23.Країнознавство та країнознавчі школи в Україні

Країнознавство — це синтетична наукова дисципліна, що синтезує та узагальнює різнорідні дані про політичну, економічну, соціальну, культурологічну сфери життєдіяльності суспільства, світу в цілому, окремих регіонів, держав та країн.

Звісно ж, що на території певної країни підходи до вивчення даної дисципліни мають свої певні особливості. Не виключенням є і країнознавство в Україні.

На сучасному етапі країнознавчі дослідження мають переважно природно-історичне і соціально-економічне спрямування, що зумовлюється особливостями історико-географічного розвитку людства в першій половині XXI ст. У цих дослідженнях природу все ще розглядають як ресурсну основу, середовище проживання та господарської діяльності людей, водночас все більше уваги приділяють вивченню екологічних проблем.

Першими вітчизняними писемними джерелами, де описуються території, населення і звичаї чужоземних народів, є літописи. Літописці намагалися систематизувати і зберегти відомості про інші країни, отримані від воїнів і купці.

Протягом XVIII—XIX ст. в Україні розвивалася антропогеографія, яка досліджувала взаємозв’язки людини з географічним і природним середовищем. Провідний тогочасний географ Василь Барський (1701—1747) вніс великий вклад у розвиток країнознавства, систематизувавши і проаналізувавши відомості про історію, господарство і культуру деяких країн Західної Європи і Близького Сходу. Етнографічно-статистичне становище територій України, Білорусі та Молдови було основою географічних праць Павла Чубинського (1839—1884).

Відомим у всьому світі був український краєзнавець М. Міклухо-Маклай, який вивчав найвіддаленіші кутки планети.

Історик, сходознавець, культуролог Антін Синявський став одним з перших національних геополітиків. Він досліджував політичну географію зарубіжних країн та історію економічної географії, близькосхідні інтереси України (Єгипет, Сирія) і безпосередніх сусідів України (Польща, Румунія). А. Синявський вважав, що світове господарство — не просто об’єднання національних господарств, національних комплексів окремих країн, а їх єдність, виражена системою обміну в глобальному масштабі. І ця єдність є динамічною та органічною, чинником впливу на національні комплекси, а основу світових господарських зв’язків становить не сфера виробництва, а обмін товарами тощо.

З проголошенням незалежності України в межах суспільної географії розгортаються аналітичні, синтетичні і конструктивні країнознавчі дослідження, які проводяться в Київському, Львівському, Дніпропетровському, Харківському національних університетах. У цій галузі плідно працюють В. Юрківський, Я. Олійник, П. Масляк, А. Степаненко, М. Пістун, Б. Яценко, Г. Балабанов, О. Шаблій, С. Кузик, М. Книш, А. Голіков та ін. Останнім часом відкриваються спеціалізовані країнознавчі кафедри як на географічних (КНУ ім. Тараса Шевченка), так і на економічних (Львівський національний університет, Київський міжнародний університет, МАУП, Хмельницький державний університет) факультетах ВНЗ.

У Київському національному університеті напрям підготовки «країнознавство» офіційно функціонує з 2012 року. В цьому учбовому закладі дана дисципліна розглядається в контексті міжнародних відносин. Ще раніше була заснована країнознавча школа у «Львівській політехніці». Тобто, наразі даний напрям наукових досліджень набирає обертів та популярності на теренах України. На сьогодні дана кафедра відкрита у наступних вищих учбових закладах: Київський національний університет ім. Т. Шевченка, Львівський політехнічний університет, Запорізький національний університет, Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича, Волинський національний університет ім. Лесі Українки, Київський славістичний університет, Київський міжнародний університет.

Нині перед українським країнознавством постають нові завдання — розроблення деідеологізованих найновіших класифікацій і типологізацій країн, проведення географічних досліджень трансформації політичної карти світу, детальний опис розвинутих країн, розроблення фундаментальної картографічної бази, організація нових країнознавчих видань тощо, зумовлені процесом інтеграції України у світове співтовариство.