19. Педагогічні твори та підручники к.Д. Ушинського, їх значення.

Вважаючи людину частиною живої природи, в роботі «Людина як предмет виховання» Ушинський розпочинає свій виклад з характеристики організму взагалі, його зв'язку з сере­довищем і переходить далі до особли­востей тваринного і людського організ­мів. В своїй статті «Праця в її психічному і ви­ховному значенні» підходить до оцінки праці з етико-релігійної точки зору. Широке використання Ушинським даних сучасної йому ана­томії і фізіології в ряді розділів праці «Людина як пре­дмет вихован­ня» свідчить про його матеріалістичний підхід до висвітлення про­блем психології пізнання. В своїй роботі «Праця в її психічному і виховному значенні» він підкрес­лює, що людина формується і розвивається у трудовій діяльності. У своїй книзі «Дитячий світ» Ушинський дуже цікаво розповідає про будову організму лю­дини. У третьому томі «Педагогіч­ної антропології» він зробив спробу обґрунтувати мету, зміст та форму фізичного виховання дітей, виходячи з основ анатомії і фі­зіології людини, медицини, санітарії і гігієни, приділивши велику увагу зміцненню нервової системи учнів та вихованню у них волі різними способами фізичного загартування. Ушинський був видатним дидактом і педагогом-методистом. Свої дидак­тичні погляди він виклав, головним чином, в роботах «Керівництво до викла­дання рідного слова», «Педагогічна подорож по Швейцарії».

20. К.Д. Ушинський про моральне виховання.

Найважливішими моральними рисами він вважав любов до своєї вітчизни, до свого народу, чуйне та тепле ставлення до оточуючих, скромність, працьовитість, прагнення до корисної . діяльності. Найголовніші шляхи та методи морального виховання — це виховне навчання, переконання та роз'яснення, особистий приклад учителя і старших у школі та поза нею, заохочення і покарання, розумна організація праці, відпочинку і розваг у школі та вдома, обмін думками між учнем і вихователем з питань моральних та інше. Усіма цими методами повинен володіти вчитель, виявляючи розумну вимогливість до учнів, не застосовуючи методів фізичного впливу на них. Мораль формується також у спілкування дитини з дорослими і товаришами. Велике значення має приклад дорослих, а також праця. Без особистої праці людина не може йти вперед, тіло, розум і серце вимагають праці. Дітям потрібно передати любов до праці та вміння працювати так, щоб праця приносила їм радість та щастя. Велике значення надавав К. Д. Ушинський естетичному вихованню, зокрема співу, музиці.

21. Життя та педагогічна діяльність с.Ф. Русової.

Софія Русова (1856-1940) народилася у с. Олешня на Чернігівщині. 3 1861 р. проживала у Києві, закінчила гімназію. У 15 років Софія отримала дозвіл на відкриття дитячого садка на 20 вихованців. Завдяки знайомству з сім'єю Старицьких, С. Русова стала палкою прихильницею української культури, познайомилася з П. Чубинським, М, Лисенком, М. Драгомановим, О. Пчілкою, П. Житецьким. Вона працювала у петербурзьких школах, пізніше — у дитячих садках Чернігова і Харкова, у Харківському Товаристві розповсюдження, грамотності. Практична педагогічна діяльність справила вирішальний вплив на формування педагогічних поглядів С. Русової. У 1906 р. вона написала і видала “Український буквар” (на основі розробок О. Потебні), в 1911 р. — «Початкову географію та брошуру «Про колективне і групове читання».

Принциповою основою змісту навчально-виховного процесу дошкільних навчальних закладах та школах С. Русова вважала рідну мову, національні свята та обряди, християнські цінності українського народу. Будучи редактором київського журналу «Світло» (1910—1914), у численних статтях педагог обґрунтовувала і розвивала свої погляди на організацію українського шкільництва. Особливе місце в її науково-педагогічних дослідженнях займає проблема дошкільної та позашкільної освіти. Дошкільна освіта та виховання, на думку С. Русової, повинні базуватися на чіткій взаємодії з рідною педагогікою і проводитися тільки рідною мовою. Позашкільна освіта має базуватися на системі вечірніх шкіл кількох типів: недільні школи, школи ліквідації неписьменності, повторно-додаткові, фахові і професійні школи, а також народні університети.

Працюючи у відділі дошкільного виховання секретаріату освіти в уряді УНР, С. Русова брала безпосередню участь у розбудові української школи. Курс лекцій, прочитаний нею у Київському педагогічному інституті, вийшов з друку окремою книжкою «Позашкільна освітам (1918). Основним принципом навчання і виховання в українській школі вона вважала народність, педагогічним ідеалом — національно-релігійний. У 1921 р. С. Русова виїхала закордон, де продовжила педагогічне-письменницьку діяльність, написала ще дві відомі роботи: «Західна Європа» та «Позаєвропейські країни» (1922 р.).