14. Діяльність Просвітницьких товариств в Україні в кінці хіх – на початку хх століття.

Руська трійця - напівлегальне демократично-просвітницьке та літературне угрупування, яке виникло у Львові на початку 30х років ХІХ ст. Його засновниками були троє друзів-студентів Львівського університету і водночас вихованців греко-католицької духовної семінарії: М.Шашкевич (1811-1843), І.Вагилевич (1811-1866) та Я.Головацький(1814-1888), які активно виступили на захист української мови. Мету своєї діяльності члени гуртка вбачали в піднесенні статусу рідної мови, розширенні сфери її вжитку і впливу, пробудженні національної свідомості українського народу. Першою спробою сил для членів гуртка став рукописний збірник власних поезій та перекладів "Син Русі", другою - підготовлений до друку збірник "Зоря" (1834), який містив народні пісні, оригінальні твори гуртківців, історичні та публіцистичні матеріали. Лейтмотивом збірки було засудження іноземного панування, уславлення визвольної боротьби українського народу, оспівування козацьких ватажків - Б.Хмельницького та С.Наливайка. Видання книжки було заборонено цензурою. У 1836 р. М.Шашкевич підготував написаний живою українською мовою підручник для молодших школярів - "Читанку" (термін "читанка" належить М.Шашкевичу). 

Таємна політична організація «Слов 'янське товариство Св. Ки­рила і Мефодія» (така первинна назва) Кирило-Мефодіївського то­вариства, заснована у грудні 1845 р., складалася із відомих прогре­сивних діячів України: М.Л. Кос­томарова (1817—1888), М.Л. Гулака (1822—1899), В.М. Білозерського (1825—1899). Потім крім Т.Г. Шевченка кирило-мефодіївцями стали О.В. Маркевич (1822— 1867), П.О. Куліш (1819-1897), 0.0. Навроцький (1823-1892) та ін. Кирило-мефодіївці були одностайними у скасуванні самодер­жавства, кріпацтва, заміни монархії республікою широкої освіти народу, визнання наці­ональних прав України. Основний документ Товариства «Закон Божий” скла­дався із 63 різних за обсягом ста­тей, що становлять морально-філософську концепцію, в центрі якої — доля народу України. Члени Товариства пропагували свої ідеї в учбових закладах. Члени Товариства дбали про створення й видання кни­жок, доступних простому народові. Для кирило-мефодіївців була чужою національна замкнутість та ненависть до інших народів. Основні документи Товариства визнані царськими прислуж­никами як такі, що спрямовані проти існуючого ладу. Царизм жорстоко повівся з братчи­ками.

«Просвіта». Культурно-освітні громадські організації на Україні, що існували з 2-ї половини 19 ст.— до кінця 30-х рр. 20 ст. «Просвіта» організовувала публічні лекції, музичні вечори, засновували бібліотеки та хати-читальні, українські школи, видавали українською мовою книжки, газети. На Полтавщині творча інтелігенція — лікарі, агрономи, учителі земських шкіл, священики, земські гласні та ін. розгорнули культурно-освітню роботу через мережу кооперацій. «Просвіта» в Полтаві виникла в 1917 р., але вже на початку 20-х рр. припинила свою діяльність.

15.Просвітницька діяльність м. Костомарова.

Микола Іванович Костомаров народився 4 (16) травня 1817 року в селі Юрасівці колишньої Воронезької губернії у родині російсь­кого поміщика і українки-кріпачки.

По закінченні університету в 1837 році молодий М. Костома­ров розпочав вивчення українського фольклору. В ту добу фольклористика і етнографія майже ототожнювалась. Варто відзначити, Що вже в той час Костомаров розг­лядав термін «народ» не тільки етнічно, а й соціальне. Він вважав, що народ — це «убогий му­жик, землероб-трудівник». Уже саме це розуміння поняття «на­род» не могло не привести дослідника до такого джерела вивчен­ня історії, як фольклор та етнографія. М. Костомаров ще в 1843 році написав статтю «О цикле весенних песен в народной южнорусской поззии». Пізніше пише монографію «Славянская мифология». У 1859 р. він видав «Народ­ньїе песни, собранньїе в запа-дной части Вольїнской губернии в 1844 году». Збірка містить 202 пісні, переважна частина яких записана на Волині; є тут і за­писи з Полтавщини, Харківщини, Київщини і Галичини. Згодом М. Ко­стома­ров пише книгу про Богдана Хмельницького, в якій викори­став народну твор­чість, обстоював принцип народності. Величезну роботу виконав М. Костомаров у царині вивчення національ­ного багатства українського народу — народних дум. Творчість М.І. Костомарова можна вважати справжнім подви­гом, беручи до уваги тяжкі умови його діяльності. Він першим в укра­їнській науці ототож­нив історію людства з історією самого народу.