43. Порівняння альтернативних можливостей вкладання грошей за допомогою техніки дисконтування і нарощування.

Нарощування — це збільшення початкової суми грошей шляхом приєднання до неї суми процентних платежів. Для розрахунку майбутньої вартості грошей використовується формула складних процентів:

FV = P(1+r)n ,

де: FV (Future value) – майбутня вартість грошей; Р (present value) – початкова вкладена сума; r – ставка відсотків або ставка дохідності; n – кількість періодів, за якими нараховуються проценти; (1+r)n – множник нарощування (компаундування).

Складний процент — це сума доходу, яку отримає інвестор в результаті інвестування певної суми грошей за умов, що простий процент не сплачується наприкінці кожного періоду, а додається до суми основного вкладу і в наступному періоді також приносить доход. Процентна ставка використовується не тільки як інструмент нарощування вартості грошових коштів, але і як норма дохідності інвестиційних операцій. Множник нарощування компаундування — майбутня вартість однієї грошової одиниці на даний час, інвестованої на певний період під відсоткову ставку. Розрахунок теперішньої вартості грошей називається процесом дисконтування майбутньої вартості грошей. З формули випливає, що дисконтування — процес зворотній нарощуванню. Величина r називаєтьсяставкою дисконту, або просто дисконтом, а величина 1+rn — множником дисконтування. Дисконтування визначення теперішньої вартості майбутнього значення грошових потоків здійснюється шляхом:

Дисконт — це процентна ставка, яка застосовується до грошових сум, які інвестор планує отримати в майбутньому для того, щоб визначити розмір інвестицій в теперішній час. При визначенні дисконтних ставок враховують такі принципи:

1. з двох майбутніх надходжень вищу дисконтну ставку матиме те, що надійде пізніше

2. чим нижчий визначений рівень ризику, тим нижчою повинна бути ставка дисконту

3. якщо загальні процентні ставки на ринку ростуть, ростуть і дисконтні ставки.

Дисконт може зменшитись, якщо є перспектива ділового підйому, зниження інфляції та процентних ставок. Якщо зменшується дисконт, то зростає теперішня вартість майбутніх доходів. Множник дисконтування — поточна вартість 1 грошової одиниці за період n, дисконтована на відсоток r за кожний період

44. Фінансові ресурси інвестування, їх класифікація і принципи формування

Інвестиційні ресурси – всі види фінансових активів, що залучаються для здійснення вкладень в об’єкти інвестування.

Інвестиційні ресурси, якими володіє підприємство, є джерелом його інвестиційної діяльності. Серед усіх видів інвестиційних ресурсів найбільшу роль відіграють фінансові ресурси, оскільки вони дають можливість інвестору вибирати будь-який об’єкт інвестування та можуть трансформуватися у будь-яку іншу форму інвестиційних ресурсів.Фінансові ресурси, які використовуються при здійсненні інвестиційної діяльності складають фінансовий потенціал інвестиційної діяльності. Ці ресурси і є фінансово-інвестиційними ресурсами.

Фінансово-інвестиційні ресурси підприємств – це грошові кошти та цінні папери, які за певних внутрішніх та зовнішніх факторів інвестиційного середовища використовуються або можуть бути використані для досягнення цілей інвестиційної діяльності підприємств.Сформовані підприємством інвестиційні ресурси класифікуються за багатьма ознаками.

 

Класифікація інвестиційних ресурсів підприємства:

за типом власності:

• власні

• позикові(державний кредит, кредит комерційних банків і інших фінансово-кредитних установ)

• залучені(кошти інших інвесторів і вкладників)

по групах джерел залучення по відношенню до під-ва:

• що формуються із внутрішніх джерел

• що формуються із зовнішніх джерел

по натурально-речовій формі залучення:

• в грошовій формі

• в фінансовій формі

• в матеріальній формі

• в нематеріальній формі

по часовому періоду залучення:

• на довгостроковій основі

• на короткостроковій основі

по нац.належності власників капіталу:

• сформовані за рахунок вітчизняного капіталу

• сформовані за рахунок іноземного капіталу

за цільовими напрямками використання:

• для реального інвестування

• для фінансового інвестування

по забезпеченню окремих стадій інвестиційного процесу:

• для передінвестиційної стадії

• для забезпечення інвестиційної стадії

• для постінвестиційної (експлуатаційної) стадії

Мета формування інвестиційних ресурсів – задоволення потреби в придбанні необхідних інвестиційних активів і оптимізація їх структури з позиції забезпечення ефективних результатів інвестиційної діяльності.

З урахуванням цієї мети процес формування інвестиційних ресурсів підприємства будується на основі наступних принципів.

1. Облік перспектив розвитку інвестиційної діяльності підприємства. Процес формування обсягу і структури інвестиційних ресурсів, що відповідають задачам забезпечення інвестиційної діяльності не тільки на початковій стадії інвестиційного процесу, але й у найближчій перспективі його розвитку. Забезпечення цієї перспективності формування інвестиційних ресурсів підприємства досягається шляхом забезпечення їхнього планування в розрізі всіх стадій інвестиційного процесу.

2. Забезпечення відповідності обсягу приваблюваних інвестиційних ресурсів обсягу інвестиційних потреб підприємства. Загальна потреба в інвестиційних ресурсах підприємства грунтується на розрахунках обсягів реального і фінансового інвестування в тому чи іншому плановому періоді. 3. Забезпечення оптимальної структури інвестиційних ресурсів з позиції ефективності інвестиційної діяльності. Оптимальна структура інвестиційних ресурсів забезпечує фінансову рівновагу розвитку підприємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності, у той час, як неоптимальний її варіант генерує ризики порушення фінансової стійкості і неплатоспроможності підприємства.

4. Забезпечення мінімізації витрат по формуванню інвестиційних ресурсів з різних джерел.Здійснюється в процесі управління вартості капіталу, приваблюваного в інвестиційних цілях, і спрямована на максимізацію суми чистого інвестиційного прибутку.

5. Забезпечення високоефективного використання інвестиційних ресурсів у процесі інвестиційної діяльності. Сформовані інвестиційні ресурси, тимчасово не використані в інвестиційному процесі, утрачають свою вартість у часі від інфляції і з інших причин. Тому процес формування і використання інвестиційних ресурсів повинен бути максимально синхронізований у часі по окремих інтервалах планового періоду.

Реалізація цих принципів складає основний зміст процесу управління формуванням інвестиційних ресурсів підприємства.