
- •1. Київський університет у період української революції (1917-1919).
- •2. Розформування університету на окремі вищі навчальні заклади (1920-1933).
- •3. Київський університет післявоєнного періоду (1944-1991)
- •4. Становлення Київського університету імені Тараса Шевченка як центрального вищого навчального закладу в незалежній Україні
- •5. Утворення і розвиток факультету (інституту) міжнародних відносин у Київському університеті імені т.Г.Шевченка за радянської доби.
- •6. Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка як головний навчально-методичний центр з підготовки фахівців-міжнародників у незалежній Україні.
- •7. Поняття та різновиди офіційно-ділового стилю
- •8. Імідж ділової людини та його складові
- •1. Значення зовнішнього вигляду у створенні іміджу професіонала
- •2. Основні вимоги до одягу ділової людини
- •3. Принципи та критерії підбору ділового гардеробу
- •4. Одяг бізнесмена у неформальних робочих ситуаціях
- •9. Зовнішній вигляд дипломата, політика, ділової людини
- •10. Загальні вимоги до ділового стилю для жінок
- •11. Принципи ділового етикету
- •12. Загальні норми поведінки в унів., в оф. Установах та під час оф. Заходів
- •13.Мовна культура як складова культури ділового спілкування
- •14.Правила та види вітань за нормами ділового етикету
- •15.Офіційні звернення.
- •16. Офіційні форми рекомендування, представлення за принципами ділового етикету
- •17.Країнознавство як сукупність міжгалузевих наукових досліджень країн і регіонів
- •18.Об'єкт і предмет країнознавства
- •19. Множинність предметів країнознавства. Комплексне країнознавство
- •20. Предмет країнознавства в галузі знань "міжнародні відносини"
- •21.Еволюція країнознавчих теорій і вчень
- •22.Зарубіжні національні країнознавчі школи
- •23.Країнознавство та країнознавчі школи в Україні
- •24.Типології та класифікації у країнознавстві
- •25.Історико-географічні регіони світу
- •27.Етнокультурні регіони світу
- •28.Духовно-релігійні регіони світу
- •29.Формування сучасної політичної карти світу
- •30. Основні лінії впливу геополітичного чинника на міжнародні відносини
- •31. Цільові та комплексні країнознавчі дослідження
- •32. Джерела інформації для країнознавчого дослідження
- •33.Географічне і політико-географічне положення країни як чинник її зовнішньої політики
- •34. Методами країнознавчого дослідження є:
- •35. Природні умови і ресурси як чинник зовнішньополітичних інтересів країни
- •36. Місце історичної компоненти в комплексному країнознавстві
- •37. Рівень економічного розвитку та структура господарства як чинники зовнішньої політики держави
- •38. Геоекономічні чинники в міжнародних відносинах
- •39. Характер політичної організації суспільства як чинник зовнішньої політики держави
- •41.Геокультурологія та геокультурне середовище країни чи регіону
- •1. Культура й географічні образи
- •2. Геокультурні образи
- •3. Геокультурні образи й цивілізаційні границі
- •4. Структура геокультурного простору: приклад Візантії
- •5. Геокультура й образно-географічна картина світу
- •6. Використані терміни
- •Геокультура
- •42.Етнічний склад населення та міжетнічні відносини як чинники зовнішньої політики держави.
- •1. Поняття етнонаціональної політики
- •2. Етнонаціональні відносини та проблеми національної політики.
- •43.Геоетнологія та геоетнологічне середовище країни чи регіону
- •44. Проблеми міграції населення як чинники міжнародних відносин
- •1. Збільшення масштабів міжнародної міграції
- •2. Розширення географії міжнародних міграцій
- •3. Якісні зміни структури міграційних потоків
- •4. Фемінізація міграційних потоків
- •5. Неухильне зростання і структурна нездоланність нелегальної імміграції
- •6. Зростання масштабів і розширення географії вимушених міграцій
- •7. Збільшення значущості міжнародної міграції населення в демографічному розвитку світу
- •45. Релігієзнавство як складова комплексного країнознавства
- •46. Георелігієзнавство та георелігійне середовище країни чи регіону
- •47.Аналітико-прогностичні можливості країнознавства
- •48. Аналітична довідка міжнародника-експерта з країни або регіону
4. Фемінізація міграційних потоків
Традиційно вважалося, що більшість міжнародних мігрантів - це чоловіки. Жінки, якщо і брали участь в міжнародних міграціях, то переважно як члени сімей мігрантів-чоловіків. Проте вже на початку 1990-х рр.. дослідниками було зазначено, що все більша кількість жінок мігрує не разом з чоловіком, а самостійно, в пошуках роботи в тих місцях, де їхня праця може бути краще оплачений, ніж в країні їх походження. У результаті вже з 1990 року жінки почали складати майже 50% "самостійних" трудових мігрантів у більшості розвинених держав (в цілому по світу - 49,6%). Особливо велика частка жінок у міграційних трудових потоках (більше 60%) з Філіппін, Індонезії, Перу, країн Східної Європи та ін
Багато в чому, останнє пов'язане зі структурними змінами у світовій економіці, що супроводжують глобалізаційні процеси. Розвиток економіки послуг призвело до зростання сфери послуг у структурі зайнятості розвинених країн і сформувало стійкі ніші ринку праці приймаючих країн (текстильна промисловість, індустрія дозвілля і розваг, сфера суспільних послуг, домашнє обслуговування, секс-послуги та ін) і постійно зростаючу потребу в жінках -мігрантів, у тому числі зайнятих некваліфікованою працею. При цьому більшість з існуючих ніш можна віднести до "сфер ризику", пов'язаним з секс-день, або так званої околосексуальной зайнятістю (зайнятістю, яка часто виявляється пов'язана з секс-послугами). Ці сфери маргінальної, по суті, зайнятості та представляють основні міграційні можливості для жінок-мігрантів в даний час.
