47.Аналітико-прогностичні можливості країнознавства

Останнім часом, у зв'язку з диверсифікацією міжнародних відносин України в галузі країнознавства, все більше переважають дослідження, у яких на перший план виступає різнобічний аналіз найважливіших проблем тих країн, з якими наша держава має тісні зв'язки. Такі проблемно орієнтовані дослідження тісно пов'язані з практикою дво- і багатосторонніх відносин між країнами світу. При цьому пріоритети здебільшого надаються моделюванню ситуацій і прогнозуванню розвитку подій та явищ. Проблемна орієнтація сприяє зростанню практичної значимості країнознавства і водночас створює умови для розвитку його методологічної бази. Вона теж пов'язана з упровадженням системного підходу, вимагає розгляду найважливіших проблем на глобальному рівні. Це ще більше надає країнознавству передбачуваної прогностичної спрямованості. Прогноз у країнознавстві, як конкретне передбачення стану певного явища в майбутньому на основі спеціального наукового дослідження, набуває у XXI ст. особливого значення, тому що конкретна цінність правильного, науково обґрунтованого передбачення у сфері міждержавних відносин стрімко зростає. Вміння передбачати ситуацію з урахуванням усезростаючої кількості різновекторних чинників стає головним і найдорожчим "товаром" аналітиків у країнознавстві.

Прогнозне і конструктивне країнознавство – галузь країнознавства, спрямована на вивчення територій, на яких будуть виконуватись довготермінові програми і проекти соціально-економічного розвитку. 

Прогнозування – прогностичний метод у країнознавстві, у якому використовується як накопичений в минулому досвід, так і поточні припущення щодо майбутнього з метою його визначення.

Основні функції К. такі: І – за відомим країнознавцем М.Баранським – 1) ландшафтознавство; 2) вчення про економічний регіон; ІІ – з точки зору сучасного наукового бачення і комплексного підходу – 1) описова; 2) інформаційно-аналітична (методика одержання, обробки, узагальнення та передачі країнознавчої інформації); 3) культурно-освітня; 4) науково-дослідницька; 5) практична; 6) прогностична; 7) методологічна (розробка та використання методів дослідження й аналізу країнознавчої інформації); 8) світоглядна.

 Отже, країнознавство охоплює велику сферу досліджень, аналізує і прогнозує велику кількість явищ та подій.

Когнітивне країнознавство – галузь країнознавства, яка вивчає особливості країнознавчого пізнання, закономірності організації країнознавчого знання на основі аналізу просторової інформації, насамперед економіко-географічного та політико-географічного значення. Найважливіше завдання К. к. – побудова образу або іміджу регіону на основі певного країнознавчого контексту.

 При країнознавчому синтезі можна виділити такі стадії (за Р.Хейлі): 1) виокремлення специфіки найбільш важливих проблем регіону, що важливо для його розуміння в цілому; 2) на виявлених найбільш важливих проблем виділення істотних перемінних характеристик, просторових і непросторових, які відносяться до процесів і форм і які ми спостерігаємо на поверхні землі; 3) визначення причинних і зворотних зв’язків між змінними; 4) розробка модельної форми причинно-наслідкових і зворотних зв’язків у регіоні.

У сучасних умовах розвитку міжнародних відносин прогностика є однією з найбільш важливих сфер методології, що постійно і динамічно розвивається. Тому аналітико-прогностичні методи спрямовані на прогноз більш складних, ніж окремі, ситуацій та варіантів поведінки, процесів і явищ міжнародного життя, (динаміки міжнародної системи в цілому). В кінці ХХ – на початку ХХІ століття отримали визнання і поширення багато теоретичних відгалужень прогностики. Серед них найбільш важливими для вивчення міжнародних відносин є: –    альтернативістика (ймовірні або можливі реально виконувані варіанти майбутнього); –    ретроальтернативістика (реально можливі, але упущені варіанти минулого); –    побудова сценаріїв (побудова сценаріїв гіпотетичного ходу розвитку подій і надання принципових рекомендацій у випадку матеріалізації кожного з сценаріїв); –    експертний аналіз (мозкова атака, дельфірійський метод та ін.)

Отже, виходячи з вище написаного, можна зробити висновки про Аналітико-прогностичні можливості країнознавства:

Очевидно, що країни і регіони світу вивчає не лише країнознавство. Країни і регіони світу є об'єктом вивчення також і історії, і географії, і філософії, і культурології, суспільствознавства, соціології, геології та безлічі інших наук і навчальних дисциплін. Кожна з них досліджує лише певну складову об'єкта, тобто його конкретні властивості, явища, процеси і відношення.

Країнознавство інтегрує в собі універсальні знання про країни, відображаючи цілісну картину буття основних одиниць соціально-політичної організації світу.