44. Значення уваги в життєдіяльності людини

Жизнь невозможна без управления процессами жизни и поведением. Управление предполагает внимание, то

есть сосредоточенность и усилие, волю, без которой невозможны ориентировка в ситуации, принятие решений,

вызывание и поддержка желательного поведения, его корректировка, устранение ненужных или вредных

реакций, прекращение одного поведения и пуск другого.

Любая ситуация действует на нас огромным числом раздражителей. Этот поток сообщений должен быть

переработан в соответствии с требованиями приспособления, выживания. Под вниманием следует понимать в

этом случае действия ума, которые делают доступными для управления одни сообщения и недоступными

другие. Голодный обращает внимание на одно, а влюбленный – на другое; человек с ущемленным чувством

достоинства становится внимательным к таким речам выражениям лиц окружающих, на которые не обращает

внимания человек, собирающий, скажем, кубик Рубика. Следовательно, наше внимание подчинено внутренним

установкам личности, обеспечивающим управление поведением.

Внимание в жизни и деятельности человека выполняет много различных

функций. Оно активизирует нужные и тормозит ненужные в данный момент

психологические и физиологические процессы, способствует организованному и

целенаправленному отбору поступающей в организм информации в соответствии с

его актуальными потребностями, обеспечивает избирательную и длительную

сосредоточенность психической активности на одном и том же объекте или виде

деятельности.

С вниманием связаны направленность и избирательность познавательных

процессов. Их настройка непосредственно зависит от того, что в данный

момент времени представляется наиболее важным для организма, для реализации

интересов личности. Вниманием определяется точность и детализация

восприятия, прочность и избирательность памяти, направленность и

продуктивность мыслительной деятельности — словом, качество и результаты

функционирования всей познавательной активности.

Для перцептивных процессов внимание является своеобразным

усилителем, позволяющим различать детали изображений. Для человеческой

памяти внимание выступает как фактор, способный удерживать нужную

информацию в кратковременной и оперативной памяти, как обязательное условие

перевода запоминаемого материала в хранилища долговременной памяти. Для

мышления внимание выступает как обязательный фактор правильного понимания и

решения задачи. В системе межчеловеческих отношений внимание способствует

лучшему взаимопониманию, адаптации людей друг к другу, предупреждению и

своевременному разрешению межличностных конфликтов. О внимательном человеке

говорят как о приятном собеседнике, тактичном и деликатном партнере по

общению. Внимательный человек лучше и успешнее обучается, большето

достигает в жизни, чем недостаточно внимательный.

45. Види уваги. Умови ефективного функціонування кожного з видів уваги.

За характером походження і засобам здійснення розрізняють три основних види уваги:

• довільна;

• мимовільна;

• післядовільна.

Мимовільна увага виникає і підтримується незалежно від свідомих намірів людини і без вольових зусиль з її сторони. Виникнення мимовільної уваги визначається фізичними, психофізіологічними і психічними чинниками. Основними умовами його виникнення потрібно вважати дію сильного, контрастного або значущого подразника, який викликає емоційну реакцію.

Гучні звуки, яскраві фарби, різкі запахи - все це мимоволі змушує звернути увагу на предмет, що володіє відповідною якістю. При цьому, значення має не стільки абсолютна, скільки відносна інтенсивність подразника, тобто співвідношення по силі даного подразника з іншими, діючими в цей момент. Звук кроків людини, яка рухається за вами, ледве залучить до себе увагу удень на людному перехресті, зате виявиться надто сильним подразником вночі. Таким чином, вирішальне значення має контраст між подразниками, діючими в цей момент. Також, тихий голос близької для нас людини, значно швидше залучить до себе нашу увагу, ніж могутній бас відомого співака.

Основна функція мимовільної уваги полягає в швидкій і правильній орієнтації людини в умовах навколишнього середовища, яке постійно змінюється, у відокремленні тих ЇЇ об'єктів, що можуть мати в цей момент найбільш життєвий сенс. Воно притаманне як людині, так і тваринам.

Довільна увага - свідомо регульоване зосередження, що спрямоване і зв'язане з свідомо поставленою метою, з вольовим зусиллям. Довільна увага є вищим видом уваги, вона можлива тільки у людини і виникає завдяки її свідомій трудовій діяльності. Воно виникає тоді, коли для досягнення певної мети людина ставить перед собою певну задачу, виробляє певну програму дій, робить те, що необхідно. При цьому, якщо для досягнення мети потрібно займатися не тільки тим, що саме по собі є цікавим, приємним і пізнавальним, для утримання уваги необхідно буде певне вольове зусилля.

Таким чином, довільна увага є свідомо спрямованим і регульованим зосередженням, пов'язаним з поставленою метою і вольовим зусиллям. Основною функцією довільної уваги є активне регулювання протікання психічних процесів. Саме завдяки наявності довільної уваги людина здатна активно, вибірково «витягати» з пам'яті потрібні їй відомості, виділяти головне, істотне, приймати правильні рішення, здійснювати задачі, що виникають у діяльності.

Післядовільна увага – виникає в результаті свідомого зосередження на предметах та явищах у процесі довільної уваги; долаючи труднощі під час довільного зосередження, людина звикає до них, сама діяльність зумовлює появу певного інтересу, а часом і захоплює її виконавця, і увага набуває рис мимовільного зосередження.За спрямованістюувага буває зовнішня і внутрішня.

Зовнішня увага (сенсорна, рухова) – відіграє провідну роль у спостереженні предметів і явищ навколишньої дійсності та їх відображенні нашою свідомістю.

Внутрішня увага (інтелектуальна увага) – спрямовується на аналіз діяльності психічних процесів (сприймання, пам’яті, уваги, мислення), психічних органів і переживань.