Таким чином, ще однією важливою тенденцією сучасного етапу розвитку міжнародної міграції є фемінізація міграційних потоків, яка, у свою чергу, супроводжується зростанням траффікінгу мігрантів, або незаконного провезення мігрантів, торгівлі людьми та інших експлуататорських практик. Останнє відбувається в основному тому, що багато жінок працюють в таких гендерно-сегрегованих секторах економіки, як домашні послуги та сфера дозвілля, а також внаслідок того, що жінки набагато більше схильні до дискримінації, ніж їхні колеги-мігранти чоловічої статі. Ці тенденції ставлять проблему захисту прав трудових мігрантів (перш за все, жінок) в ряд пріоритетних завдань національних і міжнародних інститутів, що займаються регулюванням міграційних процесів.
Міжнародні міграційні потоки складаються під впливом різноманітних причин, серед яких переважаючими є економічні причини. У свою чергу, розвиток економічної (і перш за все трудової) міграції має характер найбільш тривалої і стійкої тенденції міжнародної міграції, яка отримала значний стимул зі становленням капіталістичних відносин і перетворенням робочої сили в товар. З точки зору глобалізації світового господарства найбільш важливим єстановлення світового ринку праці, який знаходить вираз в експорті та імпорті іноземної робочої сили, що досягли в даний час небувалих масштабів.
Незважаючи на те, що загальні масштаби міжнародних трудових міграційних потоків важко встановити, оскільки не всі країни здійснюють такий контроль, а значна частина трудової міграції є нелегальною, міжнародна трудова міграція, безсумнівно, має суттєві і зростаючі масштаби. За оцінками Міжнародної організації з праці (МОП), на початок XXI століття у всьому світі налічувалося більше 86 млн. легальних трудящих-мігрантів (разом з членами родин ця цифра зростає до 120-180 млн. чол.!), З яких приблизно 32 млн . людина працювали в країнах, що розвиваються, проти 3,2 млн. чол. в 1960 р. Не дивлячись на те, що трудящі-мігранти становить не більше 4,2% від загальної чисельності економічно активного населення розвинених країн, значення трудової міграції для ряду країн набагато вище. Так, за оцінками ОЕСР, в 2004 році трудящі-мігранти становили майже 45% економічно активного населення Люксембургу, близько 25% Австралії і 22% Швейцарії. Значну частку становлять трудящі-мігранти і в окремих країнах, що розвиваються (насамперед, країнах Перської затоки). Так, з 1985 року по 2005 рік чисельність іноземців у державах Ради співробітництва країн Перської затоки збільшилася майже вдвічі і досягла 13 мільйонів чоловік.
Розглядаючи географію потоків міжнародної трудової міграції, необхідно відзначити, що приблизно половина всіх зареєстрованих трудових мігрантів переміщається з однієї країни, що розвивається в іншу, між якими різниця в заробітній платі не так вже й велика. Наприклад, близько 2 млн. азіатських працівників залишає щорічно свої країни в пошуках роботи в інших країнах в цьому ж або в інших регіонах на умовах короткострокових контрактів зайнятості. У той же час міграція працівників з країн, що розвиваються в розвинуті країни продовжує неухильно зростати протягом останніх десятиліть, при цьому основна частина приросту легальних трудових мігрантів (більше 81%) припадає на США. У результаті трудящі-мігранти з країн, що розвиваються представляють в даний час найбільш велику категорію мігрантів у розвинених країнах, складову 57,8% від усіх трудящих-мігрантів. Таким чином, трудова міграція, як і глобальне переміщення людського капіталу, який вона представляє, перетворилася в значимий фактор розвитку світової економіки і є одночасно результатом і джерелом зростаючої взаємозалежності країн і регіонів світу. Враховуючи, що міжнародна мобільність людей у пошукахпрацевлаштування в умовах глобалізованого світу буде тільки зростати, країнам результату і країнами призначення трудящих - мігрантів необхідно проводити всебічне, ефективне та справедливе управління трудовою міграцією.