовий продукт, лінгвістично визначена множина >розведення контексту відкриття та контексту твердження
антикаулізм – заниження ролі пояснень
антитеоретична спрямованість – теорія не є важливою, це лише зручний запис
методологічний натуралізм – орієнтир на стандарти і методи
Антиметафізична програма або настанова П.: твердження, що не можуть бути пояснені, є беззмістовними і виносяться за межі науки
Етапи розвитку позитивізму (емпіризму).
Вперше поняття «позитивізм» ввів О.Конт у своїй праці «Курс позитивної філософії» (1840-і рр..). У світовій практиці виділяють 2 етапи П. І тільки у вітчизняній літературі виокремлюють 3 етап – «постпозитивізм».
Етапи:
1 етап – позитивізм 19-го ст. Представники: Дж.Мілль, О.Конт, Г.Спенсер
Підвид: емпіріокритицизм (Е.Мах, Авенаріус). Дана стадія зберігає основну установку П. на опис позитивного, практичного знання. Його представники наполягають на необхідності боротьби у науці із метафізичними підходамиі вилученні з науки таких понять як "субстанція", "причинність", "матеріальне", "ідеальне".
2 етап – логічний позитивізм або неопозитивізм (20-30-і рр.. 20 ст., Віденське коло). Представники: М.Шлік, Р.Карнап, К.Гемпель
Предметом Ф. не може бути теорія пізнання. Ф. немає предмета дослідження, тому що вона не є видом діяльності, особливим способом теоретизування. Істина- збіг висловлювань з безпосереднім досвідом людини. Процес мислення, процес пізнання стає доступним логічному дослідженню лише у мовній формі.
Перехідний етап – фальсифікаціонізм. Представник: К.Попер
Фальсифікаціонізм – відкритість наукової теорії до спростування, критики, отже фальсифікації.Суть у порівнянні гіпотез із дійсністю, вказівці конкретних умов, за яких вони істинні або хибні. Метод перевірки встановлює зміст речення "значення пропозиції полягає у методі його перевірки".
3 етап – постпозитивізм. Історична школа філософії науки (постмодерн філософії науки). Представники: Т.Кун, Лакатос, Фейєрабенд. Акцент на вивченні історії науки, що сприяло проведення численних досліджень соц. і культ. аспектів розвитку науки. Відкинуто ідею існування незалежної емпіричного базису, всі емпіричні дані теоретично і філософськи залежні. Жодне з них не може служити абсолютним критерієм достовірності теоретичного знання. Наука - спосіб вирішення аномалій і головоломок, тому науково все, що оцінюється науковим співтовариством як ефективний метод їх вирішення. Ф. - не наука, але необхідна як метод критики і пояснення сутності наукових термінів.