9. Просвітницька діяльність і. Федорова, його перший буквар 1574 р.

Іван Федоров (р.н.н. – 1583) – просвітитель, першодрукар. Про рік народження та перші роки життя Івана Федорова майже нічого невідомо. Відомо лише те, що служив він дияконом в одній із кремлівських церков у Москві.  Для того друкувати тексти церковних книг під єдиною редакцією та при урядовій цензурі, вирішено було створити друкарню. Невідомим залишається той факт, де Іван Федоров навчився складній справі друку. 19 квітня 1563 року Іван Федоров та Петро Мстиславець почали роботу над друком книги “Апостол”. У 1574 році побачив світ і Буквар Івана Федорова. Буквар було видано у Львові. Він вважається першою книгою світського призначення для початкового засвоєння особливостей грамоти як дітьми, так і дорослими. Львівський буквар 1574 р. не мав заглавного листа і взагалі назви, складався з двох частин. На першій сторінці подавалась тодішня азбука кирилиця. Азбука наводилася у прямому та зворотньому порядку (для кращого її засвоєння). Далі Іван Федоров розмістив поєднання приголосних з різними голосними 2 і 3-буквенні сполучення). Як подальший етап панування письмом він подавав три невеликі розділи. Вони були складені так, щоб готувати дітей до вивчення систематичної граматики.  1 розділ: зразки відмінювання дієслів у теперішньому часі, які починалися на кожну літеру алфавіту. Для глибшого засвоєння азбуки тут друкувалися назви букв. 2 розділ: допомагав оволодіти учням складною системою наголосів і предихань слов’янського та давньоруського правописів. 3 розділ: знайомив учнів з іменниками, прикметниками та правописом широко розповсюджених слів. Другу частину книжки складали релігійні тексти для читання й заучування на пам’ять.  У післямові до Букваря Іван Федоров надрукував звернення до народу, для чого складена та надрукована ця книжка; джерела, з яких брав тексти, висловив своє бажання працювати над потрібними для народу книгами. В кінці післямови розташовані поруч герб міста Львова та видавницький знак Івана Федорова.

10.Просвітницька і педагогічна діяльність Г. Смотрицького.

Герасим Смотрицький (р.нар.нев.-1594) – письменник, освітній діяч. Батько Мелетія Смотрицького. Народився в селі Смотрич Хмельницької області. Працював міським писарем у Кам’янець-Подільському. 1576 року переїхав на Волинь. Один з організаторів і перший (з 1578) ректор Острозької академії. Був редактором Острозької Біблії, написав до неї передмову. Автор кількох полемічних творів, поезій. Його праці “Ключ царства небесного” та “Календар римський новий” надруковані 1587 року в Острозькій друкарні. Похований в Острозі.

11.Педагогічні ідеї Т.Г. Шевченка.

Тарас Григорович Шевченко (1814-1861) – великий український поет, художник, громадський діяч, мислитель. Його педагогічні погляди виражені у віршах, публіцистичних і художніх творах. З творів Т.Шевченка постає виховний ідеал – людина з багатогранними знаннями і високими моральними якостями, здатна застосовувати знання в житті, яка любить працю, вміє цінувати мистецтво. Він вважав, що такого ідеалу можна досягти належним вихованням. Заперечував вирішальну роль спадковості у вихованні дітей. В основі освітньо-виховного ідеалу Шевченка – працьовитість. Цінним доробком Т.Шевченка у розвиток педагогічної думки є створення ним передового на той час підручника для недільних шкіл – “Букварь Южнорусский” (1860), який був доступний кожній простій дитині. Великого значення Шевченко надавав народній школі, яка повинна бути доступною для всіх дітей. В ній діти мають отримувати міцні й глибокі знання, всебічно розвиватися. Рідна школа повинна задовільняти потреби свого народу і діяти на засадах народності. Велику роль у народній школі поет надає особі вчителя, який має бути доброю, високоморальною людиною, носієм духовності свого народу. На думку Шевченка, людина повинна мати добре розвинені естетичні смаки, бути обізнаною з високохудожніми літературними творами, добре орієнтуватися в образотворчому мистецтві.  Поета турбував стан жіночої освіти. Т.Г.Шевченко, як гуманіст, обстоював рівність хлопців і дівчат у навчанні, стояв за надання жінці повноцінної освіти. Великого значення надавав сімейному вихованню, важливою умовою якого є теплі, сердечні стосунки між батьками. Особлива роль у вихованні належить матері, яка правильно розуміє свої материнські обов’язки. На думку Шевченка, родинне виховання слід доповнювати суспільним вихованням, яке покликана давати світська загальноосвітня школа.