16. Педагогічні ідеї п. Куліша.

Пантелеймон Куліш був не тільки відомим українським пись­менником, а й просвітителем. Після відкриття Київського універ­ситету св. Володимира П. Куліш записався спочатку на філологіч­ний, а згодом на юридичний факультет. У 1842 році його призначили на посаду вчителя у дворянській школі на Подолі.. В Петербурга одержав посаду вчителя російської мови для студентів-іноземців при університе­ті, мав ті­сні зв'язки з Кирило-Мефодіївським братст­вом. Незабаром у зв'я­зку з розгромом братства був заарештований. Повернувся до Петербурга, де розпочав активну літера­турну та видавничу діяльність. За короткий час видав «Граматку» та 40 дешевих кни­жок під загальною назвою «Сільська бібліоте­ка». Відкривається українська «Граматка» П. Куліша вступною статтею про стан шкільної справи в Україні. Потім ідуть азбука, маленька азбука, прописна азбука, стрічна (рядкова) азбука, крива (прописна) азбука та поради вчителів (про проривний звук «г» для позна­чення твердості у словах: ґанок, ґудзик). Автор залишає в алфавіті літери «ы» та «ґ», тому що вони існували у церковних текстах, з якими стикалися учні. Далі подається розробка шести уроків для засвоєння складів. Велика заслуга П. Куліша полягає у виробленні українського правопису, що відомий під назвою «кулішівка». Наприкінці свого життя П. Куліш багато працював, дбаючи про поши­рення освіти в Україні. Він залишив величезну культур­ну спадщину як глибо­кий публіцист і літературний критик, оригі­нальний філософ, історик, просві­титель, прекрасний перекладач.

17. Життя та педагогічна діяльність К.Д. Ушинського.

2 березня 1824 р. Костянтин Дмитрович Ушинський народився в м. Тулі. У 1840 році Ушинський вступає до Московського уні­верситету на юри­дичний факультет.

У 1844 році 21-річним юнаком Ушинський блискуче закінчує університет і одержує запрошення посісти місце професора у Демидівському ліцеї м. Яро­славля. Проте перед тим, як приступити до виконання своїх професорських обов'язків, Ушинський ще два роки провів у Московському університеті, готу­ючись до магістер­ського екзамену. У 1846—1849 рр. Ушинський працює в Ярославському ліцеї професором камеральних наук. У 1954 році Ушинський дістає посаду викладача російської мови та ін­спектора класів у Гатчинському сирітському інституті, де пра­цював до січня 1859 р. Тут широко проявилися його організатор­ські і педагогічні здібності. У 1857—1858 рр. в «Журнале для воспитания» Ушинський опу­блікував статті «Про користь педагогічної літератури», «Три елементи школи», «Про народність у суспільному вихованні», «Шкільна рефор­ма в Північній Америці» та ін.

Ушинський уже був відомий як визначний педагог-реформа­тор, і тому його запрошують на посаду інспектора Смольного ін­ституту шляхетних дів­чат. Водночас Ушинський працював редак­тором «Журнала Министерства на­родного просвещения», в якому в 1860—1862 рр. опублікував статті: «Праця в її психічному і вихов­ному значенні», «Недільні школи», «Питання про народні школи», «Рі­дне слово, «Проект учительської семінарії».

У 1862 році Ушинський змушений був залишити роботу в Смо­льному інституті, бо ті зміни, які він вніс у навчально-виховний процес, привели до ускладнення його стосунків з керівництвом. Побоюючись громадського суду за погане ставлення до Ушинського. Міністерство освіти відрядило його за кор­дон для вивчення досвіду жіночої освіти.

1861 та 1864 написав і видав чудові підручники для початково­го навчання дітей в елементарних школах та сім'ях «Дитячий світ» (1861) і «Рідне слово» (1864), а також хрестоматію і методичні по­сібники до них. У середині 1867 року Ушинський повертається на Батьківщи­ну. Тяжка хвороба легенів обірвала плідну діяльність великого вченого, педагога. Помер Ушинський у 1870 році в Одесі.

18. Ідеї народності в педагогічній системі К.Д. Ушинського.

В основі педагогічної системи Ушинського лежить ідея народ­ності. «Всяка жива історична народність є найпрекраснішим. Характерною рисою для народності в розумінні Ушинського — є громад­ськість. Ушинський був переконаний у тому, що народна ідея виховання вима­гає широкої громадської атмосфери навколо себе і не може бути здійснена без залучення найширших громадсь­ких сил. Керуючись ідеєю народності, Ушинський прийшов до виснов­ку, що на­родна освіта повинна знаходитися в руках народу, а на­вчання дітей здійснюва­тися рідною мовою, яка є найяскравішим виявом народності. Навчання дітей рідної мови, на думку Ушин­ського, має на меті: розвиток «природженої душе­вної здібності, яку називають даром слова», введення дітей у свідоме володіння скарбами рідної мови, пояснення їм логіки цієї мови, тобто гра­матичних зако­нів у її логічній системі. Ці три цілі, зауважував педагог, досягаються не одна за одною, а разом.

Загальна оцінка ролі та значення мови в громадському житті дана Ушин­ським в його чудовій статті «Рідне слово». «Мова наро­ду — найкращий цвіт усього його духовного життя, який ніколи не в'яне». Ушинський вважав, що основними завданнями народ­ної школи у вихованні особистості є виховання патріотизму Рідна мова не тільки краще виражає духовні якості народу, а й яв­ляєть­ся найкращим його наставником, що вчив народ ще тоді, коли не було ні книжок, ні школи